Ч. Дарвін про розходження ознак

Своє уявлення про наявність у природі внутрівидової боротьби Ч. Дар­він поклав в основу так званої теорії дивергенції, тобто розходження ознак.

Якщо всі організми зв'язані між собою єдністю походження, якщо розвиток органічного світу являє собою безперервну лінію, де види, за поглядами Ч. Дарвіна, непомітно, поступово переходять з одного в інший, то в природі не повинно було б бути окремих відмежованих одна від одної груп рослин і тварин.

Внаслідок природного добору краще зберігатимуться істоти, що мають які-небудь властивості, що забезпечують їх існування за даних умов. До числа таких властивостей повинен бути відне­сений певний ступінь відмінності тієї чи іншої істоти від найближчих до неї істот. В результаті відмінна форма буде звільнена від конкуренції із спорідне­ними з нею формами (а за Ч. Дарвіном, як уже вказувалося, найзапекліша конкуренція має місце саме у тих орга­нізмів, що вимагають для себе однако­вих умов життя).

Звідси найбільший успіх у житті матимуть ті форми, в яких найбільш різко виявлені корисні ознаки, а се­редня форма, від якої вони походять, і всі проміжні форми та відхилення від найбільш доцільної форми зникатимуть, бо Ч. Дарвін вважає, що чим більше диференціюються нащадки одного якогось виду щодо струк­тури, конституції та звичок, тим більше вони матимуть змогу захопити численні і дуже віддалені одно від одного місця в природі і тим самим вони матимуть змогу зростати в числі.

Розходження ознак Ч. Дарвін пояснює так: «Зупинимось на прикладі хижого чотириногого, чисельність якого давно досягла тієї середньої межі, що її спроможна вмістити дана країна. Якщо його природному прагненню до розмноження буде наданий простір, то це розмноження може здійснитися на ділі (гадаючи, що фізичні умови країни лишаються ті ж), якщо тільки змінені нащадки захоплять місця, зайняті іншими тваринами, а це може бути досягнене або тим, що вони здобудуть можливість живитися новим родом здобичі, живої чи мертвої, або тим, що вони навчаться жити в нових умовах, лазити на дерева, жити у воді, або тим, нарешті, що вони стануть менш м'ясоїдними. Чим різноманітнішими в своїх звичках і будові будуть нащадки нашого хижака, тим більше буде число місць, якими вони можуть заволодіти».

Таким чином, ми бачимо, що за Ч. Дарвіном, невеличкі відміни орга­нізмів можуть стати вигідними, бо це зменшує їх конкуренцію. Припус­тимо, що серед двох видів хижаків один мав здатність швидко бігати, а дру­гий, навпаки, бігав повільно, але мав над першим видом перевагу в фізич­ній силі. Тим-то обидва ці види можуть жити в одній і тій же місцевості без особливої конкуренції. Ч. Дарвін наводить такий приклад. В Катськільських горах у Сполучених Штатах Америки зустрічаються дві різновид­ності вовка: одна нагадує хорта і в основному переслідує оленів, а друга, більш важка, на коротких ногах, частіше нападає на отари овець.

Отже, за вченням Ч. Дарвіна, розриви між видами виникли в резуль­таті механічного випадання, знищення форм, що якісно не розрізняються і становлять безперервний ряд. З допомогою внутрівидової боротьби і дивер­генції Ч. Дарвін хотів пояснити, чому ланцюг органічних істот повинен розбиватися на окремі ланки — види, роди, родини і т. д.

Ч. Дарвін завжди підкреслював, що розходження ознак веде не зразу до виникнення нових видів. Спочатку утворюються різновидності, які далі перетворюються на підвиди, а підвиди — у нові види. Тому, за вченням Ч. Дарвіна, немає межі між видом і різновидністю і, значить, об'єктивних критеріїв для розмежування цих двох систематичних категорій. Ч. Дарвін говорить, що різновидності — тільки види в процесі утворення, або, як він їх ще назвав, зароджуючи види.

Дата добавления: 2014-01-06