Визначення та класифікація фінансових інвестицій

Будь-яке підприємство, не залежно від форми власності, тимчасово вільні грошові кошти може інвестувати в окремі об’єкти.

Фінансова інвестиція – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Інвестор – юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення власних, позикових і залучених коштів в активи.

Таке вкладення коштів здійснюються з метою:

- отримання доходу у вигляді дивідендів або у вигляді зростання ринкової вартості акцій,

- отримання впливу на діяльність підприємства, тобто впливу на фінансову та операційну діяльність іншого підприємства,

- та інше.

До фінансових інвестицій відносяться:

• акції;

• облігації;

• депозитні сертифікати;

• казначейські зобов'язання;

• інші цінні папери.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".

Розрізняють довгострокові (більше 1 року) і поточні (короткострокові ) (менше 1 року) фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції на строк, що не перевищує одного року, та які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Серед поточних інвестицій виділяють такі, які для цілей фінансової звітності, визнаються еквівалентами грошових коштів (початковий строк їх погашення не перевищує 3 місяців і вони не зменшують свою вартість протягом періоду їх чинності).

Довгострокові фінансові інвестиції це витрати підприємств на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства, а також в довгострокову дебіторську заборгованість (довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні процентів та дивідендів).

До таких інвестицій відносять:

1) інвестиції в активи об’єкта інвестування (акції, облігації),

2) інвестиції у боргові зобов’язання інших підприємств та держави (казначейські зобов’язання держави, векселі, ощадні сертифікати).

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

- вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства,

- придбання цінних паперів інших емітентів,

- надання позик іншим юридичним і фізичним особам,

- переведення грошових коштів на депозити в банки.

Вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства, (вкладення в асоційовані, дочірні, спільні підприємства)

Асоційоване підприємство - підприємство, в якому інвестору належить блокуючий (понад 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Дочірнє підприємство - це підприємство, що перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства. Під контролем розуміється вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності. Контролем є володіння контрольним пакетом акцій (у випадку якщо об'єкт інвестування є акціонерним товариством). Однак, як відомо, для здійснення контролю над підприємством можна і не мати 50 % + 1 акцію, оскільки ознакою володіння контрольним пакетом може бути придбання навіть меншої частки акцій, якщо їх решта досить «розпилена».

Що стосується інвестицій у спільну діяльність, котрі обліковуються за методом участі в капіталі, то це спільна діяльність зі створенням юридичної особи.

Виходячи з наявності або відсутності розглянутих ознак віднесення до асоційованих, дочірніх або спільних підприємств, можна зробити висновок про застосовуваність методу участі в капіталі.

Фінансові інвестиції можна поділити на 2 групи:

1. Фінансові інвестиції – що надають право власності (це акції акціонерних товариств, внески до статутних капіталів інших підприємств)

2. Фінансові інвестиції – що не дають права власності (облігації державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні і інвестиційні сертифікати, векселі, не пов’язаних із забезпеченням заборгованості, що виникла в ході операційної діяльності, а придбані для отримання інших вигод для інвестора),

За рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестицій: без ризикові, низько ризикові, середньо ризикові, високо ризикові спекулятивні.

До поточних фінансових інвестицій відносять:

· Інвестиції, що виступають еквівалентами грошових коштів (високоліквідні цінні папери, що характеризуються низькою доходністю і високою надійністю; цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною (або без неї) втратою вартості; цінні папери, які мають практично постійну ринкову вартість);

· Інші поточні фінансові інвестиції (для яких характерним є: можливість обертатися на активному ринку; бути вільно реалізованими з незначною втратою вартості; мати строк обігу в межах року або придбаваються з метою перепродажу незалежно від виду інвестицій; приносять дохід у вигляді відсотків або за рахунок різниці між покупною та продажними цінами при перепродажу).

Основою оцінки фінансових інвестицій при придбані і зарахуванні на баланс є оцінка за фактичною собівартістю, яка включає витрати на їх придбання, в тому числі комісійні винагороди, гонорари, податки і банківські збори.

Фактичні витрати на придбання фінансових вкладень можуть включати:

· суми, які сплачують згідно з договором продавцю,

· винагороди, які сплачуються посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери,

· витрати по сплаті відсотків по позикових коштах, які використовуються на придбання цінних паперів

· інші витрати.

Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання;

Спосіб придбання	Первісна вартість фінансової інвестиції
За грошові кошти	Ціна придбання + комісійні винагороди + мито + податки, збори, обов'язкові платежі + інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції
В обмін на цінні папери власної емісії	Справедлива вартість переданих цінних паперів, (поточна ринкова вартість)
В обмін на інші активи	Справедлива вартість переданого активу, який обмінюється на інвестицію

Коли придбання здійснюється шляхом обміну на інші активи, собівартість придбання інвестиції визначають з посиланням на справедливу вартість активів, які обмінюються. Різниця між собівартістю придбання і викупною вартістю придбаних облігацій та інших боргових цінних паперів ( дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з моменту придбання до строку погашення рівномірним списанням на фінансові результати одночасно з нарахуванням відсотків.

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

· Вкладення до статутного капіталу іншого підприємства оцінюються в розмірі, встановленому засновницькими документами.

· Надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів.

· Цінні папери, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора, проте їх оцінка залежить від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

При складанні звітності, а саме на дату балансу фінансові інвестиції необхідно оцінювати за такими методами:

- оцінка за методом участі в капіталі (для асоційованих, дочірніх, спільних підприємств частка вкладень в які складає 25% всього капіталу);

- за справедливою вартістю;

- за амортизованою собівартістю (для цінних паперів, які утримуються до погашення)

При вибутті цінних паперів можуть застосовуватися наступні методи їх оцінок:

· за вартістю одиниці кожного цінного паперу;

· за середньою вартістю;

· за вартістю перших за часом закупок (ФІФО).

Дивіденди, проценти, роялті і рента, які підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, включаються до складу фінансових доходів інвестора.

Оцінка і облік фінансових інвестицій здійснюється за кожною інвестицією окремо.

Дата добавления: 2014-01-05