Тема 2.2. Вентиляція виробничих будівель

Вентиляцією називається організований обмін повітря, що регулюється, який забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря та подачу свіжого чистого повітря.

Розрізняють два основні види вентиляції: природну вентиляцію (аерацію) та штучну (примусову) вентиляцію.

За природної вентиляції (аерації) обмін повітря в приміщенні чи загалом у будівлі зумовлено різницею питомої маси повітря зовні та всередині будівлі, а також дією вітру. Холодне повітря через прорізи в нижній частині стін приміщення (будівлі) потрапляє всередину будівлі, нагрівається, поглинаючи теплоту, що виділяється різними джерелами теплоти, піднімається під стелю та через верхні прорізи в стінах або вентиляційні ліхтарі виходить назовні. Вітер сприяє аерації. За аерації повітря проходить через усе приміщення, що створює загальний обмін повітря. Такий вид вентиляції називається загальнообмінною або загальною вентиляцією.

За аерації зовнішнє припливне повітря попередньо не обробляється (температура, вологість та забрудненість повітря не змінюються, бо пристрої, що використовуються для таких цілей, мають досить великий аеродинамічний опір). Повітря, що видаляється, також не очищується від забруднюючих домішків, що призводить до забруднення довкілля. Це суттєвий недолік аерації, який обмежує її використання, але простота її облаштування, низька вартість експлуатації, висока продуктивність (в приміщеннях з великими надлишками теплоти) роблять бажаним її використання.

Штучна (примусова) вентиляція здійснює обмін повітря за рахунок різниці тиску, що створюється вентиляційним устаткуванням. Штучна вентиляція використовується в тих випадках, коли теплоти, що виділяється у приміщенні, недостатньо для використання аерації протягом всього року (особливо у теплий період року) а також тоді, коли кількість або токсичність шкідливих речовин, що виділяються в повітря приміщення, вимагають постійного обміну повітря незалежно від зовнішніх умов. При використанні штучної вентиляції повітря може попередньо оброблятися - змінюватися його температура, вологість, здійснюватися очищення від пилу, газів. Повітря, що видаляється з приміщень, також очищується.

Окрім загальнообмінної вентиляції у промисловості використовується також і місцева вентиляція, що подає необхідну кількість повітря на робочі місця (місцева припливна вентиляція) або видаляє забруднене повітря безпосередньо з місць утворення, або виділення шкідливих речовин (місцева всмоктуюча вентиляція). Найчастіше використовується змішана вентиляція (загальнообмінна та місцева, природна та штучна, припливна та всмоктуюча).

Останнім часом все частіше використовується кондиціювання повітря, яке дозволяє підтримувати в певних (досить вузьких) межах температуру, відносну вологість та чистоту повітря.

Алгоритм проектування вентиляції

При проектуванні виробничої вентиляції визначається необхідна кількість (об'єм) повітря, тиск або різниця тисків, що забезпечує переміщення повітря, а також конструктивні параметри вентиляційних систем.

Необхідна кількість повітря визначається взагалі однаково як при використанні аерації, так і при використанні штучної вентиляції. Тому спочатку розглянемо загальні питання визначення кількості повітря, необхідної для створення нормальних метеорологічних умов та чистоти повітря у виробничих приміщеннях, а принципи визначення тиску та конструктивних елементів вентиляційних систем будемо розглядати для відповідних видів вентиляції.

Визначення кількості повітря

Відповідно до будівельних норм та правил СНиП 2.04.05-91* (із змінами 1994 року, введені в дію на території України наказом Держкоммістобудівництва України з 1 жовтня 1996 р., наказ № 117 від 27.06.1996 р.) всі виробничі та допоміжні приміщення повинні вентилюватися з подачею повітря з такого розрахунку:

· при об'ємі приміщення на 1 працюючого до 20 м³ подається повітря не менше за 30 м³/год на кожного працюючого;

· при об'ємі приміщення на 1 працюючого в межах 20...40 м³ подається повітря не менше 20 м³/год на кожного працюючого;

· при об'ємі приміщення на 1 працюючого більше 40 м³ допускається природна вентиляція, якщо приміщення не має шкідливих виділень;

· у виробничих приміщеннях без вікон або аераційних ліхтарів подача зовнішнього повітря повинна бути не меншою за 60 м³/год на кожного працюючого.

При цьому повинні бути забезпечені норми мікроклімату, а вміст пилу, шкідливої пари, газів у повітрі робочої зони не повинний перевищувати ГДК.

У приміщеннях, де має місце забрудненість повітряного середовища пилом, шкідливою парою, газами, є значні виділення теплоти, або є кілька шкідливих факторів одночасно, кількість повітря, необхідна для забезпечення нормативних значень параметрів повітряного середовища у робочій зоні, визначається розрахунком. При цьому розрахунок виконується по кожному шкідливому фактору окремо, а в подальшому розрахунку системи вентиляції (при визначенні тиску та конструктивних елементів вентиляційних систем) використовується максимальна кількість повітря, визначена по фактору, що переважає.

У приміщеннях, де експлуатуються електронно-обчислювальні машини, принтери, ксерокопіювальні апарати та інша оргтехніка, основними шкідливими факторами виробничого середовища є надлишки теплоти (електронна апаратура, освітлювальні прилади всю споживану електроенергію перетворюють на теплоту; джерелами теплоти є сонячна радіація, персонал та ін.), пил (потрапляє в приміщення з атмосферним повітрям, на одязі та взутті персоналу, виділяється при роботі принтерів, копіювальної техніки та ін.), пара та гази, що виділяються полімерними матеріалами корпусів апаратури, офісних меблів, оздоблювальних будівельних матеріалів та ін., волога (потрапляє в приміщення з атмосферним повітрям, повітрям, що видихають люди).

Дата добавления: 2014-01-06