Оцінка зобов’язань

Оцінка зобов’язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов’язань, тобто зобов’язання слід визнавати за максимальною оцінкою. Згідно принципу безперервності оцінка зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Залежно від виду зобов'язання оцінюються за сумою погашення або теперішньою вартістю.

Сума погашення ­- недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За сумою погашення в балансі відображаються всі поточні зобов’язання.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів, облігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ, що підлягають дисконтуванню.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Економічна сутність дисконтування полягає в припущенні, що сума коштів, яка буде отримана (витрачена) підприємством в майбутньому, менше суми коштів, отриманих (витрачених) підприємством сьогодні. Різниця виникає за рахунок можливості отримання економічної вигоди від грошових коштів, які є в наявності в теперішній час (наприклад шляхом відкриття банківського депозиту), в той час коли гроші, отримані в майбутньому почнуть приносити економічні вигоди тільки після їх фактичного отримання.

Стосовно відстрочених податкових активів та інших довгострокових зобов’язань (на які нараховуються відсотки) П(с)БО 11 «Зобов’язання» не передбачено методи оцінки.

Свої особливості має порядок оцінки зобов’язань, виражених в іноземній валюті, який визначено П(с)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів». Такі зобов’язання при первісному визнанні відображаються у валюті звітності шляхом перерахування суми в іноземній валюті із застосуванням курсу НБУ на дату здійснення операції. В подальшому зобов’язання, які є монетарними статтями (статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов’язання, які будуть одержані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошових коштів або їх еквівалентів) перераховуються за курсом НБУ, що діє на дату погашення зобов’язання та або на дату балансу. Курсова різниця, що при цьому виникає, відображається у складі відповідних доходів або витрат підприємства. Немонетарні зобов’язання перерахунку не підлягають і відображаються за вартістю, визначеною при їх визнанні.

Дата добавления: 2014-01-05