Візуальна діагностика в консультуванні

Підсумовуюча діагностика

Після проведення безпосередньої психологічної діагностики настає вирішальний етап - завершальна психодіагностика. На цьому етапі відбуваються наступні дії:

- збір отриманих психодіаностичних показників за усіма попередніми стадіями;

- співставлення та інтерпретація отриманої інформації; встановлення (уточнення) психологічного діагнозу;

- побудова моделі програми розвивальної чи корекційної допомоги клієнту.

На етапі проведення завершальної діагностики консультанту-діагносту необхідно повідомити клієнту основні отримані дані, класифікувати проблему, звернути увагу на необхідність корегування певних показників та ознайомити з методикою подальшої роботи (назвати приблизну необхідну кількість зустрічей, час та місце зустрічей, форми роботи (індивідуальні, групові) тощо.

Залежно від цілей психодіагностичного дослідження результати його можуть бути передані іншим фахівцям (лікарям, педагогам, дефектологам, практичним психологам та ін.), які самі приймають рішення про їхнє використання у своїй роботі. Поставлений психологічний діагноз може супроводжуватися рекомендаціями з розвитку або корекції досліджуваних якостей і призначатися не тільки фахівцям, але й самим обстежуваним й їхнім батькам. Разом з тим на основі проведеного обстеження сам психодіагност може будувати корекційно-розвивальну, консультаційну або психотерапевтичну роботу з клієнтом (саме так звичайно працює практичний психолог, що сполучає різні види психологічної діяльності).

Процес психологічної допомоги починається із зустрічі, під час якої відбувається перший етап психодіагностики — нетестова, а саме візуальна психодіагностика. Зустріч - взагалі одне із ціннісних понять у сучасній гуманістичній та консультативній допомозі. У тривалих та детальних дослідженнях початкових моментів контакту визначено, що вирішальним для початкового орієнтування в особистості клієнта, формування власного самовідчуття, є перші 4 хвилини контакту. Саме перші 4 хвилини найважчі для партнерів. За цей час найчастіше виробляються неусвідомлювані, але стратегічно важливі рішення, які стосуються прийняття партнера до оцінки його особи та прогнозування можливих стосунків. Перші хвилини зустрічі надзвичайно важливі як вільний, поза установкою, простір для формування першого враження про людину і оцінки особистісного потенціалу клієнта [13, с. 26].

Більшість психологів [1, с. 49], які досліджують процеси консультування, вважають, що за перші 4-7 хвилин взаємодії клієнта і консультанта вирішується доля всього майбутнього співробітництва. Взаємодія буде успішною, якщо стосунки склалися, тобто зникає напруження першого знайомства, виникає довіра, і вже через кілька хвилин вимальовуються спільні орієнтири, налагоджуються містки порозуміння. Якщо ж перші миті зустрічі наповнені страхами, тривожним очікуванням, зніяковінням та недоречностями (хтось когось не розуміє, не чує, перебиває тощо), то результативність консультації буде невисокою.

У прожитті першої зустрічі з клієнтом немає жодної деталі, яка не мала б значення для успішності першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації та відстані до клієнта (оптимальна - 1,5 м) до введення клієнта в семантику консультативної та психотерапевтичної роботи. Звичайно, що вся наступна психологічна робота не може визначатися першою зустріччю, і прожиття психологічної допомоги як перенавчання, просвіти або психотерапії проходить кілька етапів, але в консультативній роботі, зокрема, справа може обмежитися єдиною бесідою. Ось чому початковому контактові надається таке велике значення.

Отже, під час першої зустрічі відбувається процес візуальної психодіагностики. Задача візуальної психодіагностики полягає у вивченні зовнішніх характеристик поведінки і вигляду людини (таких як стать, вік, особливості складу тіла, міміки, жестів тощо) з метою проникнення у внутрішній психологічний зміст особистості і оптимізації використання можливостей і індивідуальних особливостей кожної людини [14].

Що, насамперед, звертає на себе увагу при зустрічі з іншою людиною? Очевидно, три основних ознаки його зовнішнього вигляду - стать, вік і тип статури. Потім у поле зору попадають уже більш дрібні деталі - конфігурація голови, постава, хода, жести, форма рук, пальців тощо. Таким чином, схема сприйняття однією людиною іншої грунтується на принципі пізнання від загального до частки, від цілого до його складових.

Розпізнавати індивідуально-психологічні особливості особистості можна по міміці - виразним рухам м'язів обличчя; по пантоміміці - виразним рухам тіла; по фізіологічних реакціях, що супроводжують емоції, - судинним, дихальним, секреторним; по особливостях будівлі тіла, рисам обличчя, малюнкам кистей рук, пальців і інших природно-біологічних ознак.

Отже, візуальна психодіагностика вивчає всю зовнішність людини, тобто обличчя, фігуру, положення і малюнок рук, рух і положення очей, фарбування обличчя, діяльність різних залоз, міміку та пантоміміку.

Також, до основних методів нетестової діагностики відносять [14]: біографічний і психографічний методи, фізіогномічний і графологічний аналізи, психогеометричні і кольорові тести, морфологічний і хирологічний аналізи, "тілесні" та інші візуальні проби. Зокрема, біографічні методи (від грецьк. - життя і пишу) – способи дослідження, діагностики, корекції і проектування життєвого шляху особистості. Використання біографічних методів передбачає отримання інформації, джерелами якої є автобіографічні методики (опитувальники, інтерв'ю, тесті, автобіографії), свідчення очевидців (опитування близьких людей, згадування колег), вивчення продуктів діяльності (контент-аналіз щоденників, листів та ін.).

Література

1. Васьківська С. В. Основи психологічного консультування: навчальний посібник. - К.: Четверта хвиля, 2004. - 256 7с.

2. Головин С. Ю. Словарь практического психолога / (около 2000 терминов), 1998. - 640 с.

3. Кочюнас Р. Психологічне консультування й групова психотерапія. - М.: Академічний Проект: Гаудеамус, 2005. - 464 с.

4. Крыжановская Л. М. Психолого-педагогическая диагностика и консультирование: Учеб. пособие. - М.: Московский психолого-педагогический институт, 2008. - 584 с.

5. Моргун В. Ф., Тітов І. Г. Основи психологічної діагностики. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. - 464 с.

6. Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 3 кн. - 4-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с ӕлементами математической статистики. - 640 с.

7. Помиткіна Л. В. Психодинамічна неконгруентність особистості: діагностика, корекція та консультування: Монографія. - К.: Книжкове видавництво НАУ, 2007. - 180 с.

8. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровського,

М. Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

9. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича и Е. М. Борисовой. - М.: Изд-во УРАО, 1997. - 304 с.

10. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский ДОМ «БАХРАХ-М», 2002. - 672 с.

11. Рибалка В. В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці: Навчальний посібник. - Одеса: Букаєв Вадим Вікторович, 2009. - 575 с.

12. Трофімов Ю. Л., Рибалка В. В., Гончарук П. А. Психологія. Підручник - К.: «ЛИБІДЬ», 2005. - 558 с.

13. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція: Навч. посібник. ­Рівне: ЦНТІ, 2001. - 65 с.

14. Щекин Г. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности иповедению: Учеб.-метод. пособие. - К.: МАУП, 2007. - 616 с.

Дата добавления: 2014-01-05