Технології використання специфічної граматичної форми слова або стилістичної форми речення

Вербальні технології: технологія вибору вербального символу або словосполучення при кодуванні інформації у повідомленні (позначення).

Вибір слова або фрази (виразу) являє собою засіб або інструмент влади, тому, що одне і те ж явище можна назвати декількома синонімічними способами. Знайти точні синоніми майже неможливо, а в тонких нюансах синонімічних виразів і полягає влада. Обираючи між “синонімічними” виразами, ми обираємо своє ставлення до референта. Речення “Фляшка наполовину повна” і “Фляшка наполовину порожня” синонімічні з точки зору того, що позначають одне і те ж. Тим не менше, є підстави вважати, що вони по-різному можуть вплинути на настрій веселої кампанії. Р.Блакар наводить приклад з двома реченнями з політичного дискурсу. “Демонстрантів було заарештовано поліцією” і “Демонстрантів було заарештовано фараонами”. Слова “поліція” і “фараони” екстенціонально у фізичному сенсі відносяться до одних і тих же людей. Тим не менше через ці вербальні символи вирази будуть співвідноситися з реальністю і розумітися в рамках двох абсолютно різних ідеологічних концепцій [Див. по Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти// Морозов А.В. Психология влияния – СПб: Изд-во “Питер”, 2000. – 512с.: ил. – (Серия “Хрестоматия по психологии”) – С.59; ]. Коли американець робить вибір між словами black, negro, colored або nigger, він одночасно висловлює своє ставлення. Різне ставлення приховується за словами “poor box”(кружка для подаяння) і “social welfare” («громадська благодійність»). Різне ставлення стоїть за словами, коли українець робить вибір між вербальними символами «інвалід», «неповносправний», «каліка» і «людина з особливими потребами».

В політичній риториці достатньо впливовим/владним може бути вибір вербальних символів з розряду так званих «аксіопаралелей» (“борці за свободу” або “бойовики”; “партизани” або “терористи”; “революція” або “розбій”; “злиття мов” або “денаціоналізація”; “самостійність” чи “сепаратизм”; “зміцнення військової сили” чи “мілітаризм”; “хохол” або “українець”; “москаль” або “росіянин”), які маркують в комунікативному просторі «своїх» або «чужих». Вибір слів та виразів є продуктом соціально-політичного контексту.

Різні структуруючі ефекти мають слова з одним коренем, якщо в одному випадку воно використовується без суфікса, а другому із суфіксом. Словом «теорія» позначають систему ідеї, з якою ймовірно не всі погодяться, але поважати будуть хоча би вже за те, що вона існує, натомість використання терміну «теорійка» передбачає зневажливе ставлення як до самої ідеї, так ймовірно і до її автора. Слово «група» передбачає існування певної сукупності людей із спільними інтересами, які займаються суспільно корисними справами, натомість «групка» - це люди, що за визначенням не можуть займатися нічим серйозним. Відповідні суфікси допомагають створити іронічний тон викладення матеріалу, переконуючи, що ідеологічний ворог настільки підлий, що слова з нейтральною експресією не передадуть усієї його ницості. Такий приблизно зміст мають емотиви з комуністичної преси України «жалюгідні долари», «хитрий чоловічок», «квартирку діткам», «машинку внукам», «цю хатчинку», «злодійкуватого», «оборудку», «злодюжка», «кругленькі суми».

Зовсім не байдуже, чи скаже спортивний коментатор “Ленокс Льюїс переміг Віталія Кличка” чи “Віталій Кличко був переможений Леноксом Льюїсом”. Ймовірно, що репортер з США з радістю обере варіант 1, тоді як український коментатор із зневірою проінформує своїх слухачів за допомогою варіанта 2. Структуруючий ефект граматичної форми достатньо легко демонструється за допомогою порівняння двох фраз: «Військові загони атакували демонстрантів» і «Демонстранти були атаковані загонами військових». У першому випадку військові загони діють більш менш активно (вони самі атакували, ініціювали наступ), натомість у другому приховано декларується, що демонстранти діяли в такий спосіб, що загони військових змушені були діяти. Граматичні форми вказують на різні контексти. Це питання про те, хто є основною діючою особою в ситуації. Вибір активної чи пасивної граматичної форми впливає на сприйняття причинних стосунків адресатом.

До особливостей використання граматичних особливостей слів можна віднести і використання так званих «номіналізацій», тобто іменників утворених від дієслова. Використання номіналізацій дозволяє в прихований спосіб керувати динамікою сприймання, оскільки номіналізації передають властиве дієслову зміст дії. Однак, якщо дієслово напряму вказує на здійснення дії, то номіналізація вказує на стан (дія вже завершена). Наприклад: «Висунення на політичну арену депутата Н…» Слово «висунення» позначає завершеність дії, а коли дія завершена свідомість суб’єкта припиняє контролювати ситуацію, що супроводжує цю дію. Тому, якщо основні тези політичної листівки передати за допомогою номіналізацій, то вони будуть читачем сприйматися менш критично, ніж тоді, коли виклад проведено за допомогою дієслів. Навпаки, використання дієслів може викликати критику. Наприклад: «Що може зробити для вас депутат Верховної Ради за один рік? Добиватися…Протестувати…Ставити…» Це цитата з програми одного з кандидатів, який програв вибори, де всі пункти програми позначені як дії, які мають бути зроблені. Але процес не завершено, тому аналізуючи написане, свідомість виборця законно піддає критиці можливість досягнення результатів.

Дата добавления: 2014-01-05