Антон Павлович Чехов

План

Створення таблиць

План

1. Створення списків.

3. Вставляння графічних і відео-файлів

Створення списків.

Є три типи списків: ненумерований, нумерований, означення. Список може мати заголовок, який охоплюють тегами <LH>...</LH>, наприклад, <UL>Це заголовок списку</UL>.

Ненумерований список утворюють за допомогою парного тега <UL>...</UL> і одинарних тегів <LI>, наприклад, так:

<LH> Мої улюблені предмети:</LH>

<UL>

< LI >інформатика

< LI >математика

< LI >англійська мова

< LI >історія

</UL>

На екрані отримаємо:

Мої улюблені предмети:

• інформатика

• математика

• англійська мова

• історія

Нумерований список створюють за допомогою парного тега <OL>...</OL> з необов'язковим параметром TYPE і одинарних тегів <LI>, наприклад, так:

<LH> Мої улюблені предмети:</LH>

<OLTYPE="1">

< LI >Інформатика

< LI >Англійська мова

< LI >Історія

</OL>

На екрані отримаємо:

Мої улюблені предмети:

1. Інформатика

2. Англійська мова

3. Історія

Значення "і" чи "І" параметра TYPE задає нумерацію римсь­кими малими (і, іі, Ні, iv,...) чи великими (І, II, III, IV,...) цифрами, а значення "а" чи "А" — латинськими малими (a, b, c, d,...) чи великими (А, В, С,...) буквами.

Створення таблиць

Таблиця – один з найбільш зручних способів представлення великих об’ємів даних. Мова HTML має великі можливості зі створення різних видів таблиць.

• Таблиця на мові HTML починається з тега <TABLE> і закінчується тегом </TABLE>.Текст всередині таблиці повинен бути вміщений в спеціальні теги, що визначають елементи таблиці(заголовки, рядки, комірки).
• Між тегами <TABLE> та </TABLE> може один раз зустрітися пара тегів <CAPTION> та </CAPTION>, що визначають заголовки таблиці. Заголовки таблиці розміщується безпосередньо над таблицею(за замовчуванням) або під нею.
• Далі ідуть теги <TR> і</TR>, що визначають рядки таблиці.Закриваючий тег можна опускати, оскільки рядок таблиці закінчується перед початком наступного рядка або разом із таблицею.
• Кожний рядок таблиці складається з комірок. Комірки помічаються або тегами <TH>, що містять заголовки стовпців або рядків,або тегами <TD>, що містять звичайні дані. Ці теги також є парними, але закриваючі теги і тут можуть опускатися.
• Всередині комірок можуть міститися будь-які дані і будь-які теги HTML, допустимі в розділі тіла документа. Наприклад, комірка таблиці може містити вкладену таблицю. Браузери автоматично обчислюють розміри комірок і всієї таблиці, хоч ці властивості можна задати і за допомогою атрибутів.
• Серед специфічних атрибутів можна вказати атрибут BORDER=, який дозволяє створювати рамку навколо окремих комірок. Значенням цього атрибута є товщина зовнішньої рамки в пікселях.

Вставляння графічних і відео-файлів.

Графічні зображен­ня (фотографії, картинки, піктограми тощо) зберігаються на сер­верах в окремих файлах з розширеннями bmp, jpg", gif та іншими і подаються на екран клієнта за допомогою команди, що задається одинарним тегом <IMG> з параметрами:

<IMG SRC=" адреса графічного файлу" ALT="альтернативний текст" ALIGN="left" WIDTH="240" HEIGHT="200">

Обов'язковим є лише перший параметр SRC. Альтернативний текст — це текст, який виводитиметься замість картинки, якщо броузер не може прийняти графічний файл, або якщо режим відображення графіки вимкнено. Параметр ALIGN задає місце роз­ташування картинки на екрані, а параметри WIDTH і HEIGHT її розміри по ширині і висоті в пікселях або відсотках, наприклад, <IMG WIDTH="300"> задає ширину картинки 300 пікселів; <IMG WIDTH="50%"> задає ширину картинки півсторінки у горизонта­льному напрямку.

Для проведення ліній різної довжини і товщини застосовують параметри WIDTH і SIZE, наприклад, тег <HR SIZE="30" COLOR= "red"> замість звичайної лінії дає червону полосу товщиною 30 пікселів.

Зображення можна подати в рамці, що рекомендують робити, якщо його використовуватимуть як гіперпосилання. Для створен­ня рамки навколо зображення призначений параметр BORDER= "товщина рамки в пікселях".

Справа і зліва від картинки, яку обгортає текст, можна зробити вільний простір: HSPACE = "кількість пікселів". Можна створити вільний простір також над і під рисунком: VSPACE = "кількість пікселів".

За допомогою тега IMG можна вставити також відеофільм, який запускатиметься в момент відкриття Web-сторінки:

<IMG DYNSRC=" адреса відео-файлу">

Адреси файлів.

Для виклику віддалених файлів, тобто файлів, які є на серверах в мережі Internet, адресу записують з зазначеням назви протоколу доступу http і URL – адреси файлу, наприклад, "http://www.polynet.lviv.ua/ourpage.htm".

Для доступу до файлів на локальному диску використовують протокол доступу file: "file:///диск:/ шлях до файлу".

Наприклад, "file:///d:/mycatalog/mypage.htm". Назву прото­колу можна інколи не писати, наприклад, SRC="c:/windows98/ JIec.bmp".

Якщо графічні чи інші файли є в тому ж каталозі, що основний html-файл, то достатньо зазначити лише назву файлу, наприклад, SRC="myfoto.gif". Якщо файл є в деякому сусідньому каталозі images, то шлях до нього можна подати так: "../images/myfoto. gif". Отже, тег IMG може мати такий конкретний вигляд:

<IMG SRC="c:/windows98/JIec.bmp" ALT="JIic">.

Завдання 2. Переробіть файл filel.htm, щоб створити списки двох видів і вставити свою фотографію або деяку картинку з Clip Art, наприклад cat.bmp, rabbit.bmp чи іншу. Новий файл назвіть file2.htm. Перегляньте його у броузері.

Вставляння гіперпосилань.

Є два види гіперпосилань: 1) на файл; 2) на деяке місце на даній сторінці, а саме: на початок сторінки — top, кінець сторінки — bottom, на деякий позначений текст. Гіперпосилання вставляють за допомогою парного тега <А>...</А> з параметром HREF = "адреса файлу (або слова top чи bottom чи позначений текст)".

Гіперпосиланням може бути текст або деяке графічне зобра­ження. Розглянемо на прикладі випадок, коли гіперпосиланням є текст. Нехай у реченні "Мене звати Світлана" слово "Світлана" потрібно зробити гіперпосиланням на файл "newinf.htm", що містить додаткові відомості про Світлану (цей файл ще треба створити). Це роблять так:

Мене звати <А HREF = "newinf.htm"> Світлана</А>.

На екрані слово Світлана буде підкреслене і зображене іншим кольором. Колір гіперпосилання визначається у тезі BODY пара­метром LINK = "колір". Крім цього корисними є ще два пара­метри: VLINK= "інший колір" — змінює колір гіперпосилання на інший після першого використання; ALINK = "ще інший колір" — змінює колір активізованого користувачем гіперпосилання на ще інший.

Тепер розглянемо, як деяке графічне зображення зробити гіперпосиланням. Для цього в середині тега <А>...</А> потрібно використати тег IMG. Наприклад, фотографію Світлани, що є у файлі "svitlana.gif", візьмемо в рамку і зробимо з неї гіперпосилан­ня на файл newinf.htm:

<А HREF - "newinf.htm"><IMG SRC - "svitlana.gif" BORDER =8 ></A>

Клацнувши у Web-сторінці на фотографії Світлани, отримаємо на екрані файл з додатковою інформацією про неї.

Розглянемо другий тип гіперпосилань — посилання в межах сторінки. Спочатку потрібно позначити місце на сторінці, куди здійснюватиметься перехід. Якщо з деякого місця перехід має виконуватися на початок сторінки, то в місце html-файлу, що від­повідає початку сторінки, вводять тег, який називається якорем:

<А NAME="#початок”></A>.

Аналогічно позначають (кидають якір у) деяке місце в кінці файлу: <А NAME="#кінець"></А>.

Будь-яке місце в тексті можна позначити за допомогою тега:

<А МАМЕ="#мояпозначка"></А>.

Тепер на сторінці розставляють гіперпосилання на створені позначки:

<А HREF="#початок (#кінець або #мояпозначка)">

текст гіперпосилання </А>.

Якщо одна сторінка займає декілька екранів, то в кінці сторінки вартує вставити гіперпосилання для переходу на її початок, наприклад, Тепер можна перейти <А HREF="#початок> на початок</А> сторінки.

Завдання 3. Вставте в документ гіперпосилання на інший html-файл (наприклад, filel.htm тощо), а також посилання на початок і кінець документа. Збережіть файл під назвою file3.htm. Перегляньте його броузером.

Лекція № 15

Тема:

Комп’ютерні віруси. Захист інформації від несанкціонованого доступу

Мета:

§ Розглянути приклади програм-вірусів, їх шкідливий вплив на інформацію

§ Розвивати логічне мислення, вміння аналізувати.

§ Виховувати уважність, працелюбність.

1. Означення комп’ютерного вірусу

2. Основні джерела вірусів

3. Типи програм-вірусів

4. Загальні засоби, що допомагають запобігти зараженню програмами-вірусами

Комп'ютерний вірус - це невелика програма, що написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій. На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. комп'ютерних вірусів. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп'ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп'ютерні віруси, як такі, вперше з'явилися у 1986 році, хоча історично виникнення вірусів тісно пов'язане з ідеєю створення самовідтворюючих програм.

Одним із "піонерів" серед комп'ютерних вірусів вважається вірус "Brain", створений пакистанським програмістом на прізвище Алві. Тільки у США цей вірус вразив понад 18 тис. комп'ютерів. На початку епохи комп'ютерних вірусів розробка вірусоподібних програм носила чисто дослідницький характер, поступово перетворюючись на відверто вороже протистояння користувачів та безвідповідальних, і навіть кримінальних "елементів". В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за створення та розповсюдження вірусів.

Віруси діють тільки програмним шляхом. Вони, як правило, приєднуються до файлу або проникають всередину файлу. У цьому випадку кажуть, що файл заражений вірусом. Вірус потрапляє в комп'ютер тільки разом із зараженим файлом. Для активізації вірусу потрібно завантажити заражений файл, і тільки після цього вірус починає діяти самостійно. Деякі віруси під час запуску зараженого файлу стають резидентними (постійно знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера) і можуть заражати інші файли та програми, що завантажуються. Інші різновиди вірусів відразу після активізації можуть спричиняти серйозні пошкодження, наприклад, форматувати жорсткий диск.

Дія вірусів може проявлятися по різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації. Більшість вірусів заражують виконавчі програми, тобто файли з розширенням.EXE та.COM, хоча останнім часом все більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти. Слід зауважити, що комп'ютерні віруси здатні заражати лише самі комп'ютери. Тому абсолютно абсурдними є різні твердження про вплив комп'ютерних вірусів на користувачів комп'ютерів.

Основними джерелами вірусів є:

· дискета, на якій знаходяться заражені вірусом файли;

· комп'ютерна мережа, в тому числі система електронної пошти та Internet;

· жорсткий диск, на який потрапив вірус в результаті роботи з зараженими програмами;

· вірус, що залишився в оперативній пам'яті після попереднього користувача.

Звідси випливає, що зараження комп'ютера не відбудеться, якщо:

· на комп'ютері переписуються тексти програм, документів, файли даних системи управління базами даних (СУБД), таблиць табличних процесорів і т. д. (ці файли не є програмами);

· виконується копіювання файлів з однієї дискети на іншу, в разі копіювання зараженого файлу його копія також буде заражена.

Основними ранніми ознаками зараження комп'ютера вірусом є:

· зменшення обсягу вільної оперативної пам'яті;

· сповільнення завантаження та роботи комп'ютера;

· незрозумілі (без причин) зміни у файлах, а також зміни розмірів та дати останньої модифікації файлів;

· помилки при завантаженні операційної системи;

· неможливість зберігати файли в потрібних каталогах;

· незрозумілі системні повідомлення, музикальні та візуальні ефекти і т.д.

Коли вірус переходить в активну фазу можливі такі ознаки:

· зникнення файлів;

· форматування жорсткого диска;

· неспроможність завантаження файлів або операційної системи.

Існує багато різних вірусів. Умовно їх можна класифікувати наступним чином:

1. завантажувальні віруси або BOOT-віруси: заражають boot-сектори дисків. Дуже небезпечні, можуть призвести до повної втрати всієї інформації, що зберігається на диску;

2. файлові віруси: заражають файли. Поділяються на:

а) віруси, що заражують програми (файли з розширенням.EXE і.COM);

б) макровіруси: віруси, що заражують файли даних, наприклад, документи Word або робочі книги Excel;

в) віруси-супутники: використовують імена інших файлів;

г) віруси сімейства DIR: спотворюють системну інформацію про файлові структури;

3. завантажувально-файлові віруси: здатні вражати як код boot-секторів, так і код файлів;

4. віруси-невидимки або STEALTH-віруси: фальсифікують інформацію прочитану з диска так, що програма, якій призначена ця інформація отримує невірні дані. Ця технологія, яку, інколи, так і називають Stealth-технологією, може використовуватися як в BOOT-вірусах, так і у файлових вірусах;

5. ретровіруси: заражують антивірусні програми, намагаючись знищити їх або зробити непрацездатними;

6. віруси-хробаки: заражують невеликі повідомлення електронної пошти, так званим заголовком, який по своїй суті є всього навсього лише Web-адресою місцезнаходження самого вірусу. При спробі прочитати таке повідомлення вірус починає зчитувати через глобальну мережу Internet своє 'тіло', яке після завантаження починає свою деструктивну дію. Дуже небезпечні, так як виявити їх дуже важко у зв'язку з тим, що заражений файл фактично не містить коду вірусу.

Якщо не вживати заходів для захисту від комп'ютерних вірусів, то наслідки зараження можуть бути дуже серйозними. В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за впровадження вірусів. Для захисту інформації від вірусів використовуються загальні та програмні засоби.

До загальних засобів, що допомагають запобігти зараженню та його руйнівних наслідків належать:

· резервне копіювання інформації (створення копій файлів і системних областей жорстких дисків);

· уникнення користування випадковими й невідомими програмами. Найчастіше віруси розповсюджуються разом із комп'ютерними вірусами;

· перезавантаження комп'ютера перед початком роботи, зокрема, у випадку, якщо за цим комп'ютером працювали інші користувачі;

· обмеження доступу до інформації, зокрема фізичний захист дискети під час копіювання файлів із неї.

Комплексні організаційно-технічні міри

Однак, поряд з використанням антивірусних програм, для зменшення небезпеки вірусних зазіхань на СКТ необхідно почати комплексні організаційно-технічні міри.

1. Інформувати всіх співробітників заснування, організації, що використовують СКТ, про небезпеку і можливий збиток у випадку здійснення вірусного зазіхання.

2. Заборонити співробітникам приносити на робоче місце програмні засоби (ПС) “з боку” для роботи з ними на СКТ заснування, організації за місцем роботи співробітника.

3. Заборонити співробітникам використовувати, зберігати на носіях і в пам'яті ЕОМ комп'ютерні ігри.

4. Застерегти співробітників організації від використання ПС і носіїв машинної інформації, що мають походження з навчальних закладів різного рівня і профілю.

5. Усі файли, що надходять із зовнішньої комп'ютерної мережі повинні обов'язково тестироваться.

6. Створити архів копій ПС, використовуваних у безпосередній роботі організації.

7. Регулярно переглядати збережені в комп'ютерній системі ПС, створювати нові їхні архівні копії; де це можливо, використовувати захист типу “тільки читання” для попередження несанкціонованих маніпуляцій з коштовними даними.

8. Періодично проводити ревізійну перевірку контрольних сум файлів, шляхом їхнього звірення з еталоном.

9. Використовувати для нестатків електронної пошти окремий стендовий чи комп'ютер увести спеціальний звіт.

10. Установити системи захисту інформації на особливо важливих ЕОМ. Заактивувати на них спеціальні комплексні антивірусні ПС.

11. Постійно контролювати виконання встановлених правил забезпечення безпеки СКТ і застосовувати заходу дисциплінарного впливу до облич, чи свідомо неодноразово нарушали їх і т.д.

Контрольні запитання

1. Що таке комп'ютерний вірус?

2. Яким чином вірус заражує комп'ютер?

3. Яким чином діють комп'ютерні віруси?

4. Які ви знаєте джерела зараження комп'ютерним вірусом?

5. За якими ознаками можна виявити факт зараження комп'ютерним вірусом?

6. Які ви знаєте типи вірусів? Які деструктивні дії вони здійснюють?

7. Які заходи рекомендується вживати, щоб запобігти зараженню комп'ютерним вірусом?

8. Що таке антивірус? Які типи антивірусів ви знаєте?

9. Що таке евристичний аналізатор? Які функції він виконує?

Великий росіянин письменник і драматург Антон Павлович Чехов був породжений 29-ого січня 1860-ого року в Таганрозі. Його родителями були купці. Жила сім'я Чехових небідно. Маленький Антон Павлович співав у церковному хорі, допомагав батькові влавке.

Своє утворення майбутній письменник почав у грецькій школі в Таганрозі. Учитель - грек по національності був дуже строгим учителем, він бив дітей, ставив у кут на коліна. Після закінчення цієї гімназії Антон Павлович Чехов стає студентом медичного факультету Московського університету. У студентські роки він починає займатися творчістю, співробітничає з деякими виданнями, подрабативает репетитором

Широка популярність приходить до Антона Павловичу Чехову в 1884-ом року, коли виходить перша книга його оповідань - «Казки Мельпомени». Величезний вплив на значеннєву складову цих добутків зробило творчість Лева Миколайовича Толстого. У цей час Чехов завершує навчання в Московському університеті й починає свою медичну діяльність. Паралельно він присвячує дуже багато часу творчості

Біографія Чехова сильно міняється, коли він відправляється на Сахалін, де письменник знайомиться з життям людей, засланих державою в посилання. Надалі його думці про побачений у тих краях відіб'ються у творах Чехова - «Палата №6», «Острів Сахалін», «У посиланні» і багатьох інших

Після повернення із Сахаліну, Антон Павлович Чехов здобуває собі невеликий маєток. У цей час, крім літератури, він займається суспільною діяльністю. Їм були написані його знамениті добутки - «Вишневий сад», «Чайку», «Три сестри» і багато інші

Через серйозне захворювання письменник змушений перемінити клімат, для чого він і переїжджає в Ялту. У цей час виходять величезні томи його добутків. Чехів дуже дружить із Толстим, Куприним Олександром Івановичем, Буніним Іваном Олексійовичем, Максимом Горьким, художником Левитаном і іншими видатними людьми. Але незабаром йому доводиться переїхати в Німеччину, для лікування свого захворювання

Саме там, 15-ого липня 1904-ого року й умирає великий письменник Антон Павлович Чехов. Багато хто його добутки дотепер стають головними постановками різних театрів усього мира

Дата добавления: 2014-01-06