Формування початкового (стартового) підприємницького капіталу

Мудре правило ділових людей, котрі глибоко поважають свою професію, гласить: "Без грошей у підприємництві нічого не досягнеш". У такому випадку під грошима розуміють капітал, що призначений для вкладення його у виробництво або іншу сферу діяльності з метою отримання прибутку.

Організація нового підприємства будь-якого типу неминуче пов'язана з наявністю достатнього капіталу. Потреба підприємця у певному обсязі капіталу залежить від планів його діяльності, підприємницької ідеї, складності та масштабності її практичної реалізації. Розмір початкового капіталу залежить від галузі, що в ній впроваджується підприємницька ідея.

Початковим прийнято називати капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту, на початковій стадії підприємницької діяльності в цілому.

Наявний підприємницький капітал (сукупність усіх витрат у грошовій формі, які необхідно здійснити задля реалізації проекту і отримання очікуваного економічного ефекту) може створювати відповідний імідж підприємця як ділової людини, а також бути однією з можливих гарантій досягнення комерційного успіху у власній діяльності.

Загальний порядок формування

Потрібний розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї.

Для розрахунків погреби у підприємницькому капіталі існує відповідна процедура. Відштовхуючись від неї, підприємець має скласти (розробити) конкретний план інвестицій, тобто обґрунтований і виважений план вкладення грошей (капіталу) у всі заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту і започаткування виробництва нового товару. Такі економічні розрахунки здійснюються у процесі розробки відповідного розділу бізнес-плану.

При розробці конкретного плану інвестицій доцільно враховувати можливі варіанти дій стосовно формування окремих елементів (складових) підприємницького капіталу.

Необхідні приміщення (виробниче, для офісу тощо) можна не купити, а взяти в оренду. Оскільки орендна плата буде включатись у вартість товарної продукції фірми, то передбачати на це відповідні інвестиції не потрібно. Отже, за такої можливості підприємець може зменшити потребу в стартовому капіталі. Це зменшення обсягу інвестицій буває досить відчутним за умови, коли необхідні приміщення (адміністративні, виробничі, складські тощо) купують разом з відповідною земельною ділянкою.

Можна купити (придбати) не нове, а таке, що було в користуванні, устаткування або придбати його на засадах лізингу. Цим самим можна також помітно скоротити потрібну величину стартового підприємницького капіталу.

За необхідності придбання нового устаткування також можна зекономити певну суму власного підприємницького капіталу. Для цього потрібно ґрунтовно вивчити можливі пропозиції ринку, продажні ціни на устаткування, що коливаються у певних межах, і вибрати найбільш економічні його види.

При визначенні суми потрібної готівки треба неодмінно враховувати проміжок часу між започаткуванням виробництва і надходженням перших доходів, оскільки в межах цього терміну потрібно виплачувати заробітну плату. Відповідно до тривалості такого періоду необхідно коригувати й обсяг фінансових коштів за відповідними статтями передбачуваних витрат.

У процесі розрахунків стартового підприємницького капіталу варто не шкодувати часу на аналіз можливих варіантів і вибирати найкращий з них, що забезпечить мінімізацію потрібних інвестиційних ресурсів.

За теперішніх умов функціонування економіки України, її галузевих концентрованих утворень (це властиво й іншим країнам, що стали на шлях радикальних ринкових перетворень) формування підприємницького капіталу в перехідний період має свої особливості, зумовлені відсутністю як необхідної інфраструктури, так і готовності (можливості) держави сприяти практичній реалізації суспільне значущих підприємницьких проектів.

У ситуації, що склалася, формування підприємницького капіталу може здійснюватись, як свідчить зарубіжний досвід, відповідно до концепції механізму прихованих партнерських зв'язків, її зміст можна звести до таких дій (заходів):

розробляється конкретний підприємницький проект;

здійснюється розподіл проекту на окремі складові;

проводиться розміщення замовлень на виробництво кожної складової загального проекту (окремого виду продукції або послуги);

в міру виготовлення окремих видів товару партнери поставляють їх автору (розробнику) цілісного проекту;

підприємець здійснює складальні операції, пакує і маркує товар;

підприємець поставляє готовий товар споживачам і отримує від них гроші;

отримавши гроші, підприємець розраховується зі своїми партнерами;

після закінчення першого циклу виготовлення і реалізації продукції підприємець розпочинає новий цикл, масштабніший за перший.

Виробництво товару за названих умов можна започаткувати майже з "нульовим" капіталом, оскільки не треба витрачатись на формування власних виробничих потужностей, оренду, а також на все інше, що необхідно для виробництва. Однак це можна здійснити тільки тоді, коли партнери-виробники не вимагають попередньої оплати або є можливість отримати кредит від посередника (торгового агента) чи банківський кредит.

З викладеного можна зробити практично важливий висновок: концепція механізму прихованих партнерських зв'язків за певних умов може вказати вихід зі складного становища. Крім того, ця концепція дозволяє використати ще одну можливість формування підприємницького капіталу — через прийняття на себе відповідних партнерських зобов'язань, тобто використання особливої форми підприємницької діяльності — франчайзингу.

Дата добавления: 2014-01-06