Наслідки для етногенезу європейського континенту!

Остання чверть IV ст. - у Причорномор’ї з’являються східні племена гунів (гуни). Вестготи – на балканський півострів.

Кінець ІІІ ст. вторгнення в Римську імперію германських племен. Просування готів – на схід Причорномор’я. Вестготське і Остготське королівства.

IV – V ст. н.е - «Велике переселення народів». Переселення германців, слов’ян, деяких інших народів зі своєї історичної батьківщини у західному і східному напрямку за умов послаблення Римської імперії.

ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н. е. – сарматський період.

VII – III ст. до н.е – перебування скіфів на теренах сучасної України. Скіфський період

Окреслення виразних локальних відмінностей серед спільнот європейського і євразійського простору.

І тис. до н.е. – початок н.е. - пізній період праслов’янської історії.

Контакти індоєвропейських і неіндоєвропейських (індоіранських племен). Тенденція до поділу праслов’ян на дві частини – західних і східних.

І тис. до н.е. – початок середньовіччя (V ст. н.е.) – залізний вік.

Динамічний соціально-економічний розвиток. Поглиблення соціальної нерівності в межах людських спільнот. Формування ранньодержавних утворень.

Праслов’яни – провідна спільнота східноєвропейського регіону (територія України). Відзначались специфікою матеріального і духовного життя. Землеробські культур и

Археологічні знахідки. Перші письмові джерела: Гомер, Гесіод, Гекатей, Есхіл.

V ст. до н. е. (450 р. до н.е.) – Геродот «Історія».

Культурологічні впливи: степовий кіммерійсько-скіфський світ – на сході і півдні; центрально-європейський світ – на заході.

Початок І тис. н.е. - слов’яни – самостійна (проте недостатньо консолідована) етнічна гілка давньоєвропейського населення.

Римські автори І-ІІ ст.н.е.: Пліній Старший, Тацит, Птолемей (венеди чи венети).

VI ст. - візантійські історики Йордан, Прокопій Кесарійський, Іоанн Ефеський та ін.

Слов’янський етнос – продукт розвитку низки соціокультурних спільнот (археологічних культур) Південно-Східної та Центральної Європ и: зарубінської культури (узбережжя Середнього Дніпра, Прип’яті, Десни на рубежі ІІІ–ІІ ст. до н.е. – І ст. н.е.), східних груп так званої пшеворської культури (західноукраїнський регіон, Польща), київської культури,

Черняхівської культури (соціокультурна спільнота Південно-Східної та Центральної Європ и: анти, склавіни як ранні слов’яни; скіфо-сарматські, фракійські та германські угруповання).

Остаточна консолідація слов’ян:

· прискорення процесу суспільної організації (за умов військової інвазії інших племен: будова городищ, оборонних укріплень):

- формування військової та політичної знаті;

- зміцнення військових та адміністративних структур;

- поглиблення соціальної нерівності в межах племен

· активне розселення слов’ян від їхнього первісного ареалу на північний схід, південь і південний захід;

· остаточний розподіл слов’янської спільноти на три гілки – східну, західну, південн у.

Дата добавления: 2014-01-05