Класифікація наукових теорій

Наука загалом, як і конкретна наука зокрема, охоплює багато найрізноманітніших теорій. У зв’язку з цим постала необхідність створити таку класифікацію наукових теорій, яка, будучи заснованою на їх об’єктивному змісті, забезпечила б визначення місця кожної з теорій у системі наукових знань.

До ХVІІІ ст. наука була єдиною, не розчленованою на окремі галузі. Вона не мала у своєму розпорядженні справді глибоких знань. До середини ХІХ ст. було прийнято поділяти науки і відповідні їх теорії на такі групи:

- теорії, що вивчають мінерали;

- теорії, що досліджують життя рослин;

- теорії, що вивчають життя тварин.

Поза класифікацією опинилися суспільні теорії і теорії, що досліджують людське мислення як відображення дійсності. Найвдаліший принцип класифікації наук і відповідних їм теорій запропонував німецький філософ Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831), який розглядав світ таким, що розвивається, відповідно до цього прагнучи аналізувати і систему знань. Своїм завданням він вважав створення такої системи усіх нагромаджених людством знань, яка була б не довільною, а відповідала б внутрішній логіці предмета дослідження. Згідно з цим принципом Гегель наукові теорії про природу поділяв на механіку, що служить вихідним пунктом поступального розвитку абсолютної ідеї в природі, фізику як початок прямування природи в середину і біологію, в якій виявлений процес завершується.

За останні роки наука зробила найбільший крок у своєму розвитку. Вона відкрила нову сферу дійсності – мікросвіт, нові принципи і закономірності розвитку реальності (принципи зберігання, інформації, зв’язку та ін.), що актуалізує проблему уточнення попередньої класифікації.

Наукові теорії можна класифікувати за ступенем їх спільності, яка визначається спільністю фундаментальних законів, що утворюють ядро теорії. Існують різноманітні ступені спільності законів, залежно від того, наскільки велике коло явищ вони охоплюють. За цим критерієм їх поділяють на такі групи:

· специфічні. Діють тільки у певній сфері дійсності і відображають істотні зв’язки окремих аспектів матеріального чи духовного світу;

· загальні. Їх дія поширюється або на всю природу, або на всі суспільні явища, або на все людське мислення;

· всезагальні. Поширюються на всі явища природи, людського співтовариства і мислення.

Залежно від місця і ролі в тій або іншій теорії емпіричних даних і дедуктивних побудов, а також від їх логічної структури теорії поділяють також на дедуктивні і недедуктивні.

Певне визнання здобула класифікація наукових теорій на кількісні і якісні, залежно від місця логічних форм їх вираження. Кількісними вважають найбільш математично опрацьовані теорії, які мають у своїй основі певну математичну формулу. До якісних зараховують науково не завершені, логічно і математично не опрацьовані теорії.

Цілком очевидно, що поділ наукових теорій на дедуктивні і недедуктивні, кількісні і якісні є надто відносним, оскільки кожна з цих теорій містить у собі елементи інших.

Подібним до класифікації за кількістю/якістю є виокремлення формалізованих і неформалізованих теорій залежно від доступності для математичного опрацювання. Найсуттєвіша вада цього поділу полягає в тому, що цілком формалізованих теорій не існує. Крім того, вона не позбавлена властивих іншим класифікаціям недоліків.

Наукові теорії класифікують і залежно від панівного при їх формуванні методу або логічного засобу дослідження, що певною мірою вплинули на їх зміст. На цій підставі теорії поділяють на три групи:

· Порівняльні теорії. Під час їх формування переважає порівняльний метод дослідження, за допомогою якого відбувалося розкриття сутності явищ дійсності, вивчення історії або теорії однотипних явищ. Особливу роль порівняльний метод відіграє на початкових етапах формування теорії, коли необхідно узагальнити і систематизувати емпіричний матеріал. Найчастіше цей метод застосовується у мовознавстві.

· Аналітичні теорії. Стосуються порівняно невеликої області дійсності або певної її частини, конкретного аспекту, виділяючи й абстрагуючи їх від інших. Завдяки цьому аналітичні теорії формулюють досить глибокі закономірності. Найпоширеніші в конкретних науках.

· Синтетичні теорії. Належні до цієї групи теорії особливо розвинуті, обґрунтовані, змістовні, повні. Як правило, вони підсумовують всю сукупність знань про явища. У природничонауковій сфері такою є теорія відносності, створена на основі всіх досягнутих фізичних і математичних знань, які стосуються матерії, руху, простору і часу.

На сучасному етапі, коли наука проникає в найглибшу сутність матеріального і духовного світу, охоплює раніше не доступні для пізнання сфери дійсності, коли відбувається інтенсивний процес інтеграції наук і наукових теорій, синтетичні теорії високого класу виникають не тільки всередині кожної науки, а й на їх межах.

Класифікація наукових теорій має певною мірою умовний характер. Належність теорії до того чи іншого типу визначається переважанням відповідних методів наукового дослідження. Водночас кожна з теорій, як правило, використовує всю наявну в науці на конкретний період її розвитку сукупність засобів пізнання.

Дата добавления: 2014-01-06