Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Як галузь українського права

ТЕМА 1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

  1. Поняття, предмет і система конституційного права України (далі КПУ);
  2. Конституційно-правові норми та конституційно правові відносини;
  3. КПУ як наука та навчальна дисципліна;
  4. Джерела конституційного права України.

 

 

  1. Поняття, предмет і система конституційного права України (далі КПУ).

 

Конституційне право як галузь права в будь-якій державі є складовою частиною національної правової системи і виконує в ній досить важливі завдання. Ця галузь права, так само як інші, є сукуп­ністю правових норм, що встановлюються і охороняються державою. Але конституційне право відрізняється від інших галузей права на­самперед специфікою тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цієї галузі.

У науковій літературі є різні погляди на те, як називати цю галузь права — конституційним чи державним правом. На вибір терміна значною мірою впливають традиції слововживання. Так, ан­глосаксонська правова система традиційно використовувала термін «конституційне право», тоді як для германської характерним є термін «державне право».

В умовах, коли Україна йде від етатистської держави, яка визнає пріоритет держави над особою, до демократичної, правової, соціальної держави, до конституційного правління, більш прийнятним є термін «конституційне право», яке базується на тому, що всі суб'єкти державно - правових відносин діють у межах конституції, а держава не повинна панувати над людиною. Конституція України є визначальним, осно­вним джерелом цієї галузі права. Саме конституційне право має стати провідною галуззю права в правовій системі України. Це відповідає як світовій тенденції, так і сучасному етапу розвитку нашої держави й суспільства, прагненню побудувати в Україні демократичну, правову державу.

Предмет правового регу­лювання — головна підстава для розподілу юридичних норм за галу­зями права. Конституційне право має свій предмет правового регулю­вання, пов'язаний із регламентацією політико-правових відносин, спрямованих на реалізацію державно-владних функцій, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Специфіка предмета цієї галузі права знаходить свій вияв у тому, що її норми регламентують відноси­ни, які складаються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: полі­тичній, економічній, соціальній, духовній. Законодавство регулює базові відносини в цих сферах, і його норми закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави й суспільства.

З конституційного права почина­ється формування всієї системи національного права, усіх його галузей. Світова практика свідчить, що жодна галузь національного права будь-якої країни не може розвиватися, якщо вона не має підґрунтя в консти­туційних принципах або нормах конституційного законодавства чи якщо, тим більше, суперечить їм.

Конституційне право — провідна галузь права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють су­спільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конститу­ційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади й місцевого самоврядування(1,С.7).

Предметом конституційно-правового регулювання є від­носини, які визначають належність до громадянства, принципи, що характеризують становище людини в суспільстві і державі, її основні права свободи й обов'язки, якісні характеристики держави: суверенітет, форма держав­ного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідео­логічна багатоманітність, суб'єкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи України, символи держави.

Головний метод конституційно-правового регулювання — владно-імперативний, який базується на владі й підпорядкуванні. Поряд із ним застосовується і диспозитивний метод регулювання суспільних відносин. Наприклад, виборче право встановлює, що вибори є вільними. Тому ніхто не може при­мусити громадянина йти на вибори.

У конституційному праві України використовується як диспозиційний метод правового регулювання, так і імперативний, однак до­мінуючим все ж залишається владно-імперативний метод.

Застосовуючи вказані методи правового регулювання, конститу­ційне право України гарантує народовладдя, основні права і свободи людини і громадянина, демократичний розвиток держави і суспільства, забезпечує функціонування інститутів державної влади та громадян­ського суспільства.

Конституційне право України — елемент правової системи держа­ви, яка формується з багатьох частин що характеризують внутрішню структуру конституційного права й вирізняють його серед інших галу­зей права.

Нормам кожного консти­туційно-правового інституту притаманна внутрішня єдність. Передумовою тому є те,що структура конституційного права України зумовлена системними зв'язками між його нормами та інститутами, що перебувають у відпо­відній підпорядкованості один до одного.

Система галузі конституційного права України складається з конституційно-правових інститутів таких як: конституційного ладу; правового статусу людини і громадянина; територіального устрою; орга­нізації і функціонування органів державної влади й місцевого само­врядування; безпосередньої демократії (вибори, референдум). Система галузі конституційного права України тісно пов'язана зі структурою Конституції України.

 

  1. Конституційно-правові норми та конституційно правові відносини

 

Конституційно-правова норма — це встановлене або санкціоно­ване державою загальнообов 'язкове правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які становлять предмет конституційного права.

Конституційно-правовим нормам регулюють суспільні відносини, встанов­люють обов'язкові правила поведінки, містяться в чинних правових актах держави; охороняються і забезпечуються примусовою силою держави.

Від норм інших галузей права конституційно-правові норми від­різняються: а) своїм змістом, б) джерелами, в яких вони містяться, в) установчим характером своїх приписів, оскіль­ки конституційно-правові норми визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенцію державних органів; г) особливостями внутрішньої структури.

Конституційно-правові норми, як правило, не є класичними, тобто вони не завжди містять у своєму складі всі три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Є норми, які мають тільки диспозицію: «Пре­зидент України є главою держави і виступає від її імені» (ст. 102 Кон­ституції України). Є такі, що складаються з гіпотези і диспозиції: «Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розді­лу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України», попередньо схвалений біль­шістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважаєть­ся прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради Укра­їни за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційно­го складу Верховної Ради України» (ст. 155 Конституції України). У окремих випадках конституційно-правові норми містять у своєму складі і санкцію.

Конституційно-правові норми можна класифікувати за такими ознаками (критерія­ми): за змістом, юридичною силою, територією дії, характером втілен­ня приписів, призначенням у механізмі правового регулювання, функ­ціональною спрямованістю, терміном дії.

Конституційно-правовими нормами за змістом поділяються по колу суспільних відносин, що ними регулю­ються.

Конституційно-правові норми України поділяються за юридичною силою. Це залежить від того, у якому норма­тивному акті міститься норма і яке місце посідає акт у правовій систе­мі України. Найважливіші норми містяться в Конституції України і конституційних законах.

За призначенням у механізмі правового регулювання норми консти­туційного права поділяються на матеріальні і процесуальні.

За терміном дії конституційно-правові норми поділяються на по­стійні та тимчасові. Більшість норм конституційного права України є постійними. Строк їх дії невизначений. Тимчасові норми, наприклад, містяться в пунктах 2-10 та 12-14 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

За територією дії розрізняють конституційно-правові норми, які діють на території: всієї України; Автономної Республіки Крим; окре­мих адміністративно-територіальних одиниць.

За характером приписів, що містяться в конституційно-правових нормах, норми поділяються на уповноважуючі, зобов'язуючі і заборо­няючі.

Жодна правова норма не повинна суперечи­ти нормам Конституції України. На основі Конституції, законів Укра­їни в державі видаються інші правові акти: постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабі­нету Міністрів України, акти органів місцевої виконавчої влади, міс­цевого самоврядування.

Юридичні норми реально виявляють свої регулятивні властивості тільки тоді, коли вони починають функціонувати у правовідносинах. Правовідносини є головним засобом, з допомогою якого вимоги юридичних норм втілюються в поведінці людей.

Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, вре­гульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юри­дичний зв 'язок між його суб 'єктами.

Конституційно-правові відносини виникають із практичної діяльності суб'єктів державно-правових зв'язків.

Природа конституційно-правових зв'язків розкривається у змісті суб'єктивних прав і юридич­них обов'язків суб'єктів правовідносин. Конституційно-правові відносини є основою правового регулювання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх головну роль у регулюванні суспільних зв'язків.

Водночас вони мають особливі риси, пов'язані насамперед зі спе­цифікою предмета правового регулювання, суб'єктами правовідносин, механізмом їх реалізації, місцем у системі правових зв'язків тощо.

Конституційно-правові відносини характеризуються своїм змістом, виникають в особливій сфері відносин, які становлять предмет кон­ституційного права України. Цим відносинам притаманний здебільшого імперативний характер, оскільки вони значною мірою пов'язані з реалізацією владними інсти­туціями своїх повноважень, взаємодією різних органів державного механізму. Одночасно конституційне право України врегульовує значне коло відносин.

У системі правовідносин конституційно-правовим відносинам на­лежить провідна роль, оскільки вони визначають зміст багатьох право­відносин, що регламентуються іншими галузями права.

Конституційно-правовим відносинам властивий особливий суб'єктний склад, їх учасниками є і суб'єкти, які не можуть бути учас­никами інших видів правовідносин, наприклад, народ України, насе­лення Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальної одиниці у зв'язку з проведенням референдумів та ін.

Конституційно-правові відносини мають різний строк дії. Одні — постійні, інші — тимчасові. До постійних, наприклад, належать норми, що регулюють відносини громадянства, які припиняються зі ' мері ю громадянина або його виходом з громадянства. До тимчасових насамперед належать державно-правові відносини, пов'язані з органі­зацією і проведенням референдумів, виборів, формуванням дільничних та окружних виборчих комісій тощо.

У системі конституційно-правових відносин слід виокремити ма­теріальні і процесуальні. До перших належать власне права і обов'язки суб'єктів правовідносин, до других — процедура реалізації матеріаль­них норм. За цільовим призначенням розрізняють правоустановчі і правоохо­ронні конституційно-правові відносини.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є: народ України, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; Верховна Рада України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Президент України; парламентські комітети; по­стійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад; Кабінет Міністрів України; Рада міні­стрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування; політичні партії та їх виборчі блоки; громадяни України; суди; про­куратура; Конституційний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Центральна виборча комісія та ін.

Об 'єктами конституційно-правових відносин є: суверенітет на­роду; державний і національний суверенітет; територія; конституцій­ний лад та його захист; людина, її права, свободи та обов'язки; влада; волевиявлення народу, волевиявлення населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії державних органів і ор­ганів місцевого самоврядування; розподіл компетенції між владними інституціями, між центром і регіонами; власність; громадянство; фор­мування і діяльність політичних партій, громадських об'єднань, масо­вих політичних рухів, інших суб'єктів політичного процесу тощо.

Виникненню конкретних конституційно-правових відносин пере­дує юридичний факт. З нього починається реалізація конституційно-правових норм, і завдяки юридичному факту конкретний суб'єкт стає учасником цих правовідносин, має відповідні права та обов'язки.

 

  1. КПУ як наука та навчальна дисципліна.

 

Конституційно-правова наука є порівняно молодою у системі юридичних наук України. Вона почала формуватися у другій половині XIX ст., коли вже тривалий час існували наука цивільного, кримінального та інші галузеві юридичні науки. З часу свого формування до сьогодення наука конституційного права в Україні пройшла складний історичний шлях, що характеризувався занепадом і злетами.

На сьогодні наука конституційного права є єдиною наукою в системі загальнотеоретичних, історичних, галузевих, порівняльно-правових і прикладних юридичних наук. Вона відноситься до фундаментальних галузевих юридичних наук з огляду на фундаментальний характер відповідної галузі права.

Наука конституційного права є системою ідей, концепцій, теорій, вчень про конституційне право як галузь національного права.

Конституційне право, як і будь-яка інша юридична наука, має свій предмет і метод, які характеризується єдністю і взаємодією. До предмета науки конституційного права України належать роз­робка комплексних теоретичних проблем становлення народовладдя в Україні і його конституційного регулювання, сутність народного, ісржавного і національного суверенітету та форми і механізми реалі-іації його на практиці, розвиток конституційного процесу, його проб леми і труднощі, аналіз основ правового статусу особи, конституційних принципів взаємовідносин держави і громадянина, особливостей право­вого становища іноземців, біженців, осіб без громадянства, національних меншин, конституційних основ організації громадянського суспільства. Важливим аспектом науки є аналіз відповідності конституційно-правового закріплення основних прав, свобод і обов'язків громадян України міжнародно-правовим стандартам прав людини.

Наука конституційного права, як і кожна юридична наука, має свої специфічні методи дослідження. За умов необхідності вивчення відповідних галузей права великої кількості країн майже універсального значення набу­ває порівняльно-правовий (компаративний) метод. Використання цього ме­тоду створює додаткові можливості як для глибокого і всебічного досліджен­ня галузей конституційного права окремих країн, так і для визначення за­гальних закономірностей розвитку теорії і практики зарубіжного консти­туціоналізму в цілому.

Важливу роль у вивченні конституційного права відіграють систем­ний і структурно-функціональний методи. Конституційно-правові інсти­тути утворюють певну систему, в рамках якої кожний з них займає своє місце, і всі вони взаємодіють. Системний метод допомагає визначити місце і роль кожного з державних інститутів у механізмі здійснення влади. Вод­ночас на основі цього методу можна дослідити державний механізм як ціле, що, в свою чергу, розширює уявлення про його окремі ланки.

Наука конституційного праваскладова частина юридичної науки України, яка, у свою чергу, входить до системи суспільних наук. У системі юридичних наук є загально­теоретичні, історичні, галузеві, порівняльно-правові і прикладні науки.

Завданням науки консти­туційного права є дослідження питань ефективності конституційно-правового регулювання, аналіз зв'язків у сфері взаємодій правових норм і суспільних відносин. Крім того, перед вітчизняною наукою конституційного права сто­ять завдання виявлення і дослідження тих засобів регулювання, які б відповідали потребам національного державотворення.

Система науки конституційного права України своєю суттю відповідає системі галузі права. Вона вивчає конкретні конституційно-правові інститути і норми та загальну характеристику галузі, місце і роль консти­туційного права в національній правовій системі, тенденції розвитку галузі на сучасному етапі розвитку суспільства.

Джерело права — це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об'єктивовану реальність. Право як об'єктивована реальність існує в певних формах (в літературі навіть нерідко ототожнюють поняття "джерело права” і “форма вираження права”).без такої об’єктивації державна воля народу не може стати матеріальною рушійною силою, яка творить право.

Джерелами науки конституційного права України насамперед є норма­тивно-правові акти, що містять конституційно-правові норми.

Першою Конституцією України є конституція Пилипа Орлика. Пам'ятками політико-правової думки українського народу є також статті та ін­ші акти Б. Хмельницького. Першим актом, який безпо­середньо започаткував національне конституційне право України, можна вважати IV Універсал Української Центральної Ради (1918). Він політико-правовим чином сформував, проголосив Україну як незалежну, самостій­ну і суверенну державу.

Панування радянської концепції конституціо­налізму було припинено з прийняттям в 1990 р. Декла­рації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України в 1991 р. Ці документи стали: віхою, яка започаткувала народження нового українського права.

Наука конституційного права має характерні функції, що визначаються насамперед її предметом. Наука конституційного права реалізує кілька взаємопов'язаних між собою функцій, а саме: політичну, методологічну, ідеологічну, прог­ниє пічну, експертну.

Конституційне право України як навчальна дисципліна викладаєть­ся в державних і недержавних юридичних вищих навчальних закладах, на юридичних факультетах.

Метою навчальної дисципліни конституційного пра­ва є ознайомлення студентів з основними поняттями, якими оперує наука конституційного права, розкрити по­ложення вчення про конституцію та показати особливості конституційного процесу в Україні, дати аналіз консти­туційно-правових інститутів.

В її рамках вивчаються ос­новні положення науки конституційного права, зокрема:

- зміст предмету галузі конституційного права;

- основні положення вчення про конституцію;

- засади конституційного ладу України, конституцій­но-правове закріплення суверенітету Українського наро­ду, форми Української держави;

- питання прав і свобод людини і громадянина, від­повідність конституційно-правового регулювання основ правового статусу людини і громадянина міжнародним стандартам прав людини;

- форми здійснення народовладдя, предмет та види референдумів в Україні, виборче право та виборча сис­тема України;

- конституційна система та принципи організації і ді­яльності органів державної влади, правовий статус Вер­ховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України;

- конституційні принципи територіального устрою України;

конституційно-правові засади організації та функціо­нування місцевого самоврядування в Україні.

Глибоке засвоєння студентами положень науки конс­титуційного права, конституційного законодавства Ук­раїни має важливе значення для формування у них нале­жної професійної культури юриста та демократичного світогляду, для усвідомлення тих загальнолюдських цін­ностей на яких базується Конституція України.

У навчальному курсі розкривається поняття державних символів України, їх сутність і призначення, характеристика законодавства, що регулює статус Державного Прапора України, Державного Герба Укра­їни та Державного Гімну України.

До завдань конституційного права як навчальної дисципліни також належить розкриття основ конституційного ладу і його захисту, конституційно-правового закріплення суверенітету українського на роду, політичного та ідеологічного плюралізму, народовладдя, консти­туційної відповідальності, поділу влади і взаємодії владних інституцій, закріплення верховенства права, роз'яснення положень верховенства Конституції України, прямої дії конституційних норм, підстави дії на території України міжнародних договорів, конституційно-правових основ проведення мовної політики тощо.

Навчальна дисципліна "Конституційне право Украї­ни" передбачає насамперед одержання студентами знань про поняття конституційного права, його предмет, ме­тод, систему, функції, джерела. В курсі конституційного права України висвітлюються найважливіші положення вчення про конституцію (конституціоналізму), основні етапи історії Конституції України, її юридичні власти­вості, основні принципи, структура, функції чинної Конституції України, порядок її реалізації, тлумачення, внесення до неї змін та її охорона (гарантування).

Серед загальних положень конституційного права досить значне місце займають положення про систему конституційного права — конституційно-правові інсти­тути, конституційно-правові норми, а також конститу­ційно-правові відносини.

Значна увага приділяється питанням прав і свобод людини і грома­дянина, відповідності конституційного регулювання основ їх право­вого статусу міжнародним стандартам прав людини, принципам кон­ституційного статусу громадянина, тенденціям конституційного за­кріплення основних прав, свобод і обов'язків громадян країни, аналізу громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав і свобод, механізму їх захисту, особливостям правового статусу в Укра­їні іноземців і біженців, гарантіям прав національних меншин, гаран­тіям прав громадян в умовах надзвичайного стану. Дається поняття громадянства, розглядаються категорії осіб, які є громадянами України, аналізуються підстави набуття і припинення громадянства, громадян­ство дітей при зміні громадянства батьків, компетенція органів, які беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних із громадянством, про­цедури з питань громадянства. Все це дає широкий діапазон світо­глядних уявлень щодо однієї з найважливіших політико-правових проблем сучасності — права і свободи людини та громадянина.

Опанування цієї навчальної дисципліни необ­хідне для набуття широкого професійного світогляду, без якого не може бути повноцінного фахівця у сфері юриспруденції.

 

  1. Джерела конституційного права України.

Джерела права розрізняються: а) за матеріальним змістом (матері­альні умови життя суспільства, система економічних зв'язків, форми власності тощо); б) за ідеальним змістом (правова свідомість); в) за юридичним змістом (різні форми — засоби вираження, об'єктивація правових норм). Тому під джерелами права в юридичному значенні розуміють форму вираження, об'єктивацію державної волі.

Основними видами джерел конституційного права у світі є норма­тивно-правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, а інколи між­народні і внутрішньодержавні договори. У свою чергу, нормативно-правові акти конституційного права поділяються на закони, норматив­ні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти органів місцево­го самоврядування.

Система правових актів, що становлять джерела конституційного права України, є досить широкою. Це Конституція України, Конститу­ція Автономної Республіки Крим, закони, постанови Верховної Ради України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, деклара­ції (насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, регла­менти тощо. Правові акти конституційного характеру має право при­ймати Центральна виборча комісія як орган державної влади.

Особливе місце серед джерел конституційного права України на­лежить Конституції України, в якій закріплюються найбільш принци­пові державно-правові норми загального характеру. Вони мають най­вищу юридичну силу, стосуються всіх сфер життя суспільства: полі­тичної, економічної, соціальної, духовної. Таким діапазоном змісту своїх норм Конституція України суттєво відрізняється від інших дже­рел конституційного права.

Види джерел галузі конституційного права України, як правило, досить стабільні. Вони чітко визначені в Конституції України та інших нормативно-правових актах. Але на даному етапі конкретні акти, які містять конституційно-правові норми, мобільні, дуже часто змінюють­ся, скасовуються, новелізуються. Нестабільність конституційного за­конодавства зумовлюється як об'єктивними, так і суто суб'єктивними чинниками, труднощами перехідного процесу формування української державності.

 

 


 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
История сестринского дела | Тема 2. Теорія Конституції України
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 755; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.066 сек.