Етапи ФВА

Принципи й етапи ФВА

Принципи ФВА

1. Функціональний підхід – кожен виріб і його окремі частини аналізуються насамперед не з позиції своїх природних матеріалів, з яких він зроблений, а з позиції своєї корисності, споживчих властивостей, якими він володіє.

2. Системний підхід – спочатку об'єкт аналізу розглядається як елемент більш великої системи, а потім - як система, що складається з більш дрібних частин.

3. Вартісна оцінкафункцій - припускає визначення витрат, необхідних для реалізації кожної споживчої властивості об'єкта.

4. Використання колективної творчої праці.

5. Використання науково обґрунтованих методів активізації творчості.

6. Визначена послідовність етапів ФВА.

1. Інформаційно-підготовчий.

1.1 Збирають інформацію про аналізований об'єкт і його аналоги:

а) технічну (показники призначення, вихідна сировина тощо);

б) патентну (ступінь новизни);

в) економічну (витрати на виготовлення, експлуатацію);

г) області використання об'єкта аналізу.

1.2. Визначаються конкретні задачі ФВА, що звичайно випливають з актуальних цілей підприємства, на якому виконується ФВА.

Такими цілями підприємства можуть бути:

- знизити собівартість продукції;

- підвищити якість продукції при мінімальних витратах;

- підвищити надійність роботи машини й ін.

1.3 Прогнозно оцінюється економічна ефективність ФВА.

Визначається робоча група, що буде займатися ФВА, і розробляється план ФВА.

2. Функціональний аналіз.

2.1 Визначаються споживчі властивості, функції об'єкта.

2.2 Виконується їхній аналіз з позиції:

а) призначення;

б) корисності;

в) вартості.

2.3 Вибираються функції, що далі потрібно піддати оптимізації

3. Етап творчості.

Розробляються альтернативні способи технічної реалізації функцій, обраних на попередньому етапі для оптимізації.

4. Аналіз альтернативних рішень і вибір оптимального по кожній з функцій, що оптимізуються.

5. Рекомендаційний.

На основі виконаного ФВА розробляються рекомендації для конкретного виробництва і здійснюється їхнє впровадження. Уточнюються розрахунки економічної ефективності ФВА.

Розглянемо детальніше основні етапи та процедури ФВА.

7.3 Функціональний аналіз

Функціональний аналіз містить у собі наступні комплексні процедури:

а) визначення і класифікацію функцій;

б) побудова функціональної і функціонально-структурної моделей;

в) вартісну оцінку функцій;

г) вибір функцій для подальшої оптимізації.

Розглянемо їх:

Функція – сутнісна, якісна характеристика споживчої властивості.

Деякі споживчі властивості для свого повного опису вимагають ще і кількісної характеристики, що називається параметром використання.

Визначити функцію – значить сформулювати її словесно й установити параметри використання.

Формула формулювання функції:

< дієслово + іменник > + < доповнення >

Функції класифікуються:

а) У залежності від області прояву функції:

- зовнішні (функції, що визначають зв'язок аналізованого об'єкта з зовнішнім середовищем. Визначаються, коли об'єкт розглядається як елемент більш великої системи).

- внутрішні (визначаються конструкцією, принципом дії об'єкта. Для їхнього визначення досліджуваний об'єкт розглядається як система).

б) У залежності від призначення виробу:

Зовнішні функції поділяються на:

- головні (функції призначення);

- другорядні (всі інші).

Внутрішні – на:

- основні (призначені для реалізації головних зовнішніх функцій);

- допоміжні (безпосередньо реалізуючі другорядні чи внутрішні функції, що як би допомагають основним реалізувати призначення об'єкта).

Крім даної класифікації зовнішні функції класифікуються з позицій своєї корисності, тобто відповідно до поставлених вимог до об'єкта (рис. 7.1).

Рисунок 7.1 – Аналіз функцій з позиції корисності

На основі класифікації функцій будується функціональна модель, що показує графічно субординацію зовнішніх і внутрішніх функцій об'єкта.

Після побудови функціональної моделі в реальному об'єкті визначаються матеріальні носії, що матеріально реалізують самий нижчий рівень функцій функціональної моделі.

Матеріальними носіями можуть бути:

- окремі матеріальні елементи (деталі, блоки, матеріали);

- визначені способи їхньої обробки (шліфування, заливання компаундом...);

- інтелектуальні продукти (обчислювальна програма).

- в економічних об'єктах аналізу - окремі працівники, відділи управління.

Матеріальні носії, зображені разом з функціональною моделлю, називаються функціонально-структурною моделлю (ФСМ). Вона показує взаємозв'язок функцій і матеріальних носіїв, їх реалізуючих. ФСМ може бути представлена у виді схеми читаблиці. Якщо зображення ФСМ буде у виді схеми, то кожна функція на моделі може зображуватися таким чином (рис. 7.3):

Код Функції	Найменування функції
Матеріальний носій

Рисунок 7.3 – Фрагмент ФСМ

Приклад іншого способу схемного зображення ФСМ приведений на мал. 7.4.

Розглянемо далі вартісну оцінку функцій.

По кожному матеріальному носію визначається його вартість, що на основі ФСМ дозволяє визначити вартість кожної функції.

Тому що найбільше часто у ФВА оптимізуються витрати на виготовлення об'єкта, то як вартість функції (матеріальних носіїв) можуть бути:

- прямі витрати по розглянутому матеріальному носію;

- технологічна собівартість матеріального носія;

- виробнича собівартість матеріального носія.

До прямих витрат відносять:

- матеріали, сировину, що комплектують вироби з урахуванням транспортних витрат;

- зарплата основних виробничих робітників;

- відрахування на соціальні нестатки;

- паливо, електроенергія технологічні.

Якщо один матеріальний носій реалізує кілька функцій, то витрати можуть бути розподілені між функціями таким чином:

1-й спосіб:

,

де - вартість Fi-й функції, грош. од;

- вартість матеріального носія, що реалізує декілька функцій, грош. од.;

- число реалізованих розглянутим матеріальним носієм функцій.

2-й спосіб – експертний метод: шляхом аналізу матеріального носія.

3-й спосіб – пропорційно значимості (чи важливості) кожної функції. Значимість функції показує в умовних одиницях роль чи внесок даної функції в реалізацію функції більш високого рівня. Важливість – роль у реалізації об'єкта в цілому.

Приклад: функція 01 реалізується трьома функціями нижчого рангу 011, 012, 013 (рис. 7.4), а матеріальний носій МН₁ реалізує дві функцій 011 і 012.

r _Fi – значимість функції.

Рисунок 7.4 – Фрагмент ФСМ (приклад)

Визначення значимості окремих функцій здійснюється експертним методом з використанням чисельних методів обробки експертних даних. Наприклад,

- методу розміщення пріоритетів;

- методу попарного порівняння.

Розглянемо методику вибору функцій, що підлягають оптимізації.

Насамперед як функції, намічені до оптимізації, варто прийняти функції марні, шкідливі, з завищеними чи заниженими параметрами використання (див. рис. 7.1).

Після виявлення даних функцій як функцій для оптимізації приймаються часто функції, обрані за вартісним критерієм.

Існуючі способи вибору:

1) якщо виріб дуже простий (5-6 внутрішніх функцій), то теорія ФВА пропонує усі функції оптимізувати;

2) якщо у виробі різко виділяється по вартості одна функція чи можливості виконання ФВА обмежені, то оптимізується одна, найдорожча функція;

3) метод «АВС» чи діаграма Парето.

4) якщо функцій дуже багато, поряд з діаграмою Парето використовується метод побудови функціонально-вартісної діаграми.

Метод АВС

Метод «АВС»: розглядаються функції одного рівня, що розташовуються графічно на осі абсцис у порядку зниження витрат (див. приклад на рис. 7.5).

Рисунок 7.5 – Приклад діаграми Парето

По осі ординат відкладаються витрати наростаючим підсумком. Практика ФВА показала, що насамперед потрібно оптимізувати функції зони А (75% усіх сумарних витрат). Якщо серед цих функцій будуть знайдені резерви для зниження витрат, то інші функції оптимізації не піддаються. Якщо резерви для зниження витрат не знайдені, то потрібно оптимізувати функції зони В (75 - 95% усіх сумарних витрат). Далі - зона С.

У розглянутому прикладі (рис. 7.5) потрібно в першу чергу оптимізувати функції ОС1, ВС1, ОС2.

Функціонально-вартісна діаграма

Звичайно вона використовується в сполученні з діаграмою Парето для обмеження кількості функцій, що треба оптимізувати, чи самостійно.

Побудова вимагає інформації про вартість і про значимість (чи важливості) функцій. При побудові функціонально-вартісної діаграми повинні бути виконані умови:

,

де В_Fі – важливість i-ої функції;

n_F – число функцій одного рівня;

S_å- сумарна вартість всього об'єкта аналізу, грош.од.

S_Fi – вартість F_i-ої функції, грош.од.

По осі абсцис – функції в довільній послідовності.

По осі ординат – важливість функцій, тобто роль щодо виробу в цілому.

ФВА припускає, що значні витрати по окремих функціях правомірні, якщо велика їхня важливість (або значимість). Тому в першу чергу потрібно піддавати аналізу ті функції, важливість яких менше, ніж питома вага витрат. У приведеному прикладі (рис. 7.6) це функція F2.

7.4 Етап творчості і вибір оптимального рішення

На етапі творчості розробляються різні технічні способи реалізації обраних для оптимізації функцій. При цьому застосовуються наукові методи колективної творчої праці й активізації творчості.

Наприклад: мозковий штурм; метод загального блокнота; морфологічний аналіз; метод фокальних об'єктів і ін. [19].

Аналіз і вибір оптимального рішення по кожної функції, що оптимізується.

Вибір варіанта технічного рішення здійснюється в послідовності:

а) вибір технічно здійсненних варіантів;

б) перевірка варіантів по задоволенню технічних вимог:

1) на основі параметрів використання;

2) на основі бальної оцінки, якщо в функції, що оптимізується, відсутні параметри використання.

в)вибір кращого рішення здійснюється за критерієм оптимізації, що був визначений на інформаційно-підготовчому етапі, коли формувалися цілі ФВА. Але найбільше часто таким критерієм є мінімальні витрати на реалізовану функцію.

Розглянемо на прикладі бальну оцінку варіантів технічного рішення по окремій оптимізуємій функції.

Ступінь задоволення функції в балах може бути оцінений експертом по табл.7.1.

Таблиця 7.1 – Шкала бальної оцінки технічного рішення

Бали	Оцінка	Помилки
11,9	Добре	Майже відсутні
22,9	Задовільно	Терпимі
33,9	Ледь задовільно	Сильно виявляються
	Незадовільно	Нетерпимі

По кожній з функцій F при пропонованому технічному рішенні розраховується середній бал:

,

де - середній бал по розглянутій функції при конкретному технічному рішенні;

- значимість функції більш низького рангу, що реалізує функцію F;

- ступінь задоволення функції в балах по конкретному рішенню;

- кількість функцій більш низького рангу, що реалізують розглянуту функцію F.

Оцінка варіанта технічного рішення здійснюється по середньому балу на основі таблиці 7.2.

Таблиця 7.2 – Критерій оцінки

Оцінка	Сприятливо	Прийнятно	Неприйнятно
Середній бал	1,7	1,7<<2,6	2,6

Приклад: аналізується функція, що реалізується через три функції більш низького рангу з відповідними значимостями.

Нехай є три варіанти реалізації розглянутих функцій. Ступінь задоволення кожної з них по бальній оцінці дана в табл. 7.3..

Таблиця 7.3 – Ступінь задоволення функцій, бали

№ варіанта	RFi
01.1	01.2	01.3
	1,5 2,5	2,4	1,7 1,6

Розраховуємо середній бал по кожному технічному рішенню

Припустимо, ми висуваємо прийнятні вимоги до варіанта. Тоді перше і третє технічні рішення нас улаштовують.

7.5 Оцінка економічної ефективності ФВА

Оцінка економічної ефективності ФВА здійснюється по типових методиках оцінки економічної ефективності капітальних вкладень.

Основними джерелами забезпечення економічної ефективності ФВА є:

1) зниження собівартості аналізованого об'єкта;

2) зниження капітальних вкладень і амортизаційних відрахувань у споживача об'єкта;

3) зниження капітальних вкладень у виробника об'єкта за рахунок підвищення технологічності об'єкта в результаті його ФВА;

4) підвищення доходу виробника за рахунок збільшення якості і ціни на об'єкт аналізу й ін.

Список літератури, що рекомендується

1. Господарчий кодекс України // http://www.rada.gov.ua

2. Закон України про оплату праці // Відомість Верховної Ради України. – 1995 - №17.

2. Закон України про охорону праці // http://www.rada.gov.ua

3. Закон України про господарчі товариства // http://www.rada.gov.ua

4. Закон України про оподаткування прибутку підприємства. // http://www.rada.gov.ua

5. Декрет КБ України «Стандартизації і сертифікації» // http://www.rada.gov.ua

6. Гурьянов С.Х., Костин Л.А. Труд и заработная плата на предприятии. – М: Экономика 1973. – 443 с.

7. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и заработной плате. – М.: Высш. шк., 1985.

8. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основи організації виробничого процесу. –ДО.: НМК У, 1991.

9. Колосов А.Н. Организация и экономика гибкого автоматизированного производства. – К.: Высш. шк., 1991.

10. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. – Київ, “ Праця”, 1997. – 192 с.

11. Организация и планирование электротехнического производства. Управление электротехническим предприятием. / К.Т. Джурабаєв и др. – М.: Высш. шк.,1989. – 367 с.

12. Плоткин Я.Д., Янушкевич О.К. Организация и планирование приборостроительного производства. – Львов, Світ, 1992.

13. Ремизов Н.П. Справочник экономиста по труду. – М.: Экономика, 1988.-205 с.

14. Сборник задач и деловых игр по организации и управлению предприятиями электронной промышленности / под ред. Моисеевой Н.К. – М.: Высш. шк., 1985 – 207с.

15. Синягин Н.Н., Афанасьев Н.А., Новиков С.А. Система планово-предупредительного ремонта оборудования и сетей промышленной энергетики. – 3-е изд., переработанное и исправленное. – М.: Энергия, 1984. – 408с.

16. Сосновский Я.Ш., Ткаченко П.Г., Функционально-стоимостный анализ. – К.: Техніка, 1986.

17. Фатхутдинов Р.А. «Производственный менеджмент».:Учебник для вузов. – М.: Банки и биржы. ЮНИТИ, 1997 – 447 с.

18. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С.Ф. Покропивного.– Вид. 2-ге, перераб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с., іл.

19. Економіка промислового підприємства: навч. посібник/ За ред. Ф.І. Євдокимова, Т.Б. Надтоки. – Донецьк: „Новый мир”, 2003. – 358 с.

Дата добавления: 2014-01-06