Народна назва: барбарисник, дерево кисле, кислетка

Російська назва: барбарис обыкновенный

Опис рослини. Багаторічний гіллястий кущ з розвиненою кореневою системою. Кореневище горизонтальне, від нього відходить досить великий головний корінь з бічними відгалуженнями, з яскраво-жовтою деревиною. Пагони багаточисельні, прямостоячі, галузисті, 1,5-3м заввишки. Старі пагони сіруватого кольору з корою, яка розтріскується, молоді – борозенчасті, жовтувато-бурі, або жовтувато-сірі. Гілки вкриті трироздільними колючками до 2см завдовжки. Листки обрененояйцевидні, тонкі, пильчастозубчасті, звужені в черешок, виходять з пазух колючок. Квітки зібрані у пониклі грона. Чашолистиків, пелюсток і тичинок по 6. Пелюстки жовті. Плід – червона ягода з 2-3 насінинами. Форма плоду продовгувата, кругла, грушовидна або яйцевидна. Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у вересні-жовтні.

Розповсюдження та місце зростання. На Україні в дикому вигляді росте переважно в Криму. Росте серед чагарників, на узліссях, особливо на низині і в передгір’ї. Розводиться як декоративний чагарник. Культивується.

Правила заготівлі. Корені можна заготовляти протягом усього вегетативного періоду. Спочатку зрубують всі надземні пагони при основі, потім підкопують грунт навколо куща в радіусі біля 0,5м на глибину приблизно 0,5-0,6м. Потім корені викорчовують вручну або вишарпують з допомогою троса, закріпленого за автомашину чи трактор. Збирають всю підземну частину, підбираючи дрібні корені та кору. Листя заготовляють зразу після цвітіння.

Основні охоронні заходи. При заготівлі коренів необхідно залишати хоча б один добре розвинений кущ барбарису на кожні 10м² його заростей. На місце знищеного екземпляра барбарису обов’язково треба посадити його кореневий черенок 10-15см завдовжки. Це прискорить відновлення заростей після заготівлі. Необхідно також суворо дотримуватись черговості заготівлі на одних і тих же масивах. Заготовляти сировину потрібно не частіше, ніж 1 раз на 10 років. При заготівлі листків не ламати гілок і залишати молоді листки.

Первинна обробка. Сушіння. Викопані корені звільняють від грунту, видаляють почорнівші та загнивші частини. Мити корені у воді не дозволяється, так як алкалоїд берберин добре розчиняється у воді і при промиванні втрачається. Кореневища та корені більше 6см завтовшки розпилюються або розрубуються на шматки 10-20см завдовжки, а потім розрубуються ще й продольно таким чином, щоб шматки були не більше 6см завтовшки. При розрубуванні коріння кора легко відшаровується, тому потрібно підстеляти мішковину, брезент або інший щільний матеріал, щоб кора не грубилась. Підготовлена таким чином сировина сушиться в сушарням при температурі 40-50⁰ С, або в приміщені, яке добре вентилюється. Також можна сушити під навісами. Сировину час від часу перегортають, одночасно видаляючи з нього випадкові домішки. Термін зберігання 3 роки за списком Б.

Опис сировини. Корінь. Циліндричні, прямі або зігнуті шматки дерев'янистих кореней від 2 до 20см завдовжки і до 6см завтовшки. Злам грубоволокнистий. Колір зверху сірувато-бурий або бурий, на зламі лимонно-жовтий. Запах слабкий, своєрідний. Смак не визначається. Листя цільне, з черешками різної довжини, форма еліптична, 2-7см завдовжки і 1-4см завширшки. Основа клиновидна, верхівка округла. Листки тонкі, з обох сторін вкриті восковим нальотом, не змочуються водою, край дрібнопильчастий, зубчики листка витягнуті в м’яку голочку. Жилкування перисте. Колір зверху темно-зелений, матовий, знизу – значно світліший. Запах своєрідний. Смак не визначається.

Хімічний склад. Всі частини рослини містять алкалоїди ізохінолінового ряду, протобербериновової природи. Основним є алкалоїд берберин; крім нього є пальматин, леонтін, колумбамин тощо. В листках, крім вище перерахованого, міститься вітаміни С, Е, каротиноїди, органічні кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. З листків готують настоянку, яка застосовується при гіпотонії матки в післяпологовому переоді; знижує артеріальний тиск, збільшує амплітуду серцевих скорочень, стимулює виділення жовчі. Корені є сировиною для отримання берберину сульфату, який застосовується при захворюваннях жовчного міхура та при жовчокам’яній хворобі. Застосовується як жовчогінний засіб при хронічному гепатиті, гепатохолециститі, дискензіях жовчних шляхів.

Лікарські засоби та лікарські форми. Настойка з листків барбарису звичайного, препарат “Берберину сульфат”.

Трава термопсису ланцетоподібного

Дата добавления: 2014-01-06