Народні назви: маун, одолян, ароматник

Rhizomata cum radicibus valerianae

Валеріана лікарська – Valeriana officinalis L..,

Род. Валеріанові – Valerianaceae

Рос. назва: валериана лекарственная

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина з коротким кориневищем і багаточисельними шнуроподібними коренями. Стебла прямостоячі, ребристі, порожнисті біля основи та по вузлах опушені; 50-150 см заввишки. На першому році життя утворюється розетка прикореневих листків, на другому та подальше – стебла. Стеблові листкі супротивні, нижні – черешкові, верхні – сидячі, непарноперисторозсічені з 6-8 (ІІ) парами лінійно-ланцетних, крупнопильчастих по краях сегментів. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, лейковиднотрубчасті білі або ясно-рожеві, суцвіття – велика, щитковидна волоть. Плід – сім’янка довгасто-ребриста з чубком. Цвіте – червень-липень.

Поширення. Росте майже по всій території України на вологих місцях, по берегах річок, боліт, у лісах та різнотравних степах. Валеріана – це поліморфний рід,я кий налічує 12 видів та декілька ботанічних форм, характерних для даної місцевості; які відрізняються наявністю або відсутністю підземних пагонів – столонів, опушенням листової пластинки, більшою або меншою кількістю сегментів листка.

Заготівля. Охоронні заходи. Кореневища з коренями заготовляють восени, після дозрівання плодів у вересні-жовтні або навесні у квітні. Викопують (висіваючи насіння у лунку після викопування), очищають від грунту, відрізають надземні частини, товсті кореневища розрізають повздовж, підв’ялюють на вільному повітрі протягом 1-2 днів (шаром до 15см). сушать під наметами або в сушарках при температурі не вище 35-40⁰ С (шаром 5-7 см).

Зберігання. Зберігають в сухих темних приміщеннях, окремо від інших видів. Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Кореневища вертикальні, коничні з рихлою серцевиною або порожнисті з поперечними суцільними або перерваними перегородками. Від кореневища відходять багаточисленні тонкі додаткові корені, іноді підземні пагони-столони. Корені гладкі ламкі, довгі, шнуроподібні, складають основну масу сировини. Розміри кореневища довжиною до 4 см, товщиною до 3 см, корені товщиною до 3мм.

Колір кореневища та коренів зовні жовто-коричневий, на зламі від жовтуватого до коричневого. Запах своєрідний, ароматний. Смак пряний, солодкувато-гіркуватий.

Хімічний склад. Кореневища і корені валеріани містять до 2 % ефірної олії, до складу якої входять біциклічні монотерпени: борнілізовалеріарнат – солодкий ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти, вільний борнеол, ізовалеріанова кислота, пінен, терпінеол; секвітерпеноїди: валеріаналь, валеренон; від 0,8 до 2,5 % валенотріатів (іридоїдів): валтрат, ізовалтрат, ацевалтрат; тритерпенові глікозиди, дубильні речовини, алкалоїди, органічні кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати валеріани зменшують збудливість і покращують функції ЦНС, регулюють серцеву діяльність, зменшують артеріальний тиск, мають спазмолітичну, слабку жовчогінну дію, посилюють секрецію залоз травного каналу.

Застосовують при нервовому збудженні, неврозах серцево-судинної системи, спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні, істерії, епілепсії, для профілактики та лікування стенокардії та початкової стадії гіпертонії, при спазмах шлунково-кишкового тракту, захворюваннях жовчовивідних шляхів.

Лікарські засоби та лікарські форми. Сировина, настій, настойка, збори (седативний, шлунковий, жовчогінний), сухий екстракт, комплексні препарати: валокормід, кардіовален, кардіофіт, краплі Зеленіна.

Дата добавления: 2014-01-06