Основні поняття та джерела інформації для складання платіжного балансу

ТЕМА 11 ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

Платіжний баланс (ПБ, balance of payments) являє собою кількісне та якісне відображення масштабів структури та характеру взаємовідносин країни із зовнішнім світом. Він підсумовує і, отже, дає змогу аналізувати результати міжнародних економічних операцій між вітчизняними резидентами та резидентами інших країн світу.

Платіжний баланс — це статистичний систематизований запис усіх економічних угод чи зобов’язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн світу, які здійснюються протягом певного періоду (року, кварталу, місяця).

Резидентом (resident) даної країни вважається будь-яка фізична чи юридична особа (незалежно від юридичного громадянства), яка перебуває у цій країні понад рік та має в ній центр свого економічного інтересу.

Право володіння власністю (землею, спорудами) дає підстави вважати, що ця особа має центр економічного інтересу у даній країні. Резидентами є: особи, які постійно проживають у даній країні; робітники-мігранти, які проживають у даній країні понад рік; урядові органи, включно з їх представництвами за кордоном; підприємства, які здійснюють свою економічну діяльність у даній країні, навіть якщо вони частково чи повністю належать іноземному капіталу.

Економічна угода (economic transaction) — це будь-який акт обміну, в якому право власності на матеріальні або фінансові акти передається від резидента однієї країни до резидента іншої країни або надаються послуги резидентом однієї країни резиденту іншої.

Оскільки будь-яка економічна угода — це, так чи інакше, обмін економічних цінностей на валюту, ПБ у дуже спрощеному вигляді складається з двох потоків:

1) потоків реальних ресурсів — експорту та імпорту товарів та послуг;

2) потоків фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання товарів та надання послуг або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів.

ПБ складається за бухгалтерським принципом подвійного запису (double entry) кожної економічної угоди. Цей принцип передбачає, що будь-яка економічна угода автоматично враховується у ПБ двома записами, які повинні мати однакове вартісне вираження: один запис позначається як кредит зі знаком плюс, а другий — як дебет зі знаком мінус.

Всі взаємини країни з іншими країнами світового господарства відображаються в різних балансах міжнародних розрахунків. Такі баланси є усталеними формами статистичної звітності про економічний розвиток держави та її фінансовий стан.

Баланси міжнародних розрахунків - це звітність, що відображає співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Загальними вимогами при складанні даних балансів є:

- агрегатний (збірний з економічних показників) характер;

- облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов'язань;

- збір даних за певний період.

У міжнародній практиці виділяють три види балансів міжнародних розрахунків:

1) розрахунковий баланс;

2) баланс міжнародної заборгованості;

3) платіжний баланс.

У розрахунковому балансі відображається звітність про співвідношення вимог і зобов'язань даної країни до інших країн незалежно від термінів надходжень платежів, тобто включаються як погашення, так і непогашені платежі.

Розрізняють розрахунковий баланс за певний період (співвідношення тих вимог і зобов'язань, які виникають за цей період) і на певну дату (показує, чи є країна нетто-боржником або нетто-кредитором на цю дату і з яких основних статей складаються її вимоги і зобов'язання).

Розрахункові баланси враховують експорт та імпорт товарів і послуг, надані і отримані позики та інвестиції. Сальдо даного балансу відображає міжнародну розрахункову позицію країни:

- якщо сальдо активне, то країна є нетто-кредитором і в майбутньому вона повинна отримати валютні надходження;

- якщо сальдо пасивне, то країна є нетто-боржником і в майбутньому вона повинна буде здійснювати валютні платежі.

Баланс міжнародної заборгованості широко використовується у міжнародній практиці і відрізняється від розрахункового балансу набором статей. Так, він включає золотовалютні резерви країни, приватні активи, розташовані за кордоном.

У платіжному балансі відображаються якісно і кількісно масштаби, структура і характер зовнішньоекономічних зв'язків країни. Платіжний і розрахунковий баланси мають суттєві відмінності:

1) платіжний баланс включає тільки фактично зроблені надходження і платежі, тоді як у розрахунковому враховуються і непогашені;

2) платіжний баланс включає тільки реально вироблені (отримані або видані) кредити та інвестиції, а розрахунковий - і нездійснені ще фактично;

3) платіжний баланс включає тільки оплачений експорт та імпорт товарів і послуг, а розрахунковий баланс - і несплачену частину зовнішньоторговельної операції.

Таким чином, сальдо платіжного та розрахункового балансів не збігаються.

Для реєстрації операцій у ПБ використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежними покупцями та незалежними продавцями.

При підготовці ПБ зазвичай використовується національна розрахункова одиниця. Для перерахунку даних в долари США рекомендується використовувати курс національної валюти до долара, який фактично діяв на ринку на дату складання ПБ. Якщо для розрахунків з зовнішньоекономічними операціями використовується декілька валютних курсів, то перерахунок даних ПБ здійснюється за середньозваженим курсом. Для перерахунку кожного компонента ПБ має використовуватись один і той самий валютний курс. Джерелами інформації про ПБ є:

1)митна статистика — угоди про товари, зареєстровані митними органами;

2)статистика грошового сектору — дані про іноземні активи та пасиви банківської системи (центрального банку (ЦБ) та комерційних банків);

3)статистика зовнішнього боргу — дані про запаси, потоки та виплати за державним та приватним зовнішнім боргом резидентів нерезидентам. Ці дані надають міністерство фінансів або ЦБ, а для перевірки цих даних використовують статистику інших країн-кредиторів або статистику Світового банку, ОЕСР, БМР тощо;

4)статистичні огляди — дані про міжнародну торгівлю послугами, трудові доходи, перекази мігрантів, які збирають шляхом опитування відповідних структур (турбюро, готелів, міграційних бюро); дані про прямі та портфельні інвестиції, інвестиційні доходи та обслуговування боргу приватним сектором, які отримують шляхом вибіркового опитування підприємств;

5)статистика операцій з іноземною валютою — для тих країн, де за законом експортери повинні обмінювати виручену від експорту іноземну валюту на національну — в ЦБ або в уповноважених на це банках.

Дата добавления: 2014-01-06