Дані для аналізу сортності продукції

Коефіцієнт сортності - це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту.

У матеріальному виробництві показниками якості є надійність, гарантійність, довговічність, технічний ресурс, ремонтопридатність, відповідність світовим стандартам. Висока матеріаломісткість виробництва одна із причин низької якості продукції.

Рівень якості продукції у харчовій і легкій промисловості визначається сортністю.

Коефіцієнт сортності визначається так:

K_{сорт =} вартість всієї різносортної продукції

вартість продукції по ціні вищого сорту

Сорт	Ціна за 1 шт.	Випуск продукції
шт.	вартість
Разом

K_сорт= 4310 = 4310 = 0,75

1425*4 5700

У ході аналізу визначається вплив зміни сортності на обсяг випущеної продукції. Для цього необхідно відхилення середньо­зваженої ціни виробів помножити на їх фактичну кількість.

Одним з показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції.

За можливістю виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після чого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (кінцевий брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно).

За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами. Під час користування виробами або споживання продукції).

У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками минулих періодів.

Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску товарної продукції. Визначають втрати від браку і втрати товарної продукції.

Суму недоотриманої продукції у зв'язку з випуском бракованих виробів можна визначити і спрощеним методом за формулою:

Товарна продукція * % браку в собівартості продукції

У процесі аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності. Такими причинами можуть бути:

- використання матеріалів і напівфабрикатів з прихованими дефектами;

- недостатній рівень кваліфікації робітників;

- використання несправного устаткування, неудосконалених
пристроїв та інструментів, засобів вимірювальної техніки;

- відхилення від технологічного процесу;

- порушення ритмічності виробництва;

- відсутність належного упакування, маркування;

- порушення умов зберігання, перевезення, навантажування.
Завершальним етапом аналізу є розробка заходів щодо поліпшення

якості продукції. За змістом та цілеспрямованістю їх можна об'єднати в три взаємопов'язані групи (див. Рис. 3.3):

Технічні

Удосконалення проектування

Удосконалення техніко – технологічної бази

Поліпшення стандартизації

Соціально – економічні

Узгоджена система прогнозування і планування якості

Мотивація праці

Встановлення прийнятих для виробника і споживача цін

Активізація людського чинника

Створення належних умов праці

Правильна кадрова політика

Організаційні

Запровадження сучасних форм методів організації виробництва

Удосконалення методів технічного контролю

Розширення прямих господарських зв’язків

Вивчення і запровадження передового досвіду зарубіжних і вітчизняних підприємств

Рис.3.3. Шляхи поліпшення якості продукції

Дата добавления: 2014-01-06