Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція: 14 антропогенез




№№ 3, 5, 7,8, 10.


План лекції:

І. Місце людини в зоологічній системі.

2. Еволюція антропоморфних мавп.

3. Людина уміла.

4. Передумова гомінізації.

5. Архантропи.

б. Неандертальці.

7. Людина розумна.

Належність людини до ссавців, була по суті, відома за­
довго до Ч. Дарвіна. К. Лінней (1735) відніс людину до ряду приматів
хоча тут же додав: "Пам'ятай про свого творця" Ж. Ламарк (1809)
цілком ясно висловлюється на користь уявлення про мавпяче поход­ження людини. У працях Ч. Дарвіна, Гекслі, Геккеля та наступних дослідників було з'ясоване місце у зоологічній системі.

Стовбур приматів бере початок від верхньокрейдяних
комахоїдних, що належать до групи тунай сучасні представники які
живуть на островах Ява, Калімантан, Суматра, на південній окраїні
Малайського півострова і на Філіппінах. Від стародавніх тупай по­ходять сучасні лемури, довгоп’яті і широконосі (американські)
мавпи. Еволюцію цих груп ми залишено осторонь. Коренем мавп старого Світу вважають еоценових некролемурів - вимерлу групу своєрідні довгоп’яті, що мають ряд рис подібних у зубній системі до справжніх мавп.

Австралопітеки - предки роду Ношо. Знахідки, зроблені починаючи з 1924 р. на території головним чином Південної Африки дають змогу уявити, який вигляд мали істоти, з яких почався розвиток лінії приматів, що привів до виникнення роду Ношо. Ці істоти дістали назву австралопітеків. Це - були порівняно великі форми масою 33-60 кг, 120-150 см на зріст, що жили на землі, ходили на двох ногах при вертикальному положенні тіла. Відомі знахідки кількох різних видів австралопітеків.

У австралопітеків набули сильного розвитку м'язи ніг і були цілком сформовані людського типу сідничні мозолі Ліро вертикальність австралопітеків свідчить і положення голови на хребті подібне до положення голови в людини..

Значна подібність до людини спостерігається у австралопітеків у будові зубів і зубної системи. ікла у них (на відміну від усіх інших мавп) були невеликі, зуби розташовані у вигляді широкої дуги, як у людини. Перекручені зуби були, як у людини, двогорбкові.

У середньому маса мозку цих істот була близька до 550 г (середня маса мозку горил близько 460 г, при цьому слід врахувати, що горила набагато більша за розмірами тіла).

Безперечно, це були двоногі мешканці критих просторів, що жили в печерах. Незначний розвиток щелеп та іклів добре узгоджується з уявленням, що функції нападу й захисту у них мали перейти до вільних рук.

У шарах, де знайдено залишки австралопітеків (нині загальна кількість знахідок обчислюється кількома сотнями), зна­ходь рихленні кістки дрібних павіанів із слідами сильних розколюючих ударів. Австралопітеки широко використовували різні великі кістки тварин як знаряддя: як ударні знаряддя-палиці, камені плечові, стегнові й гомілкові кістки копитних; як ріжучі й рубаючи пластини-нижні щелепи і лопатки цих тварин; як колючі знаряддя - роги й розколені вздовж кістки.

Полювали австралопітеки і на себе подібних - на знай­дених черепахах подекуди є виразні сліди ударів. Судячи з будови зубної системи, ці тварини були всеїдними. Судячи з розвинутої передньої кінцівки з відставленим першим пальцем вони могли бути здатними до примітивної обробки знарядь праці. На думу деяких дослідників на кістках і рогах спостерігаються сліди "підправок" - скосів і стесів, що робить їх зручнішими для хапання й використання як знарядь.

Австралопітеки цікаві і ще однією стороною: очевидно серед якихось видів цих істот розпочалось освоєння вогню. Принаймні сліди вогнища, що існувало довгий час, знайдено разом із залишками Прометейового австралопітека.

Судячи з викопних знахідок, що належали 5-6 різним в видам цих істот, вони жили у період з 9000000 до 750000, а можливо і 500000 років до н. е. Одночасно існувало кілька різних видів австралопітеків, що різнилися величиною тіла, будовою зубів (більш травоїдні і більш усеїдні), поширенням.

На закінчення слід зазначити, що австралопітеки, безперечно були за багатьма істот з іншими рисами будови значно ближчі до людини, ніж сучасні людиноподібні мавпи. Вони використовували примітивні знаряддя, мали вільні руки, і принаймні деякі з них якимось чином використовували вогонь.

У І959 р. на схилі кратера Нгорогоро (плато Серенгеті), в Олдовайській ущелині англійський антрополог Л. Ліки знайшов разом із залишками одного з австралопітеків (зінджантропа) кістки посткраніального скелета, а в 1960 р. там же - череп істоти ближчої до людини, ніж австралопітеки. Після кількох років обробки було зроб­лено переконливий висновок, що ця істота являла собою або надзвичай­но високорозвиненого австралопітека, або найстародавнішого пітекантропа, - тобто може належати до роду НОШО. У 1961 р. і в наступні роки кілька десятків фрагментів подібних форм було знайдено там же і в інших місцях Африки. Ця істота дістала назву - людина уміла. Вік цих знахідок визначається в 1750000-3000000 років.

За підрахунками маса головного мозку цієї істоти стано­вила близько 650 г, помітно вище, ніж у австралопітеків. На відмі­ну від усіх людиноподібних мавп і точно так само, як у сучасної людини, перший палець ступи Людини умілої не був відставлений у бік. Це, показує, що морфологічні перебудови, пов'язані з прямоходінням, у нього повністю завершилась. У кісті Людини умілої звертає на себе увагу будова кінцевих фаланг, таких само коротких і плоских, як у справжньої людської істоти.

Разом з Людиною умілою було знайдено грубі знаряддя з гальки і кістки тварин, явно розколоті для добування мозку. Деякі "рубила»- кварцитові гальки, підправлені ретушшю, - зроблено з матеріа­лу, принесеного з районів, віддалених за 70-80 км. Значення знахідки цих знарядь величезне. Як можна бачити з викладеного вище, морфологічно австралопітеки дуже близькі до людини. Однак вони не були людьми у справжньому розумінні цього слова доти, поки не почали виробляти знаряддя не час від часу, а регулярно й цілеспрямовано. Перехід мавп до трудової діяльності - ось межа, що відокремлює людину від решти природи. Тому знахідка Людини творця галькової культури означає знахідку першого або одного з перших виду людини на Землі. Широкі дослідження, що проводилися останнім часом у різних районах Африки, Азії і Південної Європи, привели до нових знахідок зачатків найстародавніших культур, що датуються 2600000-3200003 років до н.е.

Основною передумовою гомінізації було, як уже зазначалось, завоювання нових стацій, безлісих, можливо, скелястих просторі в умовах яких вертикальне положення тіла набувало великого еколо­гічного ефекту. Вертикальне положення тіла було пов'язане з рядом анатомо-фізіологічних перетворень. Найголовніші з них такі: І) переміщення великого потиличного отвору ближче до центра основи черепа, як наслідок, відносне збалансування черепа на шийних хребця; 2) відносна редукція щелепового апарату і жувальної мускулатури, менш розвиток гребенів, більш вільні можливості збільшення мозкової коробки у курелятивній залежності від розвитку головного мозку; 3) збільшення відносної сили задніх кінцівок з перенесенням центра ваги тіла на крижі; 4) подібна профільна форма хребта, що пом'якшує поштовхи і струси мозку під час стрибків або падіння; 5) розширення таза і зміцнення крижів; 6) випрямленність задніх кінцівок у колінному суглобі; 7) потужний розвиток усієї мускулатури, що підтримує тіло у верти­кальному положенні, зокрема стегнових і гомілкових м'язів; 8) розвиток куполоподібної, склепистої, пружинної стопи; 9) посилення першого пальця ноги, фіксація його в положенні, паралель­ному решті пальців, і розвиток загальної метатарзальної зв'язки, що охоплює усі п'ять пальців; 10) звільнення передньої кінцівки від функцій опори і розширення комплексу її рухів; 11) сильний розвиток мозку, підвищення рівня діяльності "розумного
типу".

Усі ці перетворення поставили нашого предка у винят­кове становище і створили передумови для розвитку в нього людських якостей.

Само собою зрозуміло, "набір” перелічених вище ознак не був досягнутий раптово. На світанку гомінізації ці ознаки були немовби розсипані серед різних форм австралопітеків і виникли, зви­чайно, не одночасно. Тільки в процесі дальшої еволюції відбулася акумуляція цих адаптацій у дедалі меншій кількості груп, що успіш­но розвивалися в гострій боротьбі за існування. Прямоходіння зумовило і ряд негативних моментів. Людина зберегла систему кореляцій і координація, властивих як ссавцям взагалі, гак, зокрема, і вищим при­матам. Ходіння на двох ногах першим чином суперечило типовій сис­темі координацій і кореляцій, властивих ссавцям. Так при вертикальним положенні тіла внутрішні органи надто тиснуть на стінку черевної по рожини, і, хоч цьому протидіють м'язи черевного преса, однак людині властиві часті грижі. При довгому стоянні на ногах виникають застійні явища у венах, розширення їх, деформація куполоподібної ступні й утворення плоскостопості з її болісними наслідками. Під час падінь часто трапляються переломи ніг, вивихи в районі пояса передніх і задніх кінцівок. Безсумнівно, вертикальне ходіння людини пов'язане з певною дезінтеграцією координацій і кореляцій, які вже виробилися, з розривом їх на тих або інших стадіях онтогенезу. Внаслідок цього виникли редукція і рудиментація органів.

Процес рудиментації в організмі людини багато в чому охопив екологічно важливі функції. Так, наприклад, послабився нюх, слух зробився менш тоншим; біологічні захисні пристосування зазна­ли певної деградації. особливо у зв'язку з послабленням зубного апарату. Усі ці особливості певною мірою знизили біотичний потенціал прямостоячих форм антропоїдів у їхній до людській стадії порівняно з хижаками і травоїдними, які були для них джерелом небезпеки й пожи­ви. І справді, ми бачимо, що еволюція прямостоячих мавп як таких, тобто як мавп, усе-таки не увінчалось успіхом: всі вольта вимерли. У геологіч­ній сучасності збереглися не прямостоячі форми мавп, а дендробіонти.

Еволюція людини як соціального індивідуума відбува­лася через переростання прогресивних рис прямостоячих мавп в якіс­но своєрідні морфофізіологічні перетворення, що не мали прецендента у тваринному світі і розвивалися під впливом особливих, якісно нових факторів. Основні з них були з'ясовані З. Енгельсом у його чудовій праці "Роль праці у процесі перетворення мавпи в людину». Факторами еволюції людини були розвиток елементів суспільності (соціальності), перетворення рук у трудовий орган, що виробляє знаряддя праці, ви­никнення членороздільної мови. Щоб стадність мавпячих предків людини могла розвинутись у суспільність, необхідна була дія особливого чинника. Таким чином стала праця, пов'язана з перетворенням рук в ограни праці, за допомогою яких створюються різноманітні знаряддя праці руки стали не тільки органами праці, а й продуктом останньої. Розвиток праці з необхідності сприяв тіснішому згуртуванню членів суспільства. Завдяки праці стала частішою й необхідною взаємна підтримки спільна діяльність і, як пише Ф. Енгельс, прояснилися усвідомлення корисності цієї спільної діяльності для блага окремого члена. Отже праця стимулювали розвиток суспільства, розви­вало працю. У цих умовах суспільної праці мова стала також життєвою необхідністю. Вона стає зброєю нагромадження й розвитку колективного досвіду. Отже, виготовлення знарядь праці і сама праця, соціальність і мова-провідні фактори еволюції людини.

Отже, принаймні в одній з гілок багатого на види стовбу­ра австралопітеків виникла й прогресивно розвивалась здатність до виробництва знарядь праці. Це відбувалося у тісному зв'язку з дальшим розвитком вертикального ходіння і прогресивним розвитком головного мозку. Очевидно, саме в цей період відбулося й широке освоєння вогню. Усі ці особливості, разом узяті, дали істотам типу Людина зробила такі великі переваги, що близько 3-2,5 млн. років тому, очевидно почалось швидке розселення цих прогресивних форм по Африці, Середземномор'ю, Південній і Південно-східній Азії.

Розселяючись і потрапляючи в нові уми існування, вони утворювали окремі. ізольовані форми. Досі завдяки активним розкопкам і ретель­ним дослідженням стало відомо понад десять таких викопаних форм. Усі ці форми що існували частково одночасно, а частково, змінюю­чи одна одну, жили в період від 2млн. до 200 тис. років до н. е.

З погляду зоологічного всі ці форми, очевидно належать до одного великого І дуже поширеного виду (комплексу видів).

Незважаючи на значну різнорідність знахідок, можна загалом досить детально уявити собі будову і спосіб життя цих істот. Передусім у них була розвинута діяльність за допомогою знарядь. За допомогою вже досить досконалих ручних зубил, обтесаних з двох боків, скребел і інструментів з гострим кінцем ці люди могли обробляти забитих камінням, палицями, довгими кістками тварин. Судячи з того, що разом з ними було знайдено кістки, архантропи успішно полювали на оленів, гризунів, великих птахів (типу страусів тощо), безсумнівно, не пропус­кали нагоди вбити і собі подібних істот. Значну роль у їжі найстародавніших людей відіграли ягоди, плоди, коріння зелень. У тих самих шарах, де виявлено залишки найстародавні­ших людей, знаходять частини скелетів печерного ведмедя, гієн, шаблезубих тигрів, слонів, буйволів, носорогів у Китаї; слонів, носорогів, диких коней, ведмедів, бобрів, кабанів, лосів, козуль, оленів в Європі; бегемотів, слонів. носорогів, жираф, верблюдів, гієн, левів в Алжирі. В оточенні цих тварин наші дикі предки боролися за життя.

Стародавні люди жили в основному у печерах. У той час можливо вони були здатні будувати примітивні схованки з великих каменів (типу “кам’яних ящиків" без покрівлі), що захищали їх якщо не від негоди, то від хижих звірів. Безсумнівно, на місці постійних стоянок вони звичайно використовували вогонь. Життя було суворе і, по суті, ще мало чим відрізнялося від звіриного. Про це свідчить те, що дитяча і юнацька смертність була дуже високою: приблизно половина знайдених залишків кісток належать особам у віці від 5 до 10 років З іншого боку трудова діяльність, стадні умови життя-все це зумови­ло дальший розвиток мозку. Судячи з розмірів мозку, архантропи мали володіти справжньої мовою. Мова, безсумнівно, була дуже примітивною, але це була все таки мова, а не окремі сигнали, властиві твари­нам. Виникнення мови, пов'язано с трудову діяльністю і суспільними умовами життя, без сумніву, дало сильний поштовх розвиткові у тому ж прогресивному напрямі виділення людства зі світу органічної при­роди.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 320; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.