Соціально-політичне і економічне становище Гетьманщини в І пол. XVIII ст

Ядром і основною частиною українських земель у складі Росії стала Лівобережна Україна, яку самі українці називали Гетьманщиною або Військом Запорозьким. На чолі цієї території стояв гетьман, в руках якого була зосереджена законодавча, виконавча та судова влада. Керувати йому допомагав уряд – Генеральна старшина на чолі з генеральним писарем. Лівобережна Україна поділялась на 10 полків (Гадяцький, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Стародубський, Чернігівський). На чолі кожного стояв полковник. Йому належала адміністративна влада на території, що займав полк, він міг роздавати маєтності. Полковник очолював полкову старшину (писар, осавул, хорунжий). Полки поділялись на сотні (по 20 у кожному), на чолі яких стояли виборні сотники.

Населення Лівобережної України на 1700 р. складало близько 1,2 млн. чол., які жили в 11 великих містах, 126 містечках і близько 1800 селах.

Судочинство мало таку структуру: сільський суд, окремий у козаків, суд сотенний, юрисдикції якого підлягали представники всіх станів, і полковий суд. Вищою апеляційною інстанцією був генеральний суд. Головною збіркою, за нормами якої велося судочинство, вважався Литовський статут, використовували також норми магдебурзького права й традиційні звичаї. Протягом 1722-1733 рр. було видано кілька гетьманських універсалів, що регламентували ведення судочинства. У внутрішньому самоуправлінні близько 20 міст користувались магдебурзьким правом.

Господарство. Провідною галузю сільського господарства було хліборобство. Селяни вирощували технічні культури:тютюн, коноплю, льон. Значне місце займало садівництво та бджільництво.

Козацька старшина володіла величезними територіями. Зокрема, гетьману І.Мазепі належало близько 20000 селянських дворів, Д.Апостолу – 9100, чернігівському полковнику П.Полуботку – 3200 дворів. На Слобожанщині великими маєтками володіли сім’ї Шидловських, Квіток та ін. Значні землі мали також і російські дворяни: Меншиков, Долгорукий, Апраксин.

Одним із головних промислів було винокуріння. Прибуток від нього був у 2-3 рази вищий, ніж від продажу зерна. Тільки в одному Полтавському полку в 20-ті роки нараховувалося 550 винокурних котлів. Також важливим був борошномельний промисел. Силу водяного колеса використовували також у виробництві паперу, заліза. На річці Ворсклі стояли 330 водяних млинів. Найбільшими містами регіону були Київ, Ніжин, Стародуб, Гадяч, Полтава. Миргород був центром селітрової промисловості. Чернігів, Глухів, Полтава – центрами продажу поташу та гончарних виробів. Стародуб – центром торгівлі вином і пивом.

Надзвичайно поширеним був чумацький промисел (чумаки перевозили сіль, рибу, товари місцевих промислів, продукти).

Купців з України можна було зустріти на багатьох ярмарках Європи. Вони вивозили пеньку, шкіру, поташ, олію, сало, вироби з дерева, гналася на продаж у Польщу велика рогата худоба. Назад купці везли тканини європейського виробництва, чай, прянощі.

На кінець XVIII ст. на Лівобережжі проживало 2,3 млн. чол., на Слобожанщині – близько 1 млн. чол. Щільність населення тут становила 25 чол. на кв. км. У 1783 р. існувало 8271 населених пунктів, з них 48 міст і 89 містечок. У Києві було 35 тис. мешканців, у Ніжині та Харкові – по 11 тис. Поряд з українцями (вони складали 90 % населення) у містах проживали росіяни, поляки, євреї, волохи, турки, греки, серби. Для всіх міст вводився герб. Міській владі дозволялося будувати промислові підприємства, утримувати корчми, засновувати школи, встановлювати щотижневі торги та щорічні ярмарки. Діяли міські сходи, що обирали міських голів, бурмистрів, старост, суддів. Для ведення міського господарства створювалися міські Думи.

В 1772 році відбувся перший поділ Польщі, внаслідок якого Австрія приєднала до себе Галичину. В 1775 р. Австрія відібрала у Молдови Буковину. В березі 1793 року проголошено маніфест про приєднання Правобережної України до Російської імперії. Населення новоприєднаних земель (з частиною Білорусії) складало 3 млн. чол. (це був другий поділ Польщі). В 1795 р. укладено нову угоду про розподіл Польщі (третій поділ). Австрія захопила Малу Польщу, Прусія – Велику Польщу, Росія – Західну Волинь, Західну Білорусію, Литву та Курляндію.

В результаті трьох поділів Речі Посполитої українські етнічні землі опинилися роздертими між двома імперіями: Російською та Австрійською.

Дата добавления: 2014-01-06