ВОДНЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК

Крім вандерваальсових сил міжмолекулярної взаємодії між деякими молекулами або певними групами у складних молекулах може виникати водневий зв’язок.

Водневий зв’язок виникає як особливий тип взаємодії між молекулами або функціональними групами у складних молекулах, до складу яких входять атоми водню, ковалентно сполучені з найбільш електронегативними атомами — найчастіше киснем, азотом і фтором. Він має складну природу внаслідок значного внеску електростатичної і певною мірою донорно-акцепторної взаємодії. Подібно до ковалентного зв’язку водневий зв’язок характеризується насиченістю і просторовою напрямленістю.

З урахуванням цього водневий зв’язок утворюється немовби за рахунок побічної валентності атома водню.

Механізм його виникнення можна пояснити так. У сполуках типу Х –Н узагальнена електронна пара зміщена до найбільш електронегативного атома. Позитивно поляризований атом водню можна уявити як частково оголене ядро, що має надзвичайно малий розмір і внаслідок цього — високу напруженість позитивного електричного поля. Це зумовлює його енергійний вплив на електронну оболонку атома Y сусідньої молекули (групи), яка має негативний заряд. Схематично утворення водневого зв’язку можна подати так:

– + – ® X – H ××× Y – H

Водневий зв’язок позначають трьома крапками.

Атом водню зазвичай міцніше зв’язаний з тим із двох атомів, з яким утворює ковалентний зв’язок.

Енергія водневого зв’язку становить 8–40 кДж/моль. За міцністю він перевищує вандерваальсову взаємодію, але здебільшого слабкіший від ковалентного зв’язку.

Водневий зв’язок дуже поширений і відіграє важливу роль у структурі багатьох неорганічних та органічних сполук.

Дата добавления: 2014-01-05