Тема 7. Мікроекономічна модель підприємства

1. Суть підприємства та їх види.

2. Виробнича функція.

3. Загальний, середній і граничний продукт фірми.

4. Ізоквантна варіація факторів виробництва.

5. Ізокости. Рівновага виробництва.

1. Мікроекономіка охоплює діяльність підприємств та їх об’єднань. В умовах ринкової економіки підприємство – це основна ланка економіки. Згідно з законом України «Про підприємства в Україні» підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково – дослідницьку і комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Види підприємств:

За формою власності;

- індивідуальні;

- сімейні;

- приватні;

- колективні;

- державно-комунальні;

- державні;

- спільні;

- орендні.

За розмірами:

- малі;

- середні;

- великі.

У своїй діяльності підприємства переслідують головну ціль отримання прибутку та недопущення збитків.

В західних країнах головною метою корпорації вважається підвищення добробуту акціонерів. В наш час усе більше фірм звертають увагу на імідж.

2. Під виробництвом будемо розуміти процес використання факторів виробництва для виготовлення товарів та надання послуг. Виробнича функція описує взаємозв’язок між витратами факторів виробництва та максимально можливим виробництвом благ.

Класична двофакторна виробнича функція має вигляд:

Q=F(K,L)

і показує зв'язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів: праця (L) та капітал (K).

Q – виробництво

K – капітал, L – праця, М – матеріальні витрати Q = F(K,L,M)

Розглядають три основних гіпотези про особливості сполучення основних факторів виробництва:

1) гіпотеза про абсолютну необхідність: К=0, F(K, L)=0

L=0, F(K, L)=0,

якщо відсутній хоча б один фактор – виробництво неможливе.

2) гіпотеза монотонності: K’>К, F(K’, L)> F(K, L)

L’>L, F(K, L’)> F(K, L),

тобто при збільшені якогось фактора виробництво краще.

3) гіпотеза взаємозамінності. Існують такі K та L, що:

F(K+K; L)=F(K; L+L)

тобто певну кількість одного фактора можна замінити певною кількістю іншого.

Класичною є виробнича функція Кобба-Дугласа

Граничною нормою технологічної заміни MRTS першого фактора виробництва, другим називається відношенням Δ2/Δ1, де Δ2 - зміна другого фактора виробництва; що компенсує зміну першого на 1:

MRTS= Δ2/Δ1

Існує закон зниження MRTS –граничної норми технологічної заміни:

при збільшені (зменшені) фактору MRTS цього фактора іншим знижується (підвищується).

3. Розглядають загальний, середній та граничний продукти.

Загальний продукт ТР – загальна кількість виготовленого блага.

Граничний продукт МР – продукт, що виробляється ще однією додатковою одиницею ресурсу.

MP_n=TP_n-TP_n-1, якщо ΔQ=1;

MP=ΔTP/ΔQ_{ресурсу}, якщо ΔQ№1

Середній продукт АР – це продукт, розрахований на одиницю ресурсу.

AP_n=TP_n/Q_n

В короткому періоді фірма не може змінювати кількість всіх ресурсів. Хоча б один ресурс залишається незмінним. Тому і нарощування виробництва має свої особливості.

Крива валового продукту ТР складається з трьох відрізків:

І – продукт зростає зростаючими темпами (швидко);

ІІ – продукт зростає спадними темпами;

ІІІ – продукт спадає.

Крива МР досягає своєї вершини при такому обсязі виробництва, при якому загальний продукт ТР міняє знак свого зростання з І на ІІ відрізки. МР=0 при такій кількості ресурсів коли загальний продукт максимальний, МР – нижче осі ОХ, ТР – спадає.

Там де МР перевищує АР – АР зростає; де МР нижче АР – АР спадає; МР=АР де АР_max.

„Поведінка” продукту фірми в короткостроковому періоді пояснюється законом спадної віддачі ресурсів. Суть закону, що кожна додаткова одиниця змінного ресурсу добавлена до однієї й тієї ж кількості постійного ресурсу, починаючи з певного моменту, буде приносити все меншу й меншу величину додаткового продукту фірми.

4. Ізокванта – це множина комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий обсяг виробництва.

Функція ізокванти:

F(K, L)=const

Isoquant від «quantity» – кількість.

Властивості ізоквант:

· ізокванти не перетинаються;

· віддаленіша від початку координат ізокванта відповідає вищому рівневі виробництва;

· ізоквант не дотикаються до осей координат;

· при збільшені фактора виробництва ізокванта наближається до відповідної осі.

Часткові випадки:

1) ресурси абсолютні взаємозамінники (один ресурс може бути повністю замінений іншім);

2) ресурси абсолютні взаємодоповнювачі (один ресурс не може працювати без іншого ресурсу).

5. Задача – досягти максимального рівня виробництва при певних витратах. Будуємо модель можливого:

Р_кК+Р_lL Ј I

Лінія ізокости:

Р_кК+Р_lL=I

де Р_к, Р_l – відповідно ціна капіталу й праці;

К, L – кількість ресурсу капітал та праця;

І – бюджет фірми.

Ізокоста – це множина можливих комбінацій факторів виробництва при заданому обсязі витрат на них. Isocost від cost – витрати.

Ізокоста аналогічна бюджетній лінії:

збільшення (зменшення) ліміту витрат зсуває ізокосту паралельно праворуч (ліворуч); збільшення (зменшення) ціни на фактор виробництва зменшує (збільшує) нахил до відповідної осі.

Рівновага фірми:

МР_к/МР_l = Р_k/Р_l – кут нахилу ізокванти збігається з кутом нахилу ізокости. Це точка максимального виробництва при мінімальних витратах.

Дата добавления: 2014-01-06