Сутність та класифікація фінансової звітності банківських установ

Інформація про діяльність банку формується в системі бухгалтерського обліку і надається у вигляді фінансової звітності. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить сукупність економічних показників, які повинні відбивати об’єктивну оцінку фінансового стану і фінансового результату, а також обсяги грошових потоків від діяльності комерційного банку та ступінь ризикованості його діяльності. Форма і обсяг бух­галтерської інформації мають бути такими, щоб ці учасники ринку могли приймати виважені економічні рішення. Вимоги до банків щодо розкриття інформації про господарську діяльність у зовнішній (публічній) фінансовій звітності стисло викладено у міжнародному стандарті з бухгалтерського обліку за номером 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ».

Фінансова звітність загального призначення – це сукупність компонентів звітності, складених на основі даних фінансового обліку, в яких узагальнена інформація про фінансовий стан, результати фінансової діяльності та рух грошових потоків банку за звітний період.

Забезпечення інформацією відбувається через розкриття (надання) користувачам такої інформації, яка є для них суттєвою (табл. 2.1).

Компонентами фінансової звітності є:

– баланс;

– звіт про фінансові результати;

– звіт про рух грошових коштів;

– звіт про власний капітал;

– примітки до звітів.

Таблиця 2.1

Користувачі фінансової звітності та їх потреби в інформації

Користувачі звітності	Зміст необхідної інформації
Інвестори	Інформація про ризик, що супроводжує інвестиції, та про дохід від них, вартість акцій, надійність та прибутковість емітента
Акціонери	Інформація, яка дала б змогу оцінити здатність банку виплачувати дивіденди, а саме: склад та обґрунтованість витрат, сума прибутку банку, загальна дохідність банку
Працівники	Інформація про стабільність та прибутковість свого банку, збереження робочих місць, оплату праці, соціальне та пенсійне забезпечення
Кредитори	Інформація про ліквідність та платоспроможність банку з метою прогнозування його можливості вчасно розрахуватись за фінансовими зобов’язаннями
Користувачі звітності	Зміст необхідної інформації
Клієнти банку	Інформація, що допомагає зробити оптимальний вибір обслуговуючому банку
Органи державного управління	Інформація про розподіл ресурсів і результати діяльності банку, про повноту і своєчасність сплати податків
Громадськість	Інформація щодо діяльності окремих банків та стабільності банківської системи
Національний банк України	Інформація щодо діяльності кожного банку з метою здійснення наглядових функцій, для визначення стану грошово-кредитного ринку, стану готівково-грошового обігу, для складання платіжного балансу держави, аналізу операцій банків з валютними цінностями тощо
Міжнародні фінансові організації	Інформація з міжнародної фінансової статистики (да­них про валютні курси, ліквідність, гроші та банківські операції, процентні ставки, міжнародні трансакції тощо)

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звернення керівника банку, загальна інформація про діяльність банку, звіт аудитора тощо), які включені до складу річної фінансової звітності, не є компонентами фінансової звітності.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих самих господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкривають облікову політику та її зміни, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності, а також розроблення прогнозів щодо перспектив розвитку бізнесу банку.

Загальна фінансова звітність складається банком за повний обліковий цикл – календарний рік. Кожний із компонентів фінансової звітності має своє призначення (табл. 2.2).

Крім річної фінансової звітності, існує проміжна (щоденна, місячна, квартальна) фінансова звітність, яка охоплює певний період та складається наростаючим підсумком з початку року.

Таблиця 2.2

Склад і призначення компонентів фінансової звітності банків

Компоненти звітності	Призначення
Баланс	Надання інформації про фінансовий стан банку на звітну дату
Звіт про фінансові результати	Надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності за звітний період
Звіт про рух грошових коштів	Надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звіт­ного періоду
Звіт про власний капітал	Надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду
Примітки до фінансових звітів	Виклад облікової політики та пояснення інформації, наведеної у кожному фінансовому звіті

Квартальна фінансова звітність банку складається тільки з балансу та звіту про фінансові результати.

Фінансова звітність розкриває фінансову інформацію про діяльність банку через застосування таких інструментів, як елементи. Елементами заведено називати сукупність однорідної інформації, що відображається у фінансових звітах.

Основними елементами фінансових звітів є такі:

активи;

зобов’язання;

власний капітал;

доходи;

видатки.

Активи, зобов’язання, власний капітал – це елементи балансу, які розкривають фінансовий стан банку.

Доходи та видатки – це елементи звіту про фінансові результати, за даними яких відбувається обчислення фінансового результату від діяльності банку (прибуток чи збиток).

Звіт про рух грошових коштів, відображаючи складові елементів звіту про фінансові результати, а також зміни в елементах балансу, не містить власних унікальних елементів. Це стосується і звіту про власний капітал, який відображає зміни у складі елементів капіталу.

Будучи структурними складовими звітності, елементи, у свою чергу, поділяються на окремі статті (економічні показники). Об’єднання статей (показників) у формах фінансової звітності в окремі групи проводиться виходячи з певних ознак за економічними характеристиками.

Для поглибленого розуміння фінансової звітності необхідно з’ясувати правила виокремлення статей (показників) та визнати їх елементами фінансової звітності, тобто включити в балансовий звіт або у звіт про фінансові результати. Визнання елемента звіт­ності — це процес оцінювання та включення певної статті до фінансового звіту. Стаття визнається елементом фінансового звіту, якщо відповідає таким двом критеріям:

1) існує ймовірність, що від об’єкта банківської операції (наприклад, кредит або депозит) буде отримано банком будь-яку вигоду або збитки;

2) об’єкт, з яким пов’язана банківська операція, має оцінку, і вона може бути достовірно визначена, тобто має документальне підтвердження.

Формат фінансових звітів для банків та перелік статей і їх зміст установлюються нормативними актами (інструкціями) НБУ, розробленими відповідно до національних та міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку.

Показники звітів мають між собою численні взаємозв’язки. Тільки опанувавши сутність взаємозв’язків між показниками, можна цілеспрямовано планувати параметри банківських операцій з метою збалансування цих показників і досягнення максимального прибутку і зростання капіталу.

2.2. Балансовий звіт

Розкриття інформації про фінансовий стан досягається завдяки класифікації таких елементів балансу, як активи, зобов’язання, капітал на статті за певними ознаками. Стаття бухгалтерського балансу – це показник, що відображає стан на відповідну дату окремих видів активів (господарських засобів чи ресурсів) та зобов’язань і капіталу (джерел їх утворення). Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті.

Традиційно, щоб продемонструвати баланс, застосовують таблицю, яка складається з двох колонок. Одна з них відповідно має назву «Активи», а друга – «Пасиви» (рис. 2.1).

Графа «Активи» перелічує майно, що належить банку із зазначенням їх вартості. Графа «Пасиви» складається з двох елементів та відображає суму боргів банку перед зовнішніми партнерами, яких можна поділити на дві категорії: кредитори та власники. Елемент «зобов’язання» розкриває борги банку перед його кредиторами. Елемент «власний капітал» вживається для позначення суми коштів, які належать власникам банку. Цю суму також умовно можна розглядати як борг банку перед його власниками.

АКТИВИ	ЗОБОВ’ЯЗАННЯ та ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ (ПАСИВИ)
РЕСУРСИ, контрольовані банком	ЗАБОРГОВАНІСТЬ банку перед партнерами і власниками банку (право на активи)
Сукупні активи = Сукупні зобов’язання + Капітал

Рис. 2.1. Баланс: схема, побудована за правилами П(С)БО

.

Проте існує й інший підхід щодо розгляду балансу: це розуміння зобов’язань як джерел походження коштів, а активів – як використання коштів. Тобто графа «Активи» відображає перелік предметів майна, гроші на які були витрачені банком, а графа «Зобов’язання» просто перелічує різноманітні джерела (фонди) цієї ж суми грошей. Тобто обидві сторони балансу показують лише два різні аспекти однієї і тієї самої суми грошей, тобто звідки гроші надійшли та на що їх було витрачено. Звичайно, підсумкові показники в обох графах повинні збігатися, оскільки банк мусить показати, з яких джерел були одержані гроші на придбання активів (принцип двоїстості).

Ґрунтуючись на цьому підході, усі грошові кошти, одержані банком, складають джерела фінансування активів, в той час як виплата грошових коштів відбиває використання активів. Тому баланс можна розглядати також і як звіт про джерела фінансування (фонди) та використання активів (рис. 2.2).

Активи	Зобов’язання та власний капітал (пасиви)
ОБ’ЄКТИ, на які використані кошти	ДЖЕРЕЛА отримання коштів
Сукупні активи = Сукупні джерела

Рис. 2.2. Баланс, складений за принципом джерела – використання коштів

Облікова формула балансу, випливає із принципу двоїстості і має такий вигляд:

Активи (А) = Зобов’язання (З) + Капітал власників (К).

Розглянемо структуру балансу комерційного банку.

У табл. 2.3 наведено приклад річного балансу комерційного банку.

Річний баланс складається банком на кінець останнього робочого дня року (31 грудня). У верхній частині (головці) балансу наведено назву банку, повну назву звіту та дату, на якій відображено фінансовий стан банку. Зверніть увагу на те, що визначено саме дату, на яку відображено фінансовий стан банку, а не період (рік).

Таблиця 2.3

Баланс АБ «АЖІО» на 31 грудня 2001 р., тис. грн.

Найменування статті	2001 р.	2000 р.
Активи
Кошти та залишки в НБУ	17 283	15 109
Казначейські та інші цінні папери, що рефінан­суються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України
Кошти в інших банках	48 330	31 176
Цінні папери на продаж
Кредити та заборгованість клієнтів	80 412	42 092
Інвестиційні цінні папери
Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ
Основні засоби та нематеріальні активи	22 248	19 727
Нараховані доходи до отримання
Інші активи
Усього активів	173 940	111 964
Зобов’язання
Кошти банків	23 239	9 139
Кошти клієнтів	96 082	53 088
Інші депозити
Боргові цінні папери, емітовані банком
Нараховані витрати до сплати
Інші зобов’язання
Усього зобов’язань	122 418	64 780
Власний капітал
Статутний капітал	10 581	10 581
Капіталізовані дивіденди
Акції, що викуплені в акціонерів	(20)	(24)
Емісійні різниці
Резерви
Результати переоцінки
Нерозподілений прибуток	36 962	32 453
У тому числі cума переоцінки у разі вибуття необоротних активів
Усього власного капіталу	51 522	47 184
Усього пасивів	173 940	111 964

Баланс складається банком у вигляді складної, вертикальної таблиці, в якій спочатку, в першій частині, наведені активи, далі, в другій частині – зобов’язання і капітал власників. У результаті досягнуто рівності.

Для визначення сукупних активів та пасивів використовують термін сума балансу або валюта балансу, яка в нашому прикладі дорівнює 173 940 тис. грн.

Отже, баланс містить статті (показники) його активів, зобов’язань та власного капіталу, які характеризують складові структурні частини балансу.

Активи в балансі банку розміщені за принципом зменшення ліквідності: від найбільш ліквідних до низьколіквідних. До високоліквідних належать грошові кошти в касі банку і на коррахунках в інших банках. До малоліквідних належать основні засоби.

Аби полегшити сприйняття змісту статей балансу банку, проілюструємо його структуру у вигляді схеми (рис. 2.3).

Виходячи з принципу ліквідності в структурі активів банку виокремлюють шість ключових блоків.

1. Грошові активи (первісні резерви). До них належать готівкові кошти, залишки коштів на кореспондентському рахунку та інших рахунках у НБУ, грошові документи. Готівкові кошти та кошти в НБУ – це активи, які банки можуть безпосередньо використовувати для здійснення платежів за дорученням клієнтів або власних платежів, для повернення депозитів та погашення інших зобов’язань. Вони належать до активів, які не приносять банку доходів.

Для комерційних банків коррахунок у НБУ за призначенням є поточним рахунком, і наявність залишку коштів на цьому рахунку свідчить про здатність банку розрахуватись за зобов’язаннями або про його платоспроможність. Кошти з цього рахунка комерційний банк використовує для здійснення розрахунків з іншими банками в межах України як за власними операціями, так і за операціями, що здійснює за дорученням клієнтів.

АКТИВ	ПАСИВ
Грошові активи (гроші в касі, коррахунки в НБУ) або первісні резерви	ЗОБОВ’ЯЗАННЯ	Кошти, позичені на міжбанківському ринку: Зобов’язання перед іншими банками (коррахунки інших банків)	Позичені кошти
Кошти в інших банках і державні та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, та емітовані НБУ або вторинні резерви	Міжбанківські кредити отримані
Портфель цінних паперів на продаж Кредитний портфель	Депозитні запозичення: Депозити до запитання клієнтів – не банків	Депозити
Інвестиційний портфель (корпоративна частина)	Строкові депозити клієнтів – не банків
	Недепозитні запозичення та інші зобов’язання
Усього зобов’язань
Основні засоби та інші активи	КАПІТАЛ	Статутний капітал
	Резервний капітал Нерозподілений прибуток та загальні резерви Інші джерела капіталу
	Разом власний капітал
БАЛАНС (валюта балансу)		БАЛАНС (валюта балансу)

Рис. 2.3. Структура статей балансу банку

На рахунку обов’язкових резервів комерційні банки змушені тримати кошти згідно з чинним законодавством. Кожний комерційний банк зберігає на цьому рахунку залишки коштів у межах обчисленого нормативу обов’язкових резервів. Норматив обчислюється для кожного банку окремо, і його значення залежить від загальної суми залучених банком депозитів.

Кошти, які зберігаються у вигляді готівки та на рахунках у НБУ, через їх високу ліквідність ще називають резервними депозитами або первісними резервами. За рахунок цих коштів насамперед задовольняється попит з боку комерційного банку на ліквідні кошти.

2. Кошти в інших банках, державні та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ (вторинні резерви). До другої групи активів належать кошти, які розміщені в інших банках. Крім того, банки розміщують надлишок ресурсів, що в них тимчасово виник у вигляді строкових депозитів або наданих кредитів, в інших банках. За своєю природою кошти, які розміщені на таких рахунках, належать до міжбанківських депозитів, і різниця між ними полягає у формі оформлення операцій. Можливість банку скористатися залишками коштів на перелічених рахунках залежить від платоспроможності банків-кореспондентів.

До цінних паперів, що рефінансуються НБУ, належать цінні папери з низьким ризиком, які придбані і перебувають у портфелі банку і які приймаються НБУ як забезпечення у випадку надання комерційному банку кредиту у формі рефінансування, а саме: державні цінні папери, боргові цінні папери місцевих органів державного, боргові цінні папери компаній.

Національний Банк установлює перелік цінних паперів, ґрунтуючись на оцінці їх ризиків. Як правило, такі цінні папери трансформуються в грошові кошти без будь-яких труднощів і з невеликою втратою в ціні (дисконтом). Привабливість державних цінних паперів також обумовлена пільговим механізмом оподаткування процентних доходів, які від них отримують банки і завдяки чому вони також підвищують свою ліквідність.

3. Портфель цінних паперів на продаж включає придбані банком цінні папери (акції, облігації, векселі, короткострокові комерційні цінні папери тощо) різних емітентів. Такі цінні папери купуються банком з наміром їх подальшого перепродажу, як правило, на термін до шести місяців. Метою їх придбання є отри­мання прибутку у вигляді курсової різниці, яка виникає у разі їх продажу за ціною вищою, ніж ціна придбання. Ліквідність таких цінних паперів залежить від фінансового стану їх емітентів.

4. Кредитний портфель. До цього блоку належать активи у вигляді позик, наданих банком клієнтам юридичним особам – небанкам та фізичним особам. Надані позики класифікують за секторами економіки, видами та цільовим призначенням позик. Ліквідність позик залежить від можливості позичальників своєчасно повернути надані їм позики банку.

5. Інвестиційний портфель цінних паперів (корпоративний). Цей блок активів включає придбані банком довгострокові цінні папери (акції, облігації, векселі тощо) різних емітентів з наміром отримання від них доходу у вигляді відсотків або дивідендів, а також окремо виділяють інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. Інвестиційні цінні папери купуються звичайно на строк один рік та більше.

6. Основні засоби та інші активи. До основних засобів банку належать приміщення, в якому розташований банк, обладнання, офісні меблі. Права банку, наприклад, на оренду землі, гудвіл — це нематеріальні активи. Активи цього блоку включають дебіторську заборгованість клієнтів за несплаченими банку доходами за наданими кредитами та іншими послугами (нараховані доходи до отримання), а також аванси перераховані банком за очікувані послуги (видатки майбутніх періодів). Крім цього, активи даного блоку включають дебіторську заборгованість клієнтів за операціями банку та дебіторську заборгованість співробітників банку за внутрішніми операціями банку.

Користувачів звітності особливо цікавить достовірна оцінка активів у балансі. Тому надзвичайно важливо зрозуміти методи оцінювання, котрі застосовуються для вимірювання різних видів активів. Найчастіше використовують метод оцінювання за історичною (первісною вартістю), тобто за ціною, за якою актив був придбаний. Така ціна має підтвердження у вигляді документа. Проте актуальним лишається наближення оцінки активів до їх поточної вартості. Це досягається через застосування специфічних методів оцінювання: поточна (відновлювана) вартість, ринкова вартість активу, теперішня вартість активу, справедлива вар­тість активу.

Для різних видів активів можуть бути обрані різні методи оцінювання. Далі, розглядаючи технологію обліку господарських операцій банку, ви зможете детальніше ознайомитися з критеріями визнання і методами оцінювання окремих видів активів банку у балансі.

Згортання в балансі статей активів та зобов’язань не дозволяється.

Зобов’язання в балансі банку розміщені за такими принципами: 1) за контрагентами, 2) джерелами мобілізації коштів і 3) залежно від строків розпорядження ними (ліквідності).

Контрагентів насамперед поділяють на дві категорії: 1) банки та 2) клієнти – не банки. Клієнти – не банки можуть бути юридичними особами або фізичними особами. Від контрагентів банків мобілізація коштів здійснюється у вигляді запозичень з міжбанківського ринку. Мотив запозичень пояснюється надлишком ліквідних грошових коштів у одних банків і нестачею ліквідності або додатковою потребою в ліквідних коштах для реалізації певних проектів у інших банків.

Від клієнтів – не банків мобілізація коштів проводиться у формі депозитів. У межах кожної категорії контрагентів зобо­в’язання розміщені за строками розпорядження ними: спочатку – зобов’язання до вимоги, потім – короткострокові і наприкінці – довгострокові. Третім джерелом мобілізації є недепозитні залучення від клієнтів – не банків, які банк здійснює шляхом розміщення власних боргових зобов’язань (облігації) або у вигляді залучення субординованих кредитів. Згідно з визначеними принципами в балансі банку виокремлюють три блоки зобо­в’язань.

1. Кошти, запозичені від інших банків. Зобов’язання цього типу включають залишки коштів на відкритих іншими банками у комерційному банку кореспондентських рахунках (депозити до вимоги) та кошти, отримані комерційним банком від НБУ або інших банків на міжбанківському ринку у вигляді кредитів або депозитів на певний строк. Такі запозичення здійснюються банком у формі і на умовах, які його задовольняють.

2. Кошти, залучені від юридичних осіб – небанків та фізичних осіб. Спочатку в цьому блоці розміщені кошти, залучені на поточні рахунки клієнтів (депозити на вимогу). Кошти з цих рахунків підлягають поверненню на вимогу вкладників негайно. У наступній позиції відображаються строкові депозити і наприкінці – ощадні депозити. Обсяги і суми, а також умови залучень у такі депозити залежать від уподобань клієнтів.

3. Недепозитні залучення та інші зобов’язання включають запозичення у вигляді розміщення власних облігацій та ощадних сертифікатів банку. До них також належить запозичення шляхом отримання субординованого кредиту, тобто кредиту, отримано на термін не менше ніж п’ять років, який підлягає погашенню у разі нестачі коштів в останню чергу після задоволення вимог усіх інших кредиторів або шляхом обміну на власні акції банку.

Цей блок також включає нараховані витрати до сплати. До інших зобов’язань належать аванси, перераховані банком партнерам за очікувані послуги. Такі аванси називають витратами майбутніх періодів. У цей блок, крім того, включають кредиторську заборгованість банку клієнтам за операціями банку, а також заборгованість податковим органам за податками та іншими платежами в позабюджетні фонди і співробітникам банку за внутрішніми операціями банку.

Найчастіше для оцінювання зобов’язань та їх відображення в балансі застосовують історичну (фактичну) вартість, тобто ціну придбання. Крім того, використовуються такі види оцінок: поточна вартість, вартість розрахунку (платежу), теперішня вартість, справедлива вартість.

Власний капітал – це частина в активах банку, що залишається після вирахування його зобов’язань. З формули балансового рівняння випливає, що

К = А – З.

З огляду на цю формулу можна сказати, що оцінка власного капіталу залежить від оцінки відповідних активів та зобов’язань. Згідно з чинним законодавством у разі ліквідації банку насамперед підлягає погашенню заборгованість банку перед партнерами-кредито­рами. Джерелом погашення такої заборгованості є грошові кошти і кошти, які отримані від реалізації активів. І тільки після сплати всіх боргів кредиторам між власниками банку можуть бути розподі­лені активи, що залишились.

Звідси видно, що вартість капіталу власників залежить від оцінки активів і зобов’язань. Також як балансова вартість активів майже ніколи не збігається з їх ринковою вартістю, так само і балансова вартість власного капіталу не дорівнює ринковій вартості акцій банку. Отже, у зв’язку з цим доречне ще таке визначення капіталу: капітал – це чисті активи, що вільні від зобов’язань.

К = ЧА,

де ЧА – це чисті активи.

Основним джерелом зростання капіталу є прибуток. Порівняння чистих активів на різні балансові дати дає змогу обчислити суми одержаного прибутку (збитку).

Статті в структурній частині «власний капітал» розміщені за такими принципами: 1) джерела формування власного капіталу, 2) сталість цих джерел – від більш сталих до несталих. Так, спочатку розміщено статутний капітал, потім іде резервний капітал і наприкінці – нерозподілений прибуток.

Власний капітал банку, що є елементом балансового звіту банку, ще має назву «бухгалтерський показник власного капіталу».

Потрібно не змішувати цей показник з показником «регулятивний власний капітал банку», який використовується для обчислення багатьох нормативів, що впроваджені для регулювання діяльності комерційного банку з боку НБУ. Базою для розрахунку показника регулятивний капітал є бухгалтерський власний капітал, який підлягає коригуванню на певні статті балансового звіту.

Підсумовуючи огляд структури балансового звіту, слід зауважити, що в балансі банку на відміну від балансу підприємства левову частку становлять фінансові активи та фінансові зобов’язання. Це є зовнішнім проявом діяльності банку як фінансового посередника, який здійснює операції з фінансовими інструментами. Існування термінів «фінансові активи», «фінансові зобов’язання», «інструменти капіталу» безпосередньо пов’язане з використанням фінансових інструментів у діяльності банку. З’ясуємо тлумачення цих термінів.

Фінансові активи – це такі активи, які існують або у формі грошових коштів або контрактного права отримувати грошові кошти чи інший фінансовий актив від підприємства-контрагента банку (наприклад, кредити надані) або контрактного права обмінювати фінансові інструменти з іншим підприємством.

Фінансові зобов’язання – це такі зобов’язання, які існують як контрактні зобов’язання і підлягають погашенню перед кредитором або у формі передання грошових коштів чи іншого фінансового активу, або шляхом обміну фінансовими інструментами з кредитором.

Інструмент капіталу – це контракт, який засвідчує право його власника на залишкову частку в активах підприємства (банку) після вирахування всіх його зобов’язань.

Також слід зрозуміти, що стержневим принципом побудови балансу банку є принцип ліквідності. Такий концептуальний підхід побудови балансу дає змогу менеджерам активно використовувати інформацію, надану в ньому для управління ризиком ліквідності.

Необхідно також пам’ятати, що баланс демонструє фінансовий стан банку тільки на конкретну дату. Цей стан, ясна річ, може суттєво відрізнятися від фінансового стану в минулому і не зберегтися в майбутньому. У процесі господарської діяльності у фінансовому стані банку відбуваються зміни, які є наслідком здійснених ним банківських операцій.

2.3. Звіт про фінансові результати

Звіт про фінансові результати надає інформацію про доходи та витрати, а також фінансовий результат від господарської діяльності банку за певний визначений (звітний) період. Основними елементами звіту є доходи та видатки. Фінансовий результат не є самостійним елементом цього звіту, оскільки обчислюється через співвідношення доходів і видатків. Розглянемо приклад звіту про фінансові результати конкретного банку (табл. 12.4).

У наведеному прикладі відображено Звіт про фінансові результати банку за 2001 р., що закінчується 31 грудня 2001 р.

Таблиця 2.4

Звіт про фінансові результати АБ «АЖІО» на 31 грудня 2001 р., тис. грн

Найменування статті	2001 р.	2000 р.
Процентний дохід	21 531	18 590
Процентні витрати	(7627)	(8409)
Чистий процентний дохід	13 904	10 181
Комісійний дохід
Комісійні витрати	(644)	(963)
Чистий комісійний дохід
Дивідендний дохід
Чистий торговельний дохід
Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів	(1)
Прибуток від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії й дочірні установи та інших інвестицій
Інший операційний дохід
Операційний дохід	23 753	22 832
Загальноадміністративні витрати	(8143)	(8157)
Витрати на персонал	(8107)	(4010)
Прибуток від операцій		10 665
Витрати на безнадійні та сумнівні борги	(661)	(2036)
Прибуток до оподаткування
Податок на прибуток	(1972)	(3279)
Прибуток після оподаткування
Непередбачені доходи/витрати
Чистий прибуток/збиток банку
Чистий прибуток на одну просту акцію	0,0461
Скоригований чистий прибуток на одну просту акцію	0,0461

Доходи, які виникають від діяльності банку, можна об’єднати в такі групи: 1) відсоткові доходи, 2) комісійні доходи, 3) доходи від торговельних операцій, 4) інші операційні доходи, 5) доходи від інвестиційної діяльності, 6) доходи від надзвичайної діяльності.

Доходи можуть бути у вигляді процентів за кредит, комісії за продаж дорожного чека, позитивної курсової різниці від продажу іноземної валюти та цінних паперів, доходу від надання в оренду приміщення, що належить банку, дивідендного доходу, одержаного від акцій, які перебувають у портфелі банку на інвестиції.

Витрати звичайно пов’язані зі споживанням ресурсів у процесі діяльності банку, і їх можна об’єднати в такі групи: 1) відсоткові витрати, 2) комісійні витрати, 3) витрати від торговельних операцій, 4) інші операційні витрати, 5) загальноадміністративні витрати та витрати на персонал, 6) витрати на безнадійні та сумнівні борги, 7) надзвичайні витрати.

Витрати банку включають сплату процентів вкладникам та іншим кредиторам за залучені кошти, сплату комісії за купівлю-продаж валюти на міжбанківському валютному ринку, витрати, пов’язані зі створенням від’ємної курсової різниці від операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів, адміністративні витрати, спрямовані на забезпечення діяльності банківської установи, оплата праці персоналу і нарахування на фонд оплати, відрахування в резерви під сумнівні та безнадійні активи.

Фінансовий результат за звітний період обчислюється через зіставлення доходів і витрат, відображених у звіті про фінансові результати. Звідси облікова формула звіту про фінансові результати має вигляд:

Фінансовий результат = Доходи – Витрати.

В основу побудови структури звіту покладені такі принципи: 1) класифікація господарської діяльності на звичайну та надзвичайну; 2) обчислення проміжного фінансового результату за функ­ціональною ознакою; 3) розподіл витрат на прямі та непрямі.

Зупинимося на першому принципі. Виокремлення у звіті статті «Прибуток або збиток від надзвичайної (непередбаченої) діяльності» дає змогу уникнути впливу випадкових факторів на формування фінансового результату.

Класифікація діяльності банку за функціональною ознакою ґрунтується на виділенні ключових напрямів діяльності і об’єд­нанні банківських операцій за видами доходів, які вони генерують, а також за витратами, що несе банк на їх здійснення. Згідно з цим принципом виділяють проміжні фінансові результати у вигляді: чистий процентний дохід (процентні доходи за вирахуванням процентних витрат); чистий комісійний дохід (комісійні доходи за вирахуванням комісійних витрат); результат від торговельних операцій (позитивна курсова різниця за вирахуванням від’ємної); дивідендний дохід від інвестицій; дохід від інвестицій банку в дочірні та асоційовані компанії.

Розглянемо зміст третього принципу. Витрати, що безпосеред­ньо враховуються з метою обчислення перелічених показників проміжних фінансових результатів, належать до прямих витрат. Тобто це витрати, які прямо можна віднести на певні операції банку. До непрямих витрат відносять адміністративні витрати та витрати на персонал. Постійні витрати не мають прямого зв’язку з конкретними операціями, що виконує банк, і, як правило, не залежать від обсягів банківських операцій.

Виділення окремою статтею у звіті витрат, що розкривають інформацію про відрахування банком у резерви під сумнівні та безнадійні активи, зумовлено специфічним впливом цих відрахувань на кінцевий фінансовий результат. По-перше, ці витрати є не грошовими. Тобто для формування вказаних резервів банк не витрачає грошових коштів. Сума відрахувань у резерви на момент їх здійснення не потребує ліквідних коштів і тому не впливає на стан ліквідної позиції банку. По-друге, обсяг відрахувань надає інформацію про ризики, на які наражається банк. Сума відрахувань безпосередньо впливає на зменшення прибутку банку.

Вивчаючи структуру звіту, доречно звернути увагу на статтю «податок на прибуток». Податок на прибуток за своїм економічним змістом не належить до складу витрат банку. Перерахування податку на прибуток є процедурою розподілу прибутку.

Розглянемо розрахунок чистого прибутку банку:

Чистий прибуток = Прибуток до оподаткування (прибуток від звичайної діяльності) + Прибуток (від надзвичайної діяльності) – Податок на прибуток.

Частина цього прибутку може призначатися для виплати дивідендів засновникам, а залишок показує нерозподілений прибуток, який залишається на розвиток банківського бізнесу.

Узагальнення та розкриття інформації про доходи, витрати та фінансовий результат у звіті про фінансові результати дає змогу користувачам визначити прибутковість ключових напрямів діяльності та їх вплив на кінцевий фінансовий результат, структуру витрат та ступінь ризику, притаманну діяльності банку, загальну рентабельність діяльності банку та прибутковість вкладеного засновниками капіталу.

2.4. Звіт про рух грошових коштів

Важливим завданням фінансових менеджерів банку є оптимізація руху грошових потоків з метою забезпечення ліквідності банку. Вирішення цього завдання вимагає від менеджерів уміння оцінювати спроможність банку акумулювати і заробляти грошові кошти. Гроші можуть надходити в банк, головним чином, із чотирьох джерел: 1) внески засновників банку; 2) залучені депозити, одержані кредити та інші запозичення; 3) отримані доходи; 4) надходження від продажу активів, які перебували не в грошовій формі.

Утім, баланс, розкриваючи інформацію про фінансовий стан банку на конкретну дату, не показує, як саме операції, що виконує банк, впливають на грошові потоки, які рухаються через банк і до яких змін у складі активів, зобов’язань та капіталу ці потоки ведуть. Звіт про фінансові результати, відображаючи фінансовий результат, демонструє тільки вплив прибутку (збитку) на один елемент фінансового стану – капітал. Інформаційні обмеження цих форм звітності вдалося подолати через складання звіту про рух грошових коштів.

Розглянемо звіт про рух грошових потоків банку (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Звіт про рух грошових коштів АБ «АЖІО» на 31 грудня 2001 р. (непрямий метод), тис. грн.

Найменування статті	2001 р.	2000 р.
І. Операційна діяльність
Чистий прибуток (збиток) поточного періоду
Поправки чистого прибутку
Нараховані витрати
Нараховані доходи	(108)	(160)
Амортизація основних засобів
Резерви під сумнівні борги, знецінення активів
Торговельний результат		(3)
Нарахований та відстрочений податок		(116)
Прибуток (збиток) від продажу інвестицій		(1925)
Прибуток від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії	(11)	(15)
Амортизація дисконту і премії цінних паперів	(23)	(534)
Інший рух коштів, які не є грошовими
Чистий грошовий прибуток від поточних операцій банку	10 271
Зменшення (збільшення) коштів, які розміщені в інших банках, кредитів та передплат іншим банкам	(27393)	(4043)
Зменшення (збільшення) кредитів, які надані клієнтам	(38548)	(12650)
Зменшення (збільшення) інших активів	(2986)	(2246)
Збільшення (зменшення) коштів, які отримані від Національного банку України		(666)
Збільшення (зменшення) коштів інших банків	13 334	(11 387)
Найменування статті	2001 р.	2000 р.
Збільшення (зменшення) поточних та депозитних рахунків	42 994	15 419
Збільшення (зменшення) інших зобов`язань
Реалізація (придбання) цінних паперів у портфелі банку на продаж	(2005)
Чисте збільшення (зменшення) активів та зобов’язань від операційної діяльності	(13684)	(15323)
Чистий приплив (відплив) грошових коштів від операційної діяльності	(3413)	(6514)
ІІ. Інвестиційна діяльність
Реалізація (придбання) інвестиційних паперів	(305)
Зменшення (збільшення) інвестицій в асоційовані компанії	(1)
Зменшення (збільшення) інвестицій у дочірні установи		(102)
Зменшення (збільшення) основних засобів та нематеріальних активів	(2638)	(3513)
Чистий відплив грошових коштів від інвестиційної діяльності	(2842)	(2968)
ІІІ. Фінансова діяльність
Збільшення (зменшення) цінних паперів власного боргу
Збільшення (зменшення) субординованих зобов’язань
Збільшення (зменшення) сплаченого акціонерного капіталу		(21)
Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду	(374)	(340)
Чистий приплив грошових коштів від фінансової діяльності	(371)	(361)
Чисте збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів	(6626)	(9843)
Грошові кошти та їх еквіваленти на початок року	27 764	37 607
Грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року	21 138	27 764

Звіт про рух грошових потоків надає інформацію про грошові потоки банку за певний (звітний) період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Під грошовим потоком розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти, що є в розпорядженні банку на конкретну дату і можуть бути використані на поточні потреби, складаються із залишку готівки в касі та скарбниці банку, а також на кореспондентських рахунках в НБУ та інших комерційних банках. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Вважається, що термін таких фінансових інвестицій не може перевищувати трьох місяців. Прикладом грошових еквівалентів є ощадні сертифікати, придбані банком на строк до трьох місяців.

Слід зрозуміти, що грошовий потік постійно веде до зміни наявності грошових коштів у банку або його грошової позиції. Грошова позиція банку змінюється щоденно. Проте ці зміни є результатом операцій банку щодо залучення грошових коштів, їх розміщення в позики, продажу певних видів активів за грошові кошти тощо. Отже, зміни в грошовій позиції супроводжуються змінами в комерційному банку ресурсів, боргів та капіталу. Тому звіт про рух грошових коштів ще називають звітом про зміни у фінансовому стані.

Структура звіту про рух грошових потоків заснована на класифікації грошових потоків за такими напрямами звичайної діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.

Формування фінансових грошових потоків здійснюється за рахунок надходжень від розміщення власних акцій і облігацій, емітованих банком, а також отримання субординованих кредитів.

Використання фінансових грошових потоків, пов’язане з операціями з викупу власних акцій, погашення власних облігацій та повернення субординованих кредитів, сплатою дивідендів заснов­никам.

Приклади операцій, що генерують грошові надходження і потребують сплати грошових коштів, наведені в табл. 2.6.

Складання звіту про рух грошових коштів має на меті обчислення зміни у сумі наявних грошових коштів у банку, які відбулися в проміжку часу з 1 січня 2001 р. до 31 грудня 2001 р. У нашому прикладі за 2001 р. сума грошових коштів у розпорядженні банку зменшилася на 6626 тис. грн. Це означає, що сума витрат грошових коштів банком за рік перевищує грошові надходження в банк, що і призвело до зменшення наявних грошових коштів у банку. Показник зміни у сумі наявних грошових коштів обчислюється за допомогою такої облікової формули:

Зміни у сумі наявних грошових коштів = Джерела коштів (надходження) – Використання грошей (виплати).

Звіт про рух грошових коштів складається банком на підставі даних бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати. Показники з першого по дванадцятий включно заповнені за даними звіту про фінансові результати. Для розрахунку чистого грошового прибутку (касового) сума чистого прибутку, що відображена у звіті про фінансові результати, збільшена на суму негрошових витрат, які показані у тому самому звіті. Решта показників звіту про рух грошових коштів розраховані за даними балансу банку через зіставлення певних статей активів та зобов’язань на початок та кінець року.

Таблиця 2.6

Класифікація грошових потоків за видами діяльності банку

Надходження грошових коштів	Сплата грошових коштів та їх еквівалентів
Операційна діяльність
Повернення кредитів позичальниками	Надання кредитів
Залучення коштів у депозити	Повернення депозитів
Кредити, отримані від банків	Виплати працівникам
Надходження від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж	Купівля цінних паперів на продаж
Надходження доходів від операцій та інші операційні надходження	Оплата інших операційних витрат
Інвестиційна діяльність
Надходження від продажу цінних паперів інвестиційного портфеля банку	Придбання цінних паперів в інвестиційний портфель банку
Надходження від продажу частки участі в капіталі асоційованих та дочірніх компаній	Довгострокові вкладення в асоційовані та дочірні компанії
Фінансова діяльність
Надходження від субординованих кредитів	Погашення субординованих кредитів
Надходження від випуску власних акцій	Викуп власних акцій
Надходження від випуску власних облігацій	Сплата дивідендів

Звіт про рух грошових коштів дає можливість менеджерам банку і зовнішнім користувачам вирішувати такі завдання:

– зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки банку;

– досліджувати спроможність банку погашати зобов’язання та сплачувати дивіденди;

– виявляти, чому за наявності прибутку виникає нестача грошових коштів;

– визначати різницю між сумою прибутку, грошовими надходженнями та видатками;

– аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій банку.

2.5. Звіт про власний капітал

Необхідність у звіті про власний капітал передусім зумовлена зростанням потреби в інформації про всеохоплюючий, або загальновизнаний, прибуток. Загальновизнаний прибуток включає чистий прибуток і прибуток (збиток) від переоцінки основних засобів та емісійний дохід. Звіт про фінансові результати, відображаючи формування фінансового результату за звітний рік, показує зміни у складі власного капіталу, які відбулися тільки завдяки одержанню чистого прибутку від діяльності за рік. Проте загальновизнаний прибуток відображає всі зміни у власному капіталі, що є наслідком здійснених за звітний період господарських операцій. Різниця між загальновизнаним прибутком та чистим прибутком виникає на суму доходів (витрат), які за діючими правилами не відображаються у звіті про фінансові результати, а безпосередньо показуються у звіті про власний капітал. Це доходи (витрати) від дооцінки (уцінки) основних засобів та нематеріальних активів, емісійній дохід від реалізації власних акцій за ціною, вищою (нижчою) їх номіналу, а також додатковий дохід (витрати) від зміни в обліковій політиці.

У звіті про власний капітал дається інформація про розподіл чистого прибутку за напрямами: 1) відрахування в загальні резерви; 2) відрахування на сплату дивідендів акціонерам. Крім цього, у звіті відображають додаткові внески капіталу засновниками, викуп власних акцій або продаж раніше викуплених акцій, якщо він має місце.

Отже, розглянуті фінансові звіти з наданими примітками дають змогу користувачам, які опанували притаманні цим звітам взаємозв’язки, зрозуміти причини змін у фінансовому стані банку за певний проміжок часу. Зверніть увагу, що пояснення змін, яке відбулося в елементах бухгалтерського балансу за рік – активах, зобов’язаннях та капіталі, ми знаходимо у звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал. Взаємозв’язок між фінансовими звітами показано на рис. 2.4.

Звіт про власний капітал відображає зміни в елементах капіталу, що відбулися за рахунок усіх джерел капіталу. Звіт про рух грошових потоків пояснює всі зміни у фінансовому стані банку (тобто в активах, зобов’язаннях, капіталі) в аспекті надходження і використання грошових коштів.

Рис. 2.4. Взаємозв’язок між фінансовими звітами

2.6. Примітки до фінансових звітів

Примітка – це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, сутності та класифікації операції, до якої вона належить.

Усі примітки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не тільки суми, а й методи їх розрахунку та оцінки.

У примітці 1 відображені основні принципи та методи облікової політики банку, що була застосована в процесі ведення фінансового обліку, а також викладені підходи до оцінювання статей річної фінансової звітності.

Статті фінансової звітності «Інші...» за активами, зобов’язан­нями, доходами та витратами мають відображатися окремою статтею в примітці, якщо суми становлять більше 5 % від загальних сум згідно з їх категорією (за активами, зобов’язаннями, доходами та витратами відповідно).

Кожний банк має зазначати свої особливості щодо діяльності та обліку і за потреби може створювати додаткові примітки. Примітки до фінансових звітів за складом поділяють на три компоненти: 1) облікова політика; 2) інформація, ненаведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за стандартами; 3) інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Інформація у примітках дається у такому порядку:

1. Облікова політика банку.

2. Чистий процентний дохід.

3. Дивідендний дохід.

4. Чистий торговельний дохід.

5. Загальноадміністративні витрати.

6. Витрати на персонал.

7. Витрати на безнадійні і сумнівні борги.

8. Податок на прибуток.

9. Непередбачені доходи і витрати.

10. Розрахунок чистого та скоригованого чистого прибутку на одну акцію.

11. Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ.

12. Кошти в інших банках.

13. Цінні папери на продаж.

14. Кредити під заборгованість клієнтів.

15. Інвестиційні цінні папери.

16. Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочір­ніх установ.

17. Основні засоби і нематеріальні активи.

18. Нараховані доходи до отримання.

19. Інші активи.

20. Кошти клієнтів.

21. Інші депозити.

22. Боргові цінні папери, емітовані банком.

23. Нараховані витрати до сплати.

24. Інші зобов’язання.

25. Статутний капітал.

26. Дивіденди за акціями.

27. Потенційні зобов’язання банку на кінець року.

28. Валютний ризик.

29. Ризик ліквідності.

30. Процентний ризик.

31. Операції пов’язаних сторін.

32. Звіт про рух грошових коштів.

Для забезпечення складання і подання користувачам реальної фінансової звітності банки здійснюють виправлення помилок, вносять та розкривають інші зміни у фінансовій звітності. Коригування фінансової звітності здійснюється стосовно подій, що відбулися після дати балансу. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

Дата добавления: 2014-01-05