Побічні ефекти ненаркотичних анальгетиків

Препарати іншої хімічної будови

Кислота мефенамова — гальмує утворення й усуває з тканин­них депо медіаторів (серотоніну, гістаміну) запалення, пригнічує біосинтез простагландинів тощо. Препарат підсилює резистент­ність клітин до ушкоджувальної дії, добре усуває гострий і хро­нічний зубний біль та біль у м'язах і суглобах; виявляє жарозни­жувальну дію. На відміну від інших протизапальних засобів майже не виявляє ульцерогенної дії.

Натрію мефенамінат — за дією подібний до кислоти мефенамової. При місцевому застосуванні сприяє прискоренню загоєння ран та виразок.

Показання до застосування: виразковий стоматит, пародон­тоз, зубний біль, радикуліт.

Піроксикам — протизапальний засіб з анальгетичним і жарознижувальним ефектами. Гальмує розвиток усіх симптомів запа­лення. Добре всмоктується з травного каналу, зв'язується з білка­ми плазми крові, тривало діє. Виділяється в основному нирками.

Показання до застосування: остеоартроз, спондилоартроз, ревматоїдний артрит, радикуліт, подагра.

Мелоксикам (моваліс) — вибірково блокує ЦОГ-2, — фермент, який утворюється у вогнищі запалення, а також ЦОГ-1. Препарат виявляє виражену протизапальну, анальгетичну і жарознижу­вальну дію, а також усуває місцеві і системні симптоми запалення незалежно від локалізації.

Показання до застосування: для симптоматичної терапії хво­рих на ревматоїдний артрит, остеоартрит, артроз з вираженим бо­льовим синдромом.

Останніми роками створені препарати з більшою вибірковою дією, ніж мелоксикам. Так, препарат целекоксиб (целебрекс) у сотні разів більш активно блокує ЦОГ-2, ніж ЦОГ-1. Аналогічний препарат — рофекоксиб (віокс) — вибірково блокує ЦОГ-2.

• подразнення слизової оболонки: травного каналу, ульцерогенна дія (особливо при застосуванні кислоти ацетилсаліцилової, індометацину, бутадіону);

• набряки, затримка рідини й електролітів. Виникають через 4-5 діб після прийому препарату (особливо бутадіону та індомета­цину);

• синдром Рея (гепатогенна енцефалопатія) проявляється блю­ванням, втратою свідомості, комою. Може виникнути в дітей і під­літків унаслідок застосування кислоти ацетилсаліцилової при грипі та гострих респіраторних захворюваннях;

• тератогенна дія (кислоту ацетилсаліцилову та індометацин не слід призначати в І триместр вагітності);

• лейкопенія, агранулоцитоз (особливо в похідних піразолону);

• ретинопатія і кератопатія (унаслідок відкладання індометацину в сітківці ока);

• алергійні реакції;

• гепато-і нефротоксичність у парацетамолу (при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах);

• галюцинації (індометацин). З обережністю призначають препарат пацієнтам з психічними порушеннями, при епілепсії і паркінсонізмі.

Фармакобезпека:

• необхідно пояснити пацієнтові, що безконтрольне вживан­ня препаратів, які є сильнодіючими речовинами, шкідливе для організму;

• для запобігання ушкоджувальній дії препаратів на слизові оболонки слід навчити пацієнта правильно вживати ліки (з їжею, молоком або повною склянкою води) та розпізнавати ознаки пеп­тичної виразки шлунка (неперетравлення їжі в шлунку, блюван­ня «кавовою гущею», дьогтеподібні випорожнення);

• для запобігання розвитку агранулоцитозу потрібно контро­лювати аналіз крові, попередити пацієнта про необхідність спо­віщати лікаря у разі появи симптомів агранулоцитозу (відчут­тя холоду, гарячка, біль у горлі, нездужання);

• для запобігання нефротоксичності (гематурія, олігурія, кристалурія) необхідно контролювати кількість виведеної сечі, попередити пацієнта щодо важливості інформувати лікаря в разі появи будь-яких симптомів;

• нагадати пацієнтові, що в разі виникнення сонливості піс­ля прийому індометацину не можна сідати за кермо автомобіля і працювати з небезпечним обладнанням;

• ненаркотичні анальгетики не сумісні із сульфаніламідни­ми препаратами, антидепресантами, антикогулянтами;

• саліцилати не слід призначати разом з іншими ненаркотичними анальгетиками (підсилення ульцерогенної дії) й антикоагулянтами (підвищення ризику кровотеч).

Дата добавления: 2014-01-05