Страхування відповідальності виробника

Виробник може застрахува­ти себе на випадок нанесення шкоди життю чи здоров'ю споживачу його продукції. Розмір страхової суми виробник, як правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової суми. Їх розмір коливається залежно від рівня технологічного оснащення і техніч­ного стану підприємства, надійності зберігання продукції, виду упаковки тощо.

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних затрат на ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкоду­вання морального збитку, нанесеного третім особам.

5. Особливості проведення екологічного страхування

Екологічне страхування — це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв — джерел підвищеної небезпеки для довкілля за за­подіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середови­ща.

На сьогодні існує низка законодавчих актів, які регулюють окремі питання, що стосуються екологічного страхування (страхування екологічного ризику, відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколиш­нього природного середовища, від ризику радіаційного впливу).

Право на здійснення обов'язкового екологічного страхування надаєть­ся національним страховикам, які отримали ліцензію на цей вид страху­вання, або страховій компанії за участю держави (це може бути спеціалізо­вана державна страхова компанія або компанія зі змішаним капіталом).

Статтею 49 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено проведення добровільного й обов'язкового державного та інших видів страхування громадян, їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслі­док забруднення довкілля і погіршення якості природних ресурсів. Таке формулювання є досить загальним, а тому вимагає подальшої конкрети­зації і вироблення правового механізму його реалізації. Крім того, цим за­коном не дається визначення екологічного страхування.

Закони України "Про природно-заповідний фонд України" (ст.50), «Про пестициди і агрохімікати» (ст.9), "Про відходи" (ст.14 і ст.38), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (ст.15 і ст.17) лише фрагментарно регулюють механізм проведення екологічного страхування.

Варто зазначити, що прийнятий 4 жовтня 2001 р. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" не відносить еколо­гічне страхування до обов'язкової форми страхування. Звичайно, згідно з ст. 6 Закону цей вид страхування може проводитися у добровільній формі. Стаття 7 Закону дозволяє віднести до обов'язкового екологічного страху­вання такі види:

— страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установ­ки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (по­рядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) (п.12,ст.7);

— страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підви­щеної небезпеки, в тому числі вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (п.14, ст.7);

— страхування цивільної відповідальності інвестора, в т.ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (п. 15, ст.7);

— страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу (п.18, ст.7);

— страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шко­ди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньо­му природному середовищу під час транскордонного перевезення та ути­лізації (видалення) небезпечних відходів (п.20, ст.7).

Згідно зі ст.13 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" обов'язкове екологічне страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки є обов'язковою умовою одержання доз­волу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки.

Дата добавления: 2014-01-05