Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мінливість свійських тварин і культурних рослин

Як уже вказувалось, заслугою Ч. Дарвіна є те, що він для доведення еволюції органічного світу використав величезний матеріал людської практики по виведенню свійських тварин і культурних рослин. І в цьому велика сила його теорії. Ч. Дарвін показує розміри і суть явищ, що виникли в сор­тах культурних рослин і породах свійських тварин. На переконливих прикладах він доводить, наскільки були значні ці зміни. Деякі свійські тварини відрізняються між собою так, що якби вони жили в дикому стані, то натуралісти вважали б їх не породами, а різними видами. Більше того, жоден природодослідник не наважився б навіть поєднати окремі породи в один рід. А тим часом ці різноманітні породи виникли від одного дикого виду, як, наприклад, породи свійських голубів, курей, кролів та ін.

Зміни в багатьох випадках виявляються настільки значними, що між породами є різниця не тільки в зовнішніх, але й у внутрішніх анатомічних ознаках.

Як показав Ч. Дарвін, особливо велика різноманітність голубиних порід. Ця різниця стосується величини птаха, форми черепа, дзьоба, ребер, грудної кістки, кількості пір'я на крилах і на хвості, форми яєць, звуку голосу, форми польоту. Всі ці ознаки можуть змінюватись дуже різко.

Серед свійських порід голубів найбільш оригінальною є дутиш. Це великий птах на високих ногах, з довгим тулубом і величезним волом, яке він звичайно надимає повітрям і ходить, випнувши груди наперед, з від­хиленою назад головою. Сурмач, навпаки, дуже маленький на зріст, у хвості його до сорока пір'їн, розправлених вертикально на зразок віяла. У поштових голубів ноги голі, в інших, як у дутишів і сурмачів, вони вкриті довгим пір'ям, яке іноді навіть заважає ходити. На толові в окремих порід голубів бувають чепчики, капюшони або султани з пір'я. Надзвичайно різ­номанітні породи голубів за своїми звичками. Так, наприклад, турмани відзначаються своєю звичкою перекидатися на льоту через голову, а пош­тові мають здатність робити величезні перельоти і відрізняються від інших тим, що дивовижно пам'ятають місце і напрям, через що й використовують­ся для зв'язку.

Таким чином, породи свійських голубів розрізняються за багатьма ознаками і властивостями. І в той же час Ч. Дарвін навів велику кількість фактів, які доводять, що всі породи свійських голубів походять від однієї родоначальної форми — від дикого сизого, або скелястого, голуба. При­клад голубиних порід показує нам, як глибоко можуть змінюватись види.

Скотарі, пише Ч. Дарвін, звикли говорити про організацію тварин, як про пластичний матеріал, якому вони можуть надати якої завгодно форми. Так само численні породи курей. Вони відмінні між собою найрізноманітнішими ознаками: формою черепа, розмірами, несучістю, м'ясистістю, багатьма вторинними статевими ознаками — пір'ям, гребенями, мочками. І незважаючи на численність порід і відмін, усі породи, як довів Ч. Дарвін, походять від дикого родоначальника — дикої банків­ської курки.

Усі породи кролів виникли від одного дикого виду кролів. Про це свідчить порівняльна анатомія і фізіологія всіх свійських порід і їх дикого родоначальника, а також те, що майже всі свійські породи успадковують звички і особливості дикого кроля влаштовувати підземні нори з ходами (рис. 10).

Дикими родичами овець вважають середньоазіатських аргалі, європейських муфлонів і центральноазіатських архарів. Родичами свійських порід кіз є безоарові шаблерогі кози, поширені в горах Копет-Дагу і Малої Азії.

Породи великої рогатої худоби походять від європейського і азіат­ського тура. Дикими предками свійських порід свиней є дуже поширені в Європі і Сибіру європейські і азіатські дикі кабани. Дикими предками порід свійських собак вважають шакалоподібних і вовкоподібних собак, які жили в епоху міоцену в субтропічних областях Старого Світу, про що свід­чать знахідки на стоянках кам'яного віку.

Аналіз вивчення де­яких здавна відомих культур, таких, як картопля, гарбуз, аґрус, жоржина, гіацинти, виявляє велику кількість рис мінливості, що об'єднує найрізноманіт­ніші ознаки і властивості. Ч. Дарвін говорить, що деякі вчені неправильно гадають, що начебто вис­новки про пластичність живих істот, які робляться із спостережень над культурними сортами рослин і свій­ськими породами тварин. не можна переносити на види, що перебувають у ди­кому стані. Ці вчені чомусь вважають, що свійські тва­рини і культурні рослини мають виняткову здатність змінюватися, що саме тому вони і були обрані люди­ною. І, значить, те, що властиве їм, не може бути перенесене на види, які пе­ребувають у дикому стані. Ч. Дарвін говорить, що він марно намагався дошу­катись фактичних підстав для цього переконання і прийшов до остаточного висновку, що на користь його не можна навести ніяких доказів. Дійсно, ди­кун, приручаючи тварину, керувався у виборі тільки корисними для себе особливостями її. Безумовно, він не міг передбачити, чи здатна вона утворю­вати нові форми в майбутньому. Всі причини мінливості однаково діють на організм тварин і рослин, що перебувають як у природному, так і в домашньому стані. Отже, в цьому відношенні між природними і одо­машненими організмами нема ніякої різниці.

На користь того, що свійські тварини і культурні рослини походять від якихось диких форм і перероблені людиною в потрібному їй напрямі, свідчить цілий ряд фактів і міркувань.

По-перше, родоначальники деяких сучасних свійських тварин і культурних рослин і тепер живуть у природних умовах.

По-друге, одомашнення окремих тварин відбувається і тепер в результат ті цілеспрямованої діяльності людини. Так, у Радянському Союзі проводиться велика робота по розведенню у звірорадгоспах і на колгоспних звіро­фермах лисиць, песців, соболів та інших хутрових звірів. Ведеться приру­чення маралів, антилоп, лосів, страусів та інших тварин. Методом міжвидо­вих схрещувань створюються гібридні форми: мули - від схрещування коня з ослом, хайники — помісь яка і корови та ін.

Одомашнення тварин і введення в культуру рослин було важливим етапом розвитку виробничих сил суспільства. Воно почалося на певному ступені розвитку, коли відбувався перехід від грубих кам'яних знарядь до лука і стріл і в зв'язку з цим перехід від мисливського способу життя до приручення тварин і первісного скотарства. Скотарство сприяло виділен­ню пастуших племен, які вже на відміну від мисливців могли нагромаджу­вати продукти у вигляді товарів (шкури та ін.). У зв'язку з цим з'явилася можливість регулярного обміну, головним предметом якого стала худоба, яка набула функції грошей. Це сприяло розселенню свійських тварин з первісних осередків розведення в інші місця з новими кліматичними і кормовими умовами, що в свою чергу сприяло різноманітності цих тварин. Одомашнення диких тварин і створення порід удосконалювалися поступово під впливом нових умов і добору. Під впливом одомашнення у свійських тварин змінювалися не тільки морфологічні ознаки, але й їх інстинкти. Людина спочатку несвідомо, а згодом цілеспрямовано добивалася від свійських тварин все більшої продуктивності, змін будови і функцій органів і всього організму.

По-третє, доказом походження свійських тварин від диких є факти атавізму, на які в свій час звернув увагу Ч. Дарвін.

Атавізм (від латинського atavus — віддалений предок) — поява у організмів ознак, які були відсутні у їх найближчих предків, але існували в дуже далеких предків.

І. В. Мічурін визначає атавізм як прояв властивостей, характерних для далеких прабатьків. Прикладом у тварин може бути поява в коня Збоку середнього пальця двох додаткових пальців. Явище переходу свійських тварин і культурних рослин до типу диких предків звичайно відбу­вається при поверненні їх в умови існування диких форм. Явище атавізму часто спостерігається при схрещуванні окремих порід. Так, наприклад, коли Ч. Дарвін схрещував польського плямистого голуба і сурмача, то була одер­жана форма, яка виявляла повернення до прабатьківських ознак і була за забарвленням цілком схожою з диким сизим голубом. Явище атавізму, таким чином, є доказом спільності походження організмів.

З поняттям мінливості тісно пов'язане поняття спадковості, бо без успадкування змін органічна еволюція немислима. Хоч би що впливало на організм, він не міг би дати початок новій формі, якби нові набуті ознаки і властивості не передавались у спадщину.

Розглядаючи питання про спадковість, Ч. Дарвін не раз підкреслює, що тут багато неясного, що закономірності спадковості здебільшого неві­домі, що в цьому питанні є багато темних сторін. Незважаючи на ці заува­ження, геніальний дослідник в питанні про спадковість зумів зробити цілий ряд глибоких узагальнень.

Суть спадковості як властивості, спільної для всіх органічних істот, говорить Дарвін, полягає в тому, що кожна з цих істот здатна наполегливим прагненням відтворювати форми своїх батьків. Спадковість як властивість характеризується сталістю, консерватизмом. Проте, каже Дарвін, умови життя, що протидіють розвиткові певних ознак, іноді можуть бути причиною відсутності спадкової передачі і ще частіше ці умови можуть викликати безперервну появу нових легких відхилень, як буває в рослин, що їх розводять щепленням і вічками.

К. А. Тімірязєв характеризував спадковість як органічну інерцію формоутворення. Дійсно, якщо враховувати, що спадковість не вичерпується відтворенням до себе подібного, а включає функцію посилення і нагромадження мінливості, то треба погодитись, що істотною рисою спадковості є інерція мінливості. Без такої відносної сталості не було б самої власти­вості спадковості. Консерватизм спадковості є однією з її властивостей, Іншою стороною спадковості є її мінливість. Поняття спадковості охоплює поняття мінливості. Ці поняття нерозривно взаємозв'язані, в них відобра­жаються об'єктивні властивості живої природи.

К А. Тімірязєв цілком правильно вказував, що початок спадковості охоплює початок мінливості. Але з однаковою підставою можна сказати, що спадковість містить в собі мінливість, бо саме спадковість приводить на певному етапі видоутворення до посилення і нагромадження мінливості.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема: Мінливість тварин і рослин у природному стані | Форми мінливості за дapbihom
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 1774; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.