Художній стиль

Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Як і у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві – художній літературі) цей стиль покликаний крім інформаційної функції виконувати найсуттєвішу – естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Сфера спілкування – мистецтво слова, творча діяльність, культура, освіта.

Основне призначення – естетичний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів, формування ідейних переконань, моральних якостей.

Жанри реалізації – художні твори (драма, комедія, повість, роман, вірш, поема тощо).

Основні мовні засоби:

- наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);

- використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів: книш – хліб, гостинець – битий шлях, пускати півня - підпалювати);

- запровадження авторських новаторств (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця);

- уживання історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементі, навіть жаргонізмів (піїт – поет, ректи - казати);

- поширене вживання дієслівних форм: (у минулому часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали. (Н. тв.); (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу ): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан. (Л.Костенко);(у наказовому способі): В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);

- широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики;

- повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс - опущення члена речення, риторичні запитання, звертання, безсполучниковість та ін.).

Основні ознаки:

- художнє відтворення дійсності – образність (образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ, зоровий образ);

- естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного;

- експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, ввічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе тощо);

- зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури);

- відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання;

- визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття читача).

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:

епічні (прозові: казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма);

драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

ПРИКЛАД:

Тож взявши харчу торбу запасную, до сліз жони завбачливо оглух. «Я їду, отже, я існую», - так пояснив їй, що життя – це рух. (Л. Костенко)

Дата добавления: 2014-01-06