Международные страховые организации

Страховая корпорация Л л о й д — крупнейшая организационная структура морского страхового бизнеса, имеющая международную деловую репута­цию и глубокие исторические традиции. В некоторых популяр­ных изданиях данную структуру международного рынка морско­го страхования называют страховой компанией, что совершенно не верно и не отвечает правовому статусу данной организации. Уникальность Ллойда в том, что это объединение физических лиц-андеррайтеров, несущих неограниченную имущественную ответственность по своим обязательствам в связи с заключенны­ми при их содействии договорами морского страхования.

В настоящее время деятельность страховой корпорации Ллойд регулируется специальным законом, принятым Парламен­том Великобритании в 1982 г.. Высший орган страховой корпорации — Совет Ллойда: 28 чле­нов, которые избираются преимущественно из числа андеррайте­ров (12 человек так называемых функционирующих членов, а также 8 человек — внешних членов и 8 человек — номинальные лица, кандидатуры которых предварительно согласовываются с Управляющим Банком Англии). Члены Совета Ллойда избирают Председателя Совета Ллойда, который является высшим руково­дителем корпорации. Кроме того, назначаются три заместителя Председателя Совета Ллойда, в т. ч. двое от так называемых функ­ционирующих членов и один от номинальных лиц.

В рамках Совета Ллойда функционируют дисциплинарные ко­митеты и аппеляционный трибунал, решающие вопросы профессиональной этики членов корпорации.

Постоянно действующий орган исполнительной власти в корпорации — Комитет Ллойда, который образует 12 функционирующих членов Совета Ллойда. Сферу полномочий и компетенций Комитета Ллойда в вопросах управ­ления корпорацией определяет Совет Ллойда. Непосредственное руководство всей деятельности корпорации осуществляет назна­чаемый Комитетом Ллойда по согласованию с Советом Ллойда Главный управляющий общества.

Современная структура страховой корпорации Ллойд, на пер­вый взгляд, выглядит несколько архаично, что обусловлено данью исторической традиции. Вместе с тем, надо заметить, что весь уп­равленческий механизм работает довольно четко, обеспечивая бы­строту и гибкость принимаемых управленческих решений.

Корпоративная структура страховой корпорации Ллойд объе­диняет более 22 тыс. членов, которые по видам страхования объ­единены примерно в 280 синдикатов. Каждый член страховой корпорации Ллойд имеет неограниченную ответственность по взятым обстоятельствам перед страхователем по заключенному договору страхования. Фактически страховым делом занимается около 5 тыс. членов страховой корпорации Ллойд. Остальные ог­раничиваются чисто представительскими функциями. Эти члены представлены в реальном страховом бизнесе через агентов Ллой- да. Реально работающие члены страховой корпорации Ллойд объединены в синдикаты. Каждому синдикату присваивается свой порядковый номер и имя одного из ведущих членов синди­ката, отсюда на профессиональном жаргоне синдикаты называ­ются именами Ллойда. Не один из синдикатов не наделен права­ми юридического лица. Синдикат — это форма объединения чле­нов страховой корпорации Ллойд для совместного ведения дел по страхованию и перестрахованию (вторичное размещение рис­ков). Деятельность синдикатов строится по отраслевому принци­пу. Имеется ряд синдикатов, которые занимаются вопросами, на­пример, морского страхования, другие из них специализируются на авиационном страховании, личном страховании и т. д.

В профессиональном плане за деятельность синдиката отве­чает андеррайтер, который внес под залог крупный денежный депозит в страховую корпорацию Ллойд. По проводи­мым страховым операциям в синдикате, андерайтер отвечает на сумму внесенного денежного депозита, а также на сумму всего имущества, которым он располагает. Синдикаты, специализиру­ющиеся на операциях морского страхования, равно как и все ос­тальные синдикаты корпорации Ллойд, не имеют прямой и не­посредственной связи со своими клиентами в лице судовладель­цев, фрахтователей и иных страхователей, обладающих конкретным страховым интересом. Это общение, по поводу мор­ского страхования осуществляется через посредников — стра­ховых брокеров, имеющих специальную аккредитацию при страховой корпорации Ллойд. Отсюда название — брокер Ллойда. Наличие аккредитации (сопровождающейся крупным денежным взносом в корпорацию) служит определенным дока­зательством высокой деловой репутации данного страхового брокера. Таким образом, размещение риска в страховую корпо­рацию Ллойд возможно только через аккредитованного брокера, который выступает посредником между страхователем и синди­катом в лице его андеррайтера.

Координирующую роль во взаимоотношениях между аккре­дитованным брокером и синдикатами играет т. н. Бюро выписки страховых полисов. Соответст­венно, это бюро по поручению синдиката, в котором был разме­щен морской риск судовладельца или иного страхователя, свя­занного с морским предприятием, выписывает страховой полис страховой корпорации Ллойд, вручаемый страхователю в удосто­верение заключенного договора морского страхования.

Институт лондонских страховщиков относится к числу важнейших элемен­тов рынка морского страхования. Сочетает функции ассоциации андеррайтеров страховых компаний (первоначально специализи­ровавшихся в области морского страхования), а также непосредст­венно страховщика. Указанный институт был основан в 1884 г. в Лондоне, где в настоящее время находится его штаб-квартира. Членами института лондонских страховщиков являются около 8 тыс. андеррайтеров, которые специализируются в области морско­го страхования, а также страхования грузов и авиационных рисков.

Институт лондонских страховщиков относится к числу наибо­лее авторитетных страховых организаций, обладающих междуна­родной репутацией. Роль и значение Института лондонских стра­ховщиков объясняется тем, что это учреждение разрабатывает стандартизированные условия договоров морского страхования, которые используются на практике многими страховыми компа­ниями в Великобритании и за рубежом. Данные страховые компа­нии либо прямо применяют условия страхования, предлагаемые к применению Институтом лондонских страховщиков, либо делают ссылки на условия страхования Института лондонских страховщи­ков. Предлагаемые к использованию стандартизированные усло­вия страхования, разработанные Институтом лондонских страхов­щиков, представляют собой набор оговорок, или клаузул, приме­нительно к тем или иным страховым интересам, которые имеет судовладелец (перевозчик), выступающий в роли страхователя. Из набора оговорок формируются каждые конкретные условия дого­вора страхования. Непосредственно Институт лондонских стра­ховщиков вручает страховые полисы со своей фирменной симво­ликой, которые выдаются клиентам-страхователям через анде­ррайтеров страховых компаний — участниц Института. Характерно, что ряд андеррайтеров Института лондонских стра­ховщиков одновременно являются андеррайтерами страховой кор­порации Ллойд.

Важная роль в деятельности Института лондонских стра­ховщиков принадлежит сбору и анализу статистики причин аварийности мирового морского торгового флота. Решение вопросов, связанных с урегулированием заявленных претензий страхователей по фактам страховых случаев, перечисленных в морских страховых полисах Института лондонских страховщиков (ИЛС), возложено на агентов ИЛС. В настоящее время Институт лондонских страховщиков располагает разветвленной международной сетью агентов ИЛС.

Аналогичные функции на американском континенте вьіполняет Американский институт морских страхов­щиков, созданньій по образу и подобию Института лондонских страховщиков. Составляемые на базе оговорок (клаузул) АMNU договоры мор­ского страхования преимущественно ориентированы на правоприменительную практику США. Тогда как оговорки (клаузули) Института лондонских страховщиков, хотя и пользуются при составлении условий договоров морского страхования в Соединенных Штатах Америки, но все же в большей степени применяются на европейском континенте.

Международный союз морского страхова­ния — обьединение национальных организаций и отдельных страхових компаний, проводящих операции страхования морских судов, грузов, фрахта, а также иных страховых рисков, связанных с торговым мореплаванием. Был основам в 1874 г. в Берлине. С 1946 г. штаб-квартира МСОМС находится в Цюрихе (Швейцария). Деятельность Международного союза морского страхования (МСОМС) тяготеет к Цюриху как мировому финансовому центру. В настоя­щее время МСОМС это крупнее звено в институциональной структуре международного рынка морского страхования. Среди уставных задач МСОМС — представительство, охрана интересов й развитие морского страхования.

Действительными членами МСОМС могут бить национальные и региональнне ассоциации морского страхования, комитеты страхования и другие организаций, цели которых совпадают с целями МСОМС.

В настоящее время Международный союз морского страхова­ния имеет статус неправительственной консультативной органи­заций в ИМО — Международная морская организация. МСОМС ведет большую работу по обобщению морского страхового законодательства ряда стран.

4. Державний нагляд за страховою діяльністю.

Законом України «Про страхування» було визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний на­гляд: Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю — Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року. Укрстрахнагляд був центральним органом державної виконавчої влади, який під­порядковувався Кабінетові Міністрів України. За своїм статусом Комітет мав ранг Державного комітету України.

У процесі адміністративної реформи Указом Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року за № 1573/99 функції Укрстрах­нагляду було покладено на Міністерство фінансів України.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Основними функціями Міністерства фінансів України є:
1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);
2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності;
3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками;
4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;
5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена законом до компетенції Міністерства фінансів України;
6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;
7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.
Здійснюючи державний нагляд за страховою діяльністю, Міністерство фінансів України має право:
1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;
2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону України "Про страхування";
4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених ст. 8 Закону України "Про підприємництво".

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у випадках:
- невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;
- недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;
- інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:
- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;
- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;
- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

У складі Мінфіну створено департамент фінансових установ та ринків. Останній на відміну від Укрстрахнагляду, не може са­мостійно подавати до Кабінету Міністрів України як суб'єкта за­конодавчої ініціативи проекти законодавчих актів.

Департамент забезпечує проведення Мінфіном державної по­літики стосовно не лише страхування, а й державних лотерей, фінансових установ і ринків.

Департамент узагальнює практику застосування законодавст­ва з питань, які належать до його компетенції, розробляє пропо­зиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх на розгляд керівництва Міністерства. У межах своїх повноважень Департа­мент організовує виконання нормативно-правових актів і здійс­нює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основні завдання Департаменту у справах нагляду за страхо­вою діяльністю такі:

* розроблення пропозицій з основних напрямів розвитку страхо­вої і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні; проведення заходів щодо забезпечення розвитку страхової справи та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю;

* регулювання в межах своїх повноважень взаємовідносин страховиків зі страхувальниками, а також страхових брокерів зі страхувальниками і страховиками;

* проведення роботи із вдосконалення методів фінансової дія­льності страховиків;

* участь за дорученням керівництва Міністерства у міжнарод­них заходах з питань страхування й посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує ведення єдиного державного реєстру страхови­ків (перестраховиків) і державного реєстру страхових брокерів;

2) розглядає та готує документи, що стосуються видачі ліцен­зій страховикам на здійснення страхової діяльності, і проводить перевірки ЇЇ відповідності виданій ліцензії;

3) розглядає і готує документи, на підставі яких видаються свідоцтва про включення страхових брокерів до державного реє­стру страхових брокерів та проводить перевірки стосовно додер­жання ними законодавства про посередницьку діяльність у стра­хуванні та стосовно достовірності їх звітності;

4) проводить перевірки щодо правильності застосування стра­ховиками законодавства про страхову діяльність і достовірності

їх звітності;

5) готує та вносить керівництву Міністерства пропозиції щодо видання приписів страховикам про усунення виявлених пору­шень вимог законодавства про страхову діяльність або про від­кликання ліцензій та вилучення з державного реєстру страхови­ків (перестраховиків);

6) готує та вносить керівництву Міністерства пропозиції про призначення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

7) готує та вносить керівництву Міністерства пропозиції щодо видання приписів страховим брокерам про усунення виявлених порушень законодавства, а в разі їх невиконання — про виключення страхового брокера з державного реєстру страхових брокерів;

8) у межах своєї компетенції здійснює методичне забезпечен­ня роботи страховиків та страхових посередників;

Дата добавления: 2014-01-05