Принципи гуманізації

Перша група принципів педагогічного процесу.

Тема 4. ПРИНЦИПИ ТА ПРАВИЛА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

1. Понятійний апарат. Слово «принцип» означає основу, першопричину, керуючу ідею, головну вимогу, що витікає із закономірності. Аналіз перелічених значень поняття принципу в поєднанні з педагогічним процесом віддає перевагу останньому варіанту, тобто «основній вимозі, що витікає із закономірності». По-перше, це пов'язує поняття принципу з раніше розглянутим поняттям закономірності педагогічного процесу, по-друге – воно є найбільш технологічним із перелічених варіантів, а, значить, найбільш доцільним у педагогічній діяльності.

Виходячи з цього:

Принципи педагогічного процесу – це система вимог до навчання та виховання, дотримання яких забезпечує ефективність вирішення освітніх завдань

Із принципів педагогічного процесу витікають його правила.

Правила педагогічного процесу – це механізм його реалізації відповідно до принципів (вимог).

Якщо принципи говорять про те, що треба робити, то правила показують, яким чином це можна здійснити.

У педагогічній літературі представлено не менше сотні принципів педагогічного процесу. Розглядати всі підходи й усі принципи в межах посібника немає сенсу, тому ми зупинимося лише на основних, угрупувавши їх за змістовною схожістю. Кожна з отриманих у такий спосіб груп принципів складається з системоутворюючого принципу (він стоїть у переліку першим і може дати умовну назву всій групі принципів), і тих, що витікають із нього (або доповнюють його). Усі вони в своїй сукупності, розширюючи та коректуючи одне одного, розкривають одну з головних ідей педагогіки сучасної школи.

З огляду на змістовну подібність принципів однієї групи, правила педагогічного процесу формулюються як сукупні для всієї групи принципів. Їх перелік, даний у посібнику, не вичерпує всіх можливих варіантів і потребує подальшого самостійного напрацювання правил педагогічного процесу, що може лягти в основу творчого завдання до семінарського заняття.

1.Принцип гуманізації педагогічного процесу своєю назвою зобов'язаний словам «гуманоїд», «гомосапієнс», тобто, людина як розумна істота. Цей принцип проголошує людину метою суспільного розвитку, а не засобом суспільного виробництва. Для задоволення її (людини) потреб (матеріальних і духовних) існує виробництво (матеріальне й духовне), а не навпаки. Донедавна людина розглядалася як засіб задоволення ілюзорних потреб ідеологічних, соціальних і виробничих структур. У спадщину від минулого педагогіці лишилася категорія соціального замовлення: що треба суспільству, його виробництву та ідеології, те й видає школа. По суті ідеологія «гвинтика» (коли людина розглядається як бездумний гвинтик великого соціального механізму, керованого ідеологічною елітою) пішла, а її ключові позиції лишилися. Тому не дивно, що давно декларуєма істина про гуманізацію суспільства, відносин між людьми, ставлення до дітей, гуманізацію навчання та виховання дотепер технологічно не забезпечена. У підручниках педагогіки радянського періоду відсутня навіть назва цього принципу. А це майже вісімдесят років існування школи та педагогіки.

Спроба поставити педагогічну систему з голови на ноги, змінивши співвідношення мети та засобу педагогічного процесу в діаметрально протилежному напрямку (не людина для виробництва, а виробництво для людини), є альтернативою старій педагогіці. Відповідно до неї педагогічний процес будується, виходячи з потреб дитини, що в своїй сукупності становлять основу соціального замовлення новій школі та педагогіці.

Значення принципу гуманізації в сучасній педагогіці ми підкреслюємо його заголовним місцем у загальному переліку принципів педагогічного процесу.

2.Принцип пріоритету загальнолюдських цінностей витікає з принципу гуманізації педагогічного процесу і становить його складову частину.

Пріоритет класових цінностей наше суспільство, школа та педагогіка вже пережили. Образ класового ворога, що формує механізм руйнування (ворога треба знищити), пішов у минуле. Пріоритет національних цінностей, як тимчасове явище вирівнювання націокультурної ситуації в країні, нам ще треба гідно пройти, сформувавши механізми прирощення, а не руйнування добутків культури попереднього періоду, й вийти на рівень пріоритету загальнолюдських цінностей, що не залежать ні від раси, ні від класу, ні від національності, ні від забезпеченості тощо. Це споконвічні людські чесноти: надійність, порядність, працьовитість, чесність, толерантність, поважне ставлення до людей і цінностей і т. ін. Це стверджувальніістини: полюби ближнього, як самого себе; шануй батька й матір свою; стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе й ін. Це заборонні канони: не вбий, не вкради, не прелюбодій, не суди і тебе не засудять тощо. Впровадження в свідомість підростаючого покоління такого роду пріоритетів – надійний гарант поліпшення соціокультурної ситуації в країні, її розвитку та процвітання.

3.Принцип поваги до особистості дитини в поєднанні з доцільною вимогливістю до неї потребує визнання суспільної ваги підростаючої людини, її поглядів, ставлень, проблем як основи майбутнього, що закладається вже сьогодні. Саме від того, кого і як ми виховуємо і навчаємо сьогодні, залежить добробут чи злиденність суспільства в цілому та кожної людини зокрема в майбутньому.

Поважати гідність – значить вчити вимогливості й відповідальності за свої слова та вчинки [7,66]. В основі цього процесу лежить педагогічна вимога, що ставиться перед дитиною дорослими. Вона повинна бути конкретною, обґрунтованою, закінченою, відповідати силам, можливостям та здібностям дитини. Логічним завершенням пред'явлення вимоги є контроль за якістю її виконання. Не випадково основним гаслом А.С. Макаренка в стосунках з вихованцями був девіз: чим більше поважаю, тим більше вимагаю.

4.Принцип педагогічного оптимізму базується на позитивному в дитині, вірі в її сили та здібності, на використанні великої сили педагогічного навіювання з метою підтримки особистісного позитиву.

У кожній людині співіснують позитивні якості з негативними, чесноти з вадами, достоїнства з недоліками. Організовуючи виховний вплив, педагог може акцентувати свою увагу, як на тому, так і на іншому. Однак зауваження недоліків, як правило, пов'язане з негативними переживаннями дитини. Це часто заганяє недолік усередину, вуалюючи під норму, і, зрештою, дає важкоподоланні внутрішні комплекси. Такий шлях виховання ґрунтується на формуванні механізму руйнування, що часто спрацьовує не лише стосовно недоліків, а й руйнує особистість у цілому. Опора ж на особистісний позитив, із самого початку заснована на позитивних емоціях людини. Виховний вплив у такому випадку дає збільшення позитивного фонду особистості, формує механізм творення і природним шляхом витісняє недоліки.

Другою істотною характеристикою цього принципу є віра в сили та здібності дитини. В психології є так званий ефект Розенталя. Свою назву він отримав від імені дослідника, що, вивчаючи здібності школярів, повідомив учителя про те, що в класі є п'ять математично обдарованих дітей, назвавши будь-яких. Через якийсь час ці діти дійсно почали проявляти математичні здібності. Причиною тому стала віра вчителя в неординарність дітей і посилена професійна увага до них, що не забарилося з наслідками.

Третя характеристика стосується вчительського слова, в основі якого лежить могутня сила навіювання. Слово – це гостра професійна зброя, якою можна як убити, так і оживити людину. За допомогою слів учитель дає як позитивні, так і негативні настанови. Результат його дії напряму залежить від превалюючих вербальних впливів. Назви дитину сто разів свинею – вона й захрюкає, говорить народна мудрість. Тому дуже важливо, звертаючись до учня, підкреслювати його талановитість, неповторність, навіть геніальність, задаючи тим самим програму майбутнього благополуччя. Таким чином, особистість дитини – не тільки результат педагогічної праці, а й результат прагнень, настанов і культури вихователя.

Перелічені вище принципи реалізуються внаслідок виконання наступних правил:

☝ 11. Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. 12. Вимагаючи – поважай, поважаючи – вимагай. 13. Не використовуй велику силу слова задля зла. 14. Частіше хвали, рідше лай. 15. Акцентуй увагу на чеснотах дитини. 16. Не суди, і тебе не засудять. 17. Умій прощати. 18. Навчаючи, звеличуй душу. 19. Люби людей і все зможеш. 20....

Дата добавления: 2014-01-06