Годівля коней

1. Біологічні особливості коней. Робочі коні, норми годівлі, структура раціонів, техніка годівлі.

2. Годівля жеребих і підсисних кобил, потреба в поживних речовинах, норми годівлі, структура раціонів.

3. Вирощування молодняку, плани росту, потреба в поживних речовинах.

4. Годівля жеребців-виробників, корми, раціони, норми.

Ключові слова: Біологічні особливості, товстий відділ кишечнику, жири, підтримуючий рівень годівлі, мускульна робота, механічний еквівалент теплоти 1 ккал = 425 кг/м роботи, легкозасвоювані вуглеводи, сила тяги, жива маса, піт, натрій хлор, пшеничні висівки, овес, сіно, солома ярових.

Коні відіграли величезну роль у матеріальному виробництві. Людина завжди відносилася з любов’ю і бережливістю до них. Згадаймо наших славних предків-козаків, для яких кінь був основним помічником і другом в ратних подвигах і доланні водних і сухопутних шляхів, а в мирний час в обробітку землі і збору урожаїв. Останнім шматком хліба ділився козак з конем в дорозі.

Коні – травоїдні тварини із однокамерним шлунком. За будовою і фізіологічними особливостями систем травлення вони ближче до свиней, ніж до жуйних, хоча краще ніж свині здатні використовувати рослинні корми. Губи у коней дуже рухливі і чутливі, вони мають добрий нюх, а тому в годівниці вони залишають камінці, грудочки землі, насіння бур’яну. Сильні жуйні м’язи і міцні зуби дозволяють коням споживати тверді, сухі і соковиті корми, а також траву. Характерна особливість їхньої системи травлення – добре розвинутий товстий відділ кишечнику з розвинутою сліпою кишкою, питома маса якої складає 16% від розміру всього ШКТ.

Відповідно шлунок має невеликі розміри, лише 9-10% від загального розміру ШКТ. Тому годувати коней необхідно невеликими порціями корму 3-4 рази на добу. У коней кормова маса зволожується слиною, кількість якої складає 5-8 л при годівлі соковитими кормами і 40-50 л при годівлі сухими.

Корм довго не затримується в шлунку і переходить безпосередньо в тонкий відділ. Шлунок коней біля стравоходу має куполоподібний сліпий мішок, який вкритий слизистою оболонкою типу шкіри. Цей мішок відділений від інших залозистих зон кардинальними залозами і заселений активною мікрофлорою. Тут починається мікробіологічне розщеплення вуглеводів з утворенням молочної, невеликої кількості оцтової і масляної кислот. Проте цей процес носить обмежений характер і суттєвого значення в перетравленні вуглеводів не має. Основну фізіологічну роль в перетравленні вуглеводів мають тонкий і товстий відділи ШКТ.

Механізм травлення і всмоктування в тонкому відділі кишечнику на відрізку після входу підшлункової залози і жовчного протоку нічим не відрізняється від інших сільськогосподарських тварин. Травлення в товстому відділі має свої особливості.

Вміст ШКТ, що надходить в сліпу кишку, змішується з її вмістом, який густо населений мікрофлорою, в результаті чого тут відновлюються мікробіологічні процеси, під дією яких розщеплюється труднорозчинні фракції протеїну з утворенням амінокислот, низькомолекулярних жирних кислот і аміаку. Тут також продовжуються ферментативні процеси, які почалися в тонкому відділі. Із сліпої кишки вміст поступає в товстий відділ, де продовжуються мікробіологічні процеси розщеплення целюлози, білку і жирів, хоча і з меншою інтенсивністю, іде синтез вітамінів групи В і К. Стінки товстого кишечника мають низьку здатність до всмоктування, тому основне місце для перетравлення є тонкий відділ. Амінокислоти мікробного походження всмоктуються в сліпій кишці і товстому відділ, але ефективність цього процесу низька.

Клітковина перетравлюється в сліпій кишці і товстому відділі, але ефективність її використання складає 2/3 використання у жуйних. Коні добре використовують жири. Тому вони досить ефективно можуть споживати раціони, які містять до 15% яловичого жиру або 20% кукурудзяної олії.

Тобто високо енергетичні раціони коні використовують високоефективно. Обмінна енергія в них складає 89% від перетравної, тобто втрати енергії з сечею і метаном не перевищують 11%. При легкій і помірній роботі, яка виконується повільно, перетравність корму підвищується і навпаки, якщо швидкою ходою, то перетравність різко знижується.

В практиці конярства часто рівень годівлі дорослих тварин наближається до підтримуючої годівлі, наприклад, при годівлі коней, які не виконують ніякої роботи або холості кобили.

Якщо кінь має середню вгодованість або знаходиться в нормальному робочому тілі, то організація годівлі зводиться до того, щоб підтримати постійність маси тварини при мінімальних затратах корму.

Потреба коней на підтримку життя установлена експериментально і складає 43,9-65,0 МДж обмінної енергії, в залежності від живої маси (І.С.Попов, 1937) або 46,7-78,6 МДж СППР (Т.Купс, 1983) для тварин 300-600 кг.

Підтримуючий рівень годівлі коней різної живої маси

Показники	Жива маса, кг	За нормами
Корм.од.	4,2	4,8	5,5	6,2	СССР
Обмінна енергія, МДж	44,0	50,2	57,6	65,1	СССР
Перетравний протеїн, г					СССР
Енергія СППР, МДж	46,4	58,1	68,8	78,8	США
Перетравний протеїн, г					США

На основі експериментальних даних виведено рівняння, з допомогою якого можна розрахувати потребу на підтримку життя:

ПЕ МДж/добу = 0,648´W^0,75,

ПЕ – потреба в енергії СППР для підтримки;

W^0,75 – обмінна маса тварин, кг.

Потреба коней в енергії для росту, репродукції і лактації схожа з потребою інших видів сільськогосподарських тварин, а для виконання механічної роботи маються суттєві особливості.

Робота м’язів, яку виконують коні, супроводжується підвищенням обміну речовин і посиленням розпаду резервних поживних речовин в організмі – глікогену, жиру, білку. Чим інтенсивніша і триваліша робота, тим більше коні повинні отримувати енергетичного матеріалу у вигляді органічної речовини корму.

Кінь, запряжений чи під сідлом виконує два види роботи – корисну механічну по переміщенню вантажу і додаткову роботу по переміщенню власного тіла, яка складає 25-30% корисної механічної роботи. Величина корисної механічної роботи вимірюється в кг/метрах і залежить від сили тяги, а остання залежить від маси тварини, розвитку мускулатури і індивідуальних властивостей нервової діяльності.

Щоб виміряти надходження енергії з кормом і її витрату для виконання роботи, приміняють механічний еквівалент теплоти. 1 ккал. = 425 кг/м роботи.

Основним джерелом енергії для працюючих коней повинні бути легкозасвоювані вуглеводи кормів; при недостачі крохмалю і цукру в раціоні при тяжкому фізичному навантаженні організм тварин мобілізує резерви тіла і спочатку спалює глікоген, потім резервний жир і нарешті, якщо це знадобиться, білки м’язів.

Хороша працездатність коней і їх тривале використання можливе (10-12 років) лише при правильній годівлі і хорошому утриманні. Непрацюючим коням доцільно згодовувати на кожні 100 кг маси тіла 75 г перетравного протеїну, сіль у вигляді лизунця повинна бути постійно, вода вволю із автопоїлок. Раціон непрацюючих коней повинен складатися із сіна і соломи ярових культур. Зернові корми згодовують в мінімальній кількості, для здобрення грубих кормів.

На практиці буває чотири види фізичного навантаження: відпочинок, робота легка, середня і тяжка. Тяжкість роботи може характеризуватись слідуючими показниками:

Маса тварин, кг 400 500 600

Сила тяги, кг 60 70 80

Легка робота, тис. кг/м 900 1100 1200

Середня робота, тис. кг/м 1500 1800 2000

Тяжка робота, тис. кг/м 2100 2500 2800

При легкій роботі на кожні 100 кг живої маси кінь повинен одержувати за годину 0,0443 к.од., при середній – 0,06 і при тяжкій – 0,0767 к.од. На легкій роботі тварин використовують 4 год., на середній – 6 год. і на тяжкій – 9 год. за добу.

Верхові коні на кожні 100 кг живої маси повинні отримувати на 1 км дороги 0,0267 к.од., при вільному руху кінь без вершника на ту ж масу повинен одержувати 0,0210 к.од.

Коні можуть добре працювати, якщо будуть отримувати на 1 к.од. не менше 80 г перетравного протеїну, 4-5 Са, 4-5 Р і 10-15 мг каротину. При роботі коні сильно потіють, виділяючи з потом значну кількість солі, тому при легкій роботі необхідно давати 6 г NaСl на кожні 100 кг живої маси, при середній – 8 г і тяжкій – 9 г.

Робочі коні повинні одержувати достатню кількість каротину тому, що на бідних раціонах за каротином наступає надмірна сухість, розтріскування рогового башмака, їх ніяк підковувати, а тому ніяк використовувати на дорогах з твердим покриттям або ковзьких.

Коням н/с вгодованості добову дачу корму збільшують на 3-4 к.од. за рахунок даванки зернових кормів. Працюючим кобилам з третього місяця жеребості необхідно додатково давати 1,5-2 корм.од. за добу для нормального росту плоду, а підсисним і підсисно-жеребим по 3-4 к.од.

Коні здатні споживати за добу до 4 кг хорошого сіна на 100 кг живої маси, але великі дачі грубих кормів заважають диханню тварин, заважають в роботі, збільшують потовиділення.

В залежності від роботи дачі грубих кормів коливаються від 1,5 до 2 кг на 100 кг живої маси за добу, при виконанні тяжкої роботи добову дачу грубого корму зменшують до 1 кг на 100 кг живої маси.

Кращий вид грубого корму для коней – лугове сіно і степне з перевагою злакових: костриця, пирій, тимофіївки, житняки, м’ятлика. Добре поїдають сіно посівне, яке містить крім злакових конюшину і люцерну. Коні гірше ВРХ використовують сіно конюшини, зібране при поганих погодних умовах, особливо шкідливе для них пліснявіле сіно.

При необхідності частина сіна може бути замінена соломою ярових культур: ячмінною, вівсяною, просяною, пшеничною, але при цьому обов’язкове балансування за протеїном за рахунок концентрованих кормів.

В літній період робочим коням згодовують по 20-30 кг зеленої маси або випасають в нічну пору. Молоду соковиту зелену масу, особливо конюшину, необхідно згодовувати із солом’яною різкою.

Із зернових кормів коні краще поїдають овес, при годівлі яким у них ніколи не буває розладу травлення, хорошим кормом також може бути кукурудза і ячмінь. Згодовують зерно разом з даванками сіна. Жито повинне бути подрібнене і згодовувати його необхідно разом із солом’яною різкою. Цільне зерно коні погано пережовують, воно набухає в шлунку і може викликати коліки. Добрий корм пшеничні висівки, вони сприяють травленню, хороше джерело протеїну, Р і вітамінів групи В. Добрим кормом для коней можуть бути корми, які містять багато цукрів – меляса, різні види буряків, моркви, картоплі. Мелясу розбавлюють водою і здобрюють сіно і солому.

Не слід згодовувати робочим коням великі даванки коренеплодів. Силос згодовують тільки після привчання. Кращий силос із кукурудзи в молочно-восковій стиглості.

Максимальні дачі кормів робочим коням, кг за добу

Овес – 8 кг

Кукурудза, ячмінь – 6

Сорго, просо – 4

Віка, сочевиця – 2

Макуха соняшникова, льняна – 3,5

Макуха конопляна – 2,5

Макуха бавовни – 1,5

Висівки пшеничні – 4,0

Солодові ростки – 1,0

Пивна дробина – 3,0

Барда суха – 2

Сухий жом – 3

Меляса кормова – 1,5

Картопля – 12

Морква – 10

Кормові буряки – 12

Барда свіжа – 12

Силос якісний – 15

При помірній даванці сіно і солому можна згодовувати не подрібнюючи, але при великих дачах особливо солому необхідно подрібнювати, запарювати і здобрювати зерновими або мелясою. Добре коні поїдають запарену солому в суміші із подрібненою морквою, буряком чи картоплею.

Якщо зернові корми подрібнювати або плющити, то таким чином можна зекономити до 6% зернових кормів.

Висівки краще згодовувати вологими, щоб вони не розпилювались і не засмічували очі. Коренеклубнеплоди повинні бути очищені від землі і подрібнені. Силос краще розкисляти крейдою у вигляді порошку і добре перемішаною.

В зв’язку з тим, що у коней відносно невеликий шлунок, їм необхідно згодовувати корм невеликими дачами. Коні повільно пережовують корм і ковтають невеликими порціями по 15-20 г. В шлунку корм не перемішується, а розташовується по мірі надходження. Краще якщо спочатку згодовують грубий корм, а через 1-2 год. зерновий. Після вранішньої годівлі коней не слід використовувати на роботі, необхідно дати їм спочинок на 1-2 години, щоб не порушувати травлення і не викликати коліки. Вдень коней годують 3-4 рази зерновими кормами із спеціальних торб (шаньок), які чіпляють на голову. Це роблять в перерві між роботою. Після роботи зразу згодовують сіно, а через 1-2 год. концентрати і інші корми.

Тваринам особливо на тяжкій роботі необхідно велику кількість води до 40-50 л, але ніколи не можна поїти коней, які пітні, особливо спортивні. Їм необхідно охолонути, а потім дати воду вручну із вцеберки. Краще дати сіно, потім воду і далі концентрати.

Норми годівлі складені з врахуванням породи, статі, віку, фізіологічного стану, живої маси і виду виконуваної роботи.

Статева активність жеребців і сперматогенез залежать в першу чергу від годівлі. Традиційні раціони із сіна і вівса виявилися не кращими. Якщо на раціоні із сіна і вівса жеребець дає 94 мл еякулята із 6 млрд. сперміїв, то на раціоні із сіна і повноцінного комбікорму 152 мл і 24 млрд. сперміїв.

Потреба племінних рисистих, верхових і ваговозних порід в поживних речовинах

Показники	Жеребці-виробники	Племінні кобили
передзлучний і злучний	післязлучний період	холості	жеребі з 9-го міс.	лактуючі
Суха речовина на 100 кг ж.м., кг	2,5	2,2	2,2	2,5	3,0
В 1 кг СР міститься: к.од.	0,8	0,72	0,65	0,7	0,8
обмінна енергія, МДж	8,37	7,53	6,88	7,32	8,37
СП, г
ПП, г
лізин, %	-	-	0,4	0,45	0,5
сира клітковина, г
NaСl, г	2,4	2,1	2,3	2,4	2,4
Са,г				4,5
Р,г				3,5	3,5
каротин, мг		8,2
Д, тис. І.О.	0,48	0,36	0,18	0,4	0,5
Е, мг

Жеребці середньої живої маси здатні споживати за добу 10-12 кг хорошого лугового або злако-бобового сіна, а великі тварини – до 16 кг, в підготовчий і період парування не слід раціони переобтяжувати великими дачами сіна. Весною і влітку згодовують пров’ялену зелену масу. Овес повинен бути плющений, ячмінь, кукурудза і зерно бобових – подрібнене, висівки змочують, макуху подрібнюють і змочують. В зимовий і весняний період краще пророщувати зерно вівса і ячменю (по 0,5-1 кг сухого зерна) можна згодовувати до 1 кг соснової хвої. Корми тваринного походження, збиране молоко, сир і сирі яйця обов’язково в період підготовки і в парувальний період.

Жеребість кобил продовжується 11 міс., але маса плоду починає збільшуватись з 5-6 міс., а в останні чотири місяці маса кобил збільшується на 10-12%, а при народженні лоша має масу біля 40 кг. Помірна робота в першу половину жеребості і легка робота з моціоном в другу сприяють здоров’ю тварин, за два місяці до вижеребки і 15 днів після коней звільняють від роботи.

Для успішного протікання вагітності працюючі кобили середньої живої маси повинні одержувати додатково до робочого раціону 2-2,5 к.од., а більш крупні 2,3-3 к.од. за добу; на 1 корм.од. не менше 100 г перетравного протеїну, 7-8 Са і 4-5 г Р, сіль лизунець.

За 10 днів до вижеребки скорочують даванку грубого корму, із раціону виключають бобове сіно, із концентратів дають тільки овес, льняну макуху і пшеничні висівки у вигляді густої каші.

Після вижеребки у кобил починається лактаційний період. Рисисті матки за 6 міс. дають 1800 кг, а за 9 – 2500 кг. Найвища молочна продуктивність у кобил вагових порід, в перші три місяці 18-20 кг за добу, в слідуючі 3 міс. – біля 13 кг і в останні три місяці біля 9 кг. Молоко їх бідніше на білок і жир, але в ньому багато цукрів. (в порівнянні з коров'ячим)

Зміна складу молока кобил по періодах лактації, %

Період лактації	Білок	Жир	Цукор	Зола
Молозиво	20,6	0,7	3,3	4,1
Перші дні	3,2	2,5	6,2	0,6
Через 1 міс.	2,5	2,0	6,8	0,5
Через 3 міс.	2,1	1,6	7,1	0,4

В перші дні лактації кобилі дають тільки сіно і 1,5-2 кг вівсянки і висівок у вигляді густої каші, потім дачу корму збільшують і на повний раціон переводять на 6-8 день.

Орієнтовний раціон лактуючої кобили живою масою 600 кг: сіно – 10 кг, вівсяна солома – 2 кг, дерть кукурудзяна – 2 кг, овес – 3 кг, дерть ячмінна – 2 кг, шрот соняшниковий – 1 кг, висівки – 1 кг, мінерально-вітамінний премікс – 0,5 і NaСl – 43 г. Всі корми повинні бути хорошої якості. Влітку зелена маса – 50-55 кг+дерть овеса, ячмінь, кукурудза.

Молоко кобил – дієтичний продукт і по якості наближується до жіночого молока. Кисломолочні продукти мають лікувальні властивості.

Щоб одержати молоко спочатку 50-70% висасує лоша, а потім здоюють вручну або механічно.

Годівля лошат. При достатньому рівні годівлі лошата дрібних порід дають приріст 800 г, а більш крупних – 1300-1600 г. За перші півроку лошата досягають половини живої маси дорослих тварин, а до року молодняк вагових порід має живу масу до 500 кг, а дрібних – 300 кг. В перші місяці основний корм молоко матері, яке вони споживають через кожну 1 год. До місячного віку привчають до поїдання концентратів, на 1 к.од. в підгодівлі повинно бути 110-120 г перетравного протеїну. До кінця другого місяця лошата споживають 0,5-1кг концентратів, а до відлучки – 4-5 кг (племінні). Підсисний період у робочих кобил – 5-6 міс., у племінних – 7-8 міс.

Потреба рисистих і верхових порід в поживних речовинах

Показники	Вік, міс.
6-12	12-18	18-24	2-3 роки	старше 3-х років
СР на 100 кг живої маси, кг	3,0	2,85	2,6	2,5	2,5
В 1 кг СР міститься: к.од.	0,92	0,88	0,83	0,85	0,85
Обмінної енергії, МДж	9,62	9,20	8,68	8,90	8,90
СП, г		113,5
ПП, г
Лізин, г	7,0	5,5	5,0	4,5	4,5
Сира клітковина, г
Сіль кухонна, г	2,0	2,3	2,5	2,8	2,8
Са, г	7,0	5,5	5,0	5,0	5,0
Р, г	5,0	4,5	4,0	4,0	4,0
Каротин, мг	6,7	6,2	6,2	6,2	6,2
Д, тис. І.О.	0,27	0,25	0,25	0,25	0,25
Е, мг

Орієнтовний раціон для молодняка коней вагових порід, на одну голову за добу

Корми	Вік, міс.
6-12	12-18	18-24
Жива маса
Сіно злако-бобове, кг
Овес, кг
Ячмінна дерть, кг
Висівки пшеничні, кг
Премікс, кг	0,1	0,2	0,1
Лізин, г
NaСl, г
Монокальційфосфат	-

Дата добавления: 2014-01-06