Роль діагностики в підвищенні якості верхньої будови колії

ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

Точне визначення дослідження операцій — задача непроста. Навіть деякі автори підручників, наприклад Б. Ван-дер-Веен, уникають давати ці визначення. Іноді дослідження операцій називають науковим методом підготовки кількісної бази для прийняття рішень, в інших випадках — перебуванням оптимальних рішень різнорідних проблем. Не бракує й у дуже образних визначень. Так, наприклад, Рада суспільства дослідження операцій З'єднаного Королівства визначив дослідження операцій як атаку сучасної науки на складні проблеми, що виникають при керуванні і регулюванні великих систем, що складаються з людей, машин, матеріалів і грошей, у промисловості, господарстві, адміністрації й обороні.

Розвиток дослідження операцій почалося в період другої світової війни. Тоді його застосовували в Англії і США головним чином для планування воєнних операцій. Звідси і назва «Operation research» — дослідження операцій. Однак деякі проблеми, що включаються зараз в область дослідження операцій, розглядалися вже на початку поточного сторіччя.

Необхідність у дослідженні операцій, як правило, виникає в двох ситуаціях:

1) при відсутності необхідної статистичної інформації, що вимагається для ухвалення раціонального рішення;

2) при наявності достатнього масиву статистичної інформації, але коли найбільш правильне рішення можна прийняти як компроміс між декількома цілями.

Дослідження операцій охоплює багато методів, загальною властивістю яких є конструювання, аналіз і рішення моделей, що представляють собою спрощене розуміння досліджуваного фрагмента дійсності. Характерною властивістю зв'язаних з моделюванням задач є відсутність заздалегідь відомого рішення, а часто навіть відсутність впевненості в існуванні рішення взагалі.

Найбільше що часто зустрічаються моделями в дослідженні операцій є символічні моделі, у яких досліджувана система викладається за допомогою математичного опису.

Швидкий прогрес символічних моделей забезпечила електронна обчислювальна техніка. Завдяки високій швидкості отримана можливість величезної кількості обчислень, що раніше практично були абсолютно нездійсненними.

цілей значною мірою полегшує подальше використання отриманої інформації.

Якість верхньої будови колії в описовому його понятті — властивість, що робить його працездатним у заданих умовах експлуатації залізничної лінії.

Якість колії визначається проектом і його виконанням. Отже, можна говорити про якість проектування і якість виготовлення. У свою чергу якість виготовлення залежить від якості елементів верхньої будови колії і якості робіт з їх укладання.

Діагностика верхньої будови колії може зіграти істотну роль у підвищенні якості виготовлення. Найважливіша мета підвищення якості полягає в доведенні технічної діяльності до такої досконалості, що виключало б усі дефекти. Однак досягнення цієї мети надзвичайно важко, а тому дефекти приходиться виявляти й усувати. Виявлення дефектів у верхній будові колії і є, зокрема, задача діагностики. З іншого боку, не слід переоцінювати роль діагностики в справі поліпшення якості верхньої будови колії. Цей процес вимагає рішення багатьох технічних, організаційних, соціологічних і інших проблем, без чого саме по собі виявлення дефектів мало допоможе справі.

Різноманітні якісні показники характеристики верхньої будови колії можна систематизувати, розбивши їх на двох груп:

1. Характеристики, що піддаються виміру (чисельні). До них відносяться: ширина колії, узвишшя, відстань між осями шпал, величина зазорів у стиках рейок і т.п. Як правило, це безупинні перемінні, тобто у визначених границях вони можуть здобувати будь-як значення.

2 Альтернативні характеристики, тобто характеристики, що виступають або не виступаючі. Їхніми прикладами можуть бути прокладки між рейками, чи підкладки їхня відсутність; баласт, покладена безпосередньо на земляній чи полотнині на захисному шарі; стрілка, що піддається чи не піддається перестановці, і т.п.

Іноді чисельні характеристики, що піддаються альтернативній оцінці, поділяють на дві групи: що знаходяться в межах відхилень, що допускаються (задовільні) і вихідні за ці межи (незадовільні). Такий розподіл включає істотні показники, а тому альтернативна оцінка чисельних характеристик, як правило, не рекомендується.

Рис. 5. Загальна систематизація дефектів верхньої будови колії

Відсутність однозначних критеріїв оцінки якості створює непевність у його досягненні. При розгляді чисельних характеристик межі заданої якості верхньої будови колії повинні відповідати межам відхилень, що допускаються. Часто прагнуть до визначеного синтезу декількох характеристик, виражаючи їх одним, також чисельним показником. Численні приклади такого об'єднання приведені нижче¹.

У випадку альтернативних характеристик якість верхньої будови колії визначається наявністю протилежної характеристики, тобто існуванням дефекту. Найчастіше це вимагає систематизації і складання каталогу дефектів, що полегшує їхній аналіз.

Так, приступаючи до аналізу дефектів у верхній будові колії, насамперед необхідно установити:

1) що являє собою дефект;

2) яким дефектом можна зневажити і залишити у верхній будові колії, а який приведе до більш-менш серйозних наслідків.

У загальному виді можна прийняти, що дефектами, припустимими у верхній будові колії, є такі, котрі не погіршують плавності руху і не знижують його безперебійності², а неприпустимими — дефекти, що знижують безперебійність (чи зменшують наробіток до ремонту), а також загрозливої безпеки руху поїздів (рис. 5).

Після віднесення виявлених дефектів до окремих груп приступають до обчислення частки дефектів. У ряді випадків ці обчислення виконують спеціальними методами, розглянутими нижче. У типових же випадках, коли мова йде про однорідні елементи верхньої будови колії, частку дефектів w визначають як відношення кількості справних елементів до кількості дефектних елементів.

Вимір (дослідження) елементів верхньої будови колії, відбраковування дефектних елементів і підрахунок частки дефектів, зрозуміло, не вичерпують комплексу мір, спрямованих на підвищення його якості. Реальні діючі засоби можуть бути визначені лише після систематичної оцінки частки дефектів. Значну користь приносять тут різного роду контрольні карти (карти Шьюхарта), застосовувані в сфері статистичного контролю якості. Такі карти дозволяють одержати інформацію, що стосується:

1) основної мінливості якісних характеристик;

2) моделі мінливості процесу;

3) середнього рівня якості.

Крім контрольних карт, при оцінці якості верхньої будови колії варто застосовувати і багато інших методів математичної статистики. В останні роки в цій області очевидний помітний прогрес, хоча чимало і визначених негативних ознак. Відмовляючись тут від розгляду прикладів застосування математичної статистики для оцінки якості верхньої будови колії, автор звертає увагу тільки на визначені, що заходять занадто далеко спрощення. Вони поширюються насамперед на відсутність розходжень між статистиками іспиту і параметрами генеральної сукупності. Крім того, занадто часто, вирішуючи проблеми верхньої будови колії, роблять виводи з надто розумі спрощено «правила Зо» у тих випадках, коли сукупність не має нормальний характер.

Дата добавления: 2014-01-05