Утвердження нового педагогічного мислення

Передовий досвід національного виховання.

Шляхи формування цілісної особистості громадянина України, реалізації концепції національного виховання.

Природні і культурно-історичні чинники формування української душі, характеру, світогляду.

Українські виховні ідеали і традиції родинного, лицарського і козацького виховання.

Українська педагогіка і національне виховання.

Утвердження нового педагогічного мислення.

Тема 2. Система національного виховання

3. Сутність національного виховання (мета, завдання, принципи, зміст).

4. Оновлення змісту освіти, підвищення його виховного потенціалу.

Рекомендована література

1. Волкова Н. П. Педагогіка: посіб. [для студ. вищ. навч.закл.] / Наталія Павлівна Волкова. – К.: Академія, 2001. – С. 109–113.

2. Максимюк С. П. Педагогіка: навч. посіб. / Світлана Петрівна Максимюк. – К.: Кондор, 2009. – С. 232–249.

3. Мельничук С. Г. Педагогіка (Теорія виховання): навч. посіб. / Сергій Гаврилович Мельничук. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2012. – С. 24–28.

4. Омеляненко В. Л. Теорія і методика виховання: навч. посіб. / Віталій Лукич Омеляненко, Анатолій Іванович Кузьмінський. – К.: Знання, 2008. – С. 39–77.

5. Ярощук Л. Г. Методика виховної роботи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Лілія Григорівна Ярощук. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2012. – С. 43–45.

Кожен народ має історично обумовлену систему виховання, яка покликана духовно відтворювати націю в кожному поколінні, зберігати її у віках, примножувати її культурно-історичні, національно-духовні набутки. Українська держава створює найсприятливіші політичні, психологічні та інші реальні умови для вільного розвитку мови, культури, духовності, традицій, звичаїв. Провідні ідеї, традиції, закономірності, перспективні тенденції закладені у вітчизняній педагогіці, народній виховній мудрості й науково-педагогічній спадщині К. Ушинського, П. Юркевича, Б. Грінченка, М. Драгоманова, І. Огієнка, С. Русової, Г. Ващенка, В. Сухомлинського та ін. Українська педагогіка прагне до ідеалу досконалої людини, яка мала б сформовану національну свідомість (національний світогляд, народну мораль, національний характер, національну філософію, національну ідеологію). Своїми внутрішніми засобами, оновленим змістом, властивими їй особливостями вона протидіє авторитарним впливам на дитину.

В останні роки створено нові концепції та інші нормативні документи, у яких чітко поставлені стратегічні завдання, головна мета національного виховання, пріоритетні шляхи та напрями його реформування. Дуже важливим документом для школи є «Концепція національного виховання» («Освіта», 1996, 7 серпня). Вона була обговорена і схвалена Всеукраїнським педагогічним товариством ім. Г. Ващенка, Міжнародним освітнім фондом ім. Я. Мудрого, світовою спілкою професіоналів-учителів, Всеукраїнським доброчинним фондом відродження лицарського виховання ім. П. Сагайдачного, Асоціацією директорів шкіл м. Києва та відомими українськими вченими-академіками А. Алексюком, М. Стельмаховичем, Д. Тхоржевським, М. Євтухом та ін.

Нині ще живучі традиції, стереотипи педагогічного мислення попередніх десятиріч, вони властиві багатьом педагогам, батькам, керівникам освіти, у них заперечується національний зміст й характер педагогіки як науки і мистецтва виховання. Потрібно звільняти наше мислення від необґрунтованих ідей та підходів. Основні компоненти нового педагогічного мислення полягають у таких фундаментальних положеннях:

1. Дитина (учень, студент) — головний об’єкт і суб’єкт виховання. У навчальній педагогіці вона має стати першо-клітиною, ядром, центром навчально-виховного процесу. Дитина повернеться в лоно рідної матері — національної педагогіки всупереч попереднім десятиріччям, коли офіційна педагогіка часто виконувала, байдуже і холодно, роль «мачухи».

2. Навчання і виховання дитини — це за своєю суттю самонавчання, самоосвіта, самовиховання, самоорганізація особистості. Наприклад, Л. Виготський вважає, що не можна виховувати іншого, можна лише виховувати себе.

3. Родинне національне виховання — провідне, природне, батьки — головні вихователі протягом усього життя дитини.

Українознавство — наукова основа, духовна серцевина навчально-виховного впливу в сім’ї, школі, суспільному житті, філософія і політика державотворення5. Національне виховання — всеохоплююча і багатогранна система впливів, ідей, підходів, яка покликана пробуджувати, стимулювати розвиток задатків, можливостей дітей, набуття ними етносоціального досвіду, реалізувати завдання гуманізації та гуманітаризації освіти.

Дата добавления: 2014-01-06