Розчини, у якому хімічна речовина за даної температури вже не розчиняється, тобто розчин перебуває у рівновазі з речовиною, називають насиченим

Розчинність – це властивість речовини розчинятися у воді або іншому розчиннику.

У воді можуть розчинятися тверді, рідкі й газоподібні речовини.

За розчинністю у воді всі речовини поділяються на три групи:

1. добре розчинні;

2. малорозчинні;

3. практично нерозчинні (або нерозчинні).

Абсолютно нерозчинних речовин немає. Якщо у воду занурити скляну паличку чи золото, то в мізерних кількостях вони все ж розчиняються у воді.

Практично нерозчинні у воді речовини: напр. золото, скло, срібло (тверді), олія (рідкі), благородні метали (газоподібні речовини).

Багато речовин добре розчиняються – напр. тверді: цукор, мідний купорос; рідкі: ацетон, спирт; газуваті: Аміак, хлороводень.

Розчинність залежить від:

- від природи речовини

- температури і тиску. При підвищені температури розчинність твердих речовин зростає (по – різному, інколи знижується).

Сам процес розчинення залежить від взаємодії частинок розчиненої речовини і розчинника.

Механізм утворення розчину: розчинення полягає у руйнуванні зв’язків між молекулами або іонами вихідних компонентів розчину і утворенні нових міжчастинкових зв’язків між молекулами або іонами розчиненої речовини та розчинника. Розчинення можливе тільки тоді, коли енергія взаємодії між компонентами розчину більша за суму енергії взаємодії «розчинник-розчинник» та «розчинена речовина-розчинена речовина».

Процес взаємодії молекули розчиненої речовини і молекули розчинника називають сольватацією (гідратацією, якщо розчинник вода), а продукти взаємодії – сольватами (гідратами, якщо вода).

Розчини бувають насиченими і ненасиченими.

Насичені розчини, суть процесу:

Наприклад: NaCl вносять у воду невеликими порціями – швидко відбувається розчинення, так само і з наступною порцією, але із зростанням концентрації розчину можна помітити, що швидкість розчинення зменшується і нарешті розчинення припиняється. Насправді розчинення продовжується, але разом з тим йде зворотній процес – виділення речовини з розчину, кристалізація NaCl. Чим більша конц. Розчиненої речовини, тим частіше її частинеи стикаються з поверхнею розчинюваної речовини і повертаються у тверду фазу. Коли швидкість розчинення і виділення речовини з розчину стають однаковими, розчин стає насиченим і розчинення далі не відбувається.

Якщо концентрація розчину менша, ніж у насиченому розчині, то швидкість розчинення перевищує швидкість виділення речовини з розчину, і можливе подальше розчинення даної речовини. Такий розчин називають ненасиченим.

Пересичені (перенасичені) розчини – їх концентрація більша ніж у насичених(при певній температурі і тиску).

Мірою розчинності (або коефіцієнтом розчинності) є кількість розчиненої речовини в її насиченому розчині у даному розчиннику за певних умов. Напр. – при Т =18⁰С у 100г води розчиняється 51,7 г солі нітрату плюмбуму(ІІІ), тобто розчинність цієї солі при Т =18⁰С дорівнює 51,7г.

Виділення речовини з розчину при знижені температури називається кристалізацією.

Під час розчинення газів у воді виділяється теплота. Відповідно до принципу Ле Шательє при підвищенні Т розчинність газів зменшується, а при зниженні – збільшується. При підвищенні тиску розчинність газу зростає. ЇЇ виражають кількістю мл, що розчиняється в 100г розчинника.

Дата добавления: 2014-01-06