Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів

Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість руху. Закон додавання швидкостей.

З прямолінійним рівномірним рухом учні вже знайомі з курсів фізики й математики попередніх класів.

Прямолінійним рівномірним рухом називають такий рух, у процесі якого тіло за будь-які однакові проміжки часу здійснює однакові переміщення.

Прямолінійний рівномірний рух є найпростішим для вивчення. Істотною ознакою такого руху є однаковість переміщень у будь-які наскільки завгодно малі проміжки часу. Однією з основних кінематичних характеристик руху є швидкість:

v=s/t

Швидкістю прямолінійного рівномірного руху називають фізичну величину, що дорівнює відношенню переміщення тіла до проміжку часу, за який відбулося це переміщення.

Швидкість, як і переміщення, — векторна величина. Напрямок швидкості збігається з напрямком переміщення.

У випадку прямолінійного рівномірного руху модуль переміщення s збігається з пройденим шляхом l, тому в цьому випадку можна записати, що

v =l/t

Одиниця швидкості в СІ — 1 м/с.

Закон додавання швидкостей. Це правило зв’язує швидкості того самого тіла у двох системах відліку. Знаючи швидкість тіла в одній системі відліку і швидкість цієї системи відносно деякої іншої системи відліку, легко обчислити швидкість тіла в цій іншій системі відліку:

v=v₁+v₂

Це означає, що швидкість тіла в «нерухомій» системі відліку дорівнює векторній сумі швидкості v ₁ тіла в «рухомій» системі відліку і швидкості v ₂ «рухомої» системи відліку відносно «нерухомої».

Важливо відзначити, що рух тіла відбувається в обох системах відліку одночасно. Відносно ж кожної системи тіло виконує у будь-який момент часу лише один рух.

Контрольні запитання

1. Навіщо потрібна система відліку? З чого вона складається?

2. Чи може траєкторія руху перетинати себе? Наведіть приклади, що підтверджують вашу відповідь.

3. Чим відрізняється шлях від переміщення? Чи може шлях унаслідок руху тіла зменшуватися?

4. Наведіть приклади рівномірного руху.

5. Що показує швидкість тіла в разі рівномірного руху?

6. Чи можна стверджувати, що тіло рухається прямолінійно рівномірно, якщо воно:

а) за кожну секунду проходить шлях, який дорівнює 1 м;

б) рухається вздовж прямої в одному напрямку й за кожну секунду проходить шлях 3 м?

7. Назвіть особливість графіка залежності шляху від часу.

8. Наведіть приклад застосування закону додавання швидкостей

Поняття "місцеві фінанси" є синонімом понять "фінанси місцевих органів влади", "муніципальні (комунальні) фінан­си", "фінанси територіальної громади", "фінанси комуни", "фінанси міста, області, району, села, сели­ща" і т. ін. Подібні визначення свідчать, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і те­риторіального устрою тієї чи іншої країни.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територі­альної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Сева­стополя, фінанси міста, фінанси району, області, району в місті, фінанси села, фінанси селища.

В умовах ринкових відносин залишається і зростає перелік справ, які правова держава вважає за доцільне передати для розв'язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об'єктивною причиною для функціону­вання місцевих фінансів.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнен­ня місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

Завдання та функції місцевих органів влади можна поділити на дві основні групи:

— завдання та функції, які взагалі передано місцевим орга­нам влади в межах місцевих інтересів (До власної ком­петенції місцевого самоврядування належать: соціальне об­слуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне госпо­дарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове гос­подарство, міські електричні мережі, економічна інфраструк­тура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землеко ристування та інші витрати);

— завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження. Перелік доручених справ або делегованих повноважень визначає центральна влада. До них належать забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання закон­ності, державного нагляду і державної реєстрації та ін. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади:

— природні ресурси, розпорядження якими здійснюється радами народних депутатів базового рівня;

— місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка є джерелом одержання доходів місцевого самоврядування й задоволення соціально-економічних потреб населення;

— фінансові ресурси (місцеві бюджети, позабюджетні кош­ти, валютні фонди місцевих рад, кошти територіально-громадського самоврядування).

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Окреслимо основні форми впливу місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку та соціальну сферу держави.

По-перше, до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продук­ту. Через зазначені системи здійснюються розподіл і перероз­поділ цієї частини ВВП. Це означає, що поряд із державним регулюванням економічної та соціальної сфер здійснюється комунальне (муніципальне) регулювання їх. Держава і місце­ве самоврядування розподіляють між собою функції соціаль­но-економічного регулювання. Функції соціально-економічно­го регулювання, які забезпечують фінанси місцевих органів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподі­лом частини ВВП. Місцеві органи влади подібно до держави у сфері своєї компетенції здійснюють також нормативне (пра­вове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто встановлюють певні правила поведінки суб'єктів господарю­вання.

По-друге, місцеві фінанси є фіскальним інструментом. Це дає змогу забезпечувати ресурсами розв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади.

По-третє, місцеве самоврядування, як і держава, є інстру­ментом, який надає громадські послуги. Держава і місцеве самоврядування розділяють між собою завдання та відпові­дальність за надання громадянам країни громадських послуг. Ефективність і масштаби діяльності місцевих органів влади у сфері надання громадських послуг залежать, головним чином, від стану фінансів місцевих органів влади.

По-четверте, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. Вплив фінансів місцевих органів вла­ди на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринку позичкового капіталу, нерухо­мості, землі.

Дата добавления: 2014-01-05