Склад і структура доходів Державного бюджету України

Державні доходи — це грошові відносини, які складають­ся між державою та юридичними і фізичними особами у про­цесі відчуження й акумуляції частки вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій.

Склад доходів державного бюджеті визначається Бюджетним кодексом України та законом України про державний бюджет на відповідний рік.

До доходів загального фонду державного бюджету відносять доходи, які використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовані на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету викорис­товуються лише для фінансування конкретних цілей.

Доходи державного бюджету класифікують за такими озна­ками:

1) за джерелами формування:

— доходи, отримані від розподілу додаткової вартості (НД);

— доходи, які входять до складу фонду (частка амортизацій­них відраху­вань);

— доходи від реалізації національного багатства.

2) за соціально-економічними ознаками:

— доходи від господарської діяльності;

— доходи від використання природних ресурсів;

— доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

— доходи від банківської діяльності;

— доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державно­го фонду дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів;

— державне мито;

— мито;

— внески та інші неподаткові доходи;

— доходи від приватизації;

— доходи від громадян та ін.

З урахуванням юридичного та економічного аспектів роз­поділу доходів між ланками бюджетної системи усі вони по­діляються на закріплені та регулюючі. У державному бюджеті є тільки закріплені доходи, у місцевих — і закріплені, і регу­люючі.

Закріплені доходи — це кошти, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до бюджетів відповідних рів­нів на невизначений час, у розмірі територіального надхо­дження повністю або у твердо фіксованому розмірі. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи — це доходи, надходження яких у бю­джети нижчого рівня визначаються щорічно Верховною Ра­дою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

3) за методами залучення коштів:

— податкові надходження (податки, збори та обов'язкові платежі);

— неподаткові надходження (доходи від власності та під­приємницької діяльності, надходження від штрафів та ін);

— доходи від операцій з капіталом (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спад­коємця перейшло у власність держави, та скарбів);

— офіційні трансферти (субвенції, дотації, субсидії);

4) за умовами повернення:

— зворотні доходи — розміщення державних позик;

— незворотні доходи — платежі та відрахування юридич­них і фізичних осіб.

5) за рівнем централізації:

— децентралізовані — доходи, що використовуються за місцем утворення;

— централізовані — доходи, що концентруються у держав­ному бюджеті та інших цільових централізованих фондах гро­шових коштів.

6) за надходженням від форми власності:

— доходи від державної форми власності;

— доходи від інших форм власності.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р. бюджет формується головним чином за рахунок податкових надходжень.

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у до­ходах бюджету (20—30 %). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а за рахунок введення нових неподаткових зборів і платежів. В умо­вах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових надходжень (доходів бюджету), на відміну від податкових, є досить широким. Неподаткові над­ходження можна поділити на кілька груп. (табл. 7.3).

Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, держав­них запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів дер­жавної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Групування неподаткових надходжень

№ з/п	Групи неподаткових надходжень	Зміст неподаткових надходжень
	Доходи від власно­сті та підприємни­цької діяльності	Надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. Надходження від грошово-речових лотерей. Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств. Рентна плата тощо
	Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та по­бічного продажу	Плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ. Плата за утримання дітей у школах інтернатах. Державне мито. Митні збори тощо
	Надходження від штрафів та фінан­сових санкцій	Адміністративні штрафи та санкції. Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, орга­нізації. Надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.
	Інші неподаткові надходження	Надходження коштів від реалізації кон­фіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти. Надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підпри­ємств, щодо яких минув строк позовної давності, та ін.

Склад доходів Державного бюджету України показано на рис.

Дата добавления: 2014-01-05