Обґрунтування категорії ОГ за рівнем загрози та ступенем їхньої захищеності. Основи теорії катастроф

Загалом під „системою життєдіяльності ” розуміють життя і діяльність людства на планеті Земля. Значною мірою система життєдіяльності відображена в державі, де люди об’єднані мовою, звичаями, законами, природними умовами, системою захисту своїх інтересів. Але ж і саму людину можна розглядати як систему життєдіяльності, що складається з взаємодіючих органів єдиного організму, який живе і діє за відповідними законами (внутрішнє середовище).

Внутрішнє середовище – це внутрішній вміст, що забезпечує нервові та гуморальні механізми регуляції, те середовище, в якому живуть елементарні частки організму. Воно представляє сукупністю рідин (кров, лімфа, тканинна рідина), які омивають клітини і міжклітинні структури, та енергій (електромагнітного, гравітаційного, хронального, інформаційного полів, променистої енергії), що загалом утворюють біополе людини і беруть участь у здійсненні обміну речовин і енергій організму. Отже, внутрішнє середовище – це те живе середовище організму, яке відмежоване від зовнішнього середовища роговим шаром шкіри, епітелієм слизових оболонок органів дихання, сечостатевої і травної систем та екскреторних залоз.

Життєдіяльність окремої людини є часткою життєдіяльності людства в межах якоїсь формації. Тому тут є багато спільного. Але життєдіяльність окремої людини може відрізнятись від загальноприйнятих норм і традицій у цьому і полягає унікальність кожної людської особи.

Характерні ознаки системи життєдіяльності:

Це складна система, що об’єднує життя людей (людства), їх працю і навко-лишнє середовище, всі елементи якої взаємопов’язані і взаємозалежні.

· Функціонування системи відбувається за об’єктивними законами (правила, традиції) і має мету задоволення потреб та інтересів як людини, так і людства.

· Це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до зміни умов існування.

· Система завжди прагне до стабільного стану, вживаючи відповідні заходи для захисту себе від небезпеки.

Сама сутність дисципліни «Безпека життєдіяльності» вимагає використання системно-структурного підходу. Це означає, що при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять.

Кожен з цих елементів впливає на інший, і всі вони перебувають у складній взаємозалежності. Вони впливають на рівень життя, здоров'я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. У свою чергу від рівня життя, здоров'я, добробуту людей, соціальних взаємовідносин також залежать стан духовної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на саму людину. Виходячи з цього, системно-структурний підхід до явищ, елементів і взаємозв'язків у системі «людина — життєве середовище» є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, але передусім важливим засобом у руках керівників та спеціалістів з удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення здорових і безпечних умов існування людей.

Системно-структурний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпе-ки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, транспортної, соціальної, військової тощо), але і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

Дата добавления: 2014-01-05