Юридичні ознаки підприємства

Правовий статус підприємств.

а) Поняття підприємства, організаційно-правові форми.

Домінуюче місце серед суб’єктів господарського права належить підприємствам, це зумовлене функцією товаровиробника. Тому законодавчий інститут підприємства, або господарюючого суб’єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою системою. Поняття підприємство – збірне.

По-перше підприємство -суб’єкт господарського права відносно всіх форм власності, та видів підприємства.

По-друге підприємство – поняття загальногалузеве, тобто визначає промислові та інші підприємства.

Підприємство, як соціально-економічний правовий інститут має юридичні ознаки, які систематизовані у ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні.”

1.	Воно є основною організаційною ланкою народного господарства. (Ця ознака характеризує підприємство, як організацію в якій власники засобів виробництва і робочої сили об’єднують свої сили для господарської діяльності з метою одержання прибутку.)
2.	Є господарюючий суб’єкт (те, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі виробляє і реалізує товар. Термін господарюючий, говорить(вказує) на комерційність підприємства – прибуткову.)
3.	Є самостійним господарським суб’єктом. (Одна з головних умов діяльності підприємства R: ст. 27 Закону “Про підприємства в Україні”, має право власної ініціативи, приймати будь-яке рішення, що не суперечить законодавству України.)
4.	Є статутний господарюючий суб’єкт. (Статут – правила гри, від яких відхилятись не можна. Ст. 9 Закону “Про підприємства в Україні” визначає обов’язкові і альтернативні пункти статуту.)
5.	Має своє майно: основні, оборотні кошти, або інші цінності. (Це майно юридично відмежоване від майна власника і належить підприємству, як суб’єкту господарства.)

Підприємство є самостійним суб’єктом права. Як самостійний суб’єкт підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

Визначення: підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законному порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукти, робота, послуги) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правилами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у банках.

Законодавство України про підприємства оперує поняттями:

- організаційні форми;

- види;

- категорії підприємств.

Організаційна (організаційно-правова) форми передбачає класифікацію підприємств в залежності від трьох форм власності (ст.2. Закону “Про власність”) та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Все це враховується в Законах України “Про підприємства в Україні” і спеціальних законах.

* Державне підприємство. (організац. правова форма)

- заснована на державній власності;

- має особливості правового становища, вони обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном;

- є об’єктом права державної власності;

- майно підприємства належить на праві повного господарського відання.Це право вужче ніж право власності, ця різниця залежить від цільового призначення відповідного майна.

Діє для державних підприємств – правовий режим майна державних підприємств (ст. 37. Закону “Про власність”) він означає, що державні підприємства користуються спеціальними правилами застосування, утворення їх майна при застосуванні визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповноважені органи) управління майном, розподіл прибутку…

*Колективне підприємство – належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права:

- засноване на одному або кількох видах колективної власності;

- правосуб’єктність реалізується через юридичну особу – яка користується і розпоряджається майном відповідно до статуту (ст.6, 20, 21. Закону “Про власність”).Це вид недержавної юридичної особи.

- право колективної власності здійснюють його ознаки управління – вищий орган управління (загальні збори, конференція) і правління.

- Засновники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємств.

Види колективних підприємств (ст. 20. Закону “Про власність”)

1.	Колективне підприємство. (R: приватизоване державне підприємство)
2.	Акціонерне або інше статутне господарське підприємство. (ст.25,26. Закону “Про власність”)
3.	Виробничий кооператив (ст.24. Закону “Про власність”).
4.	Громадської організації. (R: профспілкове, ст. 28. Закону “Про власність”)
5.	Релігійні організації. (ст.29. Закону “Про власність”)
6.	Специфічний вид – орендне підприємство. (ст. 22. Закону “Про власність”)
7.	Господарське об’єднання. (ст.27. Закону “Про власність”)

*Приватне підприємство – засноване на приватній власності однієї і більше фізичних осіб. Визначення виражає головну особливість правового становища підприємств, цієї організаційної форми. Власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовується.

* Спільне підприємство – об’єднання майна різних форм власності, які, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб’єктами права колективної власності.

Засновниками можуть бути – юридичні особи і громадяни України, інших держав:

* Іноземне підприємство – організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні створене як суб’єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власність іноземних громадян, юридичних осіб або держави.

Визначення іноземне значить, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності регулюється законодавством країни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації та діяльність в Україні регулюється Українським законодавством.

——————————

Крім видів форм законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії (ст. 2. Закону “Про підприємства в Україні”).

Ця категорія не юридична, а технічно-економічна.

Термін створення включає врегульоване правом умови фактичного виникнення та легітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб’єкта. Загальні умови створення поширюються на підприємства усіх форм власності (визначені ст.5. закону “Про підприємництво”,ст.5. “Про підприємства в Україні”,та Цивільним Кодексом. Спеціальні умови створення визначені законами про їх окремі види.

Загальні умови: визначення засновників, їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення.

- засновником є особа, яка є власником засобів виробництва та іншого майна та уповноважені власником, тобто які мають засновницьке право і дієздатність. Діє принцип: засновниками можуть бути фізичні і юридичні особи, крім видків передбачених ст. 5. Закону “Про підприємства в Україні”,ст. 5, 33. Закону “Про власність”.

- засновників визначає власник, вони приймають рішення про створення підприємств, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають, розривають контракти з керівниками підприємств, контролює ефективність використання закріпленого майна його збереження. R: Декрет Кабінету Міністрів України 15 грудня 1993 р. “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності.

- Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційних форм підприємства, визначення цілей і предмета діяльності…

Cтворення підприємства в юридичному розумінні є:

1. Затвердження та отримання рішення власника або уповноваженого органу про створення підприємництв.
2. Статуту (якщо це вимагає організаційна форма).
3. Посвідчення про державну реєстрацію.
4. При необхідності документи на землекористування (рішення місцевої Ради згідно Земельного Кодексу ст.18, 21, 23,32, 34…).

Способи створення підприємств:

1. За рішенням одного або кількох власників або уповноваженого органу.
2. Внаслідок примусового поділу (відповідно до антимонопольного законодавства України; здійснюється розпорядженням Антимонопольного комітету України його територіальних управлінь за час не менше 6 місяців.
3. Реорганізацією виділення з складу діючого.
4. Філії підприємництва, відділення (без права юр. особи) не потребує реєстрації, організація лише про це повідомляє (вносить в свою реєстраційну карту).
5. Дочірні підприємства (мають право їх створювати: а) господарські товариства (ст. 9. Закону “Про господарські товариства”); б) Підприємства з іноземними інвестиціями (ст.24. Декрету “Про режим іноземного інвестування). Реєструються у встановленому порядку.

б) Установчі документи, державна реєстрація, припинення діяльності.

Установчі документи згідно з якими і діє суб’єкт права є локальними нормативними актами (тобто затверджені засновниками).

Форма і зміст установчих документів залежить від видів підприємств.

Ст. 8. Закону “Про підприємництво” дає їх перелік:

1. Рішення власників, або уповноваженого ним органу про створення підприємства.
2. Установчий договір (якщо власників або уповноважених два або більше не обов’язкове).
3. Статут.

Ст.9. Закону “Про підприємства в Україні” дає перелік обов’язкових відомостей які повинні включать до статутів, ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76. Закону “Про господарські товариства” визначають зміст установчих документів.

+ Типові нормативні акти + типовий статут державних підприємств, типовий статут відкритого АТ, закритого АТ, статут товариств з обмеженою відповідальністю…

Установчі документи повинні містити:

- найменування і вид підприємств;

- зазначення власника та місцезнаходження;

- предмет і цілі діяльності підприємства;

- юридичний статус (юридична особа, майно, самостійний баланс, рахунки, фірмова марка, товарний знак, печатка, цінні папери);

- склад майна, перелік фондів (основний, оборотний, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд);

- перелік органів управління, порядок формування, компетенцію;

- про контрольні органи – спостережну раду, ревізійну комісію;

- про порядок припинення діяльності підприємства;

- про порядок внесення змін до статуту;

- альтернативні положення, які б не суперечили законодавству (про трудові відносини, про раду підприємств.

Державна реєстрація є обов’язковою юридичною дією при створенні підприємств (ст.6. Закону “Про підприємства в Україні”, ст. 8. Закону “Про підприємництво” вони визначають державні органи, які реєструють (ліцензуючі органи); + положення про порядок державної реєстрації підприємств затверджене Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок реєстрації підприємства включаються до державного реєстру підприємств в Україні, день включення – день реєстрації (ст. 5. Закону “Про підприємства”). Підприємство припинило своє існування з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Документи на реєстрацію (є раніше в лекції) - строк не більше 5 робочих днів + в 10 денний строк подати до відповідної податкової інспекції та органи статистики; ст. 6. Закону “Про підприємства в Україні”, ст. 8. Закону “Про підприємництво”.

Припинення діяльності є собою одне з юридичних понять господарського права. Підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Законом “Про підприємництво” ст.11, ст. 34 – 36 “Про підприємства в Україні”. У разі банкрутства (Законом 14. 05. 92 р. “Про банкрутство”) особливі підстави і форми припинення встановлені законами (про корпоратизацію, приватизацію…).

Дата добавления: 2014-01-05