Лекція 4. Особливості годівлі свиней

1. Біологічні особливості свиней, вимоги до кормів.

2. Годівля холостих і поросних свиноматок.

3. Норми годівлі, структура раціонів, корми.

Ключові слова: Багатоплідність, період порісності, м’ясо, калорійність, затрати корму, поросята, становлення травлення, енергетичне живлення, клітковина, критичні періоди, вуглеводи, протеїн, мінеральні речовини, вітаміни, ембріональний розвиток, норми годівлі, 1 кг сухої речовини, корми, структура раціонів.

1. Особливості годівлі свиней

Які біологічні особливості такого виду тварин як свині? Перш за все – це багатоплідність при скороченому періоді поросності. Відомо, що свиноматка, як правило, дає приплід в середньому 12-16 голів, що в 4-16 разів більше, ніж матки інших видів сільськогосподарських тварин. Але й відомі такі випадки, коли свиноматка за один опорос дала 34 голови поросят (свиноматка ВБП за кличкою Беатриса 22, к-н ім. Димитрова, Добровеличківського району, Кіровоградської області).

Короткий період порісності 110-116 днів (3 місяці, 3 неділі і 3 дні) дає змогу без напруження одержувати 1,8-2 опороси за рік. Скорочення підсисного періоду з двох місяців до 28-35 днів збільшує інтенсивність використання свиноматок до 2,3 опоросів за рік. Тобто за рахунок розвитку цієї галузі тваринництва можна збільшити чисельність поголів’я в 20-30 разів за рік, тоді як інші види сільськогосподарських тварин не більше як у 1,2-4 рази.

Крім цього, жива маса одного гнізда поросят від свиноматки може скласти за 6 місяців більше 1 т, тоді як від корови одержують максимум 400-450 кг, а вівці – 80-90 кг м’яса в живій масі.

Високий вихід харчової продукції – у свиней 7-75% (у ВРХ – 50-65, овець – 45-52%) причому в туші їстівних продуктів – 61,6% (у ВРХ – 33,5%, овець – 37,4%). Калорійність м’яса досягає 11,3 МДж/кг і більше, придатне для консервування.

Для свиней характерна висока скоростиглість, що вигідно їх відрізняє від інших видів сільськогосподарських тварин. У віці 3-10 міс. вони досягають фізіологічної і господарської зрілості і можуть бути уже спарованими, а в 13-14 міс. від них уже можливо одержати поросят, яких в 3-4 міс. ставлять на відгодівлю. Свині добре окупають корм продукцією. На 1 кг приросту при відгодівлі вони витрачають 4-6 корм.одиниць (ВРХ – 7-8, вівці – 8-9 к.од.). Хоча біологічний ліміт свиней значно вищий. За даними К.Гранта (1969) м’ясні свині здатні давати приріст 1462 г і в 100 днів досягти живої маси 90 кг при затраті 2 кг СР на 1кг приросту.

Свині – всеїдні тварини. Вони легко звикають до будь-яких кормів (рослинних, тваринних, харчових відходів і відходів переробки олійних, рибних і м’ясопереробних підприємств, але свині дуже вимогливі до повноцінної годівлі. На якість жиру свиней впливає якість жиру кормів.

Знаючи ці біологічні особливості свиней фахівець може одержувати високі господарські показники, вести рентабельно галузь.

Годувати свиней необхідно за нормами, дотримання яких являється гарантією одержання здорових тварин, які зможуть дати максимальні прирости при вирощуванні і відгодівлі, забезпечити високу плодовитість, молочність і запліднюючу спроможність сперми. Нормами годівлі свиней передбачається забезпечення їх обмінною енергією, протеїном, амінокислотами, макро- і мікроелементами, вітамінами. Нормується також кількість жиру і клітковини.

Потреба свиней в елементах живлення залежить від живої маси, віку, статі, виробничого призначення, фізіологічного стану та інших факторів.

На ранніх етапах після ембріонального розвитку поросята добре перетравлюють поживні речовини кормів тваринного походження, особливо молока, а в молоці протеїн і жир і значно гірше рослинні корми. З віком, починаючи з 4-тижневого віку, використання рослинних кормів поступово зростають і досягають максимуму у дорослих тварин. Іще більше виражена вікова залежність у використанні свинями вуглеводів. Новонароджені поросята добре використовують лише лактозу, використання якої з віком зменшується, тоді як перетравність сахарози і крохмалю в дорослих свиней висока, а в новонароджених поросят практично дорівнює нулю.

Свині, порівнюючи з іншими тваринами, мають найвищу здатність перетворювати енергію корму в жир тіла. Це безпосередньо впливає на використання обмінної енергії в організмі тварин.

Так, для молодняку свиней живою масою 60 кг і середньодобових приростів 650 г характерно слідуючи: потреба в обмінній енергії на відкладення жиру складає 40%, на відкладання білку – 25% і на підтримку життя – 35%. Тому рівень енергетичного живлення повинен особливо контролюватися в зв’язку з віком, породою та умовами утримання. Останнє стосується у великій мірі в зв’язку з розвитком промислового виробництва, коли рух тварин досить обмежений.

Одна з характерних особливостей свиней в процесах живлення, порівнюючи із ВРХ та ДРХ – це роль мікроорганізмів в ШКТ у використанні поживних речовин, особливо целюлозно-лігнінного комплексу. Дослідами встановлено, що у підсвинків і дорослих свиней, деяка перетравність целюлози і інших компонентів клітковини існує, але вона відсутня у поросят-сисунів і у відлучених поросят цей показник дуже низький.

Тому при організації раціонального живлення необхідно враховувати, що у свиней ШКТ не має ферментативної здатності гідролізувати клітковину, а тим більше лігнін, і використання клітковини для задоволення енергетичних потреб мізерне. Хоча фізіологічне значення її значне. Вона необхідна для прискорення проходження корму через кишечник, діє як послаблюючий фактор. Це особливо має значення для свиноматок, щоб попередити запори. При годівлі молодняку, коли використовуються корми тонкого подрібнення, для попередження виникнення виразок шлунку необхідний певний рівень клітковини в раціоні. І в першому і в другому випадку особливо важливе значення має дрібно волокниста клітковина, така як у пшеничних висівках.

Слід відмітити критичні періоди в житті свиней з точки зору годівлі. Особливо це період новонародженості, період приучування до кормів, період відлучення від свиноматок, особливо при ранньому відлученні, період поросності і підсису свиноматок. В ці періоди особливу увагу необхідно звернути на повноцінність годівлі, насичення раціонів поживними і біологічно активними речовинами, а також техніку годівлі, яка характерна для кожного із цих періодів. Період відгодівлі – це той період, коли максимально можна використати фактор всеїдності свиней, тобто використати більш дешеві місцеві корми такі, як картопля, коренеплоди, комбісилос, зелені корми, відходи різних виробництв, використання цих кормів може скласти до 25-35% за поживністю.

Потреба ростучих свиней в обмінній енергії складається із потреби на підтримку життя та потреби на відкладення білку та жиру. З віком витрати енергії на кг приросту зростають. Так, при живій масі 20-30 кг витрати енергії складають 18,4 МДж, а від 90 до 100 кг збільшуються на 50%. Це пов’язано зі зміною складу приросту. Зменшується відкладення білку і води, а зростає відкладення жиру. Установлено, що на відкладення 1 г жиру витрати енергії коливаються від 53,5 до 54,2 кДж, а 1 г білку – 41,8-48,1 кДж. Витрати енергії на підтримку життя з віком зростають. При середньодобових приростах 600 г у молодому віці і живій масі 20-30 кг на 1 кг приросту молодняк витрачає 26,1Мдж, а при 90-100 кг – 48,8 Мдж.

Із збільшенням інтенсивності росту затрати на підтримку життя порівнюючи із затратами на приріст зменшуються, що необхідно враховувати при організації науково-обгрунтованого живлення.

Вуглеводи. Що стосується специфічної потреби свиней в окремих видах вуглеводів, то такі дані відсутні, за виключенням гнотобіотів. Основний представник вуглеводів, який завжди контролюється – це клітковина. Це обумовлено як віковою зміною в її перетравленні, так і фізіологічною дією, про що вже говорилося. На сьогоднішній день відомо, що оптимальним рівнем клітковини в СР раціонів для молодняку свиней слід вважати 5-6% і для маточного поголів’я та кнурів – 8-10%.

Протеїнове живлення свиней нормують по сирому і перетравному протеїну з розрахунку на голову за добу і на 1 кг СР. Поскільки протеїн для свиней потрібен в першу чергу як джерело амінокислот, то в нормах передбачена потреба різних статево-вікових груп в лізині, метіоніні+цистині і триптофані. Ці амінокислоти являються критичними і їх частіше всього недостає в раціоні. Вони не можуть синтезуватися в організмі свиней, а тому повинні в достатній кількості надходити із раціоном. Але недостача будь якої із незамінних амінокислот (аргініну, гістидину, лейцину, ізолейцину, валіну, треоніну, фенілаланіну) веде до таких негативних наслідків, як і дефіцит протеїну в цілому. Необхідно також враховувати взаємодію амінокислот з іншими поживними і біологічно активними речовинами. Так, недостача ніаціну може привести до певного дефіциту триптофану, а метіонін може використовуватись для синтезу холіну.

Мінеральні речовини. Всі відомі мінеральні речовини необхідні в живленні свиней. Особливу увагу необхідно звернути не тільки на рівень окремих мінеральних речовин, але і на їх співвідношення між собою та іншими біологічно активними речовинами. Так, співвідношення між Са і Р 1 до 1 та 2:1 може бути оптимальним при достатньому забезпеченні вітаміном Д і при дефіциті вітаміну знижується засвоєння їх і виникає дисбаланс між Са і Р. Надмірне надходження Са викликає зниження засвоєння цинку, що призводить до захворювання на паракератоз. Надлишок Са і Mg веде до зниження засвоєння Р. Тісний зв’язок існує між Fe, K і Mg, Cu і Fe, К і Na і т.д. В зв’язку з хімізацією сільського господарства в певних умовах необхідно контролювати раціон свиней на Se, F, Mo, а також радіоактивні елементи.

Вітаміни. Сучасне нормування вітамінного живлення передбачає забезпечення раціонів свиней на віт. А (ретинол) або каротин, віт. Д₂ (ергокальціферол), віт.Е (токоферол) і водорозчинні: віт.В₁ (тіамін), В₂ (рибофлавін), В₃ (пантотенова кислота), В₄ (холін), В₅ (ніацін, нікотинова кислота), В₁₂ (ціанокобаламін). Потреба в інших вітамінах забезпечується повністю кормами, або частковим синтезом мікрофлорою в ШКТ.

Дата добавления: 2014-01-06