Проблеми правового регулювання ЗМІ

Питання юридичної регламентації ЗМІ в Україні на сьогодні є надзвичайно актуальним. Це пояснюються в першу чергу відсутністю впродовж багатьох десятиліть правової бази щодо діяльності вітчизняної преси. Як складова частина авторитарного режиму, журналістика за часів колишнього СРСР спиралась на партійні постанови та вказівки, а не правові документи, як це усталено в усіх цивілізованих країнах світу. І лише з проголошенням демократії та гласності, після 1986 р., з прийняттям у 1990 р. Закону "Про пресу та інші засоби масової інформації" поступово почали розв'язуватися нормативні проблеми функціонування журналістики.

Правова регламентація в нашій державі, яка почалася з 1990 р., надала правову основу для подальшої діяльності ЗМІ України. Важливі положення щодо цього були закріплені в Основному Законі нашої держави Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Так, у 15 статті цього документу підкреслюється, що суспільне життя в державі грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Розвиває ці положення стаття 34 Основного Закону України. В ній підкреслено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне виражання своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей.

Для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя.

Законодавство нашої держави, відповідно до Конституції України, Кримінального та Цивільного кодексів, починаючи з 1992 р., ввело цілу низку спеціальних законів стосовно різних галузей діяльності ЗМІ. Серед них - Закон України "Про інформацію", Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", Закон України "Про телебачення і радіомовлення", Закон України "Про авторське право і суміжні права", Закон України "Про інформаційні агентства", Закон України "Про рекламу", Закон України "Про державну таємницю", Закон України "Про внесення змін і доповнень до положення законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій", Закон України "Про зв'язок", Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення". Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", Закон України "Про науково-технічну інформацію", Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах", Закон України "Про видавничу справу", Закон України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки". Закон України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", Закон України "Про вибори народних депутатів" та деякі інші.

Уперше в історії правовідносин у новому Кримінальному кодексі України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) було введено 171 статтю "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів". У ній, зокрема, зазначається, що умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою чи групою осіб за попередньою змовою, карається штрафом до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Об'єктивна сторона злочину відповідно до ст. 171 Кримінального кодексу полягає у вчиненні діяння (дії чи бездіяльності), спрямованого на перешкоджання, тобто створення перепон законній професійній діяльності журналістів Це може бути ненадання інформації, яка не є таємницею (державною, слідчою, комерційною, конфіденційною), або надання недостовірної інформації, відбирання записів, зроблених журналістом власноруч або за допомогою технічних засобів, знищення чи пошкодження таких записів, вилучення тиражу друкованого видання без підстави суду про це тощо.

З огляду на цю статтю працівники ЗМІ мали сподівання, що відтепер є надійна пересторога умисному перешкоджанню законній професійній діяльності журналістів та переслідуванню їх за виконання професійних обов’язків та критику з боку службових і посадових осіб. Але ця стаття Кримінального кодексу не працює. Протягом 2004–2005 рр. не зафіксовано випадків її застосування судами для захисту професійної діяльності представників преси.

Законною слід вважати професійну діяльність журналіста у відповідності з вимогами Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" з наступними змінами. Такою є діяльність журналіста по збиранню, створенню, редагуванню, підготовці інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

Належність журналіста до відповідного засобу масової інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації. Права та обов'язки журналіста встановлені статтею 26 зазначеного Закону. Журналіст несе відповідальність у межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків. Порядок і форма журналістських запитів щодо доступу до офіційних документів і надання письмової або усної інформації для ЗМІ, строки їх розгляду, а також характер документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом, інші питання, пов'язані з наданням журналістові інформації, визначаються Законом України "Про інформацію".

Упродовж 2004–2005 рр. були прийняті нові нормативно-правові акти. Передусім це ухвалений 22 грудня 2005 р. Закон України “ Про доступ до судових рішень ”, який, на думку експертів, відповідає міжнародним стандартам і оптимально кореспондується з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Щоб уникнути неоднозначного тлумачення судами, зі ст. 302 Цивільного кодексу України було вилучене положення, яке, по суті, “прикривало” публічних людей (передовсім політиків і депутатів, високопосадовців та великих бізнесменів) від пильного суспільного контролю засобами преси: “ Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи ”.

Під шквалом критики, яку спрямувала преса на консервативну редакцію ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, Законом України “ Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо права на інформацію ” від 22 грудня 2005 р., було прийнято законодавчу поправку: “Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного”.

Дата добавления: 2014-01-05