РОЗДІЛ 2 Виробнича санітарія

Тема 2.1. Повітряне середовище виробничих та допоміжних приміщень. Вентиляція.

Лекція 2. Повітряне середовище приміщень. Характеристики повітряного середовища.

Про значення повітряного середовища для людини багато говорити навряд чи є сенс, бо всім відомо, що людина, як правило, завжди оточена повітрям, яким дихає (винятком є роботи, що виконуються під водою, у відкритому космосі, в ємкостях чи приміщеннях, що заповнені газами або сумішами газів, непридатних для дихання). А ось на якості повітряного середовища приміщень підприємств зупинитися необхідно тому, що від якості повітря залежить працездатність та забезпечення нормальних умов життєдіяльності та праці людини.

Повітряне середовище характеризується:

- мікрокліматичними умовами;

- забрудненістю пилом, газами.

Відповідно до ДСН 3.3.6. 042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”, мікроклімат (мікрокліматичні умови) виробничих приміщень – це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції (теплопровідності), теплового випромінювання та випаровування вологи.

Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Тепловий обмін організму людини з навколишнім середовищем є життєво необхідним процесом. Біохімічні процеси в організмі людини супроводжуються виділенням теплоти. Так у стані спокою людиною виділяється до 150 Вт, при виконанні легкої роботи до 175 Вт, робіт середньої важкості до 290 Вт, важкої роботи до 349 Вт. Нормальна температура тіла людини знаходиться в межах 36…37°С і, зрозуміло, що для її підтримання у нормальних межах, теплота, що виділяється в організмі, повинна виводитись в оточуюче людину повітряне середовище. Таким чином здійснюється терморегулювання організму та підтримується тепловий баланс. Але тепловіддача за рахунок конвекції та кондукції може ефективно відбуватись за температури повітря до 30°С (тепловіддача випромінюванням за таких температур незначна). Якщо температура повітря вище цього значення, більша частина теплоти віддається за рахунок випаровування вологи (поту) з поверхні шкіри, а за температури 36…37°С – виключно за рахунок випаровування. При цьому організм втрачає велику кількість вологи, а разом з нею і солі. Так, виконуючи важку роботу за температури повітря 30°С, людина втрачає 10…12 літрів води за зміну, а з нею до 60 г солі. Відбувається зневоднення та знесолення організму, і разом з цим значно погіршується стан людини. Спочатку з¢являється легка нежить, прискорюється пульс, далі з¢являється задишка та запаморочення. Якщо зневоднення перевищує 10% від ваги людини, порушується зір, утруднюється мова, людина втрачає свідомість, марить. Усі симптоми швидко прогресують, і людина може загинути від незворотних розладів центральної нервової системи, кровообігу та серцевої діяльності. Коли температура повітря перевищує 30°С, смерть може настати при дегідратації 15% від ваги людини, при менших температурах – при 25%. Але, якщо поповнювати втрати води та солі, загрози для здорової людини можна уникнути.

Ситуація погіршується, коли одночасно з високою температурою повітря має місце ще й висока відносна вологість. За відносної вологості, що перевищує 80…85% випаровування поту майже припиняється, терморегуляція порушується, а це призводить до тяжких наслідків, аж до теплового удару.

Дата добавления: 2014-01-06