Розглянемо вплив місцевості на хід ведення бойових дій

Військова топографія - галузь військової науки, яка вивчає місцевість, способи її вивчення та оцінки, орієнтування на ній,використання топографічних і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою та на місцевості, порядок складання схем місцевості і бойових графічних документів, а також способи ведення розвідки місцевості та рекогносцировки.

Військова топографія є складовою частиною польової навченості військ тобто навчає військовослужбовців в бойовій обстановці успішно застосовувати бойову техніку на незнайомій місцевості, складній для орієнтування при, будь - якій погоді, порі року та часу доби, упевнено орієнтуватись на місцевості за картою та без неї, навчає офіцерів використовувати для вивчення й оцінки місцевості топографічні карти та аерофотознімки, правильно враховувати особливості місцевості, готувати необхідні дані для здійснення маршу, виконувати розрахунки за картою для ведення вогню по цілях противника.

Військова топографія, пов’язана з іншими навчальними дисциплінами, особливо з тактикою, вогневою підготовкою, тому знання, отримані на заняттях із військової топографії, повинні вдосконалюватись в процесі вивчення інших дисциплін, на польових заняттях та тренуваннях.

З’ясуємо зміст деяких термінів і понять, які будуть використовуватись у подальшому.

Місцевість - частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом; ґрунтами; водами; дорожньою мережею, населеними пунктами, рослинністю та іншими об’єктами.

У військовій справі під поняттям місцевість мається на увазі ділянка земної поверхні з усіма її елементами, де будуть проводитись бойові дії.

Рельєфом місцевості називають сукупність різних нерівностей Земної поверхні.

Всі об’єкти місцевості, які створені природою чи працею людини (грунтово-рослинний покров, гідрографія, населені пункти, окремі місцеві предмети тощо) належать до місцевих предметів.

Рельєф і місцеві предмети інакше називають топографічними елементами місцевості.

Окремі місцеві предмети – орієнтири – чітко виділені за своїм зовнішнім виглядом чи розміщенням серед усього багатоманіття об’єктів на Земній поверхні. До них належать: заводські труби, нафтові та газові вежі, водозаборі башти, пам’ятники, церкви кургани тощо.

Топографічні елементи місцевості тісно пов’язані між собою. Так, рельєф суттєво впливає на конфігурацію доріг, планування населених пунктів, розповсюдження почвогрунтів і рослинності, почвогрунти в багатому визначають характер рослинності, глибину залягання ґрунтових вод.

В зв’язку з суттєвим впливом місцевості на всі сторони бойової діяльності військ наші Бойові статути та порадники розглядають її,як один із важливіших елементів бойової обстановки. Основними джерелами зведень про місцевість, при вивченні й оцінці її властивостей є топографічні карти, аерознімки й описи території бойових дій.

Дані про місцевість району майбутніх бойових дій, отримані в результаті вивчення карт, аерознімків і описів, доповнюються даними розвідки місцевості і противника, що організовується перед початком бою чи операції.

Вплив рельєфу на ведення бойових дій військ.

Рельєф є одним з основних елементів місцевості, що визначає її придатність до ведення оборонного чи наступального бою, утруднює чи сприяє здійсненню маршу та маневру підрозділів. Він дуже впливає на швидкість просування військ, маскування, побудову бойового порядку, можливість огляду місцевості, захист підрозділів від ядерної та звичайної зброї. В першу чергу це залежить від основних морфометричних показників рельєфу: абсолютної висоти, вертикального і горизонтального розчленовування і крутості схилів. Ці характеристики лежать в основі розподілу місцевості по рельєфу на рівнинну, горбкувату і гірську.

Висота місцевості над рівнем моря (абсолютна висота) поряд з географічною широтою є одним з факторів, що визначає кліматичні умови району. Зі збільшенням висоти на кожні 100 м температура повітря знижується в середньому на 0,6° С, атмосферний тиск знижується на 8 - 10 мм, щільність повітря - на 1,2%. З висотою помітно зростає швидкість вітрів.

Зниження температури з висотою приводить до зростання тривалості несприятливого для бойових дій зимового сезону, на висотах 1500 - 2000 м над рівнем моря протягом півроку спостерігаються зимові умови із сильними морозами і глибоким сніжним покровом.

Зниження атмосферного тиску, що спостерігається в горах, і низькі температури повітря погіршують режим роботи двигунів машин, знижують їхню потужність на 8-10% з кожною 1000м висоти, збільшують витрати пального та зменшують вантажопідємність автомобіля. При підйомі на кожні 1000 м температура кипіння води знижується в середньому на 3-4°, що веде до підвищення випаровуваності води в моторах з водяним охолодженням.

В горах випадає опадів у 1,5 - 2 рази більше, ніж на прилягаючих рівнинах. Сильні зливи улітку викликають у горах різкі коливання рівня води в ріках, утворення селів, зсувів і обвалів, а взимку рясні снігопади приводять до утворення сніжних лавин.

Бойові дії в середньовисотних горах скрутні. Рух військ можливо тільки по окремих напрямках - гірським проходам, долинам рік і уздовж широких хребтів і плоскогір'їв. Значна крутість схилів і рідка мережа доріг обмежують застосування танків і великогабаритної техніки.

Горбкуватий рельєф і низькі гори не утрудняють рух військ і в той же час забезпечують потайне від наземного спостереження противника пересування і розгортання великих мас військ, оснащених різноманітною бойовою технікою, а також полегшують вибір позиційних районів для ракетних військ і артилерії і захист військ від ядерної зброї.

Необхідно відзначити, що рельєф є найбільш стабільним елементом місцевості, його форми потерпають помітні зміни тільки протягом десятків і навіть сотень років. Він не піддається сезонним змінам. Великі форми рельєфу, а також властивості залишаються незмінними і після ядерних вибухів. Тому орієнтування військ на місцевості, на якій була застосована ядерна зброя, буде проводитися головним чином по характерних елементах і формах рельєфу, що зображені на топографічних картах і збереглися на місцевості.

Таким чином, придатність території для бойових дій військ зменшується зі збільшенням її висоти над рівнем моря: чим вище місцевість, тим більша її розчленованість і крутість схилів, тим суворіше клімат.

Вплив річок на бойові дії військ

Водні об'єкти — річки, канали, озера, водоймища — значно впливають на бойові дії військ. Особливо велику роль у цьому грають річки, що досить часто зустрічаються на всіх театрах воєнних дій. Як у минулому, так і в даний час тактика й оперативне мистецтво розглядають річки як природні перешкоди на шляху руху військ; природні рубежі, зручні для організації стійкої оборони; шляхи сполучення, придатні для транспортування військ і вантажів; джерела водопостачання військ; орієнтири для авіації і т.д.

Характер і ступінь впливу річок на бойові дії військ залежить від їх кількості (густоти) у даному районі, розташування (напрямку відносно один одного) і властивостей кожної окремої річки як перешкоди: особливостями її долини і заплави, шириною і глибиною русла, характером дна, швидкістю плину, характером оборони противника на річці, наявністю гідротехнічних споруджень, а також часом року і станом погоди.

Важливими елементами кожної річки є її долина і заплава. У деяких випадках форсування річки ускладнюється необхідністю подолання глибокої річкової долини чи широкої заболоченої заплави. Так, наприклад, улітку 1943 р. війська 21-й армії Західного фронту, успішно, розвиваючи наступ, опанували м. Єльня і просувалися в напрямку Орші. На шляху зустрілася р. Мерея. Судячи з карти, вона мала ширину всього 8 — 12 м. Серйозного значення їй не надали, розвідку її не організували. Але, коли війська підійшли до річки, шлях їм перетнула заболочена заплава шириною 160 — 230 м. Після минулих дощів вона виявилася непрохідною для танків і колісних машин. На інженерні роботи для подолання цієї перешкоди потрібно було дві доби.

Велика ширина річки сповільнює темпи переправи військ, зосередження сил і засобів на протилежному березі й утрудняє ведення ефективного вогню з вихідного берега по супротивнику для підтримки військ, що переправляються. На широкій ріці війська, що переправляються, тривалий час знаходяться на воді і тому в більшій мірі піддаються вогневому ураженню противника.

Річки по ширині русла поділяють ні вузькі (до 60 м), середні (від 60 до 300 м) і широкі (більш 300 м).

Вузькі річки перетинаються частинами і підрозділами мотопіхотних військ з використанням штатних переправних засобів. При цьому використовують наявні на ріках мости, чи броди, обладнують переправи.

Середні річки форсують з використанням штатних і допоміжних переправних засобів. На таких ріках, як правило, застосовуються мостові і поромні переправи.

На широких ріках можливі усі види переправ; вони обладнуються за участю інженерних військ. Форсування дуже широких гирлових ділянок рік, а також проток і заток здійснюється, як правило, десантно-поромним способом із залученням кораблів військово-морського флоту.

По глибині річки звичайно поділяють на мілкі (до 1,5м) і глибокі (більше ніж 1,5м).

Мілкі річки війська перетинають убрід і за допомогою найпростіших табельних і підручних переправних засобів.

При форсуванні річки військами убрід велике значення має характер ґрунту дна. Тверді кам'янисті і піщані ґрунти є більш сприятливими у відношенні прохідності, чим м'які мулисті. Ґрунт дна русла залежить від геологічної структури району і швидкості плину річки. У гірських ріках дно, як правило, кам'янисте, галечникове, а в рівнинних — піщане, глинисте чи мулисте. Чим більше швидкість плину, тим твердіший ґрунт дна річки.

Річки другої групи сухопутні війська форсують в основному на переправних засобах, танки можуть форсувати під водою по дну річки, а БТР і БМП вплав.

Взагалі застосування поромних переправ з табельних засобів можливо при глибині річки не менш 1 м

Швидкість плину впливає на вибір переправи. Від неї залежить тривалість рейсу десантних поромних засобів, а також глибина броду і можливість переправи танків під водою. Знання швидкості плину необхідно при установці загороджень у руслі річки, наприклад мін, і при наведенні наплавних мостів.

При переправі бойової і транспортної техніки убрід під водою важливе значення має характеристика берегів русла — їхня крутість, висота і щільність ґрунту.

Для сучасної транспортної техніки і переправних засобів крутість спусків і виходів з води не повинна перевищувати 10—12°. Круті, стрімчасті береги зрізують і зміцнюють їхню поверхню. Спуски і виходи з річки влаштовуються за допомогою землерийних машин, танків з бульдозерним устаткуванням чи вибухових речовин.

Найбільш зручними для форсування вважаються ділянки річки, що мають доступні схили долини і береги русла, рівну незаболочену заплаву, скриті підступи і гарне маскування. Вихідний беріг річки в цьому місці повинний панувати над протилежним, щоб забезпечити зручність спостереження за переправою й організацію прикриття переправи вогнем танків і артилерії прямою наводкою, а також забезпечення вогневої підтримки наступу військ на протилежному березі.

Вплив дорожньої мережі на ведення бою.

Дорожня мережа звичайно містить у собі всі наявні на місцевості автомобільні і залізничні, караванні шляхи, в'ючні і пішохідні стежки, а також сезонні дороги (автозимники, санні і нартові шляхи); у воєнний час до дорожньої мережі відносяться також колонні шляхи. Найбільш важливе значення для військ у сучасній війні мають автомобільні і залізничні. Чим більше доріг на місцевості і чим вище їхня якість, тим доступніша вона для дій військ.

Дорожня мережа дуже впливає на вибір маршрутів і смуг руху, напрямків ударів військ і форм їхнього маневру (обхід, охоплення та інш.), досягнення високих темпів пересування військ необхідно, щоб напрямки пересування (маневру) і ударів військ були добре забезпечені дорогами. У гірській, пустельній, лісисто-болотистій місцевості напрям доріг нерідко визначає основні напрямки бойових дій військ, які ведуться, як правило, уздовж доріг.

Перехрестя доріг, характерні вигини та ін. здавна використовувались військами для орієнтування на місцевості. У сучасній війні значення доріг як орієнтирів зросте ще більше, тому що вони відносно добре будуть помітні на місцевості навіть після ядерних ударів.

У сучасному бою буде потрібно також доставляти військам величезну кількість різних вантажів (озброєння, техніки, боєприпасів, пального, продовольства і т.п.), переважна більшість яких буде доставлятися по автомобільним і залізничним дорогам.

У залежності від свого призначення дороги поділяються на основні (шляхи пересування, маневру, підвозу й евакуації) і допоміжні (під'їзні, об'їзні і запасні).

По напрямку дороги поділяються на фронтальні, що йдуть до фронту і є основними шляхами для пересування військ і виходу їх у вихідні райони, а також для підвозу й евакуації, і рокадні, направлені уздовж фронту, які є основними шляхами для маневру і перегрупування військ.

По приналежності дороги поділяються на фронтові, армійські, бригадні і батальйонні.

Основним показником для оцінки кількості доріг на місцевості, забезпеченість даної ділянки місцевості (району, смуги) і території (країни, театру) є густота дорожньої мережі, тобто довжина автомобільних і залізничних, що приходяться на 100 кв. км площі.

Важливим фактором для оцінки забезпеченості місцевості дорогами є також накреслення доріг (малюнок дорожньої мережі), від якого залежить, наскільки напрями доріг збігаються з основними напрямками дій військ відповідно до виконуваних бойових задач. У практиці бойової діяльності військ можуть бути такі випадки, коли при значній загальній густоті дорожньої мережі місцевість у заданих напрямках може бути забезпечена дорогами недостатньо.

Основними показниками для якісної оцінки дорожньої мережі є:

- ширина проїжджої частини;

- матеріал покриття;

- якість дорожніх споруд;

- схили та радіуси поворотів

що впливають на можливу швидкість пропускну здатність доріг.

Обрані маршрути повинні задовольняти наступним вимогам:

- проходити по кращих дорогах і найбільш найкоротшим шляхам; минаючи великі населені пункти і залізничні станції;

- забезпечувати найбільш високу швидкість руху колон;

- бути малопомітними для противника і допускати потайливе пересування військ;

- дозволяти швидке розосередження колон;

- виключати можливість поразки відразу двох чи декількох колон одним ядерним ударом при проходженні по рівнобіжних маршрутах;

- мати поблизу зручні ділянки для розташування на привали і денний відпочинок (нічліг).

Вплив грунтово – рослинного покрову на бойові дії.

Грунт - узагальнена назва верхнього шару земної поверхні. Ґрунти також впливають на всі сторони бойової діяльності військ. Від складу, структури й інших властивостей ґрунтів залежить прохідність місцевості бойовими і транспортними машинами по ґрунтових дорогах і поза дорогами, умови інженерного устаткування, особливості радіоактивного зараження й інші.

У військовій практиці ґрунт кваліфікується за твердістю (скельовий та пухкий), що значно впливає на розміри і терміни проведення фортифікаційного обладнання опорних пунктів і за прохідністю. Усі ґрунти по їхній прохідності для транспортних засобів і бойової техніки можна розділити на три групи.

1. Ґрунти, доступні для руху транспорту поза дорогами в будь-який час року і при будь-якій погоді. До них відносяться кам'янисті (галечникові, щебенисті, гравійні) і піщані ґрунти у вологому стані (у сухий час року вони труднопрохідними для колісного транспорту).

2. Ґрунти, що допускають рух військ тільки в суху погоду влітку й у морозний період узимку. До них відносяться лесові, глинисті, суглинні, супіщані, солончакові і торф'яні ґрунти. Ці ґрунти володіють сильною пильністю, що негативно позначається на роботі машин, умовах спостереження і маскування колон машин на марші. Крім того, при русі машин по місцевості, зараженої радіоактивними речовинами, створюється загроза додаткового зараження.

При 30—40% вологості глинистих і суглинних ґрунтів швидкість руху танків на рівнинній місцевості зменшується в 3 — 4 рази, а колісні машини при вологості ґрунтів більш 30 просуваються з великим зусиллям.

Ґрунти, практично непридатні для руху військ поза дорогами в період року коли немає морозів. До них відносяться сильно зволожені супіщані й глинисті ґрунти, мокрі солончаки і леси, а також торфовища.

Дуже заволожені ділянки місцевості із шаром в’язкого ґрунту глибиною понад 30 см називають болотами, які кваліфікуються за прохідністю:

- прохідні;

- важко прохідні;

- непрохідні.

Основні типи рослинності – деревинна, кущова, трав’яниста. З усіх видів рослинності ліс має найважливіший вплив на бойові дії. Сукупність деревинної рослинності висотою 4 метра та більше і товщиною (діаметром) 5 см та більше називають лісом.

Організація бойових дій в лісі залежить від його основних характеристик: породи дерев, віку лісу, висоти і товщини дерев, форми, повноти, густоти насадження й упорядженості лісу.

Від породи дерев залежать властивості лісу, що маскують особовий склад і техніку у різну пору року. У літній період найбільш повні природні маски від повітряного візуального, аерофотографічного і радіолокаційного спостереження утворять листяні ліси. Хвойні ліси зберігають свої властивості, що маскують, в однаковому ступені і влітку й узимку.

При визначенні прохідності лісу танками й автомобілями прийнято вважати, що ліс прохідний без валки дерев у тому випадку, якщо на 100 кв. м приходиться 3 дерева і менше. Можна також керуватися наступними даними: автомобілі і танки проходять ліс вільно, якщо діаметр дерев 20см, а середня відстань між деревами більш 8 м, при середній відстані 6—8 м — з зусиллям, а якщо відстань менше 6 м, — з поваленням дерев.

Товщина (діаметр у сантиметрах) окремих дерев, що звалюються танком при русі на нижчій передачі, може бути приблизно прийнята рівною вазі танка в тоннах. З розгону (при русі на вищій передачі) танк може валити дерева товщиною, рівною потроєній вазі танка, вираженій у тоннах. На підйомах здатність танків валити дерева зменшується. При крутості схилів 6—8° лісові масиви із середньою товщиною дерев 10—15 см тяжко прохідні для різних типів бойових машин.

Ці властивості лісу у великому ступені залежать також від рельєфу місцевості, річкової мережі, що розчленовує лісові масиви, характеру ґрунтів, а також від зволоженості території і сезону року. Особливо сильно ці показники впливають на прохідність лісової території в безморозний період року. Узимку прохідність лісу багато в чому залежить від глибини сніжного покриву, а у лісі він завжди більший, ніж на відкритій місцевості

Лісові масиви зменшують дальність видимості і тим самим ускладнюють спостереження, знижують дальність радіозв'язку й ефективність вогню стрілецької й артилерійської зброї; вони утрудняють також орієнтування, цілевказання, коректування вогню і прицільне бомбометання.

У той же час ліс володіє гарними властивостями, що маскує, і сприяє схованому розташуванню і маневру військ, а також організації стійкої оборони.

Вплив населених пунктів на ведення бою.

До населених пунктів відносяться всі наявні на місцевості міста, селища, села, й інші поселення. Найбільш важливими з них є міста (особливо великі), що служать центрами політичного, економічного і культурного життя.

Населені пункти є звичайно вузловими пунктами для усіх видів сполучення (транспорту). В них розташовані найважливіші транспортні об'єкти (морські і річкові порти, залізничні станції, аеродроми і т.п.). В населених пунктах, особливо у великих містах, сконцентроване виробництво озброєння, бойової техніки, боєприпасів, спорядження, і інших видів військово-промислової продукції.

Оволодіння (захоплення) чи утримання (оборона) населених пунктів мало важливе значення у всіх війнах. Населені пункти часто були кінцевою метою бою чи операції, а великі міста служили кінцевою метою при вирішенні стратегічних задач. У минулій війні оволодіння столицями і великими військово-економічними центрами було кінцевою метою ряду великих операцій Радянської Армії (Берлінська, Будапештська, Віденська, Кенігсбергська й ін.), у яких брало участь звичайно кілька фронтів.

Забудовані території населених пунктів є своєрідними і різко відрізняються тактичними властивостями в порівнянні з незабудованою місцевістю. Будинки і різні спорудження утворюють численні перешкоди. Рух танків і механізованого транспорту в населених пунктах звичайно можливий тільки по вулицях, що можуть бути легко блоковані. Спостереження і ведення вогню в населених пунктах надзвичайно ускладнено, тому що будівлі і спорудження обмежують огляд і скорочують дальність видимості. Забудовані території не проглядаються, поряд з цим вони мають значно більшу маскувальну ємкість, чим незабудована, відкрита місцевість. У населених пунктах є багато природних масок, які можна використовувати для укриття особового складу і бойової техніки від спостереження з землі і повітря.

Бій у місті ведеться в першу чергу уздовж вулиць; по них головним чином здійснюється просування і маневр наступаючих військ, а також вогневий вплив на противника. Вузькі і щільно забудовані вулиці можуть бути легко пристосовані до оборони й утримання малими силами. Широкі і рідко забудовані вулиці полегшують маневр наступаючих військ, а також сприяють застосуванню усіх видів бойової техніки, у тому числі танків, САУ й артилерії. Особливо важливого значення набувають перехрестя і площі, де сходяться кілька вулиць. Утримання в бою перехресть і площ істотно полегшує маневр резервами уздовж вулиць. Перехрестя і площі зручні для устаткування вогневих позицій артилерії, ПТУРС і інших вогневих засобів. Бою у місті притаманне розчленування на ряд окремих боїв, роз’єднаність дій підрозділів, складність підвозу боєприпасів, корегування вогню, тому як ніде тут потрібна чітка організація управління та взаємодії.

Бойові дії в різних районах міста будуть складатися в залежності від особливостей планування, забудови і якості будинків у відповідних структурних елементах міста. Промислові і транспортні території, особливо при наявності серед них важливих військово-промислових об'єктів, а також великих залізничних вузлів і портів, піддадуться ядерним ударам у першу чергу.

Наявність на забудованих територіях міцних кам'яних і залізобетонних будинків, а також підземних споруджень сприяє надійному укриттю особового складу і бойової техніки від поразки усіма видами зброї, у тому числі і ядерної. Володіючи великими запасами корисної житлової площі, населені пункти дуже зручні для розквартирування військ, особливо в зимовий час.

Основними показниками для характеристики використання міст в військових цілях є ступінь обжитості місцевості, число мешканців, площа і конфігурація міської території, особливості місцевості в межах міста і на підступах до нього, характер планування і забудови, структура міської території, наявність підземних споруджень.

При оцінці обжитості місцевості звичайно користуються показником густоти населених пунктів, що чисельно виражається кількістю населених пунктів на 100 кв. км. площі чи території, середньою відстанню між населеними пунктами. Від кількості населених пунктів і середньої відстані між ними залежить ступінь обжитості місцевості.

Основні показники ступеня обжитості (населеності) місцевості

Тип місцевості	Основні характеристики обжитості місцевості
густота населених пунктів на 100 кв. км	середня відстань між населеними пунктами, км	число жителів на 1 кв. км
Густонаселена	Більше 100	Менше 1	Більше 100
Добре обжита	5 – 100	1 – 5	10 – 100
Обжита	1 – 5	5 – 20	1 – 10
Мало обжита	0,1 – 1	20 –50	0,1 – 1
Необжита	Менше 0,1	Більше 50	Менше 0,1

Найбільш серйозний вплив населених пунктів на бойові дії військ буде в умовах густонаселеної і добре обжитої місцевості.

Густонаселена місцевість характеризується дуже великою кількістю населених пунктів. Міста, селища і села в ній часто не мають чітко виражених меж і, зливаючись один з одним, утворюють великі райони суцільної забудови, що тягнуться на десятки (а іноді і сотні) кілометрів.

Проведення наступальних операцій на добре обжитій місцевості буде зв'язано з послідовним оволодінням чи обходом численних населених пунктів, що може викликати зниження темпів просування і погіршення умов маневру.

Особливо важливе оперативно-тактичне значення в ході бойових дій мають населені пункти, розташовані в тіснинах, гірських проходах і на перевалах, а також на берегах водяних перешкод і на морському узбережжі.

Число жителів характеризує величину міста. По числу жителів розрізняють міста дрібні (до 5 тис. жителів), малі (5 - 20 тис.), середні (20 - 100 тис.), великі (100 - 500 тис.) і дуже великі (більш 500 тис. жителів). Особливу важливість представляють великі і дуже великі міста.

Конфігурація міської території в першу чергу залежить від характеру планування міста (регулярне і нерегулярне).Регулярному плануванню відповідають відносно прямі вулиці і геометрично правильна форма кварталів. Розрізняють три різновиди регулярного планування: прямокутну, радіальну чи радіально-кільцеву і комбіновану.

Прямокутне планування мають, як правило, великі міста, побудовані порівняно недавно (Ленінград, Хмельницький, Черкаси і ін.). Таке планування при бою в місті надає наступаючому широкі можливості для вибору напрямку головного удару і полегшують маневр у межах міської території; із усіх різновидів планування прямокутне планування міста найбільш сприятливе для наступаючих військ.

Радіальне чи радіально-кільцеве планування типове для старих великих міст, що формувалися ще в епоху феодалізму (Львів, Камянець-Подільський, Стара Москва й ін.). У центрі таких міст нерідко розташовані старі фортеці. Цей вид планування благоволить наступу з різних сторін по радіальних магістральних вулицях, розчленовуванню оборони на окремі сектори і знищенню в них противника вроздріб.

Нерегулярне планування відрізняється вузькими кривими вулицями, а також різноманітними по площі і неправильними за формою кварталами. Таке планування мають багато міст Ближнього і Середнього Сходу (Стамбул, Тегеран, Кабул і ін.). У містах з нерегулярним плануванням маневр наступаючих військ по заплутаному лабіринті вузьких і кривих вулиць надзвичайно скрутний.

Змішане планування притаманне містам, що мають стару частину зі збереженим нерегулярним плануванням і нову частину (райони) з регулярним плануванням. У таких містах нові окраїни з регулярним плануванням більш сприятливі для наступаючого, чим центральна стара частина міста з нерегулярним плануванням.

Висновок: Отже всі елементи місцевості мають значний вплив на організацію і ведення бойових дій і до того ж їх вивчають та враховують не відсторонено один від одного, а у постійному взаємозв’язку – залежно від їх розміщення. Військова географія і є та наука яка вивчає вплив основних елементів та типів місцевості різноманітних географічних районів та театрів воєнних дій на вирішення тактичних, оперативних та стратегічних задач.

Друге навчальне питання: Тактичні властивості місцевості. Особливості рельєфу та його вплив на бойові дії

Оцінка місцевості, перед початком бою включає вивчення тих її особливостей, які певним чином впливають на бойову діяльність військ. Ці особливості називаються тактичними властивостями місцевості.

До основних тактичних властивостей місцевості належать:

- прохідність місцевості;

- захисні властивості місцевості;

- умови орієнтування;

- умови спостереження;

- умови маскування;

- умови ведення вогню;

- умови інженерного обладнання місцевості.

Тактичні властивості місцевості не можна розглядати як щось недоторкане: вони змінюються в ході розвитку засобів та способів збройної боротьби та залежать від характеру бойових дій, складу військ, типу місцевості, клімату району, пори року та метеоролічних умов.

Прохідність місцевості – це властивість місцевості, яка сприяє або перешкоджає пересуванню військ. Суттєво впливають на прохідність місцевості дорожня мережа, рельєф місцевості, гідрографія, грунтово –рослинний покров, а також сезонні і погодні явища. Вона враховується при виборі напрямку зосередження основних зусиль підрозділу, визначення ширини фронту наступу (оборони), можливостей і способів застосування різних видів військової техніки, а також при організації маневру, вибору шляхів підвозу боєприпасів і матеріальних засобів. Основним фактором, який визначає прохідність місцевості є дорожня мережа особливо в лісисто-болотистій, пустинній і гірській місцевості, де просування підрозділу за межами доріг практично не можливе. Значно підвищується значення дорожньої мережі в період осінніх та весняних дощів. В цих умовах дороги з твердим покриттям стають найбільш важливими напрямками дій вздовж яких зосереджуються основні зусилля підрозділів як у наступі так і в обороні.

По прохідності місцевість поділяють:

- легкопрохідна, де не має обмежень ні швидкість ні напрямок руху;

- прохідна, де обмежено рух в окремих напрямках, а швидкість майже не обмежена;

- важко прохідна, де швидкість невелика і рух декількох машин по одному сліду не можливий, рухатись можна тільки по дорогах;

- непрохідна.

На прохідність значно впливає крутизна схилів:

- до 5* схили легкопрохідні з швидкістю 20 - 15 км на год;

- при крутизні 5*-10* долаються важко з швидкістю 12 - 15 км на год;

- при крутизні 10*-20* долаються дуже важко з швидкістю 10 - 6 км на год;

- при крутизні 20*-30* практично недоступні, швидкість 4 - 6 км на год;

- при крутизні більше 30* недоступні.

За мірою пересіченості балками, ярами, річками місцевість розподіляють на:

- легко пересічену, де 10% площі займають природні перешкоди;

- середньо пересічену, де 20% площі займають природні перешкоди;

- сильно пересічену, де 30% площі займають природні перешкоди;

Так, наприклад, прохідність річки з швидкістю течії до 1 м за сек. вбрід можлива для особового складу при глибині 1м; для автомобілів – 0,9м; для танків – 1,4м.

При сніжному покрові товщиною 60-75см танки можуть долати схили крутизною до 5*; 40-55см крутизною 5*-10*; 30-45см тільки крутизною 10*-15*, а автомобілі при товщині сніжного покрову 20-30 см долають крутизну до 5*.

Властивості місцевості, які послабляють дії вражаючих факторів ядерної та звичайної зброї та, які полегшують організацію захисту особового складу і бойової техніки від ураження різними видами зброї, отримали назву захисні властивості місцевості.

Вони залежать від її рослинного покрову та характеру рельєфу, від наявності на ній природних укриттів та штучних споруд, які здатні забезпечити повний або частковий захист військ від вогню стрілецької зброї та артилерії, а також від світлового випромінювання, ударної хвилі та радіоактивного враження в разі застосування противником ядерної зброї.

Так в ударній хвилі наземного вибуху тиск за зворотніми скатами знижується при крутизні ската 15* на 7%, при крутизні ската 30* на 14%.

Коефіцієнт зменшення площі зони ураження вражаючих факторів ЗМУ:

На рівнинній місцевості - 1,0 з лісом - 0,8-0,9

На горбистій місцевості - 0,9 з лісом - 0,7

На гірській місцевості - 0,8-0,7 з лісом - 0,6-0,5

Лісові масиви знижують щільність зараження радіоактивними речовинами поверхні Землі, у зв’язку з тим, що більша частина радіоактивного пилу осідає на кронах дерев. Влітку на листяних деревах затримується близько -15% радіоактивних опадів, на сосні -25%, на ялинах -60%, на піхтах-80%. Отруйні речовини затримуються на відстані 200-400 м від краю лісу.

Умови орієнтування – властивості місцевості, які сприяють визначенню свого місцезнаходження і потрібного напрямку руху відносно сторін горизонту, навколишніх об’єктів, а також відносно розташування своїх військ та військ противника. Вони визначаються наявністю на місцевості характерних форм рельєфу і місцевих предметів – орієнтирів. Вміння кожного командира швидко й безпомилково орієнтуватися на місцевості сприяє правильній постановці бойових задач підрозділу та вогневим засобам, точному цілевказанню та надійному керуванню підрозділами в ході бою.

Для забезпечення надійного орієнтування на місцевості під час руху на великих швидкостях незалежно від умов видимості (уночі та в туман та ін.),а також для орієнтування при русі на місцевості, на якій мало орієнтирів в військах використовується ряд автоматичних приладів наземної навігації. До засобів автоматичного орієнтування відноситься танкова навігаційна апаратура, топоприв’язчик, курсопрокладчик та інші.

Умови спостереження – властивості місцевості, які сприяють отриманню відомостей про противника. Вони визначаються ступенем проглядання навколишньої місцевості, дальністю огляду і залежать від характеру рельєфу рослинного покрову, наявності населених пунктів та інших об’єктів, які перешкоджають огляду місцевості. Чим більше на місцевості ярів висот, дерев і чагарників, різного роду споруд тим гірше умови спостереження.

Правильна організація спостереження і отримані при цьому результати допомагають командиру всебічно оцінити обстановку і прийняти обґрунтоване рішення. Для отримання цих відомостей існують різноманітні способи ведення розвідки, але одним з основних способів є спостереження, яке організується й ведеться безперестанно в усіх видах бойової діяльності військ.

В сучасних умовах внаслідок значного збільшення ширини смуг дії військ візуальним спостереженням важко отримати повне уявлення про хід бойових дій навіть на головному напрямку. Тому спостереження за полем бою та противником ведеться не тільки зі спостережних постів та пунктів, а і з літаків, вертольотів. При цьому для спостереження використовують різноманітні оптичні, світлотехнічні та радіотехнічні пристрої та прилади, які дозволяють підвищити дальність видимості, вести спостереження при будь-якій погоді як удень так і вночі. Наприклад, радіолокатор може вести зйомку місцевості вночі та при сильній хмарності, охоплюючи великі площини.(привести приклад радіолокатора бокового обзору).В іноземних джерелах відмічається велика ефективність використання телебачення для спостереження за полем бою. Воно дозволяє командиру не тільки спостерігати за декількома ділянками бою (майже одночасно), але і перевіряти ретельність маскування своїх військ, слідкувати за пересуванням противника та інше.

За умовами спостереження місцевість поділяється на:

- відкриту, де забезпечується 75% простору для огляду;

- напівзакриту, де забезпечується 50% простору для огляду;

- закриту, де забезпечується менше 20% простору для огляду, а схованки займають до 30% території.

Умови маскування – властивості місцевості, які дозволяють приховати від противника розташування, пересування особового складу і бойової техніки. Вони визначаються наявністю природних схованок (сховищ), які утворюються формами рельєфу, рослинним покровом, населеними пунктами та іншими місцевими предметами, а також загальним характером, кольором і плямистістю місцевості (чим різноманітніша кольорова гама, тим кращі умови маскування), так наприклад: лощини, балки, яри створюють добрі умови для укриття військ у районах зосередження, а також використовуються для скритого маневру та зв’язку з тилом.

Маскувальні властивості дозволяють як приховати свої війська від ударів противника так і нанести йому раптові удари.

Маскуюча ємкість визначається кількістю умовних батальйонних одиниць, які можуть бути скритно розосереджені в 2-3 км один від одного. 1 умовна одиниця розміщується в лісі на площі 0,4км кв, в населеному пункті із 75 дворів, в лощині довжиною 1км.

Умови ведення вогню – властивості місцевості, які забезпечують зручне й приховане від спостереження противника розташування вогневих засобів, ведення точного вогню з усіх видів зброї та корекцію стрільби. Вони залежать від характеру рельєфу, рослинного покрову, наявності шляхів, населених пунктів та інших місцевих предметів.

Умови інженерного обладнання місцевості – властивості місцевості, які впливають на обсяг, характер і успіх роботи по її фортифікаційному обладнанню, утриманню шляхів сполучення, забезпеченню військ водою та ліквідації наслідків вогневого удару противника і залежать від типу ґрунтів, рівня ґрунтових вод, наявності будівельних матеріалів, а також від характеру природних і штучних сховищ і перешкод.

Розвиток ракетно-ядерної та високоточної зброї висунув одну з головних задач оцінки місцевості з точки зору її захисту від зброї масового враження та високоточної зброї. Це визначає зовсім іншій підхід до вивчення тактичних властивостей рельєфу, лісових масивів, населених пунктів та ґрунтів. Наближена якісна оцінка цих об’єктів в відношенні маскування, прохідності та інших властивостей в недалекому минулому задовольняла війська. Тепер їм потрібна більш точна до дрібниць кількісна характеристика об’єктів місцевості, яка б дозволяла визначити їх захисні властивості, наприклад протяжність та стрімкість схилів, глибину та ширину ярів, висоту та густоту лісів, хімічний склад та пильність ґрунтів та інше.

За характером рельєфу місцевість поділяється:

Рівнинна місцевість характеризується відсутністю різко виражених нерівностей земної поверхні, відносно невеликими перевищеннями (до 25м) і порівняно малою стрімкістю схилів (до 2*). Абсолютні висоти над рівнем моря – до 300м.

Вона придатна для бойової дії усіх родів військ. ЇЇ глинисті, суглинні, супіщані й торфяні грунти дають можливість рухатись бойовій техніці в суху погоду влітку, але значно ускладнюють рух у період дощів весняного і осіннього бездоріжжя. Відсутність значних перевищень забезпечує достатню видимість в усіх напрямках і ефективність вогню з усіх видів зброї.

Разом з тим рівнина ускладнює організацію маскування підрозділів. Захисні властивості її мінімальні, особливо від ядерної зброї. Вона як правило, більш сприятлива для організації і ведення наступу й менш сприятлива для оборони.

Горбкувата місцевість характеризується хвилястим характером земної поверхні, яка утворює нерівності з абсолютними висотами до 500м, відносними перевищеннями 25-200м і переважною стрімкістю схилів 2-3*.

Вона допускає бойові дії всіх родів військ, здійснення маневру підрозділами поза дорогами і в цілому сприятлива як для наступу так і для оборони. Вона має добрі рубежі для облаштування вогневих позицій, незначні захисні властивості від ураження ядерною зброєю. Проміжки між горбами й зворотні схили горбів можуть служити укриттям від спостереження і вогню противника. На ній багато командних висот з великою дальністю видимості і широким сектором огляду.

Низько гірська місцевість характеризується висотами над рівнем моря 500-1000м, відносними перевищеннями 200-500м і переважною стрімкістю схилів 5-10*. Порівняно з іншими видами місцевості вона слабо розчленована, як правило добре обжита і має досить розвинену мережу доріг. При відносно пологих схилах і невеликих висотах така місцевість практично доступна для бойових дій усіх родів військ. Водночас ускладнюється зосередження застосування важкої бойової техніки. В цілому вона сприяє маскуванню і захисту від зброї масового ураження.

Середньогірна місцевість має висоти над рівнем моря приблизно 1000-2000м, відносні перевищення від 500 до 1000м і переважну стрімкість схилів 10-25*. Вона розчленована на добре виражені гірські масиви, пасма, їхні піки і гребені мають згладжені форми.

Така місцевість часто має широкі гірські проходи, які використовуються для прокладання доріг. Ці дороги часто перетинають гірські хребти через перевали, які доступні для руху бойової техніки протягом усього року або більшої його частини. Однак застосування важкої бойової техніки можливе лише на окремих напрямках. Загалом ця місцевість вимагає значних інженерних робіт для забезпечення її прохідності. Водночас вона сприятлива для маскування і для захисту від зброї масового ураження.

Високогірна місцевість характеризується висотами над рівнем моря понад 2000м, відносними перевищеннями 1000м і більше, з стрімкістю схилів понад 25*. Високогірна місцевість розділена глибокими долинами й улоговинами на гірські хребти, їх піки і схили часто вкриті снігом. Така місцевість, як правило, мало обжита, має мало гірських проходів і дуже рідку мережу доріг. Дороги вузькі і прокладені уздовж річок міжгір’я, проходять через перевали, які розташовані на великих висотах, з крутими підйомами й малими радіусами поворотів. Перевали найчастіше розташовані вище снігової лінії і тому більшу частину року закриті.

Бойові дії можуть розгортатися на окремих доступних напрямках уздовж гірських проходів, забезпечених дорогами. У решті районів можливі бойові дії тільки спеціальних підрозділів, оснащених відповідним спорядженням. Загалом вона сприяє маскуванню, при ядерних вибухах можливі завали, обвали каміння, сходження снігових лавин.

Дата добавления: 2014-01-06