Московський дореформепий період

Польський період УЗР

Історичний характер розвитку економіки українського народу дозволив простежити, що у ході національно-визвольної війни завершується процес формування козацької власності на землю. Приватна власність козаків на землю по суті нічим не відрізнялась від приватної власності на землю шляхти. Провідну роль у системі економічного життя продовжувало відігравати управління процесом використання земель.

На всій території України була поширена дво- і трипільна система землеробства. Причому в степовій частині переважно була поширена спочатку перелогова, а згодом парова система. У системі управління земельними ресурсами важливе місце належало збереженню і відтворенню родючості грунтів. Досліджуючи проблему управління земельними ресурсами Польської доби, можна побачити і багато інших позитивних зрушень, які відбулися в землекористуванні в результаті послідовної цілеспрямованої боротьби народу за краще життя. Отже, дослідження системи управління земельними ресурсами у Польський період дозволяє відтворити його нерозривну цілісність у поступи наукового бачення від його простих форм ДО складних. Без перебільшення можна стверджувати, що це і (ключ до розв’язання багатьох складних проблем управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки України.

Треба сказати, що старшинське землеволодіння було представлено у двох формах: приватно-спадкове та тимчасово-умовне. Спадкове (вічне) землеволодіння не залежало від службового становища і було об'єктом обігу (купівля-продаж, обмін, дарування, застава тощо), що фіксувалось у відповідних документах. Тимчасово-умовне землеволодіння формувалось за рахунок царських і гетьманських надань за «ранг», «до ласки військової» та ін. У системі управління використанням землі надавалося великого значення стимулюванню ефективного використання землі, сільськогосподарського виробництва. Особливий характер землеволодіння був у південних степових районах України (Катеринославська, Херсонська губерній. На тлі економічної політики уряду процес управління земельними ресурсами передбачав наділення землею як за станом, так і за розміром землекористування. З точки зору управління використанням земель треба сказати, що феодальна форма власності на землю і майно не створювала ні соціально-економічних, ні морально-психологічних умов для підвищення її ефективності. Землеробство, опираючись головним чином на трипільну систему сівозмін, здебільшого носило екстенсивний характер. Отже, вивчення історії управління земельними ресурсами в Московському періоді, яке покладається на надійне джерельне забезпечення, концептуально збагачує управлінську науку, дозволяє скласти об'єктивну картину складного процесу розвитку землі користування в умовах переходу до ринкової економіки

Дата добавления: 2014-01-05