Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Правова охорона інтелектуальної власності

Правова охорона інтелектуальної власності ґрунтуєть­ся на певних принципах,спрямованих на забезпечення бажаного балансу між приватними і державними інтересами, між виключними правами і вільною конкуренцією. Основним принципом ринкової економіки є свобода конкуренції, з чого випливає, що вільне вико­ристання суспільного надбання є правилом, а здійснення прав інте­лектуальної власності - виключенням. Права інтелектуальної влас­ності є приватними правами, які набуваються лише за певних умов для нових, оригінальних, неочевидних або таких, що мають відмінності, результатів інтелектуальної діяльності та комер­ційних позначень, та які не є загальним надбанням і не належать іншим власникам прав інтелектуальної власності. Практичний на­слідок цієї ситуації такий, що конкурентне право вільного викорис­тання відомостей, що становлять загальне надбання, а також незахищених нормами прав технічних, технологічних, функціональних, утилітарних властивостей загальнодоступних товарів, які не є охороноспроможними або щодо яких закінчився строк дії прав, як пра­вило, допускається та підтримується за умови, що відсутня ймовір­ність введення споживачів в оману відносно походження товарів і що таке використання не може бути кваліфіковане як просте копію­вання або буквальне відтворення результату інтелектуальної дія­льності та комерційного позначення, що мають розрізняльну здатність.

Важливим принципом правової охорони інтелектуальної власності є обмеження її дії.Наприклад, ідеї як такій не надається правова охорона як об'єкту права інтелектуальної власності в абсо­лютному розумінні. Правова охорона надається лише визначеній матеріальній формі вираження ідеї (як об'єкту авторського права і суміжних прав) або практичному застосуванню суті ідеї (знань, ві­домостей) у корисному виробі (як об'єкту права промислової влас­ності). З іншого боку, є законною і підтриманою така конкурентна діяльність, що направлена на подальше удосконалення запатенто­ваного винаходу з метою створення нового похідного корисного ви­робу або способу, які б не порушували прав на запатентований ви­нахід, але забезпечували б подібний чи кращий результат, ніж цей запатентований винахід. Праваінтелектуальної власності не єабсолютними правами на результати інтелектуальної діяльно­сті.Це превентивні права стосовно певних видів ринкової діяльнос­ті інших осіб, спрямованої на комерціалізацію інтелектуальних цін­ностей (з метою "виготовляти, використовувати, продавати"), без дозволу власника прав, у рамках обмежень у часі, території, виклю­чень щодо добросовісного використання (наприклад вільне викори­стання для навчальних цілей) і в інтересах суспільства (наприклад, антимонопольні правила, захист прав споживача). Правова охоро­на інтелектуальної власності за своєю природою є тимчасо­воюі має на меті передати результати інтелектуальної діяльності у загальне надбання, як тільки дія прав на них закінчується. Це є за­гальним, остаточним і непорушним статусом результатів інтелекту­альної діяльності і комерційних позначень, які не одержують спеці­альної форми правової охорони інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної власності, які є загальним надбанням, не можуть використовуватися тільки для приватних цілей і є доступни­ми для вільного копіювання і використання будь-ким.



Однією з цілей спеціальної форми правової охорони вина­ходів шляхом видачі патентів на них є впровадження нових техно­логій до загального використання через інформативні джерела. Наприклад, умовою видачі патенту на винахід є розкриття суті ви­находу шляхом публікації його опису, що позбавляє цей винахід конфіденційності. Публікація відомостей щодо винаходу робить винахід доступним для громадськості і дає можливість іншим зрозуміти суть винаходу, щоб використати його для дослі­джень або експериментів (залежно від норм національного патент­ного законодавства), що є фундаментом для по­дальшого розвитку техніки і технологій. Хоча, як тільки строк дії патенту на винахід закінчиться, громадськості дозволяється викорис­товувати цей винахід, і він стає загальним надбанням.

Патент на винахід передбачає коротший термін правової охорони, але більш сильне виключне право перешкоджати, заборо­няти чи дозволяти використовувати запатентований винахід. Автор­ські права на матеріальні форми вираження творів мають довший термін дії, але більш слабке виключне право у тому розумінні, що воно лише дозволяє запобігати актам копіювання творів. У той же час дія прав на комерційні позначення, які розрізняють марковані ними товари і послуги, у ринкових умовах, що постійно змінюються, може бути продовжена без обмежень.

Що стосується наукового відкриття,то правовідносини, пов'язані з науковими відкриттями, регулюються Цивільним кодек­сом України, зокрема Главою 38 «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття». Однак норми, що містяться там, лише дають поняття наукового відкриття, констатують, що право на наукове від­криття засвідчується дипломом та охороняється в порядку, встано­вленому законом, а також, що автор наукового відкриття може на­дати йому своє ім'я або спеціальну назву.

Стосовно компонування (топографій) інтегральних мік­росхемнеобхідно зазначити, що Цивільний кодекс України, зокре­ма глава 40 "Право інтелектуальної власності на компонування ін­тегральної мікросхеми", є головним нормативним актом, який регу­лює правовідносини, пов'язані з критеріями придатності для набут­тя права інтелектуальної власності на цей об'єкт, засвідченням на­буття цього права, суб'єктами права, змістом, строком чинності, припиненням та відновленням майнових прав на компонування ін­тегральної мікросхеми, визнанням цих прав недійсними та правом попереднього користувача. У той же час основним спеціальним но­рмативним актом, що регулює питання правової охорони топографій інтегральних мікросхем, є Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Цей закон включає норми, що регулюють усі види цивільних та інших правовідносин, які виника­ють із приводу створення, правової охорони та використання топографій інтегральних мікросхем. Це положення, звичайно, не виклю­чає того, що в зазначеній сфері можуть застосовуватися також і за­гальні норми цивільного права.

Що стосується раціоналізаторських пропозицій,то сис­тема правового регулювання правовідносин, що виникають у сфері раціоналізаторської діяльності, на сьогодні переживає етап суттєвої перебудови. Головним законодавчим актом з цих питань є Цивіль­ний кодекс України, зокрема Глава 41 "Право інтелектуальної влас­ності на раціоналізаторську пропозицію", який дає поняття раціона­лізаторської пропозиції, визначає перелік об'єктів раціоналізаторсь­ких пропозицій та суб'єктів права на них, а також вказує на права цих суб'єктів. Крім того, в Україні діє «Тимчасове Положення про право­ву охорону об'єктів прав промислової власності і раціоналізаторсь­ких пропозицій в Україні», яке затверджено Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Юридичним особам надано право самостійно визначати порядок розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, їх використання, виплати авторської винагороди тощо. Таким чином, сфера централізованого державного регулювання раціоналізаторської діяльності значно звузилася, тому що регламе­нтація цілої низки питань повинна здійснюватися самими юридич­ними особами. У той же час чинні ті норми Цивільного кодексу Укра­їни і тимчасового Положення, що визначають поняття та критерії охороноспроможності раціоналізаторських пропозицій, коло прав, що набувають раціоналізатори, порядок захисту цих прав тощо.

Цивільний кодекс України, зокрема Глава 42 "Право інтеле­ктуальної власності на сорт рослин і породу тварин", містить норми, що встановлюють види прав інтелектуальної власності на сорт ро­слин і породу тварин, визначає суб'єктів права, надає перелік майнових прав на ці об'єкти та встановлює термін їх чинності. При цьому в Україні діє спеціальний Закон України «Про охорону прав на сорти рослин». Зазначений закон розкриває поняття, критерії патентоспроможності та види сортів рослин, що охороняються за­коном, порядок експертизи заявок на сорти рослин та порядок ре­єстрації прав на них, дає перелік прав патентоволодільців і авторів сортів рослин, указує на відповідальність за порушення цих прав тощо. Треба також зазначити, що з 3 листопада 1995 року Україна є учасником Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин.

Українське законодавство щодо охорони прав на комерцій­ну таємницю на сьогодні є сукупністю статей, що містяться в різних правових актах, які в цілому регулюють інші суспільні відносини. Головне місце тут займає Цивільний кодекс України, зокрема Глава 46 „Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю”, який містить норми, пов'язані з поняттям комерційної таємниці, перелі­ком майнових прав на комерційну таємницю та терміном їх чинності, охороною комерційної таємниці органами державної влади. Закон України «Про інформацію», хоча і не містить спеціальних норм що­до правової охорони комерційної таємниці, але включає цілу низку норм, що мають до неї безпосереднє відношення. Зокрема, в ньому розкриваються поняття конфіденційної інформації, яка становить комерційну таємницю, захисту прав на зазначену інформацію тощо. У Законі України «Про підприємства в Україні» надано поняття тер­міна «комерційна таємниця підприємства». Термін «банківська тає­мниця» наведено в Законі України «Про банки і банківську діяль­ність».

 

Контрольні питання до лекції № 2

1. Яка різниця між поняттями „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”?

2. На яких принципах ґрунтується правова охорона інтелектуальної власності?

3. Які основні положення правової охорони інтелектуальної власності в Україні?

 

ЛЕКЦІЯ № 3. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА ЙОГО ОХОРОНА

План.

3.1. Охорона авторського права в Україні та за кордоном. Майнові і немайнові права суб’єктів авторського права.

3.2. Поняття про суміжні права.

 

3.1. Охорона авторського права в Україні та за кордоном. Майнові і немайнові права суб’єктів авторського права.

Авторське право — особисті (немайнові) і майнові пра­ва авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створен­ням і використанням наукових літературних і мистецьких творів. Суміжні права — права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Французькою мовою суміжні права звучать як les droits voisins (сусідські права), а англійською — related rights (пов'язані, родинні права). Трапляється й термін neigbouring rights.

В ієрархії нормативних актів, які регулюють цивільні правовідносини у сфері авторського права і суміжних прав, центральне місце займає Цивільний кодекс України,зокрема Глава 36 "Право інтелектуальної власності на літературний, худож­ній та інший твір (авторське право)" та Глава 37 "Право інтелектуа­льної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права)". В Україні діє також Закон України «Про авторське право і суміжні права». Відповід­но до преамбули зазначеного закону ним регулюються дві великі групи відносно самостійних правовідносин. Першу з них утворюють правовідносини, що виникають у зв'язку із створенням творів науки, літератури і мистецтва, а також з набуттям, здійсненням та захис­том прав на них. Ці правовідносини складають предмет регулюван­ня авторським правом в їх точному і традиційному розумінні. До другої групи входять правовідносини, пов'язані із створенням та використанням виконань, фонограм, відеограм, передач (програм), організацій мовлення, що складають предмет регулювання суміж­ними правами. Ці правовідносини не регулюються авторським пра­вом, але настільки тісно взаємопов'язані з останнім, що їх регулю­вання окремим законом навряд чи було б виправданим.

Насамперед охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав уперше наблизилася до рівня авторсько-правової охорони, що забезпечується в більшості розвинутих країн світу. Ха­рактерною рисою цього закону є його ринкова спрямованість. Закон значно розширює можливості учасників авторських і суміжних з ни­ми правовідносин щодо вільного розпорядження належними ним правами. Майнові права авторів стають своєрідним товаром, який може вільно відчужуватися і передаватися на підставі цивільно-правових угод. Нижче наведено порівняльну характеристику деяких основних положень законодавства України та США стосовно охорони авторського і суміжних прав.

Стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить пе­релік 17 об'єктів авторського права. Остання позиція названа як «інші» і встановлена законодавцем на той ви­падок, коли з'являться види творів, яких нині немає. Перелік об'єктів авторського права згідно законодавства США містить 8 позицій. Зіставляючи американський і український переліки, можна дійти висновку, що між ними немає принципових відмінностей. Та це й не дивно, хоч би з огляду на ту обставину, що і Україна, і США є державами-учасницями Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Практично всі об'єкти, на які в Україні поширюється авторське право, є копірайтоспроможними й у США. Український перелік можна вважати більш деталізованим, ніж американський. Законодавство України надає правову охорону виступам, лекціям, промовам, проповідям та іншим усним творам. Ось тут між законодавствами України і США можна побачити значні відмінності, що ілюструються по­дальшим аналізом основних норм копірайтного законо­давства США. У США твір має фіксуватися в будь-якій осяжній формі. Хоч український законодавець і вважає усну форму об'єктивною, все-таки вона є суб'єктивною. Спираючись на неї, важко, а то й неможливо відтворити, сприйняти чи передати твір.

Американські фахівці Р. Дорр та К. Манч зазначають: «Роботи не є копірайтоспроможними, якщо вони є про­сто ідеями чи ефемерними звуками та жестами. Вони ма­ють бути в досяжній (tangible) формі, що означає форму, спроможну візуально чи звуково відтворювати відобра­ження (representation) оригінальної роботи». У нас така, як і в американців, ситуація навколо об'єктів, що не охоро­няються.

Виникнення і здійснення прав, передбачених Законом України, не вимагає виконання будь-яких формальнос­тей. Це ж саме і у США. У нас, як і у США, попереджу­вальне маркування © є факультативним. В обох країнах діє інституція державної реєстрації авторських прав.

Між авторським правом і правом власності на ма­теріальний об'єкт Україна, як і США, проводять чітку лінію.

Українське законодавство, як і законодавство США, сприймає автора як первинного суб'єкта авторського права. Практично однаково в Україні і США розуміють співавторство, особисті та майнові права автора.

Статті 21-25 нашого Закону містять положення про, кажучи по-американськи, добросовісне використан­ня копірайтних творів (fair use).

Американський фахівець з копірайту не здивувався б, ознайомившись з нормами нашого законодавства про пе­рехід авторського права у спадок та до суспільного над­бання, передавання авторського права, виняткову і невиняткову ліцензії.

І в Україні, і у США об'єктом авторського права є ре­зультат творчої праці. Суто технічній роботі (передруку, коректурі, редагуванню, механічному складанню довідни­ка тощо) правова охорона не надається.

Охорона надається будь-якому твору, незалежно від його художньої цінності, форми і готовності.

За законодавством України існує чотири види особи­стих немайнових прав: право авторства, право автора на ім'я, право на недоторканність твору, право на його об­народування.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Правова охорона інтелектуальної власності

Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 758; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.81.87.91
Генерация страницы за: 0.094 сек.