Затрати виробництва

P - ціна товару;

ns - кількість виробників;

Pr - ціна на ресурси;

A - рівень технології;

G - державна політика;

Ps - ціна на взаємопов’язані товари по ресурсам.

При зміні ціни товару, змінюється величина, або об’єм пропозиції. Рух при цьому відбувається по лінії пропозиції.

Закон пропозиції – при збільшенні ціни товару, величина пропозиції збільшується і навпаки.

2. Загальна виручка – це виручка, отримана від реалізації певної кількості товару:

TR = p ∙ Q

Гранична виручка – зміна загальної виручки в результаті виробництва і продажу додаткової одиниці товару:

Гранична виручка показує виручку від реалізації останньої одиниці товару.

Якщо функція виручки задана аналітично,то MR = TR΄_Q

Якщо виробник не може вплинути на ціну товару, то гранична виручка дорівнює ціні товару: МR = P.

Загальні затрати – це вартість всіх необхідних для виробництва ресурсів. Граничні затрати – це зміна загальних затрат в результаті виробництва додаткової одиниці товару (затрати на останню одиницю товару).

Якщо функція затрат задана аналітично, то МС = ТС΄_Q

ТC - загальні затрати;

МC - граничні затрати.

Закон спадної віддачі факторів виробництва – при інших постійних факторах, починаючи з деякого моменту, подальше нарощування кількості змінного фактора не призводить до зростання темпів росту кількості виробленої продукції.

До моменту дії закону спадної віддачі граничні затрати зменшується, а потім зростають.

При MR = MC – прибуток максимальний

3. При зміні будь – якого з нецінових факторів пропозиції змінюється пропозиція взагалі і рух відбувається разом з лінією пропозиції(при позитивному впливі – вправо, при негативному - вліво).

		P΄r > Pr

4. Індивідуальна пропозиція – це пропозиція, яка формується певним виробником певного товару.

Ринкова пропозиція – пропозиція яка формується всіми виробниками цього товару. Ринкова пропозиція є горизонтальною сумою індивідуальних пропозицій.

Наприклад:

Q_S1 = 10 + P Q_S2 = 10 + 2P Q_S3 = 10 + 5P

(для всіх цін)

5. В залежності від тривалості при аналізі пропозиції розрізняють такі періоди:

1) миттєвий (виробник не може нічого змінити, тому величина пропозиції незмінна);

2) короткостроковий (виробник може змінити деякі ресурси (трудові) і таким чином здійснити незначний вплив на величину пропозиції);

3) довгостроковий (виробник може змінити всі можливі ресурси і тому значно вплинути на обсяг виробництва).

Лекція 5 – 6

Ринкова рівновага

1. Поняття ринкової рівноваги і фактори, які на неї впливають.

2. Мінімальна і максимальна ціна. Дефіцит і надлишок.

3. Існування і єдиність рівноваги.

4. Поняття стійкості рівноваги. Павутиноподібна модель.

5. Стійкість рівноваги по Вальрасу і Маршаллу.

а) вплив на ринкову рівновагу нецінових факторів попиту.

При позитивному впливі нецінових факторів попиту рівноважна ціна і об’єм зростають, а при негативному – спадають.

Точка рівноваги зміщується по лінії пропозиції.

б) вплив на рівновагу нецінових факторів пропозиції.

При позитивному впливі нецінових факторів пропозиції рівноважна ціна зменшується, а рівноважний об’єм збільшується. При негативному впливі – навпаки. Рівноважна точка змішується по лінії попиту.

	P2

Δd - дефіцит

P₁ - або mах ціна, або верхня межа ціни

P₂ - min ціна, або нижня межа ціни

ΔS - надлишок товару

Максимальна ціна встановлюється для стимулювання споживача, а мінімальні – для виробника.

Політика встановлення максимальної і мінімальної ціни виявляється доцільною лише на короткому проміжку часу.

3. а) Існування рівноваги

Рис.1. Рис.2.

Рівновага існує при будь – якій ціні, навіть при нульовій, якщо величина пропозиції перевищує величину попиту.

Такі товари називають вільними благами (Рис. 1)

Рівновага існує при будь – якому об’ємі, навіть при нульовому, якщо ціна пропозиції перевищує ціну попиту (Рис.2)

Така ситуація характерна для товарів, виробництво яких технологічно можливе, але економічно не вигідне.

б) Єдиність рівноваги

Рівновага може бути в декількох точках.

4. Система вважається стійкою, якщо під впливом зовнішніх зусиль, через певний проміжок часу вона повертається до початкового стану.

В основі павутиноподібної моделі лежать два припущення:

1) попит завжди випереджає пропозицію.

2) рішення про обсяг випуску приймається з урахуванням минулого періоду.

Якщо лінія пропозиції крутіша від лінії попиту, то рівновага стійка.

Якщо лінія попиту крутіша від лінії пропозиції, то рівновага нестійка.

Якщо кути нахилу однакові, то рівновага теж нестійка.

Методи з гладження невизначеності павутиноподібної моделі:

- в якості базового, треба брати не один, а декілька минулих періодів

- застосування методів прогнозування

- створення поточних запасів продукції

- державна підтримка

Відповідно до Вальраса рух до стану рівноваги відбувається у вертикальному напрямку завдяки споживачу, якщо на ринку дефіцит і завдяки виробнику, якщо на ринку надлишок.

б).Модель Маршалла

Відповідно до підходу Маршала рух до стану рівноваги відбувається у горизонтальному напрямку і виключно завдяки виробнику.

Лекція 7-8

Еластичність попиту і пропозиції

1. Поняття еластичності. Фактори, які впливають на еластичність

2. Геометрична інтерпретація еластичності. Види еластичностей.

3. Залежність загальної виручки і сумарних витрат від еластичності.

4. Використання еластичності при оцінці залежності попиту від доходу.

5. Перехресна еластичність попиту по ціні.

6. Еластичність пропозиції.

1. Для оцінки зв‘язку залежної величини і незалежної, зокрема величини попиту і ціни, використовуються такі показники:

1) похідна (використання обмежене, адже не дає можливість зробити порівняльний аналіз залежності попиту від ціни для різних товарів)

2) еластичність (процентна зміна залежної величини при зміні незалежної величини на 1%)

Еластичність попиту по ціні - це процентна зміна величини попиту, викликана зміною ціни товару на 1%.

В чисельнику - процентна зміна величини попиту, в знаменнику процентна зміна ціни.

Практично для всіх товарів еластичність попиту по ціні – від’ємна величина.

Еластичність не має одиниці виміру, що дозволяє використати її для порівняння залежності попиту від ціни для різних товарів.

За допомогою еластичності можливо зробити висновок про чутливість попиту до зміни ціни. Чим більш еластичний попит, тим він більш чутливий до зміни ціни.

В залежності від величини еластичності розрізняють такі види попиту:

- абсолютно еластичний попит | E_d | = ∞

Дуже незначна зміна ціни призводить до дуже значної величини зміни попиту.

- еластичний попит

1 < | E_d | < ∞

Темпи зміни величини попиту перевищують темпи зміни ціни товару.

- попит одиничної еластичності

| E_d | = 1

Темпи зміни величини попиту і ціни абсолютно однакові.

- нееластичний попит

| E_d | < 1

Темпи зміни величини попиту відстають від темпів зміни ціни товарів.

- абсолютно нееластичний попит

| E_d | → 0

Для товарів Гіффіна еластичність попиту по ціні додатня.

Якщо функція попиту задана аналітично, то еластичність знаходиться за формулою:

Фактори впливу на еластичність попиту

1. Кількість товарів - замінників. Чим більша кількість товарів – замінників у даного товару, тим еластичність попиту на нього більша і навпаки.

2. Ступінь агрегованості товару. Чим більш агрегований (більше різновидів) товар тим еластичність попиту на нього менша, а еластичність попиту на окремі його види більша.

3. Частка витрат на даний товар в загальних витратах споживача. Чим більша доля витрат на товар в загальних витратах, тим еластичність попиту на нього більша.

4. Актуальність моменту. Чим більш актуальний момент, тим еластичність попиту менша.

5. Проміжок часу. Чим більший проміжок часу, тим еластичність більша.

Задача 1

Знайти еластичність попиту по ціні в кінцевій точці і зробити висновок про категорію товару.

P₁ = 2 грн. Q_d1 = 10 шт.

P₂ = 5 грн. Q_d2 = 10 шт.

1) попит нееластичний (еластичність по модулю менше 1)

2) даний товар є товаром Гіффіна (еластичність додатня)

Задача 2

Функція попиту Q_d = 20 – 4P. Знайти, при якій ціні еластичність попиту буде дорівнювати – 4.

(див. Рис.1)

Рис.1

Точка з одиничного еластичного попиту знаходиться точно посередині ділянки лінії попиту між осями.

| E_d | > 1 - попит еластичний;

| E_d | = ∞ - попит абсолютно еластичний;

| E_d | < 1 - попит нееластичний;

| E_d | = 0 - абсолютно нееластичний.

Еластичність буває точковою , тому що знаходиться в якійсь точці.

Еластичність буває дуговою

де - P₁ і P₂ - ціна в початковій і кінцевій точці.

За допомогою еластичності можна проаналізувати залежність між різними величинами:

- між зміною величини попиту і зміною величини доходу (еластичність попиту по доходу).

-між зміною величини попиту на один товар і зміною ціни на інший товар (перехресна еластичність попиту по ціні).

-між зміною величини пропозиції і зміною ціни (еластичність пропозиції по ціні) і т.і.

3. Поняття “виручка” характерне для виробника. Якщо виробник не в змозі вплинути на ціну продукції, то загальна виручка залежить від кількості проданого товару.

TR = P (Q) ∙ Q

Сумарні витрати характерні для споживача. Головним чином, витрати залежать від ціни товару.

TE = P ∙ Q (P).

Припустимо, функція попиту лінійна Q_d = a – bP

Функція набуває максимуму, якщо її похідна дорівнює нулю.

Отже, загальна виручка максимальна, якщо попит на товар має одиничну еластичність. При Q = 0, TR = 0; Q = a, TR = 0

Аналогічно, для сумарних витрат:

Сумарні витрати споживача максимальні якщо він купує товар з попитом одиничної еластичності.

4. Еластичність попиту по доходу – це процентна зміна величини попиту, викликана зміною доходу споживача на 1%.

, - точкова еластичність попиту по доходу

- дугова еластичність попиту по доходу

В залежності від величини еластичності по доходу, розрізняють такі категорії товарів:

1. предмети розкошу

2. предмети другої необхідності

3. товари першої необхідності

4. товари низької якості

5.Перехресна еластичність попиту по ціні - це процентна зміна величини попиту на товар, викликана зміною ціни пов’язаною з ним товару на 1%.

,

де х і у – пов‘язані між собою товари.

Для товарів - замінників перехресна еластичність додатня.

Для товарів - доповнювачів перехресна еластичність від‘ємна.

Для абсолютно не залежних товарів перехресна еластичність дорівнює нулю.

6.Еластичність пропозиції по ціні – це процентна зміна величини пропозиції, викликана зміною ціни товару на 1%.

Еластичність пропозиції буває точкова і дугова Вона завжди додатня.

Еластичність пропозиції найбільша в довгостроковому періоді.

Лекція 9

Корисність товару і поведінка споживача

1. Поняття корисності. Загальна і гранична корисність. Закон спадної граничної корисності.

2. Основні гіпотези теорії суб’єктивної корисності.

3. Корисність і попит

4. Споживацький надлишок і надлишок виробника

1. Головна мета споживання – максимізація корисності.

Корисність – суб’єктивна цінність певного товару для певного споживача.

Функція корисності – це залежність рівня загальної корисності від кількості спожитих благ.

Якщо споживаються два товари Х іУ,

Гранична корисність – це зміна загальної корисності в результаті споживання додаткової одиниці блага.

Єдиної одиниці виміру корисності не існує

Таблиця 1

Закон спадної граничної корисності (Джевонса).

При споживанні певного блага, починаючи з деякого моменту, споживання додаткової одиниці цього блага зменшує темпи росту загальної корисності (див. таблицю 1).

Якщо функція корисності задана аналітично, то

2. Основні гіпотези теорії суб‘єктивної корисності:

1. Гіпотеза раціональності споживача:

Споживач знає, чого хоче, він може порівнювати доступні йому набори благ і з цих наборів вибирати найкращий.

2. Гіпотеза порівняльності:

Якщо є два доступні набори благ А і В, то можливі три варіанти:

1) А>В (набір А кращий від набору В)

2) А<В (набір а гірший від набору В)

3) А~В (набори А і В однаково корисні)

При аналізі корисності використовуються 2 методи:

1) ординалістський (порядковий)

2) кардиналістський (кількісний)

3. Гіпотеза транзитивності або перехідності:

Якщо А>В, В>C, то А>С

4. Гіпотеза ненасиченості.

Споживач завжди вибирає набір з більшою кількістю блага.

3. Корисність і попит

Припустимо, що корисність виражається у грошовій формі, і одна одиниця корисності дорівнює 1 грн.(див. табл.1).

Тоді:

Лінія попиту є одночасно лінією граничної корисності, якщо корисність виражається грошовій формі і гранична корисність кожної грошової одиниці постійна.

4. Споживацький надлишок – це виграш споживача в результаті того, що ціна на товар виявилась нижче очікуваної.

Узагальнений споживацький надлишок (УСН) – це виграш всіх споживачів.

Надлишок виробника – це виграш виробника в результаті, того що ціна на його товар виявилась вищою від очікуваної.

Узагальнений надлишок виробника(УСН) – це виграш всіх споживачів.

Задача

Знайти УСН, якщо функція попиту Qd = 20 – 2p, и P’ = 5.

УСН=1/2*5*10=25

Лекція 10 –11

Криві байдужості і рівновага споживача.

1. Крива байдужості і її властивості.

2. Гранична норма заміни.

3. Бюджетна лінія і рівновага споживача. Кутове рішення.

4. Криві “доход - споживання” і криві Енгеля.

5. Криві “ціна – споживання” і виведення кривих попиту.

6. Ефект заміни і ефект доходу для різних категорій товарів

7. Поняття компенсованої кривої попиту. Часткова і загальна рівновага

1.Вибір споживача грунтується на двох факторах:

1) смаки, вподобання і преференції;

2) обмежений доход.

Графічним виразом смаків і вподобань споживача є крива байдужості.

Крива байдужості – це сукупність комбінацій двох товарів, споживання яких приносить споживачу один і той же рівень корисності (див.табл.1,рис.1).

Таблиця 1

Рис.1

Властивості кривої байдужості:

1) Через будь - яку точку в геометричному просторі товарів можна провести відповідну криву байдужості;

2) Більш висока крива байдужості показує більший рівень загальної корисності. Сукупність кривих байдужості різного рівня називається картою байдужості.

3) Криві байдужості мають від’ємний нахил.

4) Криві байдужості різного рівня ніколи не перетинаються

Доводимо від супротивного. Припустимо U₁ і U₂ перетинаються(рис.2)

Рис.2

A~B, A~C ═> B~C – а це не може, тому що В > С (див. властивість 2)

5) При пересуванні по кривій байдужості згори донизу гранична норма заміни одного товару іншим зменшується (див. питання 2).

2. Гранична норма заміни – це кількість одного з товарів, від якої треба відмовитись для споживання додаткової одиниці іншого товару при постійному рівні загальної корисності.

Особливі випадки кривих байдужості

а) товари-замінники

Для товарів замінників – крива байдужості має вигляд прямої лінії і гранична норма заміни постійна (MRS=const)

б) товари-доповнювачів.

Для товарів-доповнювачів крива байдужості має вигляд прямого кута і гранична норма заміни одного товару іншим дорівнює нулю (MRS=0)

в) Якщо відсутня абсолютна замінність, або абсолютна доповнюваність, то крива байдужості буде мати вигляд гіперболи і гранична норма заміни одного товару іншим буде змінною величиною

3. Графічним виразом можливостей споживача є бюджетна лінія (лінія бюджетних обмежень) - сукупність комбінацій двох товарів, які можна придбати, витративши весь свій обмежений доход.

p_x*x+ p_y*y=I - рівняння бюджетної лінії

Тангенс кута нахилу бюджетної ліній дорівнює відношенню цін спожитих товарів.

Споживач перебуває у стані рівноваги, коли його смаки, уподобання і потреби співпадають з можливостями.

Рівновага споживача ще називається оптимізацією споживацького вибору або максимізацією корисності споживача.

Умови максимізації корисноті:

1) А – точка максимізації корисності.

А

Споживач максимізує корисність, якщо його бюджетна лінія дотикається до максимально високої кривої байдужості.

2)

tga=MRS

У точці з максимальною корисністю гранична норма заміни (MRS) одного товару іншим, дорівнює відношенню цінних товарів

3)

В точці з максимальною корисністю граничні корисності в розрахунку на одну грошову одиницю однакові для всіх товарів, які споживаються. Остання грошова одиниця, затрачена на придбання будь-якого товару приносить одну і ту ж граничну корисність

Якщо споживач максимізує корисність, споживаючи два товари, така рівновага називається внутрішньою.

Якщо споживач намагається максимізувати корисність, використовуючи один з двох товарів, то така ситуація називається кутовим рішенням.

При кутовому рішенні корисність не максимізується.

4. лінія “доход - споживання”

крива Енгеля

Для звичайних товарів крива Енгеля має додатній нахил, а для неякісних – відємний.

5.

лінія “ціна - споживання”

А,В,С – точки максимізації корисності

при цінах відповідно Р_х1, Р_х2, Р_х3

Для звичайних товарів лінія попиту має від’ємний нахил, а для товарів Гіффіна – додатній

6. Зміна ціни на один з товарів приводить до двох наслідків:

1. Зміна кількості споживання цього товару.

2. Зміна реального доходу споживача.

Це знаходить відображення в ефектах заміни і доходу.

Ефект заміни – це зміна кількості спожитого блага в результаті зміни його відносної ціни при постійному реальному доході.

Ефект доходу – це зміна кількості спожитого блага при зміні реального доходу споживача і постійних відносних цінах.

Випадок звичайних товарів.

F₁ F₂ – загальна зміна кількості споживання. Для виділення ефекту доходу проводимо бюджетну лінію І₂, паралельно І₁ до дотику із старою кривою байдужості U₁

F₃ F₂ – ефект доходу

F₁ F₃ – ефект заміни

Для звичайних товарів ефект заміни і ефект доходу однонаправлені, причому при зменшенні ціни вправо, а при збільшенні – вліво.

Для неякісних товарів ефект заміни і ефект доходу різнонаправлені, причому при зменшенні ціни ефект заміни – вправо, а ефект доходу - вліво, а при збільшенні - навпаки. Але в будь-якому випадку ефект заміни більший ефекту доходу.

Для товарів Гіффіна ефект заміни і ефект доходу теж різнонаправлені, причому величина ефекту доходу завжди більша.

7. Компенсована крива попиту – це залежність величини попиту від ціни, звільнена від впливу ефекту доходу

- звичайна крива попиту

- компенсована крива попиту

Еластичність звичайної кривої більша ніж компенсованої.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ СУЧАСНОГО РИНКУ

Лекція 12

Основні положення теорії виробництва і виробнича функція

1. Основні типи підприємств в ринковій економіці.

2. Технологія виробництва і виробнича функція.

3. Використання ізоквант. Особливі випадки виробничої функції. Гранична норма технологічної заміни.

4. Виробництво з одним змінним фактором. Середній і граничний продукти.

5. Закон спадної віддачі і продуктивність праці.

6. Короткостроковість і довгостроковість. Ефект маштабу.

1 Фірма – це спосіб вирішення проблеми координації власників виробничих факторів.

Фірма вважається планово-ієрархічною системою.

За характером власника фірми діляться на державні і приватні.

Приватні фірми діляться на:

а) Підприємницька фірма (належить підприємцю). Характерна риса: підприємець в одних руках об’єднує і риси власника, і риси управлінця. Головна мета – максимізація прибутку.

б) Капіталістична фірма. Характерна риса: функції володіння і управління розмежовані. Головна мета – отримання максимальної віддачі від вкладеного капіталу.

в) Трудова (власник – трудовий колектив). Головна мета – отримання максимального трудового доходу.

Основні форми організації бізнесу в ринковій економіці.

- Фірма.

- Корпорація (Акціонерне товариство). Для неї властивий конфлікт цілей. Для вирішення конфлікту цілей застосовуються такі заходи:

а) Внутрішні (матеріальні стимули, кадровий менеджмент, поліпшення системи управління корпорації).

б) Зовнішні (вторинна емісія цінних паперів)

- Партнерство.

2 Виробництво – це процес перетворення вхідних ресурсів у готову продукцію.

ресурси

готова продукція Q

K,L

Основними виробничими факторами (ресурсами) є: праця (L), капітал (К), земля, науково-технічний прогрес.

Виробничі фактори перетворюються у готову продукцію за допомогою технології – сукупності методів і прийомів, які разом з необхідним обладнанням перетворюють ресурси у готову продукцію.

Виробнича функція – це залежність обсягу випущеної продукції від кількості використаних виробничих факторів.

Q = f (K,L)

Виробнича функція передбачає максимальне використання факторів. Як і будь-яка інша функція, виробнича може задаватись трьома шляхами:

1)табличний

2) Аналітичний – найбільш поширеним аналітичним способом завдання функції є степенева функція виду:.

, де і - коефіцієнти

Якщо , то така функція називається функцією Кобба-Дугласа.

3. Графічним виразом виробничої функції є ізокванта – це сукупність комбінацій праці і капіталу, використання яких дозволяє випустити один і той же обсяг продукції.

Наприклад, виробнича функція задана таблицею

ізокванта

Гранична норма технологічної заміни – це кількість одного з факторів, від якої треба відмовитись для застосування додаткової одиниці іншого фактора, при постійному рівні виробництва.

Для збільшення обсягу випуску необхідно одночасне збільшення обох факторів, тобто ізокванта зміщується вправо вгору.

Особливі випадки виробничої функції:

1). Абсолютно замінні фактори

ізокванта – пряма лінія

2). Абсолютно доповнювані фактори

ізокванта – прямий кут

MRTS=0

3). Неповна замінність або доповнюваність.

Ізокванта – гіпербола

є змінною величиною.

4. В короткостроковому періоді виробник може змінювати лише кількість праці.

В довгостроковому періоді змінними є всі фактори.

Граничний продукт фактора – це зміна кількості випущеної продукції в результаті застосування додаткової одиниці виробничого фактора.

, ,

де Q – зміна кількості продукції

L (K) – зміна кількості праці (капіталу)

Якщо виробнича функція задана аналітично, то

,

Середній продукт фактора – це кількість випущеної продукції в розрахунку на одну одиницю використаного фактора.

;

Якщо виробнича функція має вигляд , то

Ступінь залежності обсягу випуску від кількості використаних факторів визначають за допомогою еластичності випуску по конкретному фактору.

Еластичність випуску по праці:

Еластичність випуску по капіталу:

Еластичність випуску по фактору чисельно дорівнює показнику ступеня у виробничій функції при відповідному факторі.

Для функції Кобба-Дугласа випуск по обом факторам нееластичний ().

5. Припустимо, що виробництво характеризується такими даними:

Таблиця ілюструє закон спадної віддачі фактора: при інших незмінних акторах, починаючи з деякого моменту подальше збільшення кількості змінного фактора призведе до скорочення темпів зростання виробництва.

Середній продукт праці є одночасно продуктивністю праці.

До моменту дії закону спадної віддачі продуктивність праці збільшується, а після вступу в дію цього закону продуктивність праці падає.

6. В довгостроковому періоді виробник може впливати на всі фактори, в тому числі застосовуючи досягнення НТП.

Впровадження досягнень НТП призводить до двох наслідків:

1. Зростає обсяг випуску.

2. Закон спадної віддачі фактора починає діяти пізніше (див. рис.).

У довгостроковому періоді для оцінки залежності зміни факторів і зміни обсягів випуску використовують ефект масштабу.

Є 3 типи ефекту масштабу:

1. Додатній (або позитивний) – темпи зміни обсягу випуску випереджають темпи зміни кількості факторів.

2. Від’ємний (або негативний) – темпи зростання обсягу випуску відстають від темпів зростання кількості факторів.

3. Постійний (або незмінний) – темпи зміни обсягу випуску і кількості факторів однакові.

Незмінний ефект масштабу характерний для вирбничої функції Кобба-Дугласа.

Лекція 13-14

1. Визначення затрат виробництва.

2. Побудова функції затрат. Ізокоста.

3. Фактори, які визначають величину короткострокових затрат.

4. Затрати на довгостроковому етапі. Правило мінімізації затрат.

5. Графіки короткострокових та довгострокових затрат та їх взаємозв’язок.

1 Необхідний об’єм випуску можна досягти, застосовуючи різні комбінації праці і капіталу, що відображаються на ізокванті. Для вибору оптимального з цих варіантів необхідно знайти такий, який має найменші затрати.

Затрати – це грошовий вираз вартості необхідних виробничих факторів.

Затрати бувають бухгалтерські і економічні.

Економічні пов’язані із втраченими можливостями діяльності фірми.

Розрізняють також затрати:

– фактичні

– вмінні

– явні

– неявні

– зворотні

– незворотні

Незворотні затрати практично завжди мають явний характер, але незважаючи на це, їх не слід враховувати при прийнятті економічного рішення.

З позиції впливу обсягів випуску на затрати розрізняють:

- Постійні затрати (оренда приміщень, зарплата адміністративного або допоміжного персоналу і т.д.).

- Змінні затрати (заробітна плата основних робітників, затрати на сировину і т.д.).

Постійні затрати не залежать від обсягів випуску.

Змінні затрати безпосередньо залежать від обсягів випуску.

TC = FC + VC, де

TC - загальні затрати

FC - постійні затрати

VC – змінні затрати

Середні затрати – затрати в розрахунку на одиницю випущеної продукції.

, де:

AFC – середні постійні затрати

AVC – середні змінні затрати

Граничні затрати – це зміна загальних затрат в результаті виробництва додаткової одиниці товару.

Якщо функція затрат задана аналітично, то

MC = TC′_Q = (FC + VC)′_Q = FC′_Q + VC′_Q = VC′_Q

Приклад. Відомо, що загальні затрати фірми ТС = 20000. Постійні затрати FC = 12000, а середні змінні затрати AVC = 1000. Який обсяг випуску фірми?

VC =TC – FC = 20000 – 12000 = 8000

2.Функція затрат – це залежність величини загальних затрат від обсягу випуску

Графічним виразом функції затрат є ізокоста – це сукупність комбінацій праці і капіталу, які мають однакову сумарну вартість.

W – ціна одиниці праці – заробітна плата

r – ціна одиниці капіталу

WL + rK = TC – рівняння ізокости

Тангенс кута нахилу ізокости дорівнює відношенню цін одиниць факторів.

3 Короткострокові затрати пов’язані з придбанням необхідної кількості праці.

, де:

W – заробітна плата

L – зміна кількості працюючих,

WL = VC

До моменту вступу в дію закону спадної віддачі продуктивність факторів зростає, це призводить до зростання граничного продукту фактора і зменшення граничних затрат.

Після вступу в дію закону спадної віддачі продуктивність виробничих факторів зменшується, а це призводить до зменшення граничного продукту фактора і збільшення граничних затрат.

де: W – заробітна плата

L – кількість робітників

WL = VC

Для збільшення продуктивності праці в масштабах всього народного господарства необхідно збільшити обсяг випуску шляхом нагромадження капіталу і застосування цього капіталу в процесі виробництва.

4 В довгостроковому періоді виробник стикається з затратами як на працю, так і на капітал.

Як показує ізокванта, необхідний обсяг випуску можна досягти, застосовуючи різні комбінації виробничих факторів.

Критерієм вибору з багатьох варіантів є мінімальні затрати на його реалізацію.

Існують три умови мінімізації затрат:

1)

т.А – точка мінімізації затрат

У точки з мінімальними затратами ізокоста (лінія, яка показує загальні затрати) дотикається до максимально високої ізокванти.

2)