Доходи місцевих бюджетів

Динаміка доходів бюджету України за 2002 – 2005 рр.

(млн. грн.)

Показники	Роки
Вико- нано	% до загальної суми	Вико- нано	% до загальної суми	Вико- нано	% до загальної суми	Вико- нано	% до загальної суми
Доходи – всього	42525,0		52708,4	100,0	67850,5		103867,0	100,0
В тому числі
Податок на додану вартість	13471,2	32,5	12598,1	23,9	16733,5	24,6	33803,8	32,5
Податок на прибуток підприємств	8161,9	19,7	13086,9	24,8	16025,3	23,6	23272,2	22,4
Акцизний збір	3887,5	9,3	5141,0	9,8	6660,6	9,8	7881,8	7,6
Неподаткові надходження	12624,7	5,2	15790,7	30,0	21487,2	31,7	28236,3	7,2
Цільові фонди	189,1	1,8	216,0	0,4	241,3	0,4	246,6	0,2
Інші доходи	4190,6	31,5	5875,7	11,1	6702,6	9,9	10426,3	10,1

В 2002 р. сума ПДВ склала 13471,2 млн. грн., а частка в доходах – 32,5 %. Як свідчать дані табл. 6.1, за останні роки зростає як сума, так і частка ПДВ в доходах Державного бюджету. Вже через три роки, в 2005 р. сума його в порівнянні з 2002 р. зросла на 8999 млн. грн. Частка ж у всіх доходах склала 32,5 %.

Значне місце в доходах Державного бюджету займає податок на прибуток (доходи) підприємств. Частка його за останні роки зросла: на 19,7% у 2002 р. до 23,6% в 2004 р. і знизилась до 22,4% у 2005р. Зросла відповідно і його сума – 8161,9 до 16025,3 млн. грн. або на 96,3%., а в 2005р. вона склала 23272,2 млн. грн.

Слід зазначити, що статистичні дані по цьому податку свідчать, що до 2000 р. частка його в доходах становила 7,8% (1999 р.). Така низька питома вага пояснюється тим, що до 1999 р. сума податку повністю зараховувалась до місцевих бюджетів. З 1999 р. цей пода­ток знову став розподілятись міждержавним і місцевими бюджета­ми, що й сприяло зростанню сум його надходжень і частки у Держа­вному бюджеті.

Акцизний збір - третє за значенням джерело формування дохо­дів Державного бюджету України. Його питома вага поступово зро­стає і склала в 2002 р. 9,3% проти 6,0% у 2000 р. В 2003 і 2004 роках вже складала 9,8%, а в 2005 р. спостерігається зниження його питомої ваги в структурі доходів бюджету, що склало 7,6%, або 7881,8 млн. грн.

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності також є джерелом формування доходів Державного бюджету. Основна питома вага припадає на ввізне мито.

За останні роки намітилась тенденція до зростання доходів у Державний бюджет від рентної плати за газ, різниці в цінах за при­родний газ, від приватизації державного майна.

Потенційні можливості економічного розвитку кожного регіо­ну здебільшого залежать від його ресурсного потенціалу: природ­них багатств, виробничих потужностей, кваліфікованого персона­лу тощо. Важливою складовою цього потенціалу є забезпечення фінансовими ресурсами.

Формування фінансових ресурсів значною мірою залежить від масштабів та ефективності економічного комплексу країни, її регіонів. Серед головних чинників, які безпосередньо визначають обсяги фінансових ресурсів, утворених на рівні регіонів, слід виді­лити такі:

• галузева структура регіональних комплексів та їх доходність, що визначає обсяг податкової бази;

• відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку;

• ефективність використання місцевих ресурсів багатоцільового призначення (трудових, земельних, водних);

• рівень розвитку соціальної та виробничої інфраструктури сільської місцевості;

• рівень забезпечення навколишнього природного середовища, що приводить до диференціації обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги.

Під регіональними фінансовими ресурсами розуміють сукупність доходів, створених господарським комплексом регіону, заощаджен­ня громадян, а також кошти, що надійшли в результаті їх територі­ального перерозподілу.

Особливості структури фінансових ресурсів з точки зору їх територіального розподілу і способів розміщення й використання залежать від економічної політики держави, а саме від розподілу функцій між центром, регіоном і місцевими органами самовря­дування. Загальне правило в розподілі функцій і ресурсів полягає в тому, що проблеми необхідно вирішувати на рівні їх виконання. У цьому зв'язку постає питання достатності фінансових ресурсів, переданих до органів місцевого самоврядування, та їх самостій­ності у вирішенні питань, пов'язаних з соціально-економічним розвитком території.

Фінансові ресурси місцевих органів влади (муніципальні ресур­си) — лише частка регіональних фінансових ресурсів, оскільки останні містять у собі кошти підприємств і населення, якими не можуть розпоряджатися місцеві органи. Вони становлять вагому частку в регіональних фінансових ресурсах, які поряд з політични­ми, природними, демографічними, майновими та інтелектуальни­ми забезпечують функціонування й розвиток будь-якого регіону.

Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування - право територіальної громади самостійно вирішувати питання міс­цевого значення в межах Конституції і законів України.

Фінансові основи інституту місцевого самоврядування визначені:

Конституцією України (статті 7, 140 — 146);

Бюджетним кодексом України від 21.06.2001 р.;

Законом України «Про місцеве самоврядування» від 27.05.1997 р.;

Законом України «Про систему оподаткування» від 02.02.1994 р.

Відповідно до вказаних документів місцеві фінанси — це система формування й використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання делегованих та закріплених за ними функцій і завдань.

Структура місцевих фінансів України складається з самостійних місцевих бюджетів, кількість яких в Україні в 2000 р. склала 11 785, та фінансів комунальних підприємств.

Система місцевих бюджетів складається з бюджету АР Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів районів у містах та бю­джетів місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самовряду­вання — це бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та за­кріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними до­ходами, а також правом самостійно визначати напрями викорис­тання коштів місцевих бюджетів. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються згідно з Бюджетним кодексом України, виходячи з нормативів бюджетної забезпеченості на одного меш­канця. При цьому враховуються економічні, соціальні фактори, природний стан відповідних територій, виходячи з рівня мінімаль­них соціальних потреб, установлених законодавством.

Місцеві бюджети в сучасних умовах складаються із загального і спеціального фондів.

Спеціальний фонд має формуватися з коштів конкретно визна­чених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей. Тобто спеціальний фонд - це класи­чний випадок закріплення джерела доходів за статтею видатків, за якою певні види доходів призначаються на фінансування певних видів видатків.

Введення спеціальних фондів має на меті поліпшення звітно­сті за державні кошти, які раніше спрямовувалися до численних позабюджетних фондів, тобто для підвищення прозорості у вико­ристанні державних коштів.

Відповідно до діючого порядку місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку.

Бюджетний кодекс України встановив, що поточний бюджет використовується для виконання як власних, так і делегованих повноважень. Кошти цього бюджету спрямовуються на фінансу­вання установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фі­нансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, тобто на здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розшире­ним відтворенням.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел і закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. У прибутковій частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Структура доходів місцевих бюджетів

Власними доходами бюджету АР Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування є доходи, які визнача­ються законодавством, формуються і збираються на відповідній території. До них включаються місцеві податки і збори, доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності, та інші доходи, передбачені діючим законодавством.

Закріплені доходи місцевих бюджетів - це доходи, що повністю або частково (в %) зараховуються в певні види бюджетів безстроково на довгостроковій основі і для включення яких не потрібне рішенняорганів влади вищої ради.

Міжбюджетні трансферти [32] - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого згідно з Бюджетним кодексом. Основними формами надання міжбюджетних трансфе­ртів є: дотація вирівнювання [52] та субвенція [149].

Дотація вирівнювання [52] - це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція [149] - цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на певну мету, в порядку, визначеному тим органом, який його надав.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття Закону про Державний бюджет на відповідний рік.

Згідно з Бюджетним кодексом України встановлюється і таке джерело формування місцевих бюджетів, як місцеві позики.

Місцеві запозичення [98] - операції, пов'язані з отриманням коштів на умо­вах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'явля­ються зобов'язання перед бюджетом, та операції щодо повер­нення цих коштів до бюджету.

Такі позики до місцевих бюджетів можуть здійснюватись лише до бюджету розвитку або для покриття тимчасових касових розри­вів під час виконання загального фонду місцевого бюджету.

Місцеві позики можуть бути здійснені з бюджетів вищого рівня або комерційними банками. Вони можуть існувати в формі бюджет­ної гарантії під позики комерційних структур, у тому числі на по­требу бюджетної сфери, для випуску муніципальних позик під кон­кретні заходи, в яких зацікавлена територіальна громада.

Слід наголосити, що держава не несе відповідальності по зобов'я­заннях за позиками до місцевих бюджетів. Видатки по обслугову­ванню боргу місцевих бюджетів здійснюються за рахунок коштів за­гального фонду бюджету в межах 10% його обсягів протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування.

Якщо при погашенні основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню має місце порушення договору між кредитором і позичальником з вини останнього, відповідна рада не має права надавати нові позики протягом п'яти наступних років.

До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які ви­значені ст. 69 Бюджетного кодексу України. Формуються і збира­ються вони на відповідній території і включають 17 видів надхо­джень. До них належать податки місцеві і збори, податок на власників транспортних засобів, плата за забруднення навколишнього при­родного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету, та інші збори.

Верховною Радою України 18 лютого 1997 р. був прийнятий у но­вій редакції Закон України «Про систему оподаткування». У ст. 15 цього Закону визначені місцеві податки та збори, які мають право встановлювати сільські, селищні та міські ради згідно з переліком і в межах граничних розмірів, встановлених Декретом Кабінету Мі­ністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки та збори».

Місцеві податки та збори є головним атрибутом місцевого само­врядування і в розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих податків і зборів. В Україні їх питома вага у податкових надходженнях місце­вих бюджетів незначна. Вони складають близько 1 % доходів місцевих бюджетів України.

Згідно зі статтею 140 Конституції, статтями 64 — 66 Бюджетного кодек­су встановлено порядок і перелік закріплення загальнодержавних податків, зборів і платежів, що надходять до бюджету АР Крим та обласних бюджетів і районних бюджетів, бюджетів місцевого са­моврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Всі закріплені доходи місцевих бюджетів розпо­діляються між їх ланками на підставі встановлених Бюджетним кодексом відсотків.

У випадку, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюджету ча­стину надлишку в порядку, встановленому законодавством.

Слід вказати і на негативну тенденцію щодо поступового змен­шення питомої ваги доходів, які припадали на місцеві бюджети (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Дата добавления: 2014-01-05