Витрати

Доходи

Порядок визначення доходів і витрат та їх склад

Платники податку та об’єкт оподаткування

Теоретичні засади стягування податку на прибуток підприємств

Перевірка правильності обчислення й повноти сплати податку на прибуток

Теоретичні засади стягування податку на прибуток підприємств

ТЕМА 8. Контроль нарахування та сплати податку на прибуток

Податок на прибуток є прямим податком, який має важливе фіскальне значення і широкі можливості для регулювання та стимулювання підприємницької діяльності.

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат.

Платниками податку на прибуток з числа резидентів є (ст. 133 ПКУ)(розд. ІІІ. ПКУ).:

- суб’єкти господарювання – юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- інші підприємства, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. До інших відносяться: філії, відділення та відокремлені підрозділи; управління залізниць; Національний банк України; установи пенітенціарної системи; неприбуткові установи і організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності.

Платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь–якій організаційно–правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Об’єктом оподаткування податку на прибуток є:

- прибуток з джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених ПКУ (П = Д – С/в реал. – В інш.);

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.

Порядок визнання доходів установлено у ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Таким чином, на відміну від Закону про прибуток, попередня (авансова) оплата товарів (робіт, послуг) не визнється доходами й не впливає на податкові зобов'язання платника.

Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

· дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;

· інші доходи, що включають, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПК. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, поділяються на:

· витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, витрати банківських установ);

· інші витрати.

Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:

· загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально-виробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на охорону праці тощо);

· адміністративні витрати (проведення річних зборів, представницькі витрати, відрядження та утримання апарату управління підприємством, консультаційні, інформаційні послуги, оплата послуг зв'язку тощо);

· витрати на збут (пакувальні матеріали, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, реклама та дослідження ринку (маркетинг), передпродажна підготовка товарів), транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо);

Собівартість товарів (робіт, послуг) складається з витрат, прямо пов'язаних із виробництвом таких товарів (робіт, послуг), а саме із:

· прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги);

· прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг);

· амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних із виробництвом товарів (робіт, послуг);

· вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних із їх виробництвом (наданням);

· інших прямих витрат (внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв).

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - ц е, зокрема, витрати, не пов'язані з господарською діяльністю (прийоми, презентації, свята, розваги), платежі за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, погашення отриманих позик, кредитів, дивіденди, штрафи, неустойки чи пені.

Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку в разі реалізації такої продукції.

Дата добавления: 2014-01-05