Придбання в результаті обміну неподібними запасами

Придбання в результаті обміну на подібні запаси.

Безоплатне одержання ТМЦ.

Внесення ТМЦ до статутного капіталу підприємства.

Виготовлення ТМЦ на підприємстві власними силами.

Первинною вартістю запасів, виготовлених на підприємстві, визнається собівартість їх виробництва, що визначається за П(С)БО 16 “Витрати”.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати,

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загально виробничі витрати.

Дт 209 Кт 23 оприбутковано на склад відходи виробництва;

Дт 26 Кт 23 оприбуткована на склад готова продукція;

Дт 25 Кт 23 Оприбутковані на склад напівфабрикати власного виробництва;

Дт 27 Кт 23 оприбуткована на склад с/г продукція.

Первинною вартість запасів, що внесена до статутного капіталу підприємства визнається погоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Дт 46 Кт 40 сформовано статутний фонд;

Дт 20, 22, 28 Кт 46 одержано від засновника як внесок до статутного фонду.

Первинною вартістю запасів, одержаних безоплатно визнається їх справедлива вартість. Дт 20, 22, 28 Кт 719 Оприбутковано на склад безкоштовно отримані запаси.

Первинною вартістю запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси визнається балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість відпущених запасів є нижчою від їх справедливої вартості, тоді оприбуткування відбувається за вартістю відпущених запасів. Якщо балансова вартість відпущених запасів є більшою від їх справедливої вартості, тоді оприбуткування здійснюється за справедливою вартістю. Згідно п.9 П(С)БО 15 дохід від обміну подібними активами не визнається.

Дт 20, 22, 28 Кт 631 отримано подібні запаси;

Дт 641 Кт 631 відображено податковий кредит;

Дт 377 Кт 20, 22, 28 відвантажено подібні запаси;

Дт 377 Кт 641 відображено податкове зобов’язання.

Згідно П(С)БО 9 первинна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси дорівнює справедливій вартості отриманих запасів. Згідно п.23, 24 П(С)БО 15 дохід від обміну неподібними активами визначається у розмірі справедливої вартості активів, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

Дт 20 Кт 631 отримано ТМЦ;

Дт 641 Кт 631 відображено податковий кредит;

Дт 377 Кт 712 відвантажено ТМЦ;

Дт 712 Кт 641 відображено податкове зобов’язання;

Дт 943 Кт 20 списано облікову вартість відвантажених запасів;

Дт 712 Кт 79 списано доходи на фінансовий результат;

Дт 79 Кт 943 списано собівартість на фінансовий результат;

Дт 311 Кт 377 отримано доплату;

Дт 631 Кт 377 здійснено взаємозалік заборгованостей;

Узагальнення інформації про запаси у розрізі субрахунків ведеться у відомості 5.1 за центрами відповідальності (МВО, місцями зберігання). Записи у відомість 5.1 обліку руху запасів заносяться на основі первинних документів та зведених відомостей, у яких узагальнюються дані з надходження на склади ТМЦ за звітний період.

4. Згідно п.16 П(С)БО 9 при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

4) нормативних витрат;

5) ціни продажу;

Для усіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Одиницею запасів є найменування запасів або однорідна група запасів чи вид. Доцільність використання різних методів для визначення собівартості визначається підприємством самостійно.

1. Метод ідентифікованої собівартості. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. Його доцільно застосовувати за умов незначної номенклатури запасів, коли існує можливість визначення собівартості кожної списаної одиниці матеріалів. Як правило такий метод застосовують для визначення собівартості індивідуальних замовлень та проектів (судно, літако, автомобілебудування), а також в торгівлі дорогими індивідуально визначеними товарами.

2. Метод середньозваженої собівартості. Суть цього методу полягає у тому, що при різних цінах на однакові запаси визначається їх середня ціна, за якою і проводять їх списання. Для визначення собівартості цим методом треба обчислити середньозважену вартість одиниці запасів. Для цього сумарна вартість запасів на початок місяця і вартість одержаних за місяць запасів ділиться на сумарну кількість запасів на початок місяця і одержаних на протязі місяця.

3. Метод собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO). Використання цього методу ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності у якій вони поступили на підприємство, тобто вартість запасів придбаних першими відносять на собівартість виробництва, а вартість запасів придбаних останніми відображаються в залишку запасів на кінець місяця. Цей метод найчастіше застосовується при торгівлі швидкопсувними продуктами харчування, овочами, фруктами. При застосуванні цього методу в умовах швидкого зростання цін (інфляції) оцінка запасів у балансі буде наближена до реальної вартості, проте прибуток буде завищеним.

4. Метод нормативних затрат. В основному цей метод призначений для серійного промислового виробництва. Суть його полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей а також діючих цін. Норми витрат і цін повинні регулярно переглядатися для максимального наближення до фактичних.

5. Метод ціни продажу. Цей метод є найбільш поширеним на підприємствах роздрібної торгівлі. Відповідно до П(С)БО 9 цей метод застосовують підприємства, які мають значну і змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. При використанні цього методу с/в реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю та сумою торгівельної націнки на ці товари. Суть цього методу полягає у застосуванні середнього відсотка торгівельних націнок, який визначається за формулою:

Торгівельна націнка Торгівельна націнка

Середній % на початок місяця + поточного місяця

торгівельної націнки = ------------------------------------------------------------

Залишок товарів Поступлення товарів

На початок місяця + поточного місяця

С-до Кт 285 + Оборот Кт 285

(або середній % торгівельної націнки = --------------------------------------)

С-до Дт 282 + Оборот Дт 282.

Розрізняють кілька напрямів(причин) вибуття запасів із підприємства:

- відпуск у виробництво;

- реалізація на сторону;

- безоплатна передача;

- передача до статутного капіталу іншого підприємства;

- списання у результаті невідповідності критеріям активу;

- списання у зв’язку із псуванням, розкраданням;

- списання внаслідок надзвичайних подій;

- вибуття в результаті обміну на подібні запаси;

- вибуття в результаті обміну на неподібні запаси;

Коротко розглянемо кореспонденцію рахунків у кожному із цих випадків.

1. Відпуск у виробництво (без використанням 8 класу рахунків).

Дт 23 Кт 20, 22 – передані зі складу на виробництво продукції;

Дт 91 Кт 20, 22 – передано зі складу для загально виробничих потреб;

Дт 24 Кт 20, 22 – передано зі складу на виправлення браку;

Дт 92, 93 Кт 20, 22 – передано зі складу для загальногосподар., збутових потреб;

Відпуск у виробництво (з використанням 8 класу рахунків).

Дт 80 Кт 20, 22 – передано зі складу на виробництво продукції для операційної діяльності;

Дт 15 Кт 20, 22 передано зі складу для інвестиційної діяльності;

Дата добавления: 2014-01-05