Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Плоди ялівцю – Fructus Juniperi




Яловець звичайнийJuniperus communis L..,

Род кипарисові - Cupressaceae

Російська назва – можжевельник обыкновенный

Опис рослини. Вічнозелений, дводомний, рідше однодомний, кущ 1-3м заввишки, або дерево до 12 м заввишки з яйцеподібною або конусоподібною кроною. Голки хвої, розташовані мутовками по 3 голки у кожній, колючі, жорсткі лінійно-шиловидні. Пильникові і насінні шишки розташовані окремо. Чоловічі жовті, мають вигляд колосків, жіночі складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків, що нагадують зелені бруньки. Після запліднення луски жіночої шишки стають м’ясистими, зростаються між собою, утворюючи соковиту шишкоягоду. На першому році зелену, на другий рік плоди достигають, стають чорними.

Розповсюдження та місце зростання. Росте на Поліссі та в Карпатах в підліску, хвойних, рідше мішаних лісах. Культивують як декоративну рослину.

Правила заготівлі. Плоди збирають восени в період повної стиглості, струшуючи їх на розстелений брезент. Після збору проводять сортування (відділяють хвою, зелені шишкоягоди та інші домішки).

Сушіння. Сушать на вільному повітрі, або в сушарках при температурі не вище 400 С, а також використовують свіжими.

Зберігання. В сухих прохолодних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки. Свіжі плоди зберігають при температурі близько 00 С.

Опис сировини. Плоди кулястої форми, злегка вдавлені по боках, гладенькі, блискучі, рідше матові на верхівці три східні бороздки. При основі плода (під лупою) дві трилисті мутовки з бурих лусок. У рихлої м’яокоті плода знаходяться 3 (іноді 1-2) насінини, довгасто-тригранної форми, опуклі зовні, та плоскі з внутрішнього боку. Шкірка насіння дуже тверда. Розміри: діаметр плодів 6-9мм, колір зовні чорний або фіолетовий з буроватим відтінком, іноді сизим восковим нальотом, м’якуш – зеленувато-бурий, насіння – жовто-буре. Запах своєрідний, ароматний. Смак - солодкувато-пряний.

Хімічний склад. Плоди містять ефірну олію 0,5-2,0 %, у складі якої моно- і біциклічні монотерпеноїди і сесквітерпени: α-піпен, камфен, кадінен, борнеол, ізоборнеол. Інші групи – флавоноїди, смоли (9%), пектини, органічні кислоти, цукри (30 %), дубильні речовини, солі калію.

Фармакологічні властивості та застосування. Препарати ялівцю підвищують діурез і дезинфікують сечовивідні шляхи, полегшують відхаркування, мають протизапальну дію. Збільшують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишок. Застосовують при захворюваннях сечовивідних, жовчних та верхніх дихальних шляхів.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Плоди, відвар, збори (сечогінний, грудний).

 

Супліддя хмелюStrobili Lupuli

Хміль звичайнийHumulus lupulus L..,

род. КоноплевіCannabaceae

Рос. назва – хмель обыкновенный

Народні назви: хмелина, винниця, гімей.

Опис рослини. Хміль звичайний – багаторічна трав’яниста ліана до 5 м довжиною. Листки супротивні, черешкові, нижні 3-5 лопатеві з серцевидною основою і загостреними великокільчастими лопатями, верхні округлі або яйцеподібні. Квітки дрібні, одностатеві, рослина дводомна. Тичинкові квітки з 5-листковою зеленою або білуватою оцвітиною, зібрані у дрібні волоті. Маточкові квітки з однолистковою оцвітиною, розташовані по дві у пазухах покривних листків і зібрані у шишкоподібні колоски, луски яких черепицеподібно вкривають одна одну. При достиганні плодів вони збільшуються. На плодах, зовні на оцвітині та на внутрішній стороні покривних листків біля основи є жовті залозки. Цвіте липень-червень.

Розповсюдження та місце зростання. Розповсюджений майже по всій території України: в Карпатах, Прикарпатті, Поліссі, Лісостепу, зрідка в степу, гірських районах Криму. Росте на вологих місцях, по берегах річок, боліт, по чагарниках. Широко культивується.

Правила заготівлі. Заготовляють на початку достигання (серпень-початок вересня), коли супліддя набувають жовто-зеленого забарвлення. Зривають руками разом з плодоніжками.

Сушіння. Сушать швидко під наметами, в приміщеннях з доброю вентиляцією, сушарках при температурі 30 0С.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Висушена сировина складається з окремих і зібраних по декілька на тоненьких плодоніжках „шишок” з розкритими лусками, які прикріплюються до твердого стрижня з плодами сім’янками або без них. Супліддя темно-бурого, коричневого кольору. Плоди від світло-бурого до темно-коричневого. Запах своєрідний. Смак терпкий.

Хімічний склад. Супліддя містять ефірну олію (1-3%), до складу якої входять гумулен, мірцен, фарнезен, гірка смола (11-21%), фенольні сполуки: флавоноїди, кумарини, фенолокислоти; вітаміни групи В, вітамін С, токофероли, естрогенні гормони.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати хмелю виявляють седативну, діуретичну, спазмолітичну, протизапальну дію.

Застосовують в складі комплексних препаратів при захворюваннях нирок та серцевосудинної системи, запаленні сечового міхура.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Супліддя, настій, уролесан. Ефірна олія входить до складу препаратів валокордін, корвалдін.

 

Бруньки березиGemmae Betulae

Листки березиFolia Betulae

Береза повислаBetula pendula

Береза пухнастаBetula pulescens Ehrh..,

Род. БерезовіBetulaceae

Рос. назва: береза повислая (бородавчастая), береза пушистая (белая).

Опис рослини. Береза повисла – дерево з тонкими гілками 20-25 м заввишки, з гладкою білою корою. У основи стовбура старих дерев кора чорна з глибокими тріщинами. Молоді пагони голі, червоно-бурі, густо вкриті бородавчастими залозками. Листки трикуино-ромбічні, почергові, довгочерешкові, по краях двозубчасті, з обох боків гладенькі. Тичинкові сережки повислі по 2-3 на кінцях гілок, довжиною 5-6 см, маточкові – одиночні на коротких бічних гілках, довжиною 2, 5-3 см. Плоди – крилаті горішки. Цвіте квітень-травень. Плоди достигають у серпні-вересні.

Береза пухнаста відрізняється від повислої короткими гілками, які спрямовані вгору (не повисають). Молоді пагони без бородавочок, опушені мякими короткими волосками.

Розповсюдження та місце зростання. Росте у лісових районах та на півночі Лісостепу, по долинах річок. Культивується у придорожніх насадженнях, парках.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють рано навесні, коли бруньки вже набухли, але ще не лопнули. Для чого зрізують гілки в місцях проріжування та на вирубках.

Сушіння. Сушать на холоді (холодних приміщеннях з доброю вентиляцією), потім обмолочують

Листки заготовляють молоді (квітень-травень), коли вони запашні і клейкі. Сушать під наметами, або в сушарках при температурі 25-30 0С.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Бруньки подовжено - конічної форми, загострені, або притуплені, клейкі. Луски розташовані черепицеподібно, щільно притиснуті по краях, злегка війчасті. Довжина 3-7 мм, товщина 1,5-3 мм. Колір коричневий. Запах своєрідний, бальзамічний. Смак злегка в’яжучий, смолистий.

Листки трикутно – ромбічні, двопильчасті з клиновидною основою, голі. Колір зелений, запах своєрідний. Смак гіркувато – в’яжучий.

Хімічний склад. Бруньки та листки містять ефірну олію, в складі якої сесквітерпени: бетулен, каріофілен, бетуленол; смолисті речовини, алкалоїди, віт. С, флавоноїди, дубильні речовини, тритерпеноїди, каротин.

Фармакологічні властивості та застосування. Препарати проявляють діуретичні, жовчогінні, бактерицидні, противірусні, протизапальні, спазмолітичні, протиглисні властивості. Застосовують при набряках ниркового та серцевого походження, захворюваннях жовчовивідних шляхів та сечового міхура.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Настій, настойка, препарат пропобесан, збори.

 

 

Бруньки тополіGemmae Populi

Тополя чорнаPopulus nigra L..,

род. Вербові – Salicaceae

Рос назва – тополь черный (осокорь)

Народні назви: осокор, сокора, сокорина.

Опис рослини. Дводомне дерево до 30 м заввишки з кулястою кроною. Листки яйцевидно – ромбічні, до верхівки завужені, при основі притуплені з пильчастим краєм, довгочерешкові, почергові. Зверху темно – зелені, знизу блідно – зелені. Квітки дрібні з приквітками, одностатеві, зібрані в суцвіття сережки. Плід двостулкова коробочка. Цвіте у квітні до розпускання листків. Плоди достигають наприкінці травня- початку червня.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України (рідко в Карпатах та Криму). Росте по долинах річок, берегах озер, по вологих пісках. Культивується.

В Україні зустрічаються і інші види: тополя біла, ребриста, пірамідальна, духмяна та інші.

Правила заготівлі. Бруньки тополі заготовляють під час цвітіння (квітень), натисканням на бруньку знизу. Заготівлю проводять на вирубках.

Сушіння. Бруньки підвялюють під наметами і досушують на вільному повітрі, розміщуючи шаром 1-2 см.

Зберігання. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Бруньки тополі довгасто – яйцевидної форми, загострені, голі, блискучі, смолисто – клейкі, довжиною 1,5 – 2 см, товщиною 4 – 6 мм у основи. Колір зеленувато жовтий або бурувато – жовтий. Запах своєрідний, бальзамічний. Смак гіркуватий.

Хімічний склад. Ефірна олія до 0,5 %, в складі якої є цінеол, α - каріофілен, гумулен; фенологлікозиди, флавоноїди, смоли, органічні кислоти (яблучна, корична, кавова), віт. С, барвники.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати тополі мають діуретичні, антисептичні, потогінні властивості. При зовнішньому застосуванні мають протизапальну, кровоспинну, анестезуючу, бактерицидну дію.

Застосовують для лікування ран, виразок, опіків, порізів, при подагрі, ревматизмі, захворюваннях суглобів.

Лікарські засоби. Лікарські форми. Бруньки. Настій, мазь, настій на олії, настойка. Комплексний препарат протобесан.

 

 

Кореневища аїруRhizomata Calami

Аїр тростиннийAcorus calamus L..,

род. ароїдніAraceae

рос. назва: аир обыкновенный, аир болотный.

народні назви: лепеха звичайна, гавяр, ірник, татарське зілля, татарник.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина з товстим горизонтальним повзучим кореневищем до 1,5 м довжиною. Кореневища розташовані майже на поверхні, до грунту прикріплені довгими шнуроподібними коренями. Листки мечеподібні, довжиною 50-120 см зібрані пучками на кінцях розгалужень кореневища. Стебло прямостояче, негалузисте, сплющене, з одного боку жолобкувате, з іншого – ребристе. Суцвіття – циліндричний початок, квітки розташовані на мяситому стержні, до якого прилягає довгий, зелений покривний листок. Квітки двостатеві, дрібні, зеленувато – жовтого кольору. Цвіте дуже рідко в червні – липні. В умовах України плодів не утворює, розмножується вегетативно.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України (за виключенням Карпат та південного степу). Росте по берегах річок, озер, прудів, по заболочених долинах.

Правила заготівлі. Заготовляють влітку і восени (липень – жовтень), коли підсихають болота і знижується рівень води у водоймах. Кореневища викопують лопатами, або вилами. Зрізують ножем залишки листків та стебел та корені. Миють холодною водою, великі розрізають на шматки, товсті розщеплюють повздовж.

Сушіння. Сушать при температурі 30-350 С, розкладаючи шаром 4-5 см.

Вихід сухої сировини 22-24 %.

Зберігання. Зберігають в сухих, темних приміщеннях як ефірно – олійну сировину.

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Шматки кореневищ, циліндричні, злегка сплюснуті і зігнуті, іноді розгалужені, на верхівці широкі рубці від відмерлих листків, на нижній стороні – багаточисленні дрібні кулясті сліди відрізаних коренів; злам нерівний, губчасто – пористий.

Розміри: довжина шматків до 30 см, товщина до 2 см. Колір зовні жовто – бурий або червоно – бурий, іноді зеленувато – бурий, рубці від листків темно – бурі; злам жовтуватий або рожевий, іноді зеленуватий. Запах сильний, ароматний. Смак пряно – гіркий.

Хімічний склад. Кореневища містять до 5 % ефірної олії, в складі якої моно- і сесквітерпеноїди; α- пінен, α - камфен, камфора, борнеол, евгенол, акорон; гіркий глікозид акорин, фенольні сполуки, дубильні речовини, вітамін С.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати аїру покращують травлення, підвищують апетит, мають тонізуючу, жовчогінну, бактерицидну, відхаркувальну, знеболюючу дію. Застосовують при розладах травлення, гіперацидних гастритах, виразкової хворобі шлунка та 12 – палої кишки, захворюваннях жовчно – вивідних шляхів та сечового міхура.

Зовнішньо – при стоматиті, неприємному запаху з роту, промивання гнійних ран, спринцюванні при жіночих хворобах.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Кореневища, порошок з кореневищ, відвар, збори (шлунковий, апетитний, грудний), ефірна олія (оліметин), поліфітол, вікалін, вікаір, гербагастрин.

 

Квітки ромашки – Flores Chamomillae

Ромашка лікарська (обідрана) – Chamomilla recutita (L.) Rausch

Ромашка без’язичкова (запашна) – Matricaria matricarioides Porter.)

род. айстрові – Asteraceae

Рос назва: ромашка лекарственная (ободраная), ромашка безьязычковая (душистая, зеленая).

Народні назви: рум’янок, камилка, луговик.

Опис рослини. Ромашка лікарська. Однорічна трав’яниста рослина від 15 до 60 см заввишки. Корінь стрижневий, слабко розвинутий. Стебло прямостояче, циліндричне, голе, від основи розгалужене, ребристо – бороздчасте, порожнисте. Листки почергові, сидячі, 2-3 –перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та гілок в суцвіття кошики. Плід – сімянка. Цвіте з травня по серпень. Квітколоже на початку цвітіння напівкулясте, а наприкінці цвітіння конічне – порожнисте.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається як бур’ян по всій території України (на Поліссі рідко). Росте повздовж доріг, садах, пустирях, парках, по вулицях. Звичайно утворює невеликі зарості, іноді великі масиви (Кримської та Херсонської областях). Культивують у спеціалізованих господарствах.

Ромашка без’язичкова. Однорічна рослина 15- 26 см заввишки. Корінь стрижневий, стебло прямостояче, голе, або опушене тільки під кошиками. Листки прості напівстеблообгортаючі 2- перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сегменти. Листки густо вкривають стебло, квітки зібрані в суцвіття – кошики на коротких квітконіжках, розташованих на кінцях пагонів. Всі квітки трубчасті. Плід сім’янка. Цвіте – липень – серпень.

Розповсюдження та місце зростання. Розповсюджена по всій території України на засмічених місцях, повздовж доріг, поблизу житла. Батьківщина – тихоокеанські штати Північної Америки, звідки вона була занесена в Європу.

Правила заготівлі. Квітки збирають протягом всього періоду цвітіння, під час горизонтального розташування крайових квіток (ромашка лікарська). Зривають руками або спеціальними гребнями, з квітконіжками не довшими 3 см або без них. Заготівлю проводять в суху погоду, уважно відрізняючи ромашку від багатьох домішок (пупавок, нів’янику, поповнику та інших).

Сушіння. На відкритому повітрі, під наметами, або в сушарках при температурі 30-400 С, розкладаючи сировину шаром 2-3 см (сировина дуже подрібнюється).

Вихід сухої сировини – 20 %.

Зберігання. Зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів сировини.

Термін зберігання - 1 рік.

Опис сировини. Ромашка лікарська. Суцвіття кошики напівкулястої або конічної форми, без квітконіжок або з залишками їх не довше 3 см. Кошики складаються з крайових язичкових та серединних двостатевих трубчастих квіток. Квітколоже голе, дрібноямчасте, порожнисте, на початку цвітіння напівкулясте, наприкінці – конічне. Обгортка кошика черепитчаста, багаторядна, складається з багаточисленних довгастих. Діаметр кошиків (без’язичкових квіток) 4-8 мм. Колір язичкових квіток – білий, трубчастих – жовтий, обгортки – жовто – зелений. Запах своєрідний, ароматний. Смак пряно – гіркуватий, злегка слизистий.

Ромашка без’язичкова. Кошики яйцевидно – конічної форми. Квітколоже голе, яйцевидно – конічне, порожнисте. Обгортка 3 – рядна, листочки її еліптичні. Квітки в кошиках всі трубчасті, з 4 – зубчастим віночком.

Діаметр кошиків 7 – 15 мм. Колір квіток зеленувато – жовтий. Запах ароматний. Смак гіркувато – пряний.

Хімічний склад. Квітки ромашки лікарської містять 0,2-0,8% ефірної олії синього кольору, головний компонент якого хамазулен (біля 7 %). Хамазулен утворюється з азуленогенів – матрицина і матрикарина. Крім хамазулена в ефірній олії містяться інші сесквітерпеноїди – фарнезен, бісаболол, монотерпен мірцен та інші. В квітках також міститься значна кількість флавоноїдів похідних апігеніну, лютеоліну, кверцетину, кумарини, каротиноїди, аскорбінова кислота, полісахариди, холін.

Квітки ромашки без’язичкової містять ефірну олію (0,5 %), у складі якої бісаболол, але немає хамазулену; флавоноїди, холін, кумарини, полісахариди, дубильні речовини, аскорбінова кислота.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарської виявляють спазмолітичну, болетамувальну, протизапальну, протиалергічну, заспокійливу, антимікробну, жовчогінну, протизапальну, епітелізуючу дію, підвищують діяльність залоз травного каналу, збуджують апетит, мають вітрогінну дію.

Препарати ромашки застосовують внутрішньо та зовнішньо. Внутрішньо – при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах, гастриті, коліті, бронхіальній астмі, ревматизмі, порушенні менструального циклу, лікування захворювань печінки та сечового міхура, безсонні.

Зовнішньо – для полоскання при запаленні ротової порожнини, запальних процесах сечовивідних шляхів, для спринцювань, обмивання виразок, гнійних ран, гемороідальних вузлів, дерматитах, екземі, опіках рентгенівськими променями.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Квітки ромашки, настій. Препарати: ромазулан, ротокан, рекутан, гастроліт, камістад- гель, фітон, гербагастрин, алором. Збори: арфазетин, елекасол, протигемороїдальний.

Ромашку без’язичкову застосовують тільки зовнішньо, як аптечну.

 

Кореневища та корені оману – Rhizomata et radices Inulae

Оман високийInula helenium L..,

род. айстровіAsteraceae

Рос. назва – девясил высокий

Народна назва – дивосил

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина 1-2 м заввишки. Кореневище коротке, мясисте, багатоголове, з товстими численними довгими коренями. Стебел звичайно декілька, міцних, прямостоячих, ребристих, галузистих у верхній частині. Знизу – розсіяно- м’якоопушених, зверху – густо- жорстковолосистих.

Листки великі, зморшкуваті, нерівномірно пильчасто – зубчасті, зверху жорстковолосисті, знизу – сіроповстисті, прикореневі листки на довгих крилатих черешках, видовжено – еліптичні, стеблові – сидячі, напівстеблообгортаючі, видовжено – яйцевидні і ланцетні з загостреною верхівкою, почергові, зменшуються до верхівки. Суцвіття – кошики, великі, в діаметрі 6-8 см, зібрані по 2-5 на верхівці стебла в щитки. Обгортка напівкуляста, черепитчаста; зовнішні листки відігнуті, опушені волосками і залозками; внутрішні – плівчасті. Квітки крайові несправжньо – язичкові, жіночі; серединні – трубчасті, двостатеві віночки жовтого кольору. Чашечка у вигляді перистого чубка. Плід – сімянка з чубком. Цвіте в липні – серпні. Плоди достигають в серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України, більше у лісостепу, не росте в Карпатах, зрідка зустрічається в Криму. Росте на вологих місцях по долинах річок, на луках, болотах, серед чагарників, на лісових галявинах, по берегах річок.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють сировину восени, після відмирання надземних частин (вересень – жовтень), або рано – навесні до початку вегетації (квітень). Викопують лопатами, струшують грунт, миють у холодній воді. Товсті і довгі кореневища і корені розрізають на шматки і повздовж.

Під час заготівлі висівають насіння оману, наступну заготівлю проводять через 6-8 років.

Сушіння. Заготовлену сировину сушать під залізним дахом, під наметами з доброю вентиляцією шаром 5-7 см, або в сушарках при температурі не вище 400 С, після попереднього провялювання протягом 2-3 днів.

Вихід сухої сировини 28-30 %.

Зберігання. Зберігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів (як ефірно – олійну).

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Кореневища і корені циліндричної форми, тверді, в більшості повздовж – розщеплені, зовні повздовж – зморшкуваті, злам слабозернистий з буруватими блискучими крапками (вмістища з ефірною олією).

Довжина 2-20 см, товщина 0,5-3 см. Колір сірувато – бурий, на зламі – жовтувато – білий або жовтувато – сірий. Запах своєрідний. Смак пряний, гіркуватий.

Хімічний склад. Кореневища і корені містять до 3 % ефірної олії, до складу якої входять сесквітерпенові лактони: алантолактон, ізолантолактон, гідроалантолактон, до 40 % інуліну.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати оману мають відхаркувальну дію, стимулюють виділення жовчі, нормалізують загальний обмін речовин в організмі. Крім того мають протимікробну дію; при туберкульозі притримують виділення мікобактерій, посилюють виділення сечі і поту, регулюють менструальний цикл, секркторну активність кишечника, його моторику, збуджують апетит і поліпшують травлення.

Ефірна олія виявляє антисептичну, протизапальну та протиглисну дію.

Застосовують при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, лікувань захворювань шлунково – кишкового тракту. Препарат алантон застосовується для лікування виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Сировина, відвар, збори, алантон.

 

Трава деревію – Herba Millefolii

Деревій звичайнийAchillea millefolium L..,

род. айстровіAsteraceae

рос. назва – тысячелистник обыкновенный

народні назви: кривавник, маточник.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище тонке, повзуче, галузисте, від якого розвиваються прикореневі листки і квітконосні пагони 20-60 см заввишки (іноді 120 см), в верхній частині галузисті. Прикореневі листки великі, черешкові, довжиною до 15 см, в окресленні ланцетні 2-3 перисторозсічені на багаточисленні сегменти, в свою чергу надрізані на 3-5 пар зубчастих долей. Стеблові листки сидячі, більш дрібні, 2-3 перисторозсічені. Стебла закінчуються суцвіттям – складний щиток. Цвіте з червня по жовтень.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається переважно в лісових районах на луках, лісових галявинах, узліссях, коло доріг, в садах, по всій території України.

Правила заготівлі. Заготовляють траву під час цвітіння, зрізуючи верхівки квітконосних стебел довжиною до 15 см. Сушать під наметами з доброю вентиляцією, або в сушарках при температурі 25-300 С, розкладаючи сировину шаром 5-7 см.

Вихід сухої сировини 20-22 %.

Зберігання. В сухих, добре провітрюваних приміщеннях разом з ефірно – олійною сировиною.

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Цільні або частково подрібнені квітконосні пагони. Стебла кулясті, опушені, з почерговими листками. Листки довгасті 2-перисторозсічені на ланцетні або лінійні долі. Кошики довгасто – яйцевидні в щитковидних суцвіттях, або поодинокі. Обгортки кошиків з черепитчастих довгасто – яйцевидних листочків. Квітколоже кошиків з плівчатими приквітками. Краєві квітки маточкові, язичкові; серединні – трубчасті, двостатеві. Довжина стебел до 15 см, довжина листків до 10 см, ширина до 3 см, довжина кошиків до 4 мм, ширина – 1,5-3 мм. Колір стебел і листків сірувато – зелений, краєвих квіток – білий, рідше рожевий, серединних – жовтий. Запах слабкий ароматний. Смак пряний, гіркий.

Хімічний склад. Трава деревію містить 0,8 % ефірної олії, в складі якої сесквітерпеноїди – ахілін, ацетилбалхинолід, каріофілен; монотерпеноїди – камфора, туйол та інші.

З інших речовин є флавоноїди, органічні кислоти, дубильні речовини, вітамін К, алкалоїди.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати деревію виявляють протизапальну, бактерицидну, кровоспинну, жовчогінну, сечогінну дію, посилюють секреторну активність шлунку.

Застосовують при маткових та інших кровотечах, як гіркоту для покращення апетиту, при гастритах, при запаленні слизових оболонок.

Зовнішньо – для примочок, компресів, лікування ран.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Сировина, настій, збори (шлункові, апетитні, проносні, гіпотензивні), рідкий екстракт, препарати – ротокан, вундехіл.

 

Листки полину гіркогоFolia Absinthii

Трава полину гіркогоHerba Absinthii

Полин гіркийArtemisia absinthium L..,

род. айстровіAsteraceae

Рос. назва – полынь горькая

Народні назви: білий полин, віниччя.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина 50-100 см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим коренвищем. Стебла багаточисленні, прямостоячі, розгалужені у верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, 2-перисторозсічені на ланцетовидні сегменти; стеблові листки почергові, поступово спрощуються; нижні черешкові, трикутносерцевидні, тричіперисторозсічені; серединні – сидячі, двічіперистороздільні; верхні – сидячі, перистороздільні з еліптично – ланцетними або ланцетними частками. Квітки жовті, трубчасті, зібрані у пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття. Плоди – сім’ янки. Вся рослина опушена сріблясто – сірими м’якими волосками. Цвіте в червні – серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій Україні, але у великій кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур’ян біля доріг, на полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.

Правила заготівлі. Листки заготовляють до цвітіння (червень – липень), траву – напочатку цвітіння (липень – серпень), зрізуючи верхівки стебел ножами або серпами.

Сушіння. Сушать сировину під наметами, залізним дахом, шаром 5-7 см. В штучних умовах в сушарках при температурі 30-350С.

Вихід сухої сировини 24-25 %.

Після сушіння відбирають сировину темно – сірого кольору з буро – коричневими кошиками (спізнення при збиранні викликає зміну кольору при сушінні).

Зберігання. В сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів.

Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини.Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепитчастою обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі – довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні.

Довжина стебел до 25 см, діаметр кошиків 2, 5 – 4 мм. Колір стебел зеленувато – сірий, листків зверху – сірувато – зелений, знизу – сріблясто – сірий, квіток – жовтий. Запах сильний, ароматний, своєрідний. Смак пряно – гіркий.

Листки. Черешкові, в окресленні трикутно – округлі, двічі – тричіперисторозсічені; безчерешкові – двічі та перистороздільні. Листки опушені з обох боків. Довжина пластинки до 10 см. Колір листків зверху сірувато – зелений, знизу – сріблясто – сірий.

Запах своєрідний, сильний. Смак пряно – гіркий.

Мікроскопія.

Епідерміс верхньої та нижньої сторін слабкозвивистий. Продихи оточені 3-5 клітинами, розташовані переважно з нижньої сторони. Ефірно – олійні залозки 6-8 клітинні, розташовані двома рядами в 3-4 яруси. Прості волоски багаточисленні, дрібні Т – подібної форми, ніжка 2-4 клітинна.

Хімічний склад. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5-2%), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кадінен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін., які придають траві полину своєрідний гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, коротиноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати полину гіркого збуджують апетит, рефлекторно стимулюють діяльність залоз травного каналу, підвищують секрецію жовчі та шлункового соку.

Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту, стимуляції секреторної діяльності шлунково – кишкового тракту, при диспепсії, зниженої секреції шлункового соку, коліті та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура.

Лікарські засоби. Лікарські форми. Сировина, настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).

 

Квітки арнікиFlores Arnicae

Арніка гірськаArnica montana L..

род. айстровіAsteraceae

рос. назва – арника горная

Народні назви: скусівник, шалата, нечуйвітер.

Опис рослини. Багаторічна травяниста рослина з майже горизонтальним циліндричним, слабко розгалуженим кореневищем, з ниткоподібними багаточисленними коренями. Стебло прямостояче, залозистоопушене до 60 см заввишки. Листки сидячі, напівстеблообгортаючі, супротивні або довгасто – овальні, ланцетні, зверху залозисто – волосисті, знизу – голі. Нижні листки зібрані в розетку. Квітки зібрані в суцвіття – кошики на верхівках стебла та гілок. Плід – сімянка з летючкою.

Цвіте арніка в червні – липні, плоди достигають в серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається в Карпатах (дуже рідко на Поліссі). Росте на полонинах, лісових луках, лісових галявинах, серед чагарників, в Карпатах заходить на висоту 500 м над рівнем моря.

Правила заготівлі. Заготовляють суцвіття – кошики на початку цвітіння в суху погоду після спаду роси. Зривають руками з довжиною квітконоса до 1 см.

Сушіння. Сушать під наметами, в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи сировину а один шар в сушарках – при температурі 50-600 С.

Вихід сухої сировини 20-22 %.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Суцвіття – кошики. Квітколоже ямчасте, волосисте, крайових язичкових квіток 14-20, оранжево – жовтого кольору, серединних – трубчастих багато, обгортка складається з листочків зеленувато – бурого кольору. Діаметр кошиків 5-8 см. Запах слабкий, ароматний. Смак гострий, гіркуватий.

Хімічний склад. Сировина арніки містить ефірну олію, в складі якої сесквітерпеновий лактон арніфолін, до 4 % суміші двох тритерпеноїдів – арнідіолу та його ізомеру фарадіолу (арніцин), флавоноїди, кумарини, каротиноїди, холін, дубильні речовини (до 5 %), слиз, органічні кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати арніки мають кровоспинну, жовчогінну, протисклеротичну, подразнюючу та бактеріостатичну дію, у великих дозах – заспокійливу.

Застосовують: зовнішньо – при дрібних пораненнях, карбункулах, фурункулах, трофічних виразках, опіках, відмороженнях, лікування забитих місць, гематом.

Внутрішньо – при маткових кровотечах, як кровоспинний засіб.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Сировина, настій, настойка, мазь арніки.

 

Пагони багна звичайногоCormus Ledi palustris

Багно звичайнеLedum palustre L.

род. вересовіEricaceae

рос назва – багульник болотный.

Народні назви: багун, багон, свинушник.

Опис рослини. Галузистий вічнозелений кущ, 50-120 см заввишки, з сильним запахом. Молоді пагони рудуваторовстисто – опушені. Листки прості, шкірясті, короткочерешкові, почергові. Квітки білі, правильні, двостатеві, на довгих опушених квітконіжках, зібраних зонтикоподібними щитками на верхівках стебла та гілок. Чашечка п’ятизубчаста, віночок п’ятипелюстковий, тичинок 10. Плід – коробочка. Цвіте в другій половині травня – червні. Плоди достигають у вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається на Поліссі, рідше в Карпатах. Росте на торфових болотах, у вологих соснових лісах, на лісових луках.

Правила заготівлі. Збирають однорічні пагони під час достигання плодів. Рослина отруйна! При заготівлі, сушінні, зберіганні сировини треба дотримуватись правил роботи з отруйною сировиною.

Сушіння. Сушать під залізним дахом або під наметами з доброю вентиляцією, шаром 5-7 см. В штучних умовах – в сушарках при температурі не вище 40 0С.

Вихід сухої сировини – 32-35 %.

Зберігання. Сировину зберігають в сухих прохолодних приміщеннях за списком Б.

Термін зберігання – 3 роки.

Опис сировини. Пагони з листками та невеликою кількістю плодів. Листки почергові, на коротких черешках, шкірясті, лінійно – довгасті або довгасто – еліптичні, цілокраї, з загорнутими до низу краями. Зверху – темно – зелені, блискучі, голі, зісподу – іржаво – коричнево повстисто опушені.

Стебла циліндричні з іржаво – коричневим повстистим опушенням. Плід – багатонасінна довгаста коробочка 3-8 мм довжиною, залозисто – опушена, розкривається при достиганні 5-ма стулками. Запах різкий, своєрідний. Смак не визначається.

Хімічний склад. Пагони багна містять 1, 5-7 % ефірної олії, густої консистенції, зеленого кольору з різким неприємним запахом, в якої 60-70 % сесквітерпенових спиртів, головні з них – ледол та палюстрол. Знайдені також тритерпени, фенологлікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати багна звичайного мають відхаркуючу, слабку протимікробну, потогінну дію, розширюють судини та знижують кров’яний тиск.

Застосовують при гострих та хронічних бронхітах, коклюші, бронхіальній астмі. Призначають обережно, за призначенням лікаря, передозування призводить до отруєння.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Сировина, настій, збори, препарат ледин.

 

Плоди анісуFructus anisi vulgaris

Аніс звичайнийAnisum vulgare Gaertn.,

syn. Pimpinella anisum L..,

род. селеровіApiaceae

рос. назва – анис обыкновенный

Народні назви: ганус, ганиж.

Опис рослини. Однорічна рослина з галузистим, опушеним, борозенчастим стеблом 40-60 см заввишки. Листки прості, почергові, нижні – довгочерешкові, цільні, округло – нирковидні, великозубчасті; серединні – черешкові, трійчасто – роздільні, верхні сидять на довгих піхвах 3-5 роздільні, з лінійно – ланцетними долями, верхівкові – тричіперисторозсічені. Квітки правильні, двостатеві, дрібні, білі, 5-членні. Чашечка недорозвинута, пелюстки зігнуті всередину. Квітки зібрані в складні зонтики (6-10 променеві) без загальної обгортки. Плід – вислоплодник, не розпадається. Цвіте червень – липень, плоди достигають в серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина – країни Середземномор’я. В Україні культивується.

Правила заготівлі. Сушіння. Заготівлю проводять під час побуріння 60-80 % зонтиків, скошують машинами, досушують у валках, потім обмолочують та очищають від домішок.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Плід – вислоплодник, який складається з двох напівплодиків, що не розпадаються. Плоди яйцеподібної або оберненогрушеподібної форми, з боків злегка сплюснутих, до основи більш розширених, до верхівки звужених. На верхівці залишки 5-зубчастої чашечки. Поверхня плоду шерехувата. Зовнішня сторона опукла з 5-ма повздовжніми реберцями, два з яких знаходяться по боках, три – на опуклій стороні, внутрішня поверхня плоска. В кожному напівплодику одна насінина, яка зростається з оплоднем. Довжина плодів 3-5 мм, ширина 2-3 мм. Колір плодів жовтувато – сірий або бурувато – сірий. Запах сильний, аромвтний. Смак солодкувато – пряний.

Хімічний склад. Плоди анісу містять 1, 2 – 3 % ефірної олії, до складу якої входять ароматичні сполуки – анетол (80-90 %), метилхавілкол (10 %), анісовий альдегід, анісова кислота; жирна олія (10-20 %), білки, фурокумарини.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати анісу мають відхаркувальну, протизапальну, вітрогінну, послаблюючу, сечогінну, бактерицидну дію.

Застосовується при захворюваннях дихальних шляхів, збудження діяльності шлунка, стимуляції лактації у матерів – годувальниць, захворюваннях сечовивідних та жовчних шляхів.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Сировина, настій, збори (шлунковий, грудний, жовчогінний, сечогінний, вітрогінний), анісова олія, яка входить до складу нашатирно – анісових крапель, грудного еліксиру, сухої мікстури від кашлю, протиастматичної мікстури за прописом Траскова, препаратів анітос, алталекс та інші.

 

Плоди фенхелюFructus Foeniculi

Фенхель звичайнийFoeniculum vulgare Mill.

род. селеровіApiaceae

рос. назва – фенхель обыкновенный

Народні назви: волоський кріп, солодкий кріп.

Опис рослини. Багаторічна (в культурі дворічна) трав’яниста рослина зі стрижневим веретеноподібним жовто-білим коренем. Стебло прямостояче, всередині пусте, круглясте, тонкоребристе, дуже галузисте, 100-200 см заввишки. Листки почергові, яйцевидно – трикутні 3-4 перисторозсічені на нитковидні сегменти з розширеним жолобчастим черешком, утворюють довгі піхви; нижні – довгочерешкові, великі до 30 см довжиною; верхні дрібні – майже сидячі. Стебла і листки з сизуватим нальотом.

Суцвіття – складний (10-20 променевий) зонтик, обгортки і обгорточки відсутні, розташовані на кінцях стебла і гілок. Квітки дрібні, 5 пелюсток зігнуті верхівками всередину, жовтого кольору. Плід – вислоплодник. Цвіте у липні – серпні. Плоди достигають у вересні – жовтні.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина фенхелю звичайного – країни Середземномор’я і Західної Азії. В Україні культивують як ефірноолійну, лікарську, пряносмакову рослину.

Правила заготівлі. Сушіння. Рослину скошують машинами, коли плоди достиглі на бічних зонтиках, а центральні – набувають зеленувато – буроватого забарвлення, досушують у валках, обмолочують і очищають від домішок.

Зберігання. Зберігають сировину в сухих добре провітрюваних приміщеннях за правилами зберігання ефірноолійної сировини. Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Плід вислоплодник, який розпадається на два напівплодики (мерикарпії). Мерикарпії довгастої, майже циліндричної форми, голі, з залишками п’ятизубчастої чашечки. Зовнішня сторона мерикарпія опукла, внутрішня – плоска. Кожний мерикарпій з 5-ма сильновиступаючими повздовжніми реберцями: три з них знаходяться на опуклій стороні і два більш розвинутих – по боках. Насіння одне, зростається з оплоднем. Довжина плодів 4-10 мм, ширина 1, 5-4 мм. Колір плодів зеленувато – бурий. Запах сильний, ароматний.Смак солодкувато – пряний.

Мікроскопія. На поперечному зрізі мерікарпія можна побачити епідерміс, який складається з одного шару овальних клітин. У мезокарпії реберець проходять провідні пучки, оточені овальними або кулястими клітинами з сітчастим потовщенням. Між реберцями розташовані великі ефірно – олійні канальці: з зовнішньої сторони мерікарпія їх 4, з внутрішньої – 2. Ефірноолійні канальці оточені шаром клітин з коричневими оболонками. Ендокарпій щільно зростається з насінною шкіркою, жовто-коричневого кольору. Клітини ендосперма насіння заповнені алейроновими зернами, краплями жирної олії та дрібними друзами оксалату кальцію.

Хімічний склад. Плоди фенхелю містять 4-6% ефірної олії, основні компоненти якої – анетол, анісовий альдегід, анісова кислота, фенхон, L-пінен, L-феландрен; жирна олія, білки, флавоноїди, кумарини.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати фенхелю звичайного мають відхаркувальні, спазмолітичні, вітрогінні та слабкі сечогінні властивості. Застосовують при захворюванні дихальних шляхів (бронхіті, трахеіті та ін.), метеоризмі.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Сировина, збори (вітрогінний, проносний, грудний). Ефірна олія входить до складу укропної води, крапель алталекс, препарату солутан, антиастматичної мікстури за прописом Траскова.

 

Трава чебрецю плазкогоHerba Serpylly

Чебрець плазкийThymus serpyllum L..,

род. яснотковіLamiaceae

рос. назва: чабрец, тимьян ползучий

Народні назви: чебрик, щебрик, чобер.

Опис рослини. Багаторічний сланкий напівкущик, що утворює дернини, від яких відходять тонкі прямі або вісхідні гілки, травянисті, неясно 4-гранні, до 15 см заввишки. Листки супротивні, прості, дрібні. Квітки дрібні неправильні, двостатеві, зібрані на верхівках стебла у півмутовки, які утворюють головчасті суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, занурених у чашечку (ценобій). Цвіте червень-липень.

Розповсюдження та місце зростання. Чебрець – поліморфний вид, який складається з більш дрібних видів і форм, пристосованих до певних умов існування. В Україні зустрічається більше 35 видів на Поліссі та у лісостеповій зоні. Росте на узліссях, схилах, у соснових і мішаних світлих лісах на піщаних грунтах.

Правила заготівлі. Траву чебрецю заготовляють у період цвітіння, зрізуючи ножем, серпом верхні трав’янисті пагони без нижніх здерев’янілих стебел.

Сушіння. Сушать на відкритому повітрі під наметами шаром 5-7 см, в штучних умовах – в сушарках при температурі 300 С.

Вихід сухої сировини 25%.

Після сушіння сировину обмолочують і на решетах відділяють грубі стебла.

Зберігання. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Суміш цільних або частково подрібнених тонких гілочок, листків, шматків стебел товщиною до 0, 5 см і квіток. Листки короткочерешкові, ланцетні, еліптичні або довгасто – еліптичні, цілокраї, довжиною до 15 мм, голі або слабкоопушені, жилкування перисте, жилки різко виступають на нижній стороні листка. Під лупою (10 х) по всій поверхні листка є багаточисленні буруваті крапки (залозки). У основи листка – довгі рідкі щетинисті волоски. Шматки гілочок тонкі, 4-гранні, опушені, зеленувато – коричневого або жовтувато – бурого кольору іноді з фіолетовим відтінком.

Квітки дрібні, поодинокі або зібрані по декілька в півмутовки. Кожна квітка складається з двогубої чашечки та двогубого віночка. Чашечка довжиною до 4 мм, зовні опушена, зубці чашечки по краю з війчастими волосками. Віночок довжиною 5-8 мм, тичинок 4, маточка одна.

Колір листків – зелений, сірувато – зелений; чашечки – бурувато – червоний, віночка – синьо – фіолетовий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка пекучий.

Хімічний склад. Трава чебрецю містить ефірну олію (0, 1-1%), в складі якої тимол, карвакрол, n-цимол; флавоноїди (лютеолін); тритерпенові кислоти (урсолова, олеанолова), фенолокислоти (кавова, хлорогенова).

Фармакологічна дія та застосування. Препарати чебрецю виявляють відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну, знеболюючу дію; заспокійливо діють на ЦНС, збуджують виділення шлункового соку.

З ефірної олії отримують тимол, який має сильні антисептичні властивості.

Препарати чебрецю застосовують при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія), при безсонні. Тимол застосовують для дезінфекції слизових оболонок ротової порожнини, в стоматологічній практиці – для дезінфекції каріозних порожнин і анестезії дентину, у дерматології – при грибкових захворюваннях, в лікарській парфюмерії – при виготовленні зубних паст.

Внутрішньо тимол застосовують як антисептичний засіб при проносах і метеоризмі і як глистогінний засіб.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Трава чебрецю, настій, збори (грудний, заспокійливий). Екстракт трави входить до складу пертусину, ефкамону, піносолу; тимол входить до складу камістад-гелю.

 

Трава материнкиHerba Origani

Материнка звичайнаOriganum vulgare L..,

род. яснотковіLamiaceae

рос. назва: душица обыкновенная

Народні назви: душанка, душинка, духовий цвіт.

Опис рослини. Багаторічна травяниста рослина з коротким розгалуженим кореневищем. Прямостоячих або висхідних стебел звичайно декілька. Вони 4-гранні, опушені, пурпурного кольору, у верхній частині супротивнорозгалужені, 60-80 см заввишки. Листки прості, супротивні. Квітки дрібні, двогубі, зібрані у щитковидні волоті. Плід складається з 4 горішків, занурених у чашечку, яка залишається при плодах. Цвіте липень-серпень.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічаються майже по всій території України, крім південних степових районів та високогір’я Карпат. Росте на лісових галявинах, в розріджених хвойних та березових лісах, серед чагарників, на схилах балок та річкових долин, на степових і кам'янистих схилах.

Правила заготівлі. Заготовляють траву у фазі цвітіння, зрізуючи ножицями або серпом верхівки довжиною 20-30 см.

Сушіння. На вільному повітрі, під наметами, розкладаючи сировину шаром 5-7 см, в штучних умовах – в сушарках при температурі 30оС. Після сушіння сировину обмолочують і на решетах відділяють грубі стебла.

Вихід сухої сировини 25%.

Зберігання. Траву зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Цільні або частково подрібнені стебла з листками та квітками, або обмолочені частки трави. Листки супротивні, черешкові, довгастояйцевидні, до верхівки загострені, дрібнозубчасті або майже цілокраї. Стебла 4-гранні, опушені або майже голі. Суцвіття щитковидна волоть, квітки зібрані напівмутовками. Приквітки більші чашечки, довгасті, гострі. Чашечка дзвониковидна з трикутно – ланцетоподібними зубцями, гола або з рідкими волосками. Віночок двогубий. Квітки дрібні довжиною 3-5 мм. Стебло довжиною до 20 см, листки довжиною 2-4 см. Колір листків зверху зелений, знизу – блідно-зелений, стебла – зелений або пурпурний, чашечка фіолетова, віночок лілово – рожевий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка в’яжучий.

Хімічний склад. Трава містить ефірну олію (0,3-1,2 %). Основні компоненти якої – карвакрол, тимол (до 44 % в суміші), сесквітерпени; флавоноїди (апігенін, глікозиди лютеоліна), дубильні речовини, віт. С.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати материнки виявляють заспокійливу дію на ЦНС, посилюють секрецію травних, бронхіальних та потових залоз, перистальтику кишок, гладеньку мускулатуру матки, стимулює секрецію жовчі, підвищує діурез, регулює менструальний цикл, виявляє протизапальну, болетамувальну та антимікробну дію.

Застосовують при захворюваннях органів дихання, атонії і спазмах кишечника, нудоті, при нервовому збудженні, мігрені, безсонні.Як заспокійливе при ниркових коліках, запальних захворюваннях нирок та сечового міхура.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Трава материнки, настій, збори, комплексний препарат уролесан.

Здесь должна быть глава 13, но ее нет!

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 2342; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.238 сек.