Культура і релігія Київської Русі

За Володимира в 988 р. на Русі було прийняте православне християнство з Візантії, яке стало єдиною державною релігією. Значення прийняття християнства:

1. Християнська церква освячувала князівську владу, що зміцнювало її авторитет. Вона прискорила розвиток феодальних відносин, оскільки монастирі поступово перетворювались на великих феодальних власників.

2. Християнство сприяло розвитку освіти, збагаченню культури кращими надбаннями християнського світу. Воно привело до нових звичаїв і більш гуманних моральних норм у стосунках між людьми.

3. Християнство допомогло налагодженню більш тісних міжнародних зв'язків Русі з християнським світом.

Прийняття християнства було передусім наслідком соціально-економічного, політичного і культурного розвитку східного слов'янства. Відомо, що християнство поширювалося з давніх часів у Криму. Протягом ІХ ст. воно набуло поширення і в Києві. Історична наука вказує на христианізацію Русі за часів князя Аскольда. За візантійськими джерелами в 860 р. русичі здійснили похід на Візантію і ледве не захопили Константинополь. Імперія змушена була укласти договір, одним з важливих питань якого було хрещення Русі. Однак християнство не стало панівною ідеологією, бо хрестилася лише певна частина суспільної верхівки на чолі з князем. За Ігоря частина княжної дружини була вже християнська і складала присягу в церкві св.Іллі в Києві. Нарешті, княгиня Ольга була християнкою. Але християнство не було ще одинокою релігією: поруч з ним існували ще інші вірування. Володимир вирішив дати християнству становище державної релігії.

Отже християнство відповідало назрілим потребам давньоруського суспільства, яке за часів правління Володимира опинилося на переломі історичного розвитку. В цей період відходив у минуле родоплемінний побут слов’ян, завершувалося об’єднання східнослов’янських земель у складі Київської держави.

Прийняття християнства сприяло розвитку культури Київської Русі, і в першу чергу, освіти. Освіта в Київській Русі досягла значного розвитку і була предметом піклування князівської влади. Так, Володимир Святославович відкрив у Києві школу, а Ярослав Мудрий продовжив цю діяльність. У школах при монастирях викладали читання, письмо і співи. В школах для дітей князів і бояр викладали філософію, риторику і граматику.

Усна народна творчість дійшла до нас переважно в записах ХVІІІ-ХІХ ст., що зберігають глибинні пласти з історії періоду Київської Русі. Давнє походження мають обрядові пісні (весільні, похоронні), плачі та голосіння, казки. Великий інтерес становить народний епос: билини Київського і Новгородського циклів. Література представлена переважно літописами та творами релігійного змісту. Серед духовенства було чимало відомих письменників: київський митрополит Іларіон, Феодосій Печерський та інші. В кінці XI і в XII ст. творив визначний письменник та історик Нестор, автор „Повісті минулих літ”.

Архітектура пройшла самостійний шлях розвитку, використавши й надбання архітектури візантійського зодчества. Першою християнською храмовою спорудою була Десятинна церква, збудована в Києві у 992 – 996 рр. з каменю і цегли. За часів Ярослава Мудрого було споруджено Софіївський собор. Важливою архітектурною спорудою у Києві були Золоті ворота: парадний в’їзд до Києва. Серед визначних архітектурних споруд XI-XII ст. – Спаський собор у Чернігові, Успенський собор Печерського монастиря та ін.

Живопис представлений монументальним живописом, іконами та книжковими мініатюрами. Мозаїки і фрески широко використовувалися для оздоблення світських і церковних будівель. Розпис Київської Софії містить і світські сюжети: під хорами є композиція, яка зображає Ярослава Мудрого з сім’єю, сцени полювання, музикантів та інше. Великого значення набрала мініатюра. Найдавнішою відомою книгою є „Євангеліє”, написане в 1056-1057 рр. дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира.

Прикладне мистецтво IX-XII ст. представлене переважно виробами ювелірів і зброярів. Вироби з курганів і скарбів дали можливість вченим простежити розвиток форм і стилів у прикладному мистецтві. Великої майстерності досягли ювеліри в мистецтві перегородчасної емалі та черні. Значних успіхів досягло на Русі мистецтво художнього лиття. Це виявилося, зокрема, у виготовлені церковних речей (хоросів, свічників, церковного посуду тощо). Разом з художньою обробкою металів у Київській Русі було досить розвинуте каменерізне мистецтво.

Дата добавления: 2014-01-06