Філогенія хордових

Філогенія вищих багатоклітинних.

Філогенія нижчих багатоклітинних

І. Філогенія найпростіших.

Тема: “Філогенія тваринного світу”.

Лекція № 15

№№ 1, 2, 3, 5, 10.

План:

На основі відомих нам даних можна твердити, що коренем тваринного світу с стародавні джгутикові. З цієї групи у процесі еволюції виділялись корененіжки, споровики та Інфузорії як самостійні Гілки. Поряд з ними збереглися у зміненому вигляді І вихідні форми джгутикових.

Джгутикові характеризуються примітивного організацією. Навряд чи можна сумніватися в тому, що саме гетеротрофні форми були джерелом розвитку Інших класів найпростіших. Основна маса джгутикових-форми, пристосовані до вільного способу життя. Проте у них широко розвивається напрям еволюції, що виявляється у спеціалізації до паразитичного Існування. Саме на шляхах паразитизму сформувалася група споровиків, що зазнала глибоких змін.

Корененіжки також с переважно вільними формами. Проте І в них намічається перехід до паразитизму, в процесі якого виробились форми, вузькопристосовані до нього.

Найцікавішими с Інфузорії, які набувають пристосування, що виявляються у розвитку війчастого апарату. Війчастий апарат посилив І удосконалив рухи Інфузорій І значно підвищив Інтенсивність гетеротрофного живлення. Швидкість руху у них уже спричинила розвиток (звичайно через добір;складних "нервових" органел, що зумовили швидкі Й точні реакції на зовнішні подразники. В Інфузорій, безпечно, у зв'язку з назвнанними якостями, розвивається чітке диференціювання на хижака І жертву. Це диференціювання, у свою чергу, породжує різні пристосування до нападу І захисту. Прикладом агресивних адаптації може бути війчастий апарат багатьох форм І озброєння переднього кінця е Інфузорії дідініум, типовим зразком захисних адаптацій стрихоцисти парамєції. У процесі складного диференціювання в Інфузорії виробляються, незважаючи на одноклітинну будову, конкретні життєві форми. Візьмемо для прикладу парамецію І дідініум. Парамеція-типова рослиїідна форма, що безперервно поглинає різні бактерії, тому її плазма звичайно містить багато травних еакуолей.

Дідініум-швидкий І стрімкий хижак, що жиеиться тільки парамеціями. Висока організація Інфузорій, що досягає дивовижної складності, вражає спостерігача. В Інфузорій утворюються органели, фун­кціонально паралельні органам багатоклітинних. Тому висловлюється припущення, що саме з Інфузорій виникли багатоклітинні. Проте дальші дослідження показали, що Інфузорії утворюють замкнуту гілку-глухий кут еволюції. Це проясниться саме тим, що їхня організація ускладнилася у межах однієї клітини. Перевантаження однієї клітини багать­ма функціями зумовило глибоку спеціалізацію одноклітинного тіла Інфузорії. За цих умов шлях до дальших прогресивних змін виявився закритим. Адже великим пристосуванням великого значення було б до­сягнення багатоклітинності. Проте глибокодиференційоване тіло Інфузорії вже нездатне до розподілу функцій на рівні клітини. Це види хоча б з того, що колоніальні Інфузорії все-таки складаються з відокремлених особин і колоніальність не веде в них до ут­ворення нової цілісної системи, тобто до багатоклітинності. Багатоклітинність потребує до свого розвитку більш примітивної організації межах якої Індивідуальність окремих особин не досягає такої спеціалізації, як в Інфузорій. І справді ми бачимо, що колоніальність, яка су проводиться певним фізіологічним пригніченням самостійності членів колонії, розвивається серед найпримітивніших джгутикових, які й розглядаються як спільний корінь тваринного і рослинного світу.

2. Багатоклітинність - пристосування величезного значення, яке відкрило можливості для глибокого диференціювання частин тіла не шляхом завантаження багатьма функціями однієї клітини, а роз­поділом цих функцій між багатьма клітинами. Багатоклітинність ви­никла не Відразу, а шляхом багаторазових, якщо можна так висловитись спроб завоювання багатоклітинності. З величезної кількості різних груп багатоклітинних, що виникли, значна частина їх не досягла ус­піху на цьому шляху. Вони або загинули, або змушені були перейти до паразитичного Існування. Тільки два стовбури нижчих багатоклітин­них досягли деякого біологічного процесу: губки І кишковапорожненні. Проте губії, виникнувши, можливо, від комірцевих джгутикових, оче­видно, дуже шеидко перейшли до сидячого способу життя, який спри­чинив перетворення, що спростили І без того просту організацію губок.

Сидячий спосіб життя закрив їм шлях до дальших кардинальних І. прогресивних змін, які за цих умов (якби рони й були)не мали б великого успіху.

Гілка кишковопорожнинних виникла незалежно рід губок. Вона виявилась філогенетично більш вдалою, оскільки у них наміти вся розвиток вільного способу життя. Відособлення великої ендотермічної порожнини, що взяла на себе функцію травного каналу, посилило живлення І було причиною розвитку (через добір"¹ ловильних а апаратів у вигляді щупалець І пов'язаних з ними жалких клітин. Здатність до руху стала стимулом до деякої централізації нерво­вої системи І розвитку органів чуттів, зокрема органів рівноваги Проте в організації кишковопорожнинних були риси, наявність яких обмежувала дальшу еволюцію. В-перше радіальна симетрія, що значно знижує рухливість у воді, оскільки для активного руху необхідна білатеральна симетрія І диференціювання тіла на передній І зад­ній кінці. По-друге, відсутність середнього зародкового листка-мезодерми, що стало перешкодою до інтенсивнішого розвитку прис­тосувань до руху, оскільки м'язи розвиваються за рахунок елемен­тів мезодерми.

Тому активний рух І перехід до життя на суші могли здійснюватися тільки тоді, коли виникли нові ознаки величезного прогресивного значення: середній зародковий листок (мезодерма) І білатеральна симетрія. Насправді, ми бачимо, що елементи цих нових якостей з'являються у грєбенеків І саме серед них вперше в еволю­ції тварин намічається новий спосіб руху-повзання по дну.

Значення мезодерми І білатеральної симетрії повністю проявилося уже в паоскїх червів, зокрема у турбелярій. Ме­зодерма являє собою фундаментальну ознаку підвищення рівня організації, оскільки станс, по-перше, конденсатором запасних пожиени речовин, а по-друге, основою для утворення м'язової системи, наявність якої відразу веде до посилення рухової функції тварин. Звідси, зрозуміло, чому турбєлярії відзначаються швидкістю ловильних рухів І активним пересуванням в шуканні здобичи. Усі вони-хижаки. Цей факт також відіграв велику прогресивну роль. Рухливість І хижацтво зумовили (знову-таки через добір) розвиток нервової системи що досягла у турбелярій значної складності. Велике значення мас також білатеральна симетрія, завдяки якій виникло диферен­ціювання тіла на спинний І черевний боки, на передній І задній кінці. Таке диференціювання, у свою чергу мало численні й важливі

Зокрема. на передньому кінці повздовжньої вісі тіла зосередились органи чуттів: дотику, хімічного чуття, зору. Конденсації органів чуттів Спричинила І конденсацію центральної нервової системи. Вперше у турбелярій з'являються потужні нервові ганглії. Спинний бік виконує захисну функцію (криптичне забарвлення, отруйні залози, рабдіти), тоді як черевний-функцію живлення(черевне розташування ротовогоиотвору).

Наявність ознак у вигляді мезодерми, білатеральної сис­теми, як наслідок розвитку органів чуттів, конденсація нервової системи, потужній розвиток м'язів привели до того, що турбелярії не тільки оселились у морі, але проникли І до прісних водойм І, н нарешті, до вологого ґрунту. Іншими словами, у них помітна спроба проникнення на сушу. Слід зазначити також., що турбелярії частко­во переходять до паразитизму. Загалом кажучи, на цьому шляху плоскі черви досягли незрівнянно більших успіхів, ніж кишкоаопорожнині. Якщо серед останніх паразитизм-виняток, то серед плоских черв’яків є два класи паразитів: сисуни І стьожкові черви. Спеціалізації до паразитичного способу життя досягає у них дуже високого рівня.

Проте для нас особливо цікаві не сисуни й стьожкові черви, а турбелярії. Слід зазначити, що описані вище надбання цілковито змінили форми боротьби за Існування у турбелярій порівняно з кишковопорожнинними, для яких значною мірою характерне пасивне сприймання здобичі. Поліп, актінія, медуза захоплюють здобич, коли вона так чи Інакше доторкується до них. Живлення не пов'язуєть­ся з активними пошуками здобичи. Хижа турбелярія шукає свої жер­тви здійснює "пошукові рейди", активно нападає І схоплює. Безумовно при цьому турбелярії орієнтуються нюхом, реагуючи разом з ти І на світло. Боротьба за Існування набуває у них активніших форм

3. Зовсім інші взаємини характеризують кільчиків, що походять, як відомо, бід турбелярій. В еволюції кільчиків велику роль відіграли такі адаптивні зміни: 1)вироблення вторинної порож­нини тіла(утворення справжнього анального отвору; З розвиток параподій;4формування метамерна розчленованого тіла Розвиток це лома зумовив відособлення кровоносної системи І сприяв виробленню самостійної мускулатури кишечнику з його переєтальтикою. Безперечно диференціювання кишечника сприяло так утворенню анального отвору. Останнє привело до того, що харчові маси почали просуватися головним чином назад, а це стимулювало д диференціювання кишок на послідовні відділи з різними функціями Початок цього процесу відзначено у нематод І немертин. Засвоюва­ні кільчиками речовини стали різноманітнішими, живлення поліп­шилось. Було досягнуто засвоєння усіх трьох поживних речовин: жирів, вуглеводів І білків. Кровоносна система Інтенсифікувала окисні й обмінні процеси. Рухи стали значно швидшими й різноманітнішими. Метамерне розчленування тіла у кільчиків створило перед­умови до диференціювання його на головний, тулубовий І хвостовий відділи. Розвиток параподій удосконалював як процес повзання по дну, так І плавання. Частина параподій прийняла на себе функцію зябер. Активізація життєвих процесів завдяки цим перетворенням досягла високого ступіня: серед кільчиків багато спритних, рухливих хижаків, швидких плавців. Інтенсифікація рухів стимулювала розви­ток нервової системи, органів чуттів, зокрема очей. У кільчаків з'явився навіть кришталик, здатний у деяких видів до акомодації. Усе це підвищувало активність у боротьбі за Існування.

Членистоногі утворюють надзвичайно багате І дивовижно різноманітне коло форм. Філогенетично вони пов'язані з кільчаками Частково членистоногі зберігають водний спосіб життя. Це - ракоподібні та деякі Інші групи. Ракоподібні безперечно, походять від к кільчаків, зберігаючи зовнішні (шкірні зябра, гомологічні зябровиростам на параподіях кільчаків. Особливно близькі до кільчаків (зокрема, поліхет)зяброві раки. Від поліхєт беруть свій початок трилобіти. Останні філогенетично пов'язані з групою ракоскорпіо­нів, які походять від трилобітів,! у свою чергу, мають розглядати ся як предки павукоподібних. Нарешті, невелика група первинно-трахєйних, що дивовижно поєднує у своїй організації ознаки кільчаків І членистоногих І представлена у геологічній сучасності периптусами, с перехідною ланкою до розвитку наземних трахейних, зокрема комах. Не зупиняючись на еволюції перечисленних груп, розглянемо в загальних рисах характерні особливості еволюції класу ко­мах у цілому. Основними прогресивними рисами у них є: І)розвиток добре розчленованих кінцівок;2)розвиток трахейної системи; 3)політ;4)удосконалення ротового апарату універсального жувального типу;5)потужний розвиток твердого хітинового панциря;б)концентрація нервової системи;7)розвиток жирового тіла. Усі ці риси забеспечили комахам вихід на сушу. Особливу роль у цьому відіграла трахейна система, що забезпечила надзвичайну активність окислювальних процесів. Значну роль відіграла удосконаленість жувального ротового апарату, що сприяло посиленню живлення. Жувальний

апарат комах виявився пристосуванням широкого значення, що збагатили: диференціювання джерел їжі, починаючи рід м'якої тканини рослинного листка І кінчаючи щільни и тканинами деревини. Він дар змогу комахам перейти до м'ясоідності І зміг удосконалюватися до рівня розвитку, придатного до виконання найскладніших маніпу­ляцій (мандибули бджіл, наприклад, мають велике значення під час будівництва воскових стільників). 3 часу коли людина почала культивувати рослини, вона відразу зіткнулася з Інтенсивністю живлення комах І повинна була організувати боротьбу Із своїми найнебезпечнішими конкурентами у споживанні рослин в особі різних її представників цього класу членистоногих

Інтенсивне живлення І висока здатність їх до нагромадження поживних речовин у вигляді жирових тіл поряд з удосконаленням орга­нів руху І загальною активністю дали змогу комахам за умов на­земного Існування якнайповніше заволодіти сушею. Проникаючи у на різноманітніші середовища, комахи еволюціонували у найрізноманітніших напрямах. Немає Іншої групи, яку можна було б порівняти з к комахами за різноманітністю адаптації І багатством життєвих фор

Енергійна дивергенція значною мірою пояснюється дуже гострими суперечностями І складностями життєвих обставин комах у їхніх стосунках з Іншими тваринами. Комахи становлять основну, а часто єдину кормову базу для величезної кількості еидіб амфі­бій, рептилій, птахів І ссавців. Звідси зрозуміло чому в комах добре розвинуті виключно дійові захисні пристосування як пасивні (мімікрія, криптичне забарвлення, отруйність). так І активні (жалячі І кусаючи апарати'.

Активність, плодючість комах, велика кількість споживаної ними їжі, багато ворогів-усе це надає боротьбі за Існування у даній групі тварин незвичайної гостроти. У зазначених умовах еволюція комах відбувалась швидкими темпами, результатом чого с величезна кількість видів. Щодо цього комахи далеко випередити усі Інші групи. Істотною відмінністю комах Від попередніх груп с розвиток складних Інстинктів. І' процесі природного добору виробилась доцільність Інстинктів, що вражають спостерігача багатогранністю й гармонійністю. Еволюція інстинктів комах постарила І їх рисоко над рештою наземних І водних безхребетних І надала боротьби з» Існування активного характеру, що виходить за межі простих реакцій на зовнішні подразники. У бджіл І мурашок відмічено явища асоціативної пам'яті І научуванності. Комахи орієнтуються у просторі, фіксують органами чуттів пошукові шляхи, безпомилково повертаються до свого гнізда (бджоли. оси, джмелі то що). Бони розпізнають забарвлення предметів життєвої обстановки, активно реагують на предмети, що рухаються¹'зрозуміло на близькій відстан1), мають високорозвинений нюх І дотик. Поряд з цим у ряду комах з'являється високорозвинений Інстинкт пілкування про потомство. Усі ці особливості підносять процеси боротьби за Існували І добору на значно вищий, ніж у попередніх груп, ступінь активності. Проте дальше підвищення рівня організації у межах простеженних груп не було досягнуто.

Інстинкт комах при зміні умов відразу втрачає свою доцільність. Проте, оскільки нервова система комах зберігає, по су ті, організацію подібну до нервової системи кільчаків, пристосувань до нового оточення досягається в них не тільки поведінкою "розумного типу", скільки генетичними перетвореннями, що відбуваються у рядах поколінь. На цій основі природний добір приводив до виживання найбільш подібних до даних умов міксобіотів. Такий шлях еволюції у складних обставинах життя комах спричинив утво­рення величезної кількості видів, Поряд з рисами спеціалізованої організації тіла комах, що обмежили можливості підвищення II рівня, слід назвати ще зовнішній хітиновий скелет комах, який з механічних причин обмежує можливості значного збільшення тіла. З огляду на невеликі розміри тіла комах Їхнє життя підпорядковане специфічними умовами Існування, так званному мікроклімату. Цього обмеження не зазнавала Інша гілка багатоклітинних-хордові, зокре­ма хребетні.

4. Характерною ознакою хордових с наявність внутрішньо опорного скелета, зокрема осьового, представленого у нижчих формах хордою, вищих-хребтом. Розвиток внутрішнього опорного скелета був важливим прогресивним надбанням. Справді, тільки хребетні досягли таких великих розмірів, які зовсім неможливі для членистоногих та Інших безхребетних Із зовнішнім опорним скелетом. Розвиток внутрішнього опорного скелета., збільшення розмірів тіла відіграли дуже велику роль б еволю­ції хребетних. Так, це привело, по-перше, до звуження кола небезпечних хижаків І, по-друге, значно знизило залежність хребетних від мікроклімату.

Важним пристосуванням хордових, зокрема хребетних, с швидкий прогресивний розвиток головного мозку І вироблення умовно­рефлекторної діяльності. Б еволюції хребетних ця остання відіграла виняткову роль, про яку буде мова трохи згодом. Показовими прикладами, що мають змогу конкретніше уявити собі форми еволюції у хребетних, можуть бути пристосування амфібій, рептилій, птахів І ссавців.

Існує, як відомо, багато підстав стверджувати, що амфібії походять від риб, зокрема від стародавніх кистеперих, У яких намічається перетворення плавці у кінцівку наземного типу. У кистеперих відбувалося перетворення плавального міхура у примітивний легеневий мішок. ЦІ зміни виникли ще до виходу предків амфібій на сушу. Проте цей факт не слід сприймати так, буцімто пристосування до наземного способу Існування з'явилося незалежно від виходу на сушу. Кінцівки наземного типу І легеневі мішки виникли з таки причин. Стародавні кистепері риби, що жили у різних, в тому числі в не дуже великих, водоймах, з непридатним кисневим режимом, Виробили під впливом природного добору пристосування д тимчасового виходу на сушу. Це мало велике значення для полегшення умов Існування. Перетворені плавці, які можна було б використати як ходиль­ні кінцівки, І плавальний міхур, здатний функціонувати як леге­невий мішок, були цими необхідними пристосуваннями. Таким чином боротьба за Існування була причиною розширення функцій плавців I плавального міхура кистеперих риб. Розширення функцій у дано­му випадку виявилось у перетворення плавців у ноги, а плавальна міхура - у легеневий мішок. Життя на суші, у прибережній зоні, при відсутності Інших наземних форм давало незграбним девонсь­ким стегоцефалам-безпосереднім потомкам кистеперих риб-великі переваги. Від стегоцефалів виникають усі наступні форми земноводних. Безногі стали на шлях вузьких пристосувань до підземного Існування. Хвостаті амфібії частину свого життя у стадії личин­ки проводять у воді, а частину на суші. Проте, наприклад, сире­нові повністю повернулися у воду. Тільки безхвості пішли у нап­рямі ширшої адаптивної організації, що привела 6, о більшої різноманітності форм. Частина безхвостих навіть порніст залишила воду, причому личинки деяких форм розви­ваються не у водоймах, а у тимчасових скупченнях води.

Безхвості зуміли досить широко оволодіти сушею І становлять найбільш розвинену групу сучасних амфібій, що процвітає. Проте мозок амфібій ще дуже примітивних, навіть поступається ступенем розвитку перед деякими рибами (наприклад: акулам крім того всі амфібії характеризуються мізерною рухливістю голо ви (у них тільки один шийний хребець), відносно невеликою активністю І примітивними реакціями поведінки. їхня умовнорефлекторна діяльність розвинена досить слабо.

Рептилії філогенично тісно пов'язані з амфібіями І походять від стегоцефалів. Найстародавніші рептилії котілозаври безпосередньо пов'язані Із стегоцефалами, у будові черепа збері­гали численні елементи подібності с останніми. Проте для котіло­заврів уже характерні важливі нові прогресивні риси. Зокрема елі відзначити у котілозаврів сильний розвиток гребенів на кістках як свідчення наявності в них сильнішої мускулатури, Це означає що вони були рухливішими від своїх предків, що мало поліпшити живлення котілозаврів, а також посилити функцію серця. Шляхом еволюційних перетворень у рептилій виникли: 1)прогресивні зміни в серці;2)збільшення об'єму, а також посилення функцій легень; З)Інтенсифікація органів активного руху;4)розвиток рогової лус­ки як захисту проти висихання;5''розвиток щільної яйцевої оболонки І збагачення яєць жовтком;б)розвиток зародкових оболонок. Усі ці пристосування дали змогу рептиліям віддалитися від водних басейнів, збільшити площ;/ свого поширення на суші, проникнути нарешті, навіть у пустельні області (наприклад, у піщані пустелі І тим самим Істотно примножити кількість придатних для Існування стадій.

В еволюції плазунів характерні такі моменти. Клас у ці лому досяг розквіту у мезозої. У цю епоху намічається формування еєликоі кількості груп, представлених гігантськими формами, що, як звичайно, зумовляє виникнення диспропорцій.

Проте в еволюції рептилій значно цікавіший Інший факт це незвичайно широка дивергенція мезозойських форм у найбільш різноманітніших напрямах. Рептилії мезозою займають усі приступ­ній їхній організації стації. Виробляються найрізноманітніші групи форм), добре пристосованих до бігу й стрибання, з’являються гігантські амфІбіКводно-наземн1), гідробіонти, дендробіонти(жителі дерева) І авіабіонти травоїдні й хижаки Рептилії мезозою здебільшого вражають однією рисою: непропорціонально маленьким мозком, особливо у гігантськи (гіперморфних форм. До кінця мезозою весь цей майже казковий світ рептилій. Очевидно, зміна кліматичних умов вплинула на рослиний покрів погіршила живлення травоїдних гігантів. Зменшення кількості останніх спричинилося до вимирання гігантських хижаків. Можливо так що гіперморфні форми характеризувалися пониженою плодючістю І життєздатністю. Проте процес вимирання захопив не тільки їх, а Й загалі усі основні, характерні мезозойські форми І привів до зниження цілих рядів. Зникли плезіозаври, Іхтіозаври, меозозаври, динозаври, птахотазі, птеродактилі та Інші форми. У вимиранні усіх цих форм слід відзначити два моменти: І. Під кінець мезозою відбувається масове вимирання стародавніх рептилій. 2. Починається прогресивний розвиток класів ссавців І птахів. Хоча ссавці спочатку були представлені дрібними І примітивними формами І не могли фізич­но витіснити рептилій, останні все-таки вимирали. Чим же пояснюстся це цікаве явище? У кінці мезозою відбувалися горотворні процеси, погіршившийся клімат. У цих умовах відіграла певну роль нестала температура тіла рептилій;під час похолодання, що настало, знизилася їхня активність, зменшився І біотичний потенціал. Для багатьох форм фатальною виявилась вузька спеціалізація. Навряд чи можна мати сумнів також, у тому, що наявність дрібних ссавців-активних І більш високорозвинених споживання їжі-мала певний несприятливий вплив на рептилій. У роки масового розмноження дрібні с ссавці могли підривати кормову базу рептилій. Отже як можна гада ти причини вимирання рептилій визначились багатьма факторами: погіршенням клімату, зміною ландшафтів появою ссавців, погіршення живлення, І до того ж за умов зниженої під впливом похолодання активності І т. п. Вимирання не було, проте, загальним: вижили крокодили, черепахи, лускаті (. ящірки І змії) І навіть один представник ящерогадів-новозеландська гатерія. А втім, панівне положення рептилій було втрачене. Воно перейшло до птахів І ссавців, що характеризувалося високим розвитком мозку, Високорозвиненою умовно-рефлекторною діяльністю І сталою температурою тіла. Звідси можна зробити висновок, що саме перелічені фактори зумовили висунення на арену життя птахів І звірів, втрату панування плазунів. Найдавніші предки птахів невідомі, проте славнозвісний археоптерикс хоч І с, очевидно, спеціалізованою формою, поєднує у своїй організації риси рептилій І птахів. Це робить безперечним походження птахів від рептилій. Здатність до польоту виробилась в процесі лазіння по деревах: спочатку стрибки, ширення, а потім п перепурхування з гілки на гілку І дальше підсилення функції крила. Виникнення здатності до польоту відіграло роль важливого про агресивного надбання. Проте особливо велике ароморфне значення мали такі обставини: розвиток чотирикамерного серця, активізація обмінних процесів, вироблення сталої температури тіла, високий розбиток мозку, широкий розвиток Інстинкту пілкування про потомство ЦІ прогресивні риси значно підвищили біотичний потенціал птахів, що привело до великої різноманітності форм.

На прикладі птахів особливо яскраво проявляється величезне значення в еволюції високого розвитку мозку. Ця обставина цілком змінила у них форми боротьби за Існування І природного добору. У житті птахів дуже велике значення мас особистий досвіт. Птахи самостійно пристосовують свою поведінку у змінених обставина їхнього життя. Порівняно високий розвиток мозку поряд з польотом І сталістю температури тіла, а також явищами пілкування про потомство відіграли величезну роль в еволюції птахів. Клас цей нині переживає період біологічного прогресу, особливо характерного для деяких хижаків, горобиних, гусячих та Інших та Інших рядів.

Ссавці походять від звіроподібних ящерів. Розглянемо скелет циногнатуса, якого можна констатувати ряд ознак подібності Із ссавцями І вироблення рис, що характеризують зачатки прогресивних особливостей цього класу. Відособлення грубої клітки(відособлення поперекового відділу: у циногнатуса свідчить про дальше посилення дихальних функцій І нове піднесення. Явилась уже теплокровність. На це вказує розташування хоаиїв не в передній частині піднебіння, як у типових рештелїй „задній його частині, я» у ссавців. Така особливість пов'язана Із способом руху. Ссавці потребують безпосереднього більш-менш ритмічного дихання. Де фізіологічна потреба, безпосередньо пов'язана у них з інтенсивними процесами окислення І виробленням тепла. Проте під час актів захоплення їжі І подрібнення її зубами переднє положення хоанів заважило б ритмічному диханню

Тому заднє розташування їх при наявності у циногнатуса зубної системи того самого типу, що й у хижих ссавців, явно свідчить про те, що він маг потребу у більш-менш ритмічному диханні, а тим самим І про його теплокровність. Ця особливість мала величезне значення як у житті птахів, так І є житті ссавців. Теплокровність розширює рамки добової І річної діяльності тварин. Ссавці, що мають здатність до терморегуляції)ЯК І птахи), можуть значно легше витримувати зниження температури середовища, ніж, наприклад, рептилії, які втрачали активність з настанням холодної ночі І холодної пори року. У зв’язку з цим нічна активність рептилій у середньому нижча, ніж денна, в той час як у ссавців навпаки. Цілком зрозуміло, що взимку ці відмінності виявляються ще різкіше. У цю пору року рептилії пов­ністю неактивні, а ссавці здебільшого активні. Такий вплив теплокровності. Ясно, що саме теплокровність розсунула рамки світу ссавці фактично дала їм змогу поряд з птахами оволодіти поверхне¹ всі сі земної кулі, Величезний вплив мало І друге важливе прогресивне надбання, а саме диференціювання зубного апарату І його пристосу­вання до жувальної функції. Цього не було в жодного з попередніх класів. Цей новий момент організації ссавців дав. їм змогу значно краще використовувати їжу. Енергія життєдіяльності ссавців така сама, як і птахів. Але у ссавці? треба відзначити інтенсивніший, ніж у птахів, розвиток великих півкуль головного мозку. Високий розвиток головного мозку зумовлює розвиток поведінки "розумного типу" що забезпечує можливість пристосування до швидких змін середовища без зміни своєї морфофізіологічної організації. Ця властивість спостерігається уже у птахів, але для ссавців вона ще більш характерна у зв'язку з розвитком у них кори сірної мозкової речовини. Природно, що внаслідок цього цілком змінюються форми бо­ротьби за Існування. Без перебільшення можна сказати, що ссавці протягом Індивідуального життя удосконалюють методи боротьби за життя.

Дата добавления: 2014-01-06