Визначення кількості повітря, необхідної для видалення надлишків вологи

Кількість повітря для видалення вологи визначається за формулою:

,

де: W - кількість вологи, що виділяється у приміщенні, ;

- допустима абсолютна вологість повітря, (визначається за відповідним значенням допустимої відносної вологості повітря з ДСН 3.3.6.042-99);

- абсолютна вологість припливного повітря, .

Об'ємна кількість повітря визначається за формулою:

, .

Для подальшого розрахунку використовується найбільша кількість повітря, оскільки вона забезпечить створення сприятливих умов праці також і по іншим факторам, які потребують меншої кількості повітря.

Принципи проектування аерації

Аерація виробничих приміщень здійснюється за рахунок різниці тисків у нижній та верхній зонах приміщення (будівлі). Різниця тисків створюється внаслідок різниці температур у нижній та верхній зонах приміщення (тепловий тиск), а також в результаті дії вітру (вітровий тиск). Оскільки вітер явище непостійне, вітровий тиск у розрахунках частіше за все не враховують, і проектування ведеться тільки за тепловим тиском.

Конструктивними елементами систем природної вентиляції є припливні та всмоктуючі аераційні прорізи в стінах чи в стінах та покрівлі будівель. Припливні прорізи виконуються у вигляді фрамуг у нижній частині стін. Звичайно вони засклені і одночасно виконують функції світлових прорізів. У приміщеннях промислових підприємств, які мають велику висоту, влаштовують два ряди припливних прорізів - нижній на висоті І...2 м (використовується влітку), верхній на висоті 5...6м (використовується взимку). Всмоктуючі прорізи розміщують ближче до стелі приміщення. В адміністративних будівлях з'єднуються з трубопроводом, виведеним на покрівлю.

Наведемо принципову схему аерації:

Площина рівного тиску

Тиск на рівні нижніх припливних фрамуг та на рівні верхніх всмоктуючих фрамуг визначається як:

, ,

, .

Для визначення площі аераційних прорізів використовується відома аеродинамічна залежність:

, ,

де: L - об'ємна кількість повітря, ;

S - площа отвору, через який рухається повітря, м²;

V - швидкість потоку повітря у площині отвору, ;

- коефіцієнт аеродинамічного опору аераційного отвору.

Швидкість руху повітря в отворі зумовлена аеростатичним тиском і визначається за формулою:

, ,

де: - прискорення сили тяжіння, ;

H - аеростатичний тиск, ;

- густина повітря, .

Якщо вирішити вихідну залежність відносно S, виразивши L через G, а V через Н, отримаємо такі формули для визначення площі припливних та всмоктуючих прорізів.

Площа припливних прорізів:

, м²

Площа всмоктуючих прорізів:

, м² .

На завершення теми природної вентиляції кілька слів про вітрову вентиляцію. Вона здійснюється за допомогою дефлекторів, в яких використовується "ефект крила". Вітровий потік обминає циліндричну конструкцію дефлектора, всередині (в шахті) якого виникає розрідження, що спонукає всмоктування повітря із приміщення.

Методика проектування таких пристроїв досить проста:

визначається діаметр шахти дефлектора:

де: L - об'ємна кількість повітря, що видаляється;

- швидкість повітря в шахті дефлектора

- швидкість вітру, .

Нажаль такий вид вентиляції працює нестабільно.

Дата добавления: 2014-01-06