Тема 4. Організація як функція управління

При вивченні цієї теми необхідно визначити, що таке організація, організаційна структура та її особливості.

Термін "організація" у менеджменті використовується у двох значеннях:

- у широкому розумінні - це функціонально-цільова спільнота людей з притаманною їй соціальною структурою, каналами комунікації, координацією, управлінням і контролем, яка формується на основі розподілу праці, спеціалізації функцій та взаємодії між індивідами і структурними підрозділами для задоволення соціальних потреб індивідів і суспільства;

- у вузькому розумінні - це процес визначення найбільш суттєвих зв'язків серед людей, завдань і видів діяльності з метою інтеграції І координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених цілей.

Організація як відкрита система, незалежно від виду діяльності має певні загальні характеристики:

- наявність внутрішнього середовища і залежність від зовнішнього середовища;

- всередині організації існує горизонтальний (по ділянках) і вертикальний (по рівнях влади і відповідальності) розподіл праці;

- департаментизація, тобто можливість об'єднання різних видів діяльності в логічні робочі одиниці, створення відділів, груп і поєднання їх в організаційну структуру;

- координація і необхідність управління організацією, тобто розподіл влади, створення ланцюга команд, делегування повноважень і відповідальності.

На Заході добре відомий принцип - "стратегія визначає структуру". Це означає, структура повинна бути такою, щоб забезпечити реалізацію її стратегії. Якщо з часом стратегії змінюються, то необхідно провести відповідні зміни в організаційних структурах підприємства.

Таким чином, організація - це процес створення структури підприємства шляхом визначення видів діяльності, необхідних для досягнення цілей підприємства і кожного його підрозділу, групування цих видів спільної діяльності, закріплення сформованих груп за певними управляючими, делегування повноважень та інформаційних зв'язків по горизонталям і вертикалям організаційної структури.

Існує два аспекти організаційного процесу:

а) розподіл організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій;

б) встановлення взаємостосунків повноважень, які пов'язують рівні управління між собою і забезпечують можливість розподілу і координації завдань.

Засобом, за допомогою якого керівник встановлює взаємостосунки між рівнями повноважень, є делегування.

Делегування - це процес передачі завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання в повному обсязі.

Організація базується на принципах, класична розробка яких належить Вільямсу Скотту.

Він запропонував чотири основні принципи організації:

- розподіл праці;

- лінійні та функціональні процеси;

- структура;

- діапазон контролю.

Сучасні дослідники менеджменту доповнили ці принципи ще двома:

- величина;

- складність.

Всі ці принципи обумовлюють створення організації. У структурі управління організацією виділяють такі основні елементи:

- ланки (структури, підрозділи, групи, сектора, окремі спеціальності, які здійснюють регулювання і координацію діяльності підрозділів, тобто виконання повних функцій);

- рівні управління - це сукупність ланок управління, які займають певну ступінь в системі управління підприємством;

- зв'язки - горизонтальні (між ланками) та вертикальні (між рівнями управління).

Структура управління може бути двоступеневою (дволанковою) і багатоступеневою (багатоланковою). Якщо ланки знаходяться на одному ступені управління, то їх зв'язок носить горизонтальний характер, якщо на декількох ступенях - субординацій ний або горизонтальний зв'язок.

В організаційній структурі управління ланки поділяються на лінійні і функціональні.

Лінійні ланки - це адміністративно відокремлені частини соціальної системи, які здійснюють комплексне управління об'єктом (об'єднання, підприємства, цехи, дільниці).

Функціональні ланки - адміністративно відокремлені частини апарату управління, які здійснюють реалізацію однієї або декількох функцій управління (управління, відділи, бюро, сектора і т. ін.).

В організаційній структурі управління підприємством виділяють:

а) безцехову структуру управління (заводоуправління -керівництво дільницею);

б) цехову структуру управління (заводоуправління - апарат управління цехом - керівництво дільниці);

в) корпусну (виробничу) структуру управління (чотири ланкові структури: заводоуправління - керівництво корпусом - керівництво Цехом, керівництво дільниці);

г) філія - це не додатковий ступінь, а особлива ланка, поява якої пов'язана з територіальною віддаленістювід головного виробництва.

Організаційні структури дуже різноманітні, але всі вони можуть бути об'єднані в три основні моделі організації:

- бюрократична модель (розподіл праці, ієрархічна система підлеглості, система правил та стандартів);

- модель участі (гнучка, заохочує підключення рядових працівників до управління);

- модель теорії обставин (комбінування структур від бюрокра­тичної до більш адаптивних структур).

Існує два типи структури управління: ієрархічні та адаптивні.

Концепція ієрархічної структури була сформована М.Вебером, який розробив нормативну модель раціональної бюрократії, яке базується на таких положеннях: чіткий розподіл праці, ієрархічність управління, наявність формальних правил і норм, прийом на роботу здійснюється у відповідності до посадових кваліфікаційних вимог.

Ієрархічні типи структур мають багато видів. Найбільш розповсюдженими є лінійна, лінійно-функціональна, лінійно-штабна і дивізіональна. В основу лінійної організаційної структури закладено принцип одноосібного керівництва (Рис.6).

Рис. 6. Модель лінійної організаційної структури управління

Дата добавления: 2014-01-05